Ухвала суду № 87464433, 27.01.2020, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/13206/19

Провадження №4-с/369/30/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2020 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі

головуючої судді Ковальчук Л.М.,

при секретарі Заїка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, стягувач ПАТ «Фолькс Банк», особа, бездіяльність якої оскаржується, Заступник начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Селезньов Максим Олександрович,

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця, стягувач ПАТ «Фолькс Банк», особа, бездіяльність якої оскаржується, Заступник начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Селезньов Максим Олександрович, посилаючись на те, що 24 вересня 2015 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Селезньовим М.О. була ухвалена постанова про повернення виконавчого документу у виконавчому провадженні № 31206332.

Пунктом 2 постанови про повернення виконавчого документа від 24 вересня 2015 року ВП № 31206332 ухвалено припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення.

Однак, із даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі обтяжень рухомого майна, вбачається, що державний виконавець не зареєстрував припинення обтяження.

Заявником неодноразово надсилалися заяви до Департаменту державної виконавчої служби України, зокрема, заяви про реєстрацію припинення арешту рухомого та нерухомого майна боржника в Державному реєстрі обтяжень рухомого та нерухомого майна № 31423-33-19 від 11 вересня 2019 року, однак жодного реагування зі сторони Департаменту ДВС України не відбувається. З огляду на зазначене, заявник вимушений звернутися до суду за захистом свого порушеного/невизнаного права заявника в межах строку, встановленого у ст. 449 ЦПК України.

Аналізуючи норми Закону України «Про виконавче провадження, заявник дійшов висновку, що ухвалюючи постанову про повернення виконавчого документу від 24 вересня 2015 року, державний виконавець зобов`язаний скасувати усі заходи щодо виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 2-1606/10 від 27 лютого 2011 року, та зареєструвати припинення обтяжень, в тому числі рухомого майна.

Однак, Заступник начальника відділу Селезньов М.О., припинивши чинність арешту майна боржника та скасувавши інші заходи примусового виконання рішення, не вчинив дії, пов`язані з реєстрацією припинення обтяження майна боржника, враховуючи наявність обтяження у відповідних реєстрах. Таким чином, було порушено припис ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 з посиланням на вимоги ст. ст. 447-450 ЦПК України, просив припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 2-1606/2010 за виконавчим листом по справі № 2-1606, виданий 11 березня 2011 року (ВП № 31206332), та скасувати записи про обтяження рухомого і нерухомого майна ОСОБА_1 в Реєстрі обтяжень рухомого майна та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зареєстрованих згідно постанов державного виконавця ВП № 31206332.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, суду подане клопотання ОСОБА_1 , в якому він просив розглянути скаргу у його відсутності.

У судове засідання Заступник начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Селезньов М.О. не з`явився, про дату, час і місце розгляду скарги повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.

У судове засідання представник стягувача ПАТ «Фолькс Банк» не з`явився, про дату, час і місце розгляду скарги повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.

Суд, з`ясувавши дійсні обставини скарги, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що скаргане підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Судом встановлено, що згідно Постанови про повернення виконавчого документа від 24 вересня 2015 року заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Селезньова М.О. постановлено виконавчий лист по справі № 2-1606/2010, виданий 11 березня 2011 року Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк» заборгованість за кредитним договором від 27 листопада 2007 року у розмірі 13 569 886 грн. 22 коп., судові витрати в розмