Рішення № 87468349, 28.01.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 січня 2020 року м. Ужгород№ 260/991/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання - Міци О.-Д.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 - не з`явився;

за участі представника позивача - ОСОБА_3;

відповідач - Київська міська митниця ДФС - представник - Пензов Сергій Вікторович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості, -

ВСТАНОВИВ:

10 липня 2019 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою звернулася ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі представника - адвоката Радь Івана Івановича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Київської міської митниці ДФС (03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, буд. 8 А, код ЄДРПОУ 39422888), якою просить суд: "1. Визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митного оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100210/2019/00375 від 29.03.2019 Київської міської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39422888). 2. Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 29.03.2019 №UA100210/2019/000072/2 Київської міської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39422888). 3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС (03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 8 А, код ЄДРПОУ 39422888) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати по справі".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року дану позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року у задоволенні клопотання представника відповідача про участь у засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року було закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті.

Розгляд даної адміністративної справи відкладався з існуванням на те об`єктивних причин.

Свої позовні вимоги позивач мотивував наступним. Позивач вказує, що декларантом ПП "Імпаріат" було подано до Київської митниці ДФС митну декларацію № UA100210/2019/095143 від 28 березня 2019 року, з метою здійснення митного оформлення легкового автомобіля марки SKODA, модель Octavia COMBI 1.6 TD DPF Ambition, номер кузова НОМЕР_3 , робочий об`єм циліндрів двигуна 1598 см3 ,що був придбанийв Іспанії ОСОБА_1 . У вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 5700 євро. Також відповідачу було надано ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, представлено договір купівлі-продажу (Contracto de compraventa de un vehнculo usado) від 03 січня 2019 року та рахунок (FACTURA) № ММС-2019/00014 від 12 лютого 2019 року, в яких вказано покупця автомобіля марки SKODA, модель Octavia COMBI 1.6 - ОСОБА_1 , декларацію про походження товару (експортну декларацію) від 15 березня 2019 року № 19ES00204510138562, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA305100/2019/604278 від 19 березня 2019 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу бланк № 18-03839546, сервісна книжка, та інші. Також, декларантом було подано докази проведення розрахунку, а саме платіжні доручення з Банку (banco Sabadell) від 02 січня 2019 року на суму 506,55 євро від 03 січня 2019 року на суму 3018,55 євро та від 04 січня 2019 року на суму 2 213,75 євро. Однак, відповідачем було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100210/2019/00375 від 29 березня 2019 року, а також прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100210/2019/000072/2 від 29 березня 2019 року, у зв`язку з чим заявлена декларантом митна вартість транспортного засобу у розмірі 5700 Євро не може бути визнана у зв`язку з невідповідністю заявленої митної вартості з ціновою інформацією щодо цього товару, наявною у митного органу, поданих документах декларантом документах відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та неподання додаткових документів необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товару. У зв`язку з чим відповідачем митну вартість товару скориговано до рівня 10477 євро. Позивач не погоджується із спірним рішенням та карткою, оскільки відповідачу було подано всі документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів; подані документи не містять розбіжностей, відсутні ознаки підробки, а також документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Крім цього, приймаючи спірні рішення митний орган не довів наявність у нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної ним за ціною договору митної вартості.

У відзиві на позов представник відповідача просить суд в задоволенні позову відмовити повністю. Зазначає, що декларантом було подано до митного оформлення митну декларацію UA100210/2019/095143 від 28 березня 2019 року, з метою здійснення митного оформлення легкового автомобіля марки SKODA, модель Octavia COMBI 1.6 TD DPF Ambition, номер кузова НОМЕР_3 , робочий об`єм циліндрів двигуна 1598 см3 ,що був придбанийв Іспанії, з метою випуску його у вільний обіг на адресу громадянки ОСОБА_1 .. Митна вартість товару у вказаній митній декларації заявлена декларантом самостійно за першим (основним) методом і з урахуванням транспортних витрат становить 5700 євро. Під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товару встановлено, що документи подані до митного оформлення, не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни що сплачена за товар (контрактна вартість), а саме декларантом не надано банківські платіжні документи, що підтверджують здійснення оплати за товар. Згідно із статтею 53 частиною 2 пункту 4 Митного кодексу України до основних документів, що підтверджують митну вартість належать якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Не надано транспортні документи щодо переміщення товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару. Згідно із статтею 58 частиною 1 Митного кодексу України, витрати на транспортування автомобіля є складовими митної вартості і додаються до ціни що була фактично сплачена за товар. Відомості щодо таких витрат обов`язково надаються митному органу. Не надано документи, що підтверджують реальний пробіг транспортного засобу сервісна книжка, підтвердження офіційного дилера, тощо. Не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, що передбачено статтею 53 частиною 2 пунктом 8 Митного кодексу України. До матеріалів митного оформлення не надано документи, що підтверджують понесені витрати позивача на брокерські послуги при здійсненні митного оформлення в Іспанії (дані витрати є складовими митної вартості згідно статті 58 частини 10 пункту 1 Митного кодексу України). До матеріалів митного оформлення надано експортну декларацію, проте без міток митних органів країни Іспанії, що не підтверджує здійснення митного оформлення за даною митною декларацією. Всі документи декларантом подано без перекладу, в порушення вимог статті 254 Митного кодексу України. З огляду на викладене, Київською міською митницею ДФС визначено митну вартість вказаного легкового автомобіля з використанням розумних засобів, сумісних із принципами Угоди і Статті VII ГАТТ 1994 року та на основі даних, наявних у митного органу та заявлену позивачем митну вартість товару було скориговано до рівня 10477 євро. Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.

Під час розгляду справи по суті представник позивач позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.

Представники відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечили та просили суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Між ОСОБА_1 (Покупець) та компанією IRENE MARTINEZ MARTINEZ. (Продавець) було укладено Угоду купівлі-продажу (Contracto de compraventa de un vehiculo usado) від 03/01/2019 року на території Королівства Іспанія, згідно якої позивач придбала легковий автомобіль, бувший у користування, марки SKODA, модель Octavia COMBI 1.6 TD DPF Ambition, номер кузова НОМЕР_3 , робочий об`єм циліндрів двигуна 1598 см3, потужність двигуна 110 кВт, кількість місць 5, календарний рік виготовлення 2015, пробіг у кілометрах 208726 км. Відповідно до статті 3 Угоди ціна купівлі-продажу, беручи до уваги характеристики транспортного засобу, те, що автомобіль був у користуванні, технічний стан, у якому він знаходиться, вік та пробіг у кілометрах, по взаємній згоді Сторін складає: 5700 євро, в тому числі ПДВ (а.с.а.с. 122-126).

З метою митного оформлення вказаного товару уповноваженою особою - декларантом ПП "Імпаріат" було подано до Київської митниці ДФС митну декларацію № UA100210/2019/095143 від 28 березня 2019 року, з метою здійснення митного оформлення легкового автомобіля марки SKODA, модель Octavia COMBI 1.6 TD DPF Ambition, номер кузова НОМЕР_3 , робочий об`єм циліндрів двигуна 1598 см3 ,що був придбанийв Іспанії ОСОБА_1 (а.с.а.с. 81, 82).

У вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору 5700 євро (графа 42 митної декларації).

На підтвердження вартості товару декларантом відповідачеві одночасно, для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення, було подано: договір купівлі-продажу (Contracto de compraventa de un vehнculo usado) від 03 січня 2019 року (а.с.а.с. 32, 33) та рахунок (FACTURA) № ММС-2019/00014 від 12 лютого 2019 року (а.с. 34), в яких вказано покупця автомобіля марки SKODA, модель Octavia COMBI 1.6 - ОСОБА_1 та вартість вказаного товару складає 5700 євро, декларацію про походження товару (експортну декларацію) від 15 березня 2019 року № 19ES00204510138562 (а.с.а.с. 37, 38), акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA305100/2019/604278 від 19 березня 2019 року (а.с.а.с. 87, 88), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу бланк № 18-03839546 (а.с. 40), сервісна книжка, та інші. Також, декларантом було подано докази проведення розрахунку, а саме платіжні документи з Банку (banco Sabadell) від 02 січня 2019 року на суму 506,55 євро (а.с. 96), від 03 січня 2019 року на суму 3018,55 євро (а.с. 97) та від 04 січня 2019 року на суму 2213,75 євро (а.с.а.с. 96-98).

