Ухвала суду № 87465082, 06.02.2020, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/14700/19

Провадження №2/369/1984/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2020 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Ковальчук Л.М. при секретарі Заїці О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Музичанської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання незаконним і скасування рішення сільської ради,

В С Т А Н О В И В:

До суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просив заборонити Музичанській сільській раді Києво-Святошинського району Київської області приймати будь-які рішення на користь третіх осіб відносно земельної ділянки, яка знаходиться між земельними ділянками з кадастровими номерами 3222485501:01:005:5034 та 3222485501:01:005:0010, до розгляду справи по суті.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ч.1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом забороною вчиняти дії.

Відповідно до п. 3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обгрунтування необхідності забезпечення позову.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Слід зазначити, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Слід зазначити, що звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати рішення Музичанської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області п`ятої сесії сьомого скликання від 5 лютого 2016 року «Про припинення права користування земельною ділянкою та переведення її до земель запасу сільської ради громадянина ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилався на те, що у зв`язку з прийнятим Музичанською сільською радою рішенням від 25 лютого 2016 року земельна ділянка площею 0,1041 га в АДРЕСА_1 вважається вільною і відносно неї можуть прийматися будь-які рішення, в тому числі відчуження її на користь третіх осіб. Прийняте Музичанською сільською радою на користь третіх осіб щодо спірної земельної ділянки істотно ускладнить поновлення його прав, завдасть матеріальної та моральної шкоди.

Проаналізувавши зміст позовних вимог, розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява позивача ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Заявником також не надано в обґрунтування поданої заяви жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність реальної загрози того, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав та законних інтересів..

Також, позивачем не вказано відносно якої конкретної земельної ділянки необхідно вжити заходи забезпечення позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заява позивача ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 149, 151 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Києво-Святошинський районний суд Київської області в п`ятнадцятиденний строк з дня винесення ухвали.

Суддя Л.М. Ковальчук