Рішення № 87467667, 26.12.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року Справа № 160/11365/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

13 листопада 2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 05.11.2019 року №60113150, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.05.2018 року по справі №804/2551/18 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії за вислугу років та її виплату ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», починаючи з 01 січня 2016 року, виходячи із 80% грошового забезпечення. На виконання вказаного рішення позивачем здійснено перерахунок пенсії, нараховано та виплачено доплату за період з 11.06.2018 року (дата набрання чинності рішення) по 31.10.2018 року. Щодо доплати за період з 01.01.2016 року по 10.06.2018 року зазначив, що вона буде виплачена в порядку, встановленому Постановою №649. Не зважаючи на часткове виконання рішення суду, відповідачем прийнято спірну постанову від 05.11.2019 року про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду. На думку позивача, вказана постанова є протиправною, оскільки рішення суду виконано ним частково, а Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено накладення штрафу за часткове невиконання рішення суду.

Ухвалою суду від 18.11.2019 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання ухвали суду шляхом надання доказів направлення відповідачу позову з додатками; доказів сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн.

За клопотанням позивача на підставі ухвали суду від 28.11.2019 року Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області продовжено строк для усунення недоліків адміністративного позову протягом п`яти днів з дня отримання даної ухвали суду.

12 грудня 2019 року позивачем подано клопотання про усунення недоліків позову та ухвалою суду від 16.12.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/11365/19 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 26 грудня 2019 року о 10:30 год.

26 грудня 2019 року сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином шляхом направлення копії ухвали та повістки на електронну пошту, а також рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується матеріалами справи. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Від відповідача відзив на позов у встановлений судом строк не надходив.

У відповідності до положень частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (частина 1 статті 205 КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 КАС України, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

23 вересня 2019 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Куліковською А.О. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №60113150 з примусового виконання виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2018 року у справі №804/2551/18 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії за вислугу років та її виплату ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», починаючи з 01 січня 2016 року, виходячи із 80% грошового забезпечення. У вказаній постанові боржника було проінформовано про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

На виконання вказаного рішення позивачем здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та 10 жовтня 2019 року на адресу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області надійшло повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за вих. №20699/08-01/26 від 09.10.2019 року, в якому повідомлено, що ОСОБА_1 проведено нарахування пенсійних виплат:

- за період з 11.06.2018 року (дата набрання чинності рішення) по 31.10.2018 року нарахована сума у розмірі 3973,29 грн., яка виплачена у листопаді 2018 року;

- за період з 01.01.2016 року по 10.06.2018 року у розмірі 24 974,99 грн. буде виплачено в порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» від 22 серпня 2018 року № 649.

05 листопада 2019 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області прийнято постанову ВП №60113150 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду.

Не погодившись із оскаржуваною постановою про накладення штрафу, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулось до суду з даним позовом.

Поняття та особливості здійснення виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у Законі №1404-VIII органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону №1404-VIII).

Частиною першою статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII визначено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Отже, виконавець зобов`язаний вжити усіх необхідних заходів щодо своєчасного і в повному обсязі виконання судового рішення.

Частиною першою статті 63 Закону №1404-VIII закріплено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Відповідно до частини другої статті 63 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) і попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (частина 3 статті 63 Закону №1404-VIII).

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, передбачена статтею 75 Закону №1404-VIII.

Так, згідно з частинами 1 та 2 статті 75 Закону №1404-VIIІ у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що безумовною підставою для накладення штрафу є невиконання рішення суду та постанови про відкриття провадження без поважних причин у визначений строк, за умови, що судове рішення не виконується боржником без поважних причин, тобто, коли він має реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не робить цього. Тому, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Судом встановлено, що в даному випадку підставою для накладення на позивача штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин було часткове виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.05.2018 року.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що на виконання рішення суду від 10.05.2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та виплачено у листопаді 2018 року доплату за період з 11.06.2018 року (дата набрання чинності рішення) по 31.10.2018 року у розмірі 3973,29 грн. Доплата за період з 01.01.2016 року по 10.06.2018 року в розмірі 24 974,99 грн. буде виплачена в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №649.

Таким чином, з 01.11.2018 року ОСОБА_1 отримує пенсію з урахуванням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.05.2018 року у розмірі 6 811,37 грн.

Суд зауважує, що пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України

від 22 серпня 2018 р. № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних та інших пов`язаних з ними виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.

Згідно з пунктом 4 Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018р. №649 (далі - Порядок № 649), встановлено, що черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 649 виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

Пунктом 11 Порядку №649 визначено, що боржник у триденний строк повідомляє стягувачу про виділення коштів та не пізніше десяти робочих днів з дня надходження коштів у межах встановленого Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоду виплати пенсії зобов`язаний здійснити виплату стягувачу суми, що підлягає виплаті, у порядку, встановленому статтею 47 зазначеного Закону.

Отже, Пенсійний фонд України за окремою бюджетною програмою здійснює виплату особам відповідну суму пенсії.

При цьому, право на отримання пенсії мають лише ті особи, щодо яких наявне рішення суду, що набрало законної сили, на виконання якого особі як стягувачу нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою, або рішення суду про стягнення коштів.

Таким чином, з урахуванням приписів п. 2-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV та статті 116 Бюджетного кодексу України, виконання рішення суду в цій частині може бути виконане лише в разі наявності відповідних асигнувань, тобто, за окремою бюджетною програмою згідно з Порядком № 649.

За змістом положень підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Отже, виплати пенсій здійснюються головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.

Статтями 23 та 116 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Встановлені обставини в ході розгляду справи свідчать про те, що вже перераховану суму пенсії не було виплачено стягувачу у зв`язку з відсутністю державного асигнування.

Такі підстави не виконання судового рішення, на переконання суду, є поважними, оскільки грошові кошти у вигляді перерахованої пенсії, яка належить стягувачу, не є власністю позивача, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.

Крім того, суд зазначає, що невиконання судового рішення управлінням в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем строку та в подальшому - до отримання фінансування, виконати судове рішення. Накладення штрафу у такому випадку не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а (К/9901/1598/18), від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а (К/9901/12146/18), від 21.08.2019 року у справі №754/3105/17 (К/9901/46550/18), які відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відтак, накладення штрафу на Головне управління за невиконання рішення суду без поважних причин є неправомірним, оскільки суперечить нормам чинного законодавства України та дійсним обставинам справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у державного виконавця в спірному випадку були відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі статті 75 Закону №1404-VIIІ.

Вказані факти не були враховані державним виконавцем при винесенні постанови про накладення штрафу.

Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 05.11.2019 року №60113150, є протиправною та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено,що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Разом із тим, у пункті 8 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Звернення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду з даним позовом не пов`язане із виконанням його повноважень як суб`єкта владних повноважень, а спрямоване на захист його прав, свобод та інтересів, як юридичної особи публічного права та боржника в межах виконавчого провадження.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплаченого ним при звернені до суду судового збору в сумі 1921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Керуючись статтями 134, 139, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427) до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (проспект Дмитра Яворницького, буд. 21-А, м. Дніпро, 49027; код ЄДРПОУ 34984907) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 05.11.2019 року №60113150, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Стягнути на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева