Рішення № 87467579, 23.01.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року Справа № 160/12235/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОлійника В. М. за участі секретаря судового засіданняМаксімова А.С. за участі: позивача представника відповідача-1 ОСОБА_1 Коломоєць І.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", відповідача-2: Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради про визнання неправомірними рішень та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

05 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача-1: Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", відповідача-2: комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради, в якому просить:

визнати рішення комісії ДУ «Український Державний науково - дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності» згідно з виписками з історії хвороби №1376 -2005 р., №1071 - 2008 р., №1118 - 2009 р. - неправомірним і не дійсним;

визнати дії і винесені рішення Дніпропетровської обласної медико-соціальної експертної комісії і ДУ Українського Державного науково-дослідного інституту медико- соціальних проблем інвалідності МОЗ України: № 395741 сер. МСЕ-ДНА-01 від 14.02.2005, № 006665 сер. МСЕ-ДНА-01 від 28.01.2008 р., №662947 сер. МСЕ-ДНА-01 від 09.04.2009 р., № 033942 сер. 10 ААА від 16.02.2011 р. неправомірними і не дійсними;

визнати ОСОБА_1 інвалідом 1-ї групи з втратою 100% працездатності з січня 2005 року, а з 16.02.2011 року - безтерміново;

стягнути з ДУ Український державний науково-дослідний інститут медико- соціальних проблем інвалідності 3000000 гривень завданої моральної шкоди.

стягнути з комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської державної адміністрації 1000000 гривень завданої моральної шкоди.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що в жовтні 1987 року був відряджений в зону відчуження в спеціальний батальйон міліції Київського УВС по охороні 30-кілометрової зони Чорнобильської АЕС. По закінченню відрядження 05 січня 1988 року він пройшов медичне обстеження, в ході якого у нього було виявлено дозу опромінення 1,580 рентген.

24 вересня 1997 року окружна військово-лікарська комісія встановила діагноз: виразкова хвороба ДПК в фазі ремісії, деформація луковиці ДПК з частими загостреннями ускладнена виразковою кровотечею (27.05.1997р.), хронічний гастродуоденіт і постановила: не придатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний в воєнний час, після чого 03 листопада 1997 року позивач був звільнений з органів внутрішніх справ на пенсію за станом здоров`я.

В січні 2008 року при проходженні чергового переосвідоцтва в Дніпропетровській обласній МСЕК-3 позивачу було підтверджено 3-ю групу інвалідності і 60% втрати працездатності у зв`язку з захворюванням пов`язаним з ліквідацією аварії на ЧАЕС

Рішенням комісії інституту «Укр. Держ. НДІМСПІ» на підставі суперечливих результатів досліджень було встановлено 3-ю групу інвалідності і 30% втрати працездатності терміном на 1 рік.

09.04.2009 року Дніпропетровською обласною МСЕК-3 на підставі рішення комісії інституту йому було встановлено 3-ю групу інвалідності і 30% втрати працездатності терміном на три роки до 15.01.2012 року.

Позивач стверджує, що у відповідача-2 були відсутні підстави для скасування 2-ї групи інвалідності, 70% втрати працездатності і встановлення 3-ї групи інвалідності і 60 % втрати працездатності.

Своїми діями Дніпропетровська обласна МСЕК-4,3 і Державна установа «Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» причинили великі матеріальні збитки у вигляді зменшення пенсії, а також моральну шкоду.

Ухвалою суду від 10 грудня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено судове засідання на 10 годину 30 хвилин 14 січня 2020 року.

03 січня 2020 року на адресу суду від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що вимоги позивача є необгрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 р. №10 Про затвердження переліку анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду, «екстирпація шлунка» (тобто повне видалення шлунку, а не його частини), є підставою для встановлення третьої групи інвалідності без зазначення строків переогляду.

Методика виконаної ОСОБА_1 операції на шлунку (по Гейнеке- Микуличу чи по Більрот І ) не мала впливу на консультативний висновок інституту та експертний висновок Дніпропетровської обласної МСЕК № 4, так як обидві операції не передбачають екстирпації шлунку.

