Рішення № 87469271, 10.02.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2020 р. № 400/3465/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 про:скасування вимоги від 16.05.2019 р. № Ф-4447-54,

встановив:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4447-54 від 16.05.2019 на суму 21 030,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала, що вона, згідно зі статтею 25 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон № 2464), оскаржила зазначену вимогу до Головного управління ДФС у Миколаївській області (надалі - Управління або відповідач), але останнє, у встановлений законом 30-денний строк, не надіслало позивачу рішення за скаргою. За таких обставин, за твердженнями ОСОБА_1 , її скарга, згідно з абзацом сьомим частини четвертої статті 25 Закону № 2464, вважається повністю задоволеною.

У відзиві (арк. спр. 45-49) Управління просило відмовити у задоволенні позову, зазначивши, зокрема, що підставою для надіслання позивачу вимоги було існування заборгованості з єдиного внеску за 2017, 2018 роки та І квартал 2019 року. Позивач вказав, що ОСОБА_1 не дотрималась процедури адміністративного оскарження, встановленої Законом № 2464, оскільки подала скаргу до Управління, а не до ДФС України.

ОСОБА_1 подала відповідь на відзив (арк. спр. 65-66), в якій стверджувала, що вимогу сформувало і направило Южноукраїнське управління ГУ ДФС у Миколаївській області, тому скаргу позивач подала до контролюючого органу вищого рівня - до Управління. На думку позивача, Управління, після отримання скарги та встановлення факту порушення порядку її подання, мало надіслати скаргу до ДФС України або повідомити ОСОБА_1 про те, до якого органу її необхідно направити.

Правом на подання заперечень Управління не скористалось.

Позивач заявила клопотання про розгляд справи за її відсутності. Представник відповідача в судове засідання не прибув.

У відповідності з частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу у письмовому провадженні.

Як встановлено судом, 16.05.2019 Управління сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4447-54, в якій зазначило суму недоїмки ОСОБА_1 з ЄСВ - 21 030,90 грн. (надалі - Вимога, арк. спр. 8).

Вимогу підписала начальник Южноукраїнського управління Головного управління ДФС у Миколаївській області; на підписі наявна печатка Южноукраїнського управління.

Відповідно до наданої позивачем інформації (арк. спр. 9,10), ОСОБА_1 отримала Вимогу 05.07.2019. Цей факт Управління не спростувало.

15.07.2019 ОСОБА_1 надіслало до Управління скаргу, в якій просила визнати протиправною та скасувати Вимогу (арк. спр. 11-12, 13, 14).

Управління отримало скаргу ОСОБА_1 16.07.2019 (арк. спр. 13).

У відповідь на скаргу Южноукраїнське управління 19.08.2019 надіслало позивачу лист № 826/Г/К/14-29-54-06-29 від 14.08.2019, в якому, зокрема, зазначило, про те, що скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення (арк. спр. 18, 20, 21, 17).

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Абзацами першим, четвертим, п`ятим, шостим, сьомим частини четвертою статті 25 Закону № 2464 встановлено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмові формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомлення про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

У пункті 1 затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 01.02.2019 № 80 «Положення про Головне управління ДФС у Миколаївській області» вказано, що Управління є територіальним органом Державної фіскальної служби України (надалі - ДФС), який підпорядковується ДФС. Головне управління ДФС у Миколаївській області (надалі - ГУ ДФС) є органом доходів і зборів. У складі ГУ ДФС на правах відокремлених підрозділів утворюються управління, до складу яких входять державні податкові інспекції. Переліки управлінь, які утворюються на правах відокремлених підрозділів ГУ ДФС та державних податкових інспекцій, що утворюються у складів управлінь, утворених на правах відокремлених підрозділів ГУ ДФС, затверджуються окремим наказом ДФС.

Оскільки Южноукраїнське управління є частиною Управління, скаргу на Вимогу ОСОБА_1 мала подати до ДФС.

Докази подання ОСОБА_1 скарги до ДФС у справі відсутні, тому суд визнав безпідставними доводи позивача про те, що подана нею скарга вважається повністю задоволеною.

Ані нормами Закону № 2464, ані затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 № 1124 «Порядком розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу» не передбачена можливість направлення контролюючим органом скарги до контролюючого органу вищого рівня.

Інших доводів на підтвердження позовних вимог адміністративний позов ОСОБА_1 не містить; у відповіді на відзив позивач вказала, що «… по суті моя позовна заява та відзив на неї зводяться до того, що моя скарга до ГУ ДФС у Миколаївській області … вважається повністю задоволеною …».

За урахуванням цього, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати (сплачена позивачем сума судового збору), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, покладається на позивача.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 205, 241-243, 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна