Вирок № 87466870, 10.02.2020, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/10931/17

Провадження № 1-кп/263/75/2020

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 року Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області у складі: судді Папаценко П.І., при секретарях Масюк М.С., Шеремети А.С., Чапни А.К., Диміч Т.М., Коваленко В.В., Шамбелан К.О., за участю прокурорів Грибенюк О.О., Волкової С.В., захисника Селютіна Д.О., потерпілого ОСОБА_1 , його представників адвокатів Довженко В.І., Гуртового М.Б., обвинуваченого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі кримінальне провадження, внесене 25.07.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за №12017050770002158 відносно :

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Новоазовськ Донецької області, громадянина України, з ідентифікаційним номером НОМЕР_1 , одруженого, маючого на утриманні чотирьох малолітніх дітей, із середньою спеціальною освітою, не судимого, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

що обвинувачується за ч.1 ст.286 КК України ,-

В С Т А Н О В И В :

24.07.2017 року о 21 годині 40 хвилин ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснюючи рух по вул.Італійській від пр.Металургів у бік пр.Будівельників, на перехресті вул.Італійської та пр.Нахімова у Центральному районі м.Маріуполя, діючи у порушення пункту 16.11 Правил дорожнього руху України, який передбачає:

«16.11 На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху»,

будучи неуважним, належним чином не стежачи за дорожньою обстановкою та відповідно не реагуючи на її зміни, діючи з необережності, проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної пригоди, не виконавши вимоги пункту 16.11 ПДР України, об`єктивно маючи можливість виявити автомобіль марки «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався по головній проїзній частині пр. Нахімова, праворуч відносно автомобіля ОСОБА_2 , допустив зіткнення з вищевказаним автомобілем під керуванням ОСОБА_1 .

У результаті дорожньо-транспортної події ОСОБА_1 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді: спіралевидного оскольчатого перелому нижньої третини правої плечової кістки із зсувом відламків, садна колінних суглобів, гомілок, передпліч, які по ступеню тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Допущені водієм ОСОБА_2 порушення вимог пункту 16.11 Правил дорожнього руху України знаходяться у прямому причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 визнав повністю цивільний позов прокурора про відшкодування витрат в установі охорони здоров`я на лікування потерпілого ОСОБА_1 у розмірі 2138,30 грн., частково позов потерпілого ОСОБА_1 про відшкодування завданої моральної шкоди – в сумі 1000 грн., свою провину у вчиненні правопорушення визнав повністю та пояснив, що 24.07.2017 року о 21 годині 40 хвилин, він керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в салоні якого знаходилось два пасажира, здійснював рух по вул.Італійській у бік пр.Будівельників, на перехресті вул.Італійської та пр.Нахімова у м.Маріуполі, виїжджаючи з другорядної доголи на головну дорогу проїзної частини пр.Нахімова, не виконавши вимоги пункту 16.11 ПДР України, об`єктивно маючи можливість виявити автомобіль марки «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по головній проїзній частині пр.Нахімова, допустив зіткнення з вказаним автомобілем. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі зазнали механічні пошкодження, а потерпілий ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження. Від запропонованої ним матеріальної допомоги у розмірі 6000 грн. ОСОБА_1 відмовився, вимагав від нього 50000 грн. В скоєному злочині розкаюється, усвідомлює провину, просить суд суворо не карати, застосувати до нього положення Закон України «Про амністію у 2016 році», так як має на утриманні малолітніх дітей.

На підтвердження встановлених судом обставин вчинення обвинуваченим злочину свідчать докази, дослідженні під час судового розгляду у порядку ст. 94 КПК України.

Показаннями в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_1 , який пояснив, що 24.07.2017 року біля 22 години він керуючи автомобілем марки «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_3 рухався по головній проїзній частині пр.Нахімова в м.Маріуполі, при цьому на перехресті з вул.Італійською, обвинувачений ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснюючи рух по вул.Італійській виїжджаючи з другорядної доголи на головну, не дав дорогу його транспортному засобу, який наближався до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі. Внаслідок зіткнення транспортних засобів його автомобіль зазнав механічних пошкоджень, сам він отримав тілесні ушкодження, заподіяну моральну шкоду оцінює в 50000 грн., яку просить стягнути з обвинуваченого. Не наполягав на призначені обвинуваченому сурового покарання.

