Рішення № 87469253, 07.02.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2020 р. № 400/3823/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020 про:скасування рішення від 25.09.2019 р. № 452/03.19-р та зобов`язання вчинити певні дії,

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до адміністративного суду з позовом, що містив вимоги:

скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (надалі - Управління або відповідач) від 25.09.2019 №452/03.19-р;

зобов`язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком як матері інваліда з дитинства.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 26.06.2019 вона звернулась до Управління із заявою про призначення, відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058), пенсії за віком як матері інваліда з дитинства. Відповідач відмовив у призначенні пенсії, оскільки ОСОБА_1 не підтвердила факт визнання її дітей особами з інвалідністю з дитинства до шестирічного віку. За твердженнями позивача, відмова є протиправною, так як її діти є інвалідами з дитинства, що підтверджується численними документами та довідками, при цьому нормами Закону № 1058 не передбачено необхідності при зверненні за призначенням пільгової пенсії як матері інваліда з дитинства подання висновку лікарсько-консультаційної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. У відзиві (арк. спр. 30-34) Управління вказало, що дітей позивача визнано було інвалідами з дитинства після досягнення ними вісімнадцятирічного віку. За таких обставин, на думку відповідача, ОСОБА_1 , відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону № 1058 та пункту 2.18 «Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (надалі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії мала надати висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що ОСОБА_2 або ОСОБА_3 мали медичні показання для визнання їх дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності). Відсутність зазначених документів унеможливила задоволення заяви позивача.

Правом подати відповідь на відзив ОСОБА_1 не скористалась.

В судовому засіданні представник позивача вимоги адміністративного позову підтримав, представник відповідача не прибув.

Дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який, відповідно до довідки до акта огляду МСЕК від 26.04.2005 № 0002435 (надалі - Довідка 1, арк. спр. 17), є інвалідом з дитинства, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка відповідно до довідки акта огляду МСЕК від 26.04.2005 № 002434 (надалі - Довідка 2, арк. спр. 39), є інвалідом з дитинства.

26.06.2019 ОСОБА_1 звернулась до Управління із заявою про призначення пенсії за віком як матері інваліда з дитинства, відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону № 1058.

До заяви позивач додала: паспорт, картку платника податків, трудову книжку колгоспника НОМЕР_1 від 20.02.1984, диплом НОМЕР_3 від 24.07.1982, свідоцтва про народження дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , свідоцтво про шлюб від 12.06.2013, медичний висновок № 34 від 08.06.1993 на ОСОБА_2 , довідку від 14.07.2006 № 415, видану ЛКК на ОСОБА_3 , Довідку 1, Довідку 2, індивідуальні відомості про застраховану особу - ОСОБА_1 .

25.09.2019 Управління прийняло рішення про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком (№ 452/03.19-р, надалі - Рішення, арк. спр. 9-11).

Підставою для відмови відповідач вказав те, що надані позивачем документи не є достатніми для задоволення заяви позивача.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Абзацом першим пункту 3 частини першої статті 115 Закону № 1058 встановлено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Підпунктом 5 пункту 2.1 розділу ІІ (Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший) затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»» (надалі - Порядок № 22-1) встановлено, що документами, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, є документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю (при призначення пенсії згідно з абзацом першим пункті 4 частини першої статті 115 Закону).

Відповідно до пункту 2.18 розділу ІІ Порядку № 22-1, визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).

Діти ОСОБА_1 визнані інвалідами з дитинства після досягнення ними вісімнадцятирічного віку, тому позивач мала додати до заяви документи, про які вказано у пункті 2.18 розділу ІІ Порядку № 22-1.

Як зазначено у Рішенні, до заяви позивач додала, зокрема, довідку лікарсько-контрольної комісії від 14.07.2006 № 415 із зазначенням того, що ОСОБА_3 є інвалідом з дитинства (арк. спр. 38), а також медичний висновок № 34 від 08.06.1993 стосовно дитини інваліда з дитинства ОСОБА_2 (арк. спр. 37).

Ці документи не є ані висновком лікарсько-консультаційної комісії, ані висновком МСЕК, тому Управління відмовило позивачу у призначенні пенсії.

Частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі № 330/2181/16-а зазначила, зокрема: «… для призначення пенсії на підставі Закону № 1058-IV має значення не факт установлення інвалідності, а термін (момент) настання інвалідності у дитини, що повинен мати місце протягом періоду життя дитини з моменту народження і до інвалідності у дитини до досягнення шестирічного віку, оскільки виховання дитини-інваліда у віці до 6 років створює для жінки більше перешкод для участі у суспільно-корисній діяльності, наслідком якої є отримання заробітної плати і страхового стажу, що зумовлюється сплатою страхувальником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування … відповідно до ч. 12 ст. 7 Закону № 2961-IV < Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» > положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджується Кабінетом Міністрів України. Серед повноважень лікарсько-консультативних комісій, визначених Положенням про лікарсько-консультативну комісію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України віл 21 листопада 2013 року № 917, визначено надання висновку, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку … такий висновок дає можливість опосередковано підтвердити факт догляду матері за дитиною, яка мала право на отримання статусу дитини-інваліда до досягнення шестирічного віку, як це передбачено положеннями Закону № 1058-IV… ОСОБА_3 не має права на призначення дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства, оскільки вона не надала Управлінню ПФУ висновку лікарсько-консультативної комісії, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною інвалідом до досягнення шестирічного віку …».

Таким чином, згідно з висновками Верховного Суду, надання заявником документів, зазначених у пункті 2.18 розділу ІІ Порядку № 22-1, є обов`язковою умовою для прийняття органом ПФУ позитивного рішення.

З урахуванням наведеного, суд визнав, що відповідач правомірно відмовив ОСОБА_1 у задоволенні її заяви, оскільки позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, з якими норми Закону № 1058 пов`язують призначення пенсії на пільгових умовах.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування Рішення та зобов`язання відповідача нарахувати позивачу пенсію.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 241-243, 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна