Рішення № 87468824, 10.02.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2020 року справа № 340/2102/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши в м.Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (у письмовому провадженні) адміністративний позов ОСОБА_1 до Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби (далі - Митниця) про визнання протиправними та скасування рішення щодо коригування митної вартості та картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з заявою до Митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів від 05 серпня 2019 року.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав вимоги заяви.

Зазначив, що Митниця не мала підстав відмовити у застосуванні такого методу визначення митної вартості товару як за ціною договору.

Пояснив, що надано документи, які встановлювали усі складові митної вартості товару.

Повідомив, що транспортний засіб перебував у стані пошкодження після дорожньо-транспортної пригоди, однак переміщувався у просторі своїм ходом.

ОСОБА_1 пояснив, що автомобіль не страхувався і перемістився через митний кордон власним ходом.

Відповідач заперечив щодо задоволення позову, подавши відзив на нього (а.с.71-75).

Митниця зазначила, що позивач не надав документів щодо сплати вартості автомобіля.

Стверджує, що це стало підставою застосування іншого методу визначення митної вартості товару (резервний метод).

Ухвалою суду від 07 лютого 2020 року прийнято рішення про завершення розгляду справи в порядку письмового провадження (а.с.153).

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про задоволення позову з таких підстав.

Встановлені судом обставини і факти, що стали підставами звернення.

Так, 19 листопада 2018 року позивач придбав у Литві автомобіль Skoda Yeti, 2013 року випуску, дизельне паливо на підставі договору купівлі-продажу за ціною 1250 євро (а.с.34).

Автомобіль знаходився у пошкодженому стані після дорожньо-транспортної події (а.с.21-31).

Продавець (громадянин Литви) придбав автомобіль 15 листопада 2018 року на аукціоні, на який його виставили у згаданому стані поліція (а.с.34-43).

На аукціоні автомобіль придбано за 1260 євро.

25 липня 2019 року позивач подав до Митниці митну декларацію разом з: актом проведення огляду транспортного засобу; свідоцтвом про реєстрацію автомобіля; висновком експертного дослідження; договором купівлі-продажу автомобіля; платіжним дорученням про сплату митних платежів; декларацію країни відправлення; договором купівлі-продажу громадянином Литви автомобіля на аукціоні (а.с.78-79).

Митну вартість визначено у сумі 1250 євро.

24 липня 2019 року складено висновок експертного автотоварознавчого дослідження, яким визначена ринкова вартість автомобіля в сумі 1405,48 євро (а.с.20-21).

Експерт встановив, що автомобіль належить до спеціалізованих поліцейських транспортних засобів і має значні пошкодження кузову та салону.

Митниця звернулась до ОСОБА_1 з проханням надати такі документи: товарний чек (квитанцію, інший еквівалентний за змістом документ, що підтверджує сплачену суму коштів за товар); документи про страхову вартість автомобіля; рахунки про здійснення платежів третіми особами та договір із третіми особами, пов`язаними з даною угодою (а.с.53-54).

Позивач надав виписку з переліку транспортних засобів для продажу з аукціону поліції Литви.

05 серпня 2019 року Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товару, визначивши вартість транспортного засобу за резервним методом (а.с.53-54).

Того ж дня відповідач оформив картку відмови у прийнятті митної декларації (а.с.55-56).

Митна вартість склала 6500 євро.

Ця сума становить митну вартість подібного автомобіля, який імпортувався на територію України.

Митна вартість іншого автомобіля визначена митним органом (а.с.148-149).

На вимогу суду Державна митна служба України надала інформацію з бази даних ЄАІС ДФС щодо вартості подібного (аналогічного) автомобіля, який імпортувався в період з 01 січня по 07 серпня 2019 року (а.с.143-146).

Так, митна вартість 4 транспортних засобів склала від 7272 до 9149 доларів США.

Митниця не надала інформації, з яких країн імпортувались транспортні засоби і в якому стані.

Юридична оцінка, встановлених судом обставин і фактів справи.

Перш за все, позивач обрав основний метод визначення митної вартості товару (за ціною договору).