Консультативні висновки інституту за 2005 р., 2008 р., 2009 р. та 2016 р. відповідають чинним на той час нормативним документам, що регламентували встановлення інвалідності в Україні. А саме: Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої Наказом МОЗ України № 183 від 07.04.2004 р., Положенню про медико-соціальну експертизу та Положенню про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від З грудня 2009 року № 1317, Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої Наказом МОЗ України №561 від 05.09.2011 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 р. за № 1295/20033.

Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, представник відповідача-1 зазначив, що відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав деліктної відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою, і протиправною поведінкою заподіювача та вина. Також, судом підлягає з`ясуванню, з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

При відшкодуванні моральної шкоди в судовому порядку її розмір визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Позивач у своєму позові не надав жодних доказів протиправності діянь та вини Державної установи «Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України».

16 січня 2020 року на адресу суду від представника відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у зв`язку тим, що під час огляду йому надані детальні роз`яснення щодо обґрунтованості прийнятого експертного рішення та порядок оскарження рішень МСЕК.

У встановлений законодавством термін (протягом місяця) рішення МСЕК оскаржено не було.

За весь час перебування ОСОБА_1 на групі інвалідності основна частина його діагнозу не змінювалася, змінювалася тільки його функціональна частина. Всі рішення приймалися згідно з чинним на час огляду ОСОБА_1 законодавством.

20 січня 2020 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що відповідач-1 у відзиві на позов посилається на деякі нормативні акти, які не мають жодного відношення до вирішення справи.

В судовому засіданні 23 січня 2020 року позивач позовні вимоги підтримав, адміністративний позов просив задовольнити.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову, підтримавши доводи викладені у відзиві.

Представник відповідача-2 звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи без його участі.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача-1, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" 875-XII від 21.03.1991 р. інвалідність, як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

ОСОБА_1 , 1958 р.н., знаходився на обстеженні в клініці Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико- соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» за направленнями Дніпропетровського обласного центру медико-соціальної експертизи декілька разів: з 15.03.2005 р. по 29.03.2005 р. у хірургічному відділені (медична карта стаціонарного хворого № 1376); з 25.02.2008 р. по 05.03.2008 р. у терапевтичному відділені (медична карта стаціонарного хворого №1071); з 25.02.2009 р. по 10.03.2009 р. у терапевтичному відділені (медична карта стаціонарного хворого № 1118); з 12.05.2016 р. по 24.05.2016 р. у неврологічному відділені (медична карта стаціонарного хворого № 2990).

За результатами обстеження складалися консультативні висновки. Всі консультативні висновки зроблені на засадах об`єктивного огляду хворого, даних додаткових методів обстеження. Встановлені діагнози відповідають затвердженим класифікаціям хвороб та діючим нормативним документам, які регламентують проведення медико-соціальної експертизи в Україні (дійсним на період складання консультативних висновків).

Дійсно, були розбіжності в трактовках діагнозів стосовно операції, яка була проведена ОСОБА_1 на шлунку в 1999 р. В Епікризі І хірургічного відділення 16 міської лікарні м. Кривого Рогу, де оперували позивача, зазначено (мовою оригіналу): 13.10.1999 г. операція - лапаратомия, СПВ, гастротомия, пилоропластика по Гейнеке- Микуличу. Тобто, це так звана, первинна виписка, яка складена відповідно до обсягу проведеної операції. Змінювати за своїм бажанням чи за наполяганням хворого назву проведеної операції лікарі не мають ніякого права.

За результатами додаткового методу обстеження (фіброгастродуоденоскопія), починаючи з 2001 р., вказуються дані про проведення ОСОБА_1 операції по Більрот І , яка відрізняється від пілоропластики тим, що передбачає резекцію частини шлунку.

Однак, фіброгастроскопія, не є стовідсотковим доказом об`єму проведеної операції, що підтверджується даними наукової літератури та клінічного досвіду. За всіма канонами медицини єдиним документам, який має юридичну силу щодо визначення фактичного об`єму операції, є тільки протокол проведеної операції, який записується до Журналу запису оперативних втручань у стаціонарі (форма первинної облікової документації № 008/о). Даний журнал, за існуючими нормативними документами, зберігається в архівах лікарень протягом 50 років.

За нормативними документами щодо встановлення груп інвалідності в Україні, критеріями встановлення групи інвалідності є не діагноз, а його наслідки, які призвели до порушення функції органів і систем організму, які в свою чергу, призвели до обмеження життєдіяльності. Ступені порушення функцій організму та обмеження життєдіяльності і є критеріями встановлення тієї чи іншої групи інвалідності. У даному випадку йде мова про порушення функції травлення. Відповідно до цього й визначалися група та відсотки втрати працездатності.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 р. №10 Про затвердження переліку анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду, «екстирпація шлунка» (тобто повне видалення шлунку, а не його частини), є підставою для встановлення третьої групи інвалідності без зазначення строків переогляду.

Позивачу по сукупності захворювань з боку нервової системи та травлення встановлена третя група інвалідності, що відповідає наказу Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 р. №561 Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності та максимальні відсотки втрати професійної працездатності (60 %), які відповідають даній групі інвалідності згідно чинного законодавства.

Порядок та Критерії встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків, затверджене розпорядженням Міністерства охорони здоров`я України від 05.06.2012 № 420.

Отже, методика виконаної позивачу операції на шлунку (по Гейнеке-Микуличу чи по Більрот І ) не мала впливу на консультативний висновок інституту та експертний висновок Дніпропетровської обласної МСЕК № 4, оскільки обидві операції не передбачають екстирпації шлунку.

Консультативні висновки інституту за 2005 р., 2008 р., 2009 р. та 2016 р. відповідають чинним на той час нормативним документам, що регламентували встановлення інвалідності в Україні, а саме: Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої Наказом МОЗ України № 183 від 07.04.2004 р., Положенню про медико-соціальну експертизу та Положенню про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317, Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої Наказом МОЗ України №561 від 05.09.2011 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 р. за № 1295/20033.

Відповідно до п. 24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1317, в особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер.

За нормативними документами щодо встановлення груп інвалідності в Україні, критеріями встановлення групи інвалідності є не діагноз, а його наслідки, які призвели до порушення функції органів і систем організму, які в свою чергу, призвели до обмеження життєдіяльності. Ступені порушення функцій організму та обмеження життєдіяльності і є критеріями встановлення тієї чи іншої групи інвалідності. У даному випадку йде мова про порушення функції травлення. Відповідно до цього й визначалися група та відсотки втрати працездатності ОСОБА_1 .

Згідно з пунктом 1.2. Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом МОЗ України № 183 від 07.04.2004 року, на яку посилається позивач, рішення про інвалідність ґрунтується на оцінці комплексу клініко-функціональних, соціально- педагогічних, соціально-побутових та професійних факторів. При цьому враховуються характер захворювання, ступінь вираженості порушених функцій організму, в тому числі, що значно впливають на професію, ефективність лікування, та реабілітаційних заходів, стан компенсаторно-адаптаційних можливостей організму, клінічний та трудовий прогноз, здатність до соціальної адаптації, потреба в різних видах реабілітації та соціальної допомоги, особисті установки, конкретні умови і зміст праці, освіта та професійна підготовка, вік, необхідність і можливість працевлаштування.

Відповідно до п.п. 3-5 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 року № 83, медико-соціальна експертиза виявляє компенсаторно-адаптаційні можливості особи, реалізація яких сприятиме функціональній, психологічній, соціальній, професійній реабілітації та адаптації інваліда.

Залежно від ступеня втрати здоров`я інвалідність поділяється на три групи. Причинами інвалідності є: загальне захворювання, трудове каліцтво, професійне захворювання, інвалідність з дитинства; для військовослужбовців - поранення, контузія, каліцтво, одержані при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, чи захворювання, пов`язане з перебуванням на фронті, або каліцтво, одержане внаслідок нещасного випадку, не пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, чи захворювання, не пов`язане з перебуванням на фронті, а в спеціально передбачених законодавством випадках - захворювання, одержане при виконанні обов`язків військової служби. Законодавством України можуть бути встановлені й інші причини інвалідності.

Органом, який здійснює медико-соціальну експертизу, є медико-соціальні експертні комісії (МСЕК), що організуються в самостійні центри, бюро при управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Медико-соціальна експертиза повинна здійснюватись після повного та всебічного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, визначення клініко-функціонального діагнозу, соціально-психологічного стану, професійно-трудового прогнозу, отримання результатів відновного лікування, соціально-трудової реабілітації та інших даних, що підтверджують стійкий або необоротний характер захворювання. Хворого, який направляється на медико-соціальне експертне обстеження, представляє лікар, який лікує, або голова лікарсько-консультаційної комісії лікувально-профілактичного закладу. Для вирішення соціальних питань запрошуються представники власника підприємства, установи, організації, де працює хворий, або уповноваженого ним органу та профспілкового комітету.

Відповідно до регламентуючих документів, що регулюють діяльність ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України», інститут проводить медико-соціальне експертне обстеження, за результатами якого складає консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер. В ході такого обстеження, в тому числі, встановлюється відповідний діагноз. А при проведенні медико-соціальної експертизи відповідною МСЕК, критеріями встановлення групи інвалідності є не діагноз, а його наслідки. Комісії МСЕ залежно від ступеня обмеження життєдіяльності встановлюють І, II, III групу інвалідності, а також причини інвалідності.

Позивачу по сукупності захворювань з боку нервової системи та травлення встановлена третя група інвалідності, що відповідає наказу Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 року №561 Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності та максимальні відсотки втрати професійної працездатності (60 %), які відповідають даній групі інвалідності по існуючому законодавству. Всі проведені раніше обстеження та надані консультативні висновки за вищезазначені роки відповідають чинним на той час нормативним документам, що регламентували встановленням інвалідності в Україні.

Згідно з пунктом 3 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідно до пункту 10 цього Положення, залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії:

1) загального профілю;

2) спеціалізованого профілю.

Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров`я МВС, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості і у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери.

До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.

Тобто медико-соціальна експертиза проводиться фахівцями, які мають повноваження на проведення, спеціальні знання та досвід, необхідні для проведення експертизи.

Щодо позовних вимог про визнання неправомірним дій та рішень комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради, суд має зазначити наступне.

Позивач первинно був оглянутий 08.01.1998 р. обласною МСЕК № 4, яка встановила йому другу групу інвалідності, захворювання пов`язано з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, і визначила 70% втрати працездатності строком на 1 рік - на період активного лікування (згідно чинного законодавства), з урахуванням:

свідоцтва про хворобу №481 від 24.09.97 року;

експертного висновку Дніпропетровської регіональної міжвідомчої експертної ради по встановленню причинного зв`язку захворювань з роботою по ЛНА на ЧАЕС №2090 від 02.07.92 року (засідання №55 від 02.07.92 року).

При огляді 26.01.1999 року, у зв`язку з позитивною динамікою, позивачу встановлено третю групу інвалідності з вищевказаної причини і визначено 50% втрати працездатності.

31.01.2000 року третя група інвалідності та 50% втрати працездатності залишилась без змін, підстав для підвищення групи інвалідності не було. Рекомендовано активне лікування.

Подальша динаміка:

31.01.2002 року - друга група інвалідності і 70% втрати працездатності до 01.02.2005 року (у зв`язку з частими загостреннями); рекомендовано обстеження в Дніпропетровській обласній лікарні ім. Мечникова.

14.02.2005 року - третя група інвалідності і 60% втрати працездатності до 01.02.2008 року у зв`язку з позитивною динамікою; обґрунтованість рішення МСЕК підтверджено обстеженням в УкрДержНДІ МСПІ.

20.02.2006 року - третя група інвалідності і 60% втрати працездатності до 01.02.2008 року.

28.01.2008 року - третя група інвалідності і 60% втрати працездатності до 01.02.2011 року.

У зв`язку з незгодою з рішенням МСЕК, для вирішення експертних питань позивач з 25.02.2008 року по 05.03.2008 року перебував на обстеженні в УкрДержНДІ МСПІ.

Висновок інституту №1071 виглядає наступним чином: Види і ступінь обмеження життєдіяльності - помірний. При обстеженні в клініці інституту у хворого виявлені помірно виражені патологічні зміни з боку ШКТ, що дозволяє рекомендувати МСЕК визначити ОСОБА_1 третю групу інвалідності (контроль через 1 рік), захворювання пов`язано з виконанням службових обов`язків по ЛНА на ЧАЕС, і визначити 30% втрати працездатності (згідно п.п.44, 45 наказу МОЗ України №238 від 05.08.1998 року).

Таким чином, за результатами обстеження та висновку загальної комісії інституту, МСЕК винесло медекспертне рішення щодо III групи інвалідності та 30% втрати працездатності, про що було надано 31.03.2008 року обласною МСЕК №3 нову довідку МСЕК про відсоток втрати працездатності.

Згідно з рекомендацією УкрДержНДІ МСПІ №1071 в 2008 року про проведення контролю через 1 рік, ОСОБА_1 з 25.02.2009 року по 05.03.2009 року перебував на обстеженні в УкрДержНДІ МСПІ. Висновок інституту № 1118: Ступінь обмеження життєдіяльності помірний. При обстеженні в клініці виявлені патологічні зміни з боку травної системи, які підтверджуються даними клінічних і параклінічних методів дослідження і помірно обмежують життєдіяльність хворого. Вважаємо за можливе рекомендувати МСЕК визначити хворому ОСОБА_1 третю групу інвалідності, ЧАЕС, і 30% втрати працездатності.

Таким чином, результати обстеження та висновок загальної комісії інституту підтвердили обґрунтованість раніше винесених медекспертних рішень МСЕК.

Після одержання медекспертної справи та висновку інституту, з урахуванням результатів поглибленого обстеження та висновку загальної комісії інституту, 09.04.2009 року обласна МСЕК № 3 винесла відповідне медекспертне рішення.

При черговому переогляді ОСОБА_1 16.02.2011 року обласною МСЕК № 3 рішення про третю групу інвалідності та 60% втрати працездатності було винесено безстроково згідно експертного висновку Дніпропетровської регіональної міжвідомчої експертної ради по встановленню причинного зв`язку захворювань з роботою по ЛНА на ЧАЕС №2090 від 26.11.10 року (засідання №601 від 20.01.11 року).

28.04.2016 року за новими надісланими документами ОСОБА_1 був оглянутий обласною МСЕК № 4 та направлений на експертне обстеження до УкрДержНДІ МСПІ, де знаходився з 12.05.2016 року по 24.05.2016 року.

Висновок інституту №2990: Результати обстеження в клініці інституту дозволяють зробити висновок, що патологія нервової системи та органів травлення обмежує у помірному ступеню життєдіяльність пацієнта та дозволяють рекомендувати МСЕК визначити ОСОБА_1 третю групу інвалідності, захворювання пов`язано з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та 60% втрати працездатності. Даних на підвищення групи інвалідності та відсотків втрати працездатності у теперішній час немає. Підстава: Інструкція про встановлення груп інвалідності, затверджена наказом МОЗ України від 05.09.2011 року № 561, «Положення про медико-соціальну експертизу» та «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1317.

Відповідно до п. 1.10. Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої Наказом МОЗ України від 05.09.2011 року № 561 (Далі - Наказ 561) при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Згідно п. 1.12. Наказу 561 датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (у відсотках) вважається день надходження до комісії документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання неправомірними рішень відповідачів щодо встановлення інвалідності позивача та ступеня втрати працездатності.

Суд також не наділений повноваженнями щодо самостійного визначення групи інвалідності та втрати працездатності позивача, так як вказане є дискреційними повноваженнями відповідачів.

У зв`язку з цим суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи відмову у задоволенні позову також відсутні підстави для стягнення на користь позивача моральної шкоди.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 03 лютого 2020 року.

Суддя В.М. Олійник