Ухвала суду № 87469520, 10.02.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

10 лютого 2020 року Справа № 643/14857/19

Провадження № 2-з/638/164/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді – Цвіри Д.М.,

при секретарі – Панікарук В.В.,

представника позивача – адвоката Євглевський В.О.,

представника відповідача – адвоката Баценюк Н.М.,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Проперті групп», третя особа – приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чижова Наталія Анатоліївна про визнання рішення про реєстрацію права власності незаконним та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

12.09.2019р. позивач звернулася до Московського районного суду м. Харкова з вищевказаним позовом та заявою про забезпечення позову.

Ухвалою від 16.09.2019р. цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінанс Проперті групп», третя особа – приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чижова Н.А. про визнання рішення про реєстрацію права власності незаконним та зобов`язання вчинити дії передано до Дзержинського районного суду м. Харкова, для розгляду за підсудністю.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 24.10.2019р. цивільну справу розподілено судді Цвірі Д.М., а згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.02.2020р., заяві про забезпечення позову присвоєно номер провадження.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.10.2019р. вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, та відкрито провадження в ній за правилами загального позовного провадження.

В заяві про забезпечення позову, позивач просить застосувати забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1 , обґрунтовуючи заяву тим, що 14.02.2007р. між Позивачем і ТОВ «Укрпромбанк» було укладено Кредитний договір № 76/07-КВ згідно до якого Позивач отримала кредитні кошти в розмірі 28000 доларів США.

14.02.2007р. між Позивачем і ТОВ «Укрпромбанк» було укладено Іпотечний договір № 76/07-KB/Z, яким було забезпечено виконання умов вищезазначеного Кредитного договору. Предметом іпотеки є квартира за адресою АДРЕСА_1 .

30.06.10р. між ТОВ «Укрпромбанк» і АТ «Дельта Банк» було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов`язань згідно до якого всі права та обов`язки ТОВ «Укрпромбанку» за Кредитним договором № 76/07-КВ від 14.02.2007р„ Іпотечним договором № 76/07-КВ/Z від14.02.2007р. перейшло до АТ «Дельта Банк»( відомості про це містяться в доданому до позову Рішенні Київського районного суду м. Харкова від 11.05.2016р.).

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 11.05.2016р. справа № 640/2101/14-ц з позивача було стягнуто заборгованість за Кредитним договором № 76/07-КВ від 14.02.2007р. в розмірі 215711 грн.

Як стало відомо позивачу, з інформації з Державного реєстру речових прав, 22.05.2019р. між ПАТ «Дельта Банк» і Відповідачем було укладено Договір відступлення права вимоги за іпотечним договором №1609 за яким право вимоги за Іпотечним договором № 76/07-КВ/ Z від 14.02.2007р. перейшло до Відповідача.

Рішенням Третьої особи про державну реєстрацію прав та їх обмежень індексний номер 48528699 від 05.09.2019р. право власності на належне Позивачу іпотечне майно - квартиру за адресою АДРЕСА_1 було перереєстровано на Відповідача.

Після реєстрації на Відповідача права власності на іпотечну квартиру представники відповідача примусово виселили позивача з зазначеної квартири.

Оскільки квартира за адресою АДРЕСА_1 є єдиним місцем проживання позивача, як таке, що відповідає вимогам підпункту 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуто (відчужено без згоди власника) протягом дії зазначеного Закону. При цьому дія цього Закону закінчується лише 21.10.2019 року згідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу з процедур банкрутства.

В судовому засіданні представник позивача заяву підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача категорично заперечувала проти заяви позивача про забезпечення позову.

Суд, дослідивши матеріали справи та заяви про забезпечення позову, заслухавши пояснення сторін, дійшов наступного висновку.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 149 ЦПК України).

Головною причиною необхідності забезпечення позову за заявою позивача, є посилання на вимоги підпункту 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», зазначаючи, що дія цього Закону закінчується 21.10.2019р. згідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу з процедур банкрутства.

Відповідно до п. 2 прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу визнати такими, що втратили чинність в тому числі і Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", але далі вказано, що вказаний закон втрачає чинність через один рік з дня введення в дію цього Кодексу України з процедур банкрутства, тобто позивач помилково вказує дату дії закону до 21.10.2019р.

В заяві про забезпечення позову, позивач вказує, що після реєстрації на Відповідача права власності на іпотечну квартиру представники відповідача примусово виселили позивача з зазначеної квартири. Тобто, на момент зверненням до суду, всі правомочності власника щодо спірної квартири перейшли до відповідача.

При цьому, виходячи з правової природи забезпечення позову, під останнім слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача та спрямованих проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати, знецінити або вчинити інші дії, що можуть призвести в майбутньому до певних складнощів при виконанні рішення суду.

Разом з тим, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Однак, із заяви про забезпечення позову не вбачається її відповідність позовним вимогам, оскільки невжиття заходів забезпечення позову, не позбавляє в майбутньому можливості виконання рішення про задоволення позовних вимог та скасування відповідних рішень про реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

В порушення вимог зазначеної норми, заявником обрано такий спосіб забезпечення позову, яким буде суттєво порушено право власності відповідача, оскільки відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

В свою чергу судом при розгляді заяви про забезпечення позову не встановлено об`єктивної можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. В зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149 150, 153, 154, 157 ЦПК України, суд -

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Проперті групп», третя особа – приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чижова Наталія Анатоліївна про визнання рішення про реєстрацію права власності незаконним та зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою: http://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/на Офіційному вебпорталі судової влади України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: Д.М. Цвіра