Митна вартість складалась виключно з вартості автомобіля, яка зазначена у договорі купівлі-продажу (1250 євро).

Приписами частини 2 статті 53 МК України встановлено вичерпний перелік документів, які декларант зобов`язаний подати митному органу для підтвердження митної вартості товару і обраний ним метод її визначення.

Ними є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Приписами частини 1 та 2 статті 368 МК України передбачено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

При визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.

Сукупність норм права вказує, що у позивача виник обов`язок надати банківські платіжні документи чи інші письмові документи, які підтверджують суму коштів, котра сплачена фактично після або до підписання договору купівлі-продажу.

Такий обов`язок позивач не виконав.

За таких обставин у Митниці відповідно до приписів частини 3 статті 53 МК України виник обов`язок прийняти письмову вимогу про надання протягом 10 календарних днів вичерпного переліку документів, серед яких і ті, котрі зазначені у приписі частини 2 цієї норми права.

Відповідач вимагав надати копію письмові докази фактично сплачених коштів.

Позивач не надав документ, який підтверджував сплату коштів за товар.

Приписами частини 4 статті 368 МК України, яка регулює визначення вартості товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, встановлено, що у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.

Заявлену митну вартість автомобіля не можна вважати достовірною з таких підстав.

Позивач не надав обов`язкового документу, яким є документ, що підтверджує фактично сплачену суму коштів.

Тому, суд зробив висновок, що у Митниці виник обов`язок відкоригувати митну вартість товару на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог МК України.

Інший метод визначення митної вартості товару не міг бути застосований, оскільки приписами статті 368 МК України встановлено особливості під час митного оформлення товару, який імпортується громадянами.

У ПІК «Інформаційно-пошукова система обробки та аналізу цінової інформації при визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України» на час розмитнення зберігалась інформація про імпортування громадянами подібного (аналогічного) товару (більше 20 автомобілів).

Приписами частин 1 та 2 статті 60 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Отже, Митниця допустила помилку, обравши неправильний метод визначення митної вартості товару.

Судом встановлено, що подібним у даному випадку треба вважати транспортний засіб, який перебував у такому ж стані (після дорожньо-транспортної події (до ремонту)).

Такої інформації не містили інформаційні бази, якими користувалась Митниця.

Вартість автомобіля після дорожньо-транспортної події, який ще не відремонтований, набагато нижча, ніж вартість такого ж автомобіля (не брав участі у дорожньо-транспортній події або після ремонту).

Задекларована вартість транспортного засобу, за яку його придбав позивач, майже не відрізнялась від вартості, за котру придбав громадянин Литви на аукціоні.

Таким чином, рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови у прийнятті митної декларації є протиправними і їх належить скасувати (порушення припису пункту 1 частини 2 статті 2 КАС України).

Таким чином, позов належить задовільнити.

Судові витрати у справі складаються з судового збору в сумі 768,40 грн., витрат на правничу допомогу - 3000 грн. (а.с.3, 117-118).

Витрати на правничу допомогу сплачені за попередню консультацію, вивчення практики, складання позовної заяви та відповіді на відзив на позов.

У розрахунку наданих послуг зазначено, що на всі згадані дії адвокатом Приборою І.І. затрачено 3 години часу (а.с.119).

З урахуванням складності спірних правовідносин, що об`єктивно відображає обсяг позовної заяви (10 аркушів), суд вважає прийнятним, як час на вивчення матеріалів, складання позову та подання відповіді на нього, так і вартість години часу роботи адвоката (1000 грн.).

Представник позивача брав участь у двох судових засіданнях.

Позивач провів розрахунок з адвокатом за надані послуги (а.с.120).

Митниця не заявила клопотання щодо зменшення судових витрат на правничу допомогу.

Суд розподіляє судові витрати відповідно до приписів частини 1 статті 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовільнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби від 05 серпня 2019 року №UA901000/2019/000234/2 про коригування митної вартості товару, який імпортувався ОСОБА_1 .

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби від 05 серпня 2019 року №UA901010/2019/00347.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3768,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Р.І. Брегей