В матеріалах справи знаходиться належним чином завірені переклади вказаних документів (а.с.а.с. 122-134).

Під час здійснення митних формальностей за поданою декларантом митною декларацією, відповідачем було надіслано письмову вимогу про надання додаткових документів. На запит митниці декларантом було повідомлено, що додаткові документи подати немає можливості (а.с.а.с. 94, 103, 185-193).

Рішенням Київської митниці ДФС про коригування митної вартості № UА100210/2019/000072/2 від 29 березня 2019 року проведено коригування митної вартості задекларованого позивачем товару та розраховану декларантом митну вартість товару у розмірі 5700 євро скориговано до 10477 євро за резервним методом визначення митної вартості (а.с.а.с. 41, 42).

У графі 33 вищевказаного рішення "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначено, що заявлена декларантом за основним методом митна вартість легкового автомобіля марки SKODA, модель Octavia COMBI 1.6 TD DPF Ambition, номер кузова НОМЕР_3 , у розмірі 5700 євро не може бути визнана у зв`язку з невідповідністю з ціновою інформацією, наявною у митного органу. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС та враховано форму контролю 105-2 відповідно до якої вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення MB за VІN-кодами: TMBJG7NE5G0024849, валюта-EUR, вартість-10300. Враховуючи вищезазначене, на підставі митного оформлення подібного автомобіля за МД від 21 лютого 2019 № UA100030/2019/399040 митну вартість даного товару скориговано до рівня 10477 євро (10477 євро на дату подання митної декларації).

Таким чином, митним органом визначено митну вартість автомобіля марки SKODA, модель Octavia COMBI 1.6 TD DPF Ambition в розмірі 10477 євро, на підставі митного оформлення подібного автомобіля за митною декларацією від 21 лютого 2019 № UA100030/2019/399040 (а.с.а.с. 104,105).

На підставі рішення про коригування митної вартості, Київською митницею ДФС видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA100210/2019/00375 від 29 березня 2019 року (а.с. 43,44).

Згідно із статтею 19 частиною 2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 частини 1 Митного кодексу України (далі по тексту - МК України), законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до статті 4 частини 1 пункту 24 МК України, митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно зі статтею 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 52 частини 1 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно із статтею 53 частини 1 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно зі статтею 53 частиною 2 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до статті 53 частини 3 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із статтею 54 частиною 4 МК України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Як вже зазначалося, декларант надав наявні у нього документи для підтвердження митної вартості транспортного засобу, зокрема: договір купівлі-продажу (Contracto de compraventa de un vehнculo usado) від 03 січня 2019 року (а.с.а.с. 32, 33) та рахунок (FACTURA) № ММС-2019/00014 від 12 лютого 2019 року (а.с. 34), в яких вказано покупця автомобіля марки SKODA, модель Octavia COMBI 1.6 - ОСОБА_1 та вартість вказаного товару складає 5700 євро, декларацію про походження товару (експортну декларацію) від 15 березня 2019 року № 19ES00204510138562 (а.с.а.с. 37, 38), акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA305100/2019/604278 від 19 березня 2019 року (а.с.а.с. 87, 88), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу бланк № 18-03839546 (а.с. 40), сервісна книжка, та інші. Також, декларантом було подано докази проведення розрахунку, а саме платіжні доручення з Банку (banco Sabadell) від 02 січня 2019 року на суму 506,55 євро (а.с. 96), від 03 січня 2019 року на суму 3018,55 євро (а.с. 97) та від 04 січня 2019 року на суму 2 213,75 євро (а.с 98).

Крім того, в матеріалах справи містяться належним чином засвідчені копії вказаних документів на іноземній мові перекладені українською мовою (а.с.а.с. 122-134).

Відповідно до статті 54 частини 1 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (стаття 54 частина 2 МК України).

Відповідно до статті 54 частини 3 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з статтею 54 частиною 6 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (стаття 54 частина 7 МК України).

Відповідно до статті 55 частини 1 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У відповідності до статті 55 частини 2 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту визначені статтею 57 Митного кодексу України.

Так, відповідно до статті 57 частини 1 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до статті 57 частини 2 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 у справі №809/1884/16, від 04 вересня 2018 року у справі № 808/9123/15.

Відповідно до статті 242 частини 5 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом, відповідачем відповідно до статті 53 частини 3 МК України здійснено запит додаткових документів для підтвердження митної вартості транспортного засобу. Підставою для витребування відповідачем додаткових документів, було спрацювання згенерованого автоматичною системою управління ризиками профілю ризику про заниження митної вартості (а.с. 94).

Судом встановлено, позивачем не надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені статтею 53 частиною 2 Митного кодексу України, оскільки документи, що були подані разом з митною декларацією містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами статті 58 частин 4, 5 Митного кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, суд відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, яка підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 820/1780/18 .

Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу (за ціною договору щодо ідентичних товарів).

Крім того, суд зазначає, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19 лютого 2019 року в справі №805/2713/16-а.

Підстави для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачені статті 58 частиною 2 Митного кодексу України.

Так, відповідно до статті 58 частини 2 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відтак, вимоги статті 53 частин 3, 4 та статті 58 частини 2 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Однак, відповідач, у оскарженому рішенні про коригування митної вартості обмежився лише загальним висновком про те, що митна вартість товару документально не підтверджена, не зазначив при цьому які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими та в чому полягає невідповідність даних або які розбіжності наявні в поданих декларантом документах, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті статті 55 частини 2 МК України.

Крім того, всупереч положенням статті 55 частини 2 пункту 4 МК України відповідач не навів у рішенні про коригування митної вартості товарів обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Вищезазначене також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13 червня 2019 року у справі № 820/6315/15.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що позивач при митному оформленні надав наявні в нього та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості за ціною договору. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни товару, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного, а саме: резервного методу.

Згідно зі статтею 7 Угоди про застосування статті VII ГААТ, якщо митної вартості імпортних товарів не може бути визначено згідно з положеннями статей 1 - 6 включно, митна вартість визначається з використанням обґрунтованих засобів, сумісних з принципами та загальними положеннями цієї Угоди й статті VII ГАТТ 1994 та на підставі даних, наявних у країні імпорту.

Згідно із статтею 1 частиною 1 МК України законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідач при визначенні митної вартості імпортованого позивачем автомобіля SKODA, модель Octavia COMBI 1.6 TD DPF Ambition користувався інформацією з митного оформлення подібного автомобіля за митною декларацією від 21 лютого 2019 № UA100030/2019/399040 (а.с.а.с. 104,105).

Тому, на думку суду, наявна інформація з митного оформлення подібного автомобіля за митною декларацією не є і не може бути належним доказом в обґрунтування неможливості здійснення розмитнення автомобіля позивача.

Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача про встановлення різниці вартості товару, оскільки, така інформація не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 73 частини 2 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів від 29 березня 2019 року № UA100210/2019/000072/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митного оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100210/2019/00375 від 29 березня 2019 року Київської міської митниці ДФС не відповідають критеріям, встановленим статтею 2 частини 2 КАС України, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до статті 139 частин 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 242-246 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Київської міської митниці ДФС (03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, буд. 8 А, код ЄДРПОУ 39422888) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100210/2019/00375 від 29 березня 2019 року Київської міської митниці ДФС.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 29 березня 2019 року № UA100210/2019/000072/2 Київської міської митниці ДФС.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС (03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, буд. 8 А, код ЄДРПОУ 39422888) судові витрати із сплати судового збору у розмірі 1536,80 (одної тисячі п`ятисот тридцяти шести грн. 80 коп.) грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 28 січня 2020 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 07 лютого 2020 року.

СуддяС.Є. Гаврилко