Рішення № 87466810, 07.02.2020, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

07.02.2020 227/4687/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2020 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Левченка А.М.,

за участю секретаря судового засідання Черкасової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

ВСТАНОВИВ

У листопаді 2019 року позивач звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення суми заборгованості по заробітній платі у розмірі 56349,07 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 17 липня 2017 р. вона була звільнена з ПАТ «Українська залізниця» згідно п.1 ст.40 КзПП України (за скороченням штату), де працювала інспектором з контролю у регіональній філії роботодавця, як не має статусу юридичної особи. Дана обставина підтверджується записами в сторінках наявної у неї трудової книжки, наказом про її звільнення, окрім того ця обставина визнається і не заперечується відповідачем.

В грубе порушення вимог закону, в період з 2016-2017 р. заробітна плата роботодавцем їй перестала виплачуватися. На даний час, у відповідача мається нарахована, але не виплачена їй заборгованість перед нею по заробітній платі: за вересень 2016 р. в сумі 5887 грн. 09 коп., за жовтень 2016 р. в сумі 5177 грн. 23 коп., за листопад 2016 р. в сумі 6339 грн. 96 коп., за грудень 2016 р. в сумі 8661 грн. 10 коп., за січень 2017 р. в сумі 3472 грн. 93 коп., за лютий 2017 р. в сумі 4913 грн. 71 коп., за березень 2017 р. в сумі 4380 грн. 69 коп., за квітень 2017 р. в сумі 3270 грн. 66 коп., за травень 2017 р. в сумі 2776 грн. 97 коп., за червень 2017 р. в сумі 828 грн. 01 коп., за липень 2017 р. в сумі 10640 грн. 72 коп., всього 56 349 грн. 07 коп.

Вказана заборгованість по остаточному розрахунку при звільненні в сумі 56349 грн. 07 коп. до сих пір не була виплачена на її рахунок в Ощадбанку, куди відповідач перераховував заробітну плату у той час. Отже, роботодавець допустив затримку з остаточним розрахунком при звільненні, чим порушив її законні трудові права.

Також просить допустити негайне виконання судового рішення в межах місячної суми стягнення (встановленого їй окладу) в сумі 4816 грн. 00 коп.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 08 листопада 2019 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду повідомлявся належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, зазначив, що проти ухвалення заочного рішення у разі неявки відповідача не заперечує.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Крім того, 26.12.2019 року судом було отримано відзив на позовну заяву з якого вбачається, що відповідач не погоджується з позовними вимогами та просить відмовити в їх задоволенні в повному обсязі, обґрунтовуючи свою позицію наступними обставинами. У зв`язку з захопленням невідомими особами адміністративної будівлі та виробничих об`єктів АТ «Укрзалізниця» розташованих у м.Донецьк, у відповідача з 20.03.2017 року відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, архівної та іншої), до комп`ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю.

Висновком торгово – промислової палати України №126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс – мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно АТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс – мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у м.Донецьк. З 20.03.2017 року господарська діяльність та управління потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно АТ «Укрзалізниця», що знаходиться в м.Донецьк, Ясинувата, Дебальцеве та інш. Перебувають у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, у тому числі затвердження та введення в дію штатного розпису, особових справ працівників. Початок дій форс – мажорних обставин (обставин непереборної сили) є 20 березня 2017 року. Отже, відповідач фактично відсутній за фактичним місцем ведення діяльності та розташування офісу, зокрема у м.Донецьк, місцем роботи позивача по справі, і цей факт зумовлений поважними причинами. Таким чином, з 20 березня 2019 року виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, які на ньому працювали, в період існування яких відповідач АТ «Українська залізниця» об`єктивно, з причин від нього не залежних був позбавлений можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача, що заявлені позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки позивач не надав належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог. Зазначив, що станом на день звільнення ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати за період березень – липень 2017 р. відсутня. Також, 21.01.2020 року судом отримано ксерокопії платіжних відомостей, які долучено відповідачем на підтвердження отримання позивачем заробітної плати за вересень – листопад 2016 року. Враховуючи викладене, в задоволенні вимог позивача просить відмовити.

Згідно ст. 223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У відповідності до положень частини 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Судом встановлено, що позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується записами в його трудовій книжці, наказом про припинення трудового договору. Останній запис в трудовій книжці позивача зроблено відповідачем.

На підставі долученого до матеріалів справи наказу (розпорядження) № 6333/ДН-ОС від 10.07.2017 року, ОСОБА_1 , звільнено з посади інспектора з контролю за технічним утриманням будинків дільниці ІІ групи дільниці з ремонту та утриманню будинків та споруд ст. Іловайськ виробничого підрозділу «Іловайське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, з компенсацією за 19 днів відпустки та виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку.

Постановою Кабінету міністрів України № 938 від 31.10.2018 року, змінено тип публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” з публічного на приватне та перейменовано в акціонерне товариство “Українська залізниця”.

До матеріалів справи долучено копії розрахунків заробітної плати позивача, з яких вбачається, що за:

вересень 2016 року всього нараховано 5887,09 грн., з яких сума до виплати 4068,77 грн.;

жовтень 2016 року всього нараховано 5177,23 грн., з яких сума до виплати 2728,71 грн.,

листопад 2016 року всього нараховано 6339,96 грн., з яких сума до виплати 971,42 грн.;

грудень 2016 року всього нараховано 8661,10 грн.; з яких сума до виплати 2137,15 грн.;

січень 2017 року всього нараховано 3472,93 грн., з яких сума до виплати 21,62 грн.;

лютий 2017 року всього нараховано 4913,71 грн., з яких сума до виплати 2197,29 грн.;

березень 2017 року всього нараховано 4380,69 грн., з яких сума до виплати 3483,44 грн.;

квітень 2017 року всього нараховано 3270,66 грн., з яких сума до виплати 2600,77 грн.;

травень 2017 року всього нараховано 2776,97 грн., з яких сума до виплати 2208,21 грн.;

червень 2017 року всього нараховано 828,01 грн., з яких сума до виплати 658,41 грн.;

липень 2017 року всього нараховано 10640,72 грн., з яких сума до виплати 8523,93 грн.;

Також відповідачем долучено до матеріалів справи копії платіжних відомостей за період вересень – листопад 2016 року, з яких вбачається, що відповідачем було видано заробітну плату ОСОБА_1 за вересень 2016 р. у розмірі - 4068,77 грн., за жовтень 2016 р. у розмірі 4118,71 грн. (аванс – 1390,00 грн., заробітна плата 2728,71 грн.), за листопад 2016 р. у розмірі 5041,42 грн. (премія - 500,00 грн., аванс -1550,00 грн. заробітна плата – 971,42 грн., відпустка – 2020,00 грн.).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати за березень 2016 року, жовтень 2016 року, листопад 2016 року, спростовані платіжними відомостями наданими відповідачем та індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5) від 14.01.2020 р., а отже задоволенню не підлягають.

Так, наказом начальника структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 17.03.2017 року № 236/ДНД, підтверджується, що у зв`язку із відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією, встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції; на час простою встановлено щоденний режим роботи згідно діючих Правил внутрішнього трудового розпорядку та зобов`язано всіх працівників, які знаходяться на простої, з`являтися на свої робочі місця, актові зали, кабінети технічного навчання; зобов`язано працівників, які знаходяться на простої, розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в "Журналі обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої"; на весь період простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код "П"; оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи.

Розрахунок заробітної плати за липень 2017 року узгоджуються з наказом (розпорядження) № 6333/ДН-ос від 10.07.2017 року, про припинення трудового договору, відповідно до якого позивач має право на компенсацію за 19 днів невикористаної відпустки.

Наказ про припинення трудового договору підписаний в.о. начальника дирекції залізничних перевезень Подлузьким В.О. Згідно матеріалів справи структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень», керівником якого є ОСОБА_2 , здійснює свою адміністративну діяльність у м. Лиман Донецької області, тобто на території, на якій органи державної влади України здійснюють свої повноваження.