Представник потерпілого адвокат Гуртовий М.Б. підтримав позицію потерпілого ОСОБА_1 .

Показаннями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 наданими в судовому засіданні, які засвідчили, що 24.07.2017 року біля 22 години, як пасажири вони знаходились в салоні автомобіля, яким керував обвинувачений ОСОБА_2 На перехресті вул.Італійської та пр.Нахімова у м.Маріуполі сталася дорожньо-транспортна пригода, зіткнувся автомобіль, керований ОСОБА_2 та автомобіль, керований раніше невідомим ОСОБА_1 . На місце дорожньо-транспортної пригоди прибули працівники поліції, карета швидкої медичної допомоги.

Винуватість ОСОБА_2 також, підтверджується письмовими доказами:

- витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні №12017050770002158, за яким відомості про кримінальне правопорушення передбачене ст. 286 ч. 1 КК Українидо були внесені до ЄРДР 25.07.2017 року о 8 годині 30 хвилин стосовно дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 24.07.2017 року о 21 годині 40 хвилин на перехресті пр.Нахімова та вул.Італійської у м.Маріуполі, на якому зітнулися автомобілі під керуванням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження. /т.1, а.п. 107/;

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 24.07.2017 року зі схемою ДТП та фототаблицею, за якими було встановлено та зафіксовано місце скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобілів під керуванням обвинуваченого ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_1 /т.1, а.п. 108-112/;

- висновком №338 від 25.07.2017 року та відповіддю від 3.08.2017 року наркологічного диспансеру м.Маріуполя, згідно яких обвинувачений ОСОБА_2 та потерпілий ОСОБА_1 керували транспортними засобами у тверезому стані. /т.1, а.п. 113-114/;

- протоколом огляду транспортних засобів від 25.07.2017 року, з фототаблицею до нього, згідно якого слідчим у присутності понятих, за участі спеціаліста оглянуті транспортні засоби: автомобіль марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобіль марки «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_3 , при цьому зафіксована справність рульових управлінь, систем гальмування на автомобілях, автомобілі за постановою слідчого не визнані речовими доказами у кримінальному провадженні. /т.1, а.п. 115-120/;

- висновком судової автотехнічної експертизи № 1/19-287 від 21.08.2017 року, відповідно до якого з технічної точки зору, у наведеній дорожній ситуації, дії водія автомобіля «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 , які не відповідали вимогам п.16.11 Правил дорожнього руху України, знаходилися у причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди, оскільки водій ОСОБА_2 перед виїздом на головну дорогу проїзної частини пр.Нахімова в Центральному районі м.Маріуполя, поступившись дорогою транспортним засобам, що наближаються до даного перехрестя по головній дорозі , а саме автомобілю «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_3 , тобто виконавши вимоги п.16.11 Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість запобігти даній дорожньо-транспортній пригоді. З технічної точки зору, в даній дорожній обстановці, в діях водія автомобіля «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_1 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які б знаходилися в причинному зв`язку з настанням розглянутої дорожньо-транспортної пригоди, оскільки водій ОСОБА_1 , виконуючи вимоги Правил дорожнього руху України, не мав технічну можливість запобігти дану дорожньо-транспортну пригоду. /т.1, а.п. 126-138/

- висновком судово-медичної експертизи №893 від 22.08.2017 року, відповідно до якого, при зверненні по медичну допомогу у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження: спіралевидний оскольчатий перелом нижньої третини правої плечової кістки із зсувом відламків, садна колінних суглобів, гомілок, передпліч, утворилися в результаті дії тупих предметів, якими могли бути виступаючі частини салону автомобіля при ДТП, можливо в зазначений термін, при описаних обставинах і відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричиняють за собою тривалий розлад здоров`я на термін понад двадцять один день. Згідно даних історії хвороби, при газо-хроматографічному дослідженні його крові спирт етиловий не визначається. /т.1, а.п. 139-140/;

- довідкою на запит Комунальної установи «Маріупольська міська лікарня №4 ім. І.К. Мацука», відповідно до якої фактичні витрати на лікування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , який перебував на стаціонарному лікуванні в лікарні у травматологічному відділенні з 24.07.2017 року по 28.07.2017 року склали 2138,30 гривень. /т.1, а.п. 158/;

Провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, оцінюючи кожний доказ, досліджений у судовому засіданні по справі з точки зору належності, допустимості, достовірності та їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_2 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, при встановлених судом фактичних обставинах поза розумним сумнівом та вчинений ним необережний злочин необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.286 КК України.

Разом з тим, згідно обвинувального акту, орган досудового розслідування необґрунтовано кваліфіковано дії ОСОБА_2 за кваліфікуючою ознакою ч.1 ст. 286 КК України – «порушення правил експлуатації транспортного засобу».

В ході досудового слідства та в судовому засіданні не було встановлено жодних обставин, які б свідчили про наявність у керованому ОСОБА_2 автомобілі таких несправностей, за яких його експлуатація була б заборонена.

За таких обставин кваліфікуюча ознака ч.1 ст. 286 КК України «порушення правил експлуатації транспортного засобу» не відповідає матеріалам справи та підлягає виключенню з об`єму обвинувачення.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого.

Відповідно до ст.12 КК України правопорушення, інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_2 , відноситься до категорії невеликої тяжкості.

Обвинувачений ОСОБА_2 щиро розкаявся у скоєнні кримінального правопорушення, має на утриманні чотирьох малолітніх дітей, що відповідно до ст. 66 КК України суд визнає обставинами, які пом`якшують його покарання.

Згідно до вимог ст. 67 КК України, обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 за наслідками судового розгляду справи, не встановлено.

Щодо особи обвинуваченого ОСОБА_2 , суд враховує зокрема те, що обвинувачений раніше не судимий, уперше притягується до кримінальної відповідальності, є внутрішньо-переміщеною особою, має право на пільги, передбачені законодавством для багатодітних сімей, міцні соціальні зв`язки, на обліках в лікувальних та профілактичних закладах міста Маріуполя не знаходиться, характеризується посередньо за місцем проживання.

Згідно зі ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст.50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.

Враховуючи, що ОСОБА_2 вчинено злочин невеликої тяжкості з необережною формою вини та дані про особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_2 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, призначити йому покарання у вигляді штрафу в межах санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення. З урахуванням характеру вчиненого кримінального правопорушення, спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, за відсутності в матеріалах справи відомостей, що автомобіль є єдиним засобом заробітку обвинуваченого, суд вважає за необхідне застосувати додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом в межах санкції статті.

Під час досудового розслідування та судового розгляду запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не обирався.

Разом з тим, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 надав заяву про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році» оскільки на день набрання чинності цим Законом він мав неповнолітніх дітей, у відношенні яких не позбавлений батьківських прав.

Потерпілий ОСОБА_1 не заперечував проти звільнення ОСОБА_2 за амністією від покарання за вчинений злочин.

Прокурор в судовому засіданні підтримав звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2016 році».

Заслухавши думку учасників судового розгляду, суд вважає, що вказана заява підлягає задоволенню, оскільки кримінальне правопорушення скоєне ОСОБА_2 , відповідно до ст.12 КК України відноситься до невеликої тяжкості, він не позбавлений батьківських прав, на момент вчинення злочину мав трьох неповнолітніх дітей, яким не виповнилося 18 років.

Як встановлено ст. 85 КК України на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 86 КК України, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», на стадії судового розгляду кримінальної справи за наявності акту амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 віднесене до категорії необережних злочинів невеликої тяжкості, тобто згідно ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» на нього поширюється дія вказаного закону, який набрав чинності 7 вересня 2017 року.

У відповідності до п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільняються від відбування покарання особи, які на момент вчинення злочину не позбавлені батьківських прав та на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

Судом встановлено, що згідно свідоцтв про народження: серії НОМЕР_5 номер НОМЕР_6 , серії І-НО номер НОМЕР_7 , серії І-НО номер 694584 ОСОБА_2 станом на 24.07.2017 року та зараз має відповідно неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та не позбавлений батьківських прав.

Обмеження щодо застосування амністії, передбачені ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році» та ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», відносно обвинуваченого ОСОБА_2 відсутні.

Наведене свідчить про наявність підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування основного і додаткового покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Прокурором в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_2 про відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров`я – Комунальною установою «Маріупольська міська лікарня №4 ім. І.К. Мацука» на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 2138,30 грн., які підтверджені вже наведеною довідкою комунального закладу.

У відповідності до ч.1 ст.1206 ЦК України кошти, витрачені закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування особи потерпілої від злочину, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила злочин, у розмірі фактичних витрат.

Обвинувачений ОСОБА_2 визнав позовні вимоги прокурора, до теперішнього часу вказані витрати ним не відшкодовані.

За наведених вище обставин, позов прокурора підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди в розмірі 50000 грн., обумовлені душевними та фізичними стражданнями, спричинені травмою руки, порушенням звичного способу життя, тривалим невжиттям обвинуваченим заходів щодо виплати грошової компенсації завданої шкоди, суд вважає за необхідне задовольнити частково, з таких підстав.

Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно ст. 1187 Цивільного кодексу України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно ч.2 п.1 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступень зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Отже, факт заподіяння обвинуваченим ОСОБА_2 моральної шкоди потерпілому ОСОБА_1 суд находить доведеним, оскільки травма руки, порушення звичного способу життя, негативне ставлення обвинуваченого до нього, тривале невжиття обвинуваченим заходів щодо виплати грошової компенсації завданої шкоди, викликали у нього душевні та фізичні стражданнями, які негативно впливали на його стан, що змушувало від нього вжиття зусиль для нормалізації свого життя.

Враховуючи обставини справи, доводи викладені потерпілим ОСОБА_1 в обґрунтування розміру завданої моральної шкоди, з урахуванням обставин, встановлених при розгляді судом кримінального провадження, враховуючи характер правопорушення, глибину душевних, фізичних страждань потерпілого, ступінь вини обвинуваченого, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про те, що цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню зі стягненням з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілого 25 000 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог потерпілого слід відмовити як необґрунтованої.

Слід зазначити, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні ухвалами слідчих суддів Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 27.07.2017 року накладений арешт на: автомобіль марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобіль марки «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_3 , передані відповідно на відповідне зберігання обвинуваченому ОСОБА_2 та власнику автомобіля ОСОБА_8 , який за вимогами ст.174 КПК України слід скасувати, оскільки суд ухвалює у кримінальному провадженні судове рішення, яким закінчується судовий розгляд. /т.1, а.п. 121-123/

На підставі ст.124 КПК України судові витрати, пов`язані із залученням експерта щодо висновку: № 1/19-287 від 21.08.2017 року в сумі 494,35 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави, оскільки до теперішнього часу ним не відшкодовані.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про амністію у 2016 році», ст.ст. 373, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 3400 гривень, з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі п. «в» ст.1 Закону України "Про амністію у 2016 році" ОСОБА_2 , звільнити від відбування призначеного судом покарання, як основного так і додаткового.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_2 не застосовувався.

Позовні вимоги прокурора про стягнення витрат, понесених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Новоазовськ Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Комунальної установи «Маріупольська міська лікарня №4 ім. І.К. Мацука» (Донецька область, м.Маріуполь, вул.Пашковського, р/р 35410001023548 МФО 834016 ЕДРПОУ 01990654 в ГУДКСУ в Донецькій області) кошти, витрачені на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , в сумі 2138 (дві тисячі сто тридцять вісім ) гривень 30 копійок.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Новоазовськ Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 компенсацію моральної шкоди в сумі - 25 000 ( двадцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди відмовити як необґрунтованих.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Новоазовськ Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь держави судові витрати, пов`язані із залученням експерта в сумі - 494 грн. 35 коп., щодо висновку №1/19-287 від 21.08.2017 року.

Скасувати арешт майна з автомобіля марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобіля марки «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_3 , переданих відповідно за ухвалами слідчих суддів Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 27.07.2017 року на відповідне зберігання обвинуваченому ОСОБА_2 та власнику автомобіля ОСОБА_8 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом тридцяти діб з дня його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя: П.І. Папаценко