Згідно відомостей (дата формування виписки 23.01.2020 року) з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування «Індивідуальні відомості про застраховану особу» (форма ОК-5), наданих на виконання ухвали суду від 14.01.2020 року, розмір нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 за 3 квартал 2016 року, становить 5887,09 грн. (за вересень 2016 р.); за 4 квартал 2016 року становить 18412,28 грн., з яких за жовтень 2016 року 5102,23 грн., за листопад 2016 року 5494,46 грн., за грудень 2016 року 7815,59 грн., за 1 квартал 2017 року, становить 14458,34 грн., з яких за січень 2017 року 5163,94 грн., за лютий 2017 року 4913,71 грн., за березень 2017 року 4380,69 грн., що збігається з сумами нарахованого заробітку, вказаного в табуляграмах за вересень 2016 р. - березень 2017 року наданий позивачем.

Отже, відомості про заробітну плату, що подаються роботодавцями до Реєстру застрахованих осіб, є офіційними відомостями, а тому індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) є належним доказом, що містить інформацію щодо предмету доказування у цій справі - розміру нарахованої позивачу заробітної плати за період з вересня 2016 року по березень 2017 року.

Із вищезазначених відомостей, вбачається що нарахована сума у березні 2017 року узгоджується із рахунковими листами наданими позивачем в частині нарахованої заробітної плати за березень 2017 року.

Водночас, у індивідуальній відомості Пенсійного фонду України застрахованої особи, зазначена наступна інформація по заробітній платі позивача ОСОБА_1 : за квітень 2017 року 0,00 грн., за травень 2017 року 0,00 грн., за червень 2017 року 0,00 грн., за липень 2017 року 0,00 грн.

Згідно розрахунків заробітної плати (табуляграмм) за квітень - липень 2017 року, позивачу нараховувалася заробітна плата: за квітень 2017 р. нараховано 3270,66 грн. до виплати 2600,77 грн., за травень 2017 р. нараховано 2776,97 грн. до виплати 2208,21 грн., за червень 2017 р. нараховано 828,01 грн. до виплати 658,41 грн., за липень 2017 р. нараховано 10640,72 грн. до виплати 8523,93 грн.

При вирішенні справи суд зазначає, що відповідач, належними та допустимими доказами не спростував відомості, наведені у вказаних документах, наданих позивачем, та не надав доказів, що відомості, які відображені в них, є недостовірними.

Отже, відомості, зазначені у розрахунках заробітної плати за вересень 2016 року - липень 2017 року узгоджуються з іншими доказами по справі.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 94 Кодексу законів про працю України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до статті 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника (стаття 117 КЗпП України).

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Доводи відповідача про те, що форс-мажорні обставини унеможливлювали виконання відповідачем своїх зобов`язань згідно ст.ст. 47, 83, 115, 116 КЗпПУ, є безпідставними, оскільки форс-мажорні обставини свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. Але жодним нормативним актом про працю не передбачено підстав для звільнення від виплати заборгованості по заробітній платі.

Закон України від 02.09.2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов`язків роботодавця, визначених ст. 47, ст.116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст.116 КЗпП України.

Суд відхиляє посилання відповідача на неможливість вивезти первинні документи, як підставу для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати, оскільки обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить на працедавцеві, а не на працівникові. За цих обставин втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, тим більше, що відповідачем не надано суду жодних доказів того, що він у будь-який спосіб намагався виправити цю ситуацію.

Крім того, згідно висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28.03.2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на існування «непереборної сили», яка унеможливила здійснити розрахунок з позивачем, оскільки така позиція повністю спростовується вивченими доказами у справі, наявність наказу про звільнення з роботи. Наявність роздрукованих розрахункових листів, виданих позивачу, який використав їх як доказ наявної заборгованості із заробітної плати свідчить та розцінюється судом як обізнаність підприємства відповідача про існуючий обов`язок розрахунку та його невиконання.

Також, із долученої відповідачем до матеріалів справи копії науково-правового висновку щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс -мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16.01.2018 року № 126 - 221102, викладеного на бланку Торгово-промислової палати України на замовлення ПАТ «Укрзалізниця» вбачається, що

наказом регіональної філії «Донецька залізниця» № 682-Н від 12.05.2017 року «Про формування робочої комісії з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку працівників структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» створена робоча комісія з працівників регіональної філії «Донецька залізниця» до моменту закінчення скорочення штату працівників Донецької дирекції залізничних перевезень з метою опрацювання документів вказаної дирекції, повноти утримань та перерахування податків і зборів, формування документів обліку та розрахунку заробітної плати, відображення господарських операцій в фінансовій звітності та з інших питань фінансової діяльності;

наказом регіональної філії «Донецька залізниця» № 899-Н від 26.06.2017 року «Про введення в дію Порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» уведено в дію Порядок остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень», яким враховується нестандартна ситуація та особливості роботи регіональної філії «Донецька залізниця», оскільки частина структурних підрозділів та працівників знаходяться на тимчасово неконтрольованій Україною території, а виплата здійснюється на контрольованій території України регіональною філією «Донецька залізниця» через каси структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» за місцем їх знаходження (м.Лиман) та регламентується здійснення проведення остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів відповідної дирекції робочими комісіями з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень».

Проте, остаточного розрахунку з позивачем при звільненні з підприємства проведено не було. Відповідач надав копії платіжних відомостей про виплату заробітної плати за вересень 2016 р. - листопад 2016 р., які суд бере до уваги, але не спростував надані позивачем розрахунки заборгованості по заробітній платі за грудень 2016 р – липень 2017 р., згідно яких нараховано - 39790,29 грн., до сплати становить 21830,82 грн. У строки, встановлені частиною 1 ст. 116 КЗпП України, відповідач не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства, як при звільненні, так і на час розгляду справи судом, а отже, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заробітної плати за період грудень 2016 р. – липень 2017 р. підлягають задоволенню.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці 5 пункту 6 постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу № 1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці» а позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем до 17.07.2017 року, виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на день подання позовної заяви, законом України «Про Державний бюджет на 2019 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 1921,00 грн.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та те, що позивні вомоги підлягають задоволенню частково, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 542,60 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. У зв`язку з чим суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за один місяць - за грудень 2016 року в розмірі 7815,59 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 116 КЗпП України, ст. ст. 2, 10, 12, 13, 27, 81, 82, 89, 141, 211, 258-259, 263, 265, 268, 273, 280-282, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі – задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , суму заборгованості по заробітній платі за період з грудня 2016 року по квітень 2017 року у розмірі 39790,29 грн. (тридцять дев`ять тисяч сімсот дев`яносто гривень 29 копійок), що складається з заборгованості по заробітній платі за грудень 2016 року в сумі 7815,59 грн., за січень 2017 року в сумі 5163,94 грн., за лютий 2017 року в сумі 4913,71 грн., за березень 2017 року в сумі 4380,69 грн., заборгованості по заробітній платі за квітень 2017 року в сумі 3270,66 грн., заборгованості по заробітній платі за травень 2017 року в сумі 2776,97 грн., заборгованості по заробітній платі за червень 2017 року в сумі 828,01 грн., заборгованості по заробітній платі за липень 2017 року в сумі 10640,72 грн.

Зобов`язати акціонерне товариство «Українська залізниця» ЄДРПОУ 40075815 утримати з суми заборгованості по заробітній платі, що підлягає стягненню, податок з доходів фізичних осіб та інші обов`язкові платежі.

Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь держави судовий збір у розмірі 542,60 грн. (п`ятсот сорок дві гривні 60 копійок).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованості по заробітній платі за один місяць - за грудень 2016 року в розмірі 7815,59 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

- відповідач акціонерне товариство «Українська залізниця», юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ЄДРПОУ 40075815.

Суддя А.М. Левченко

07.02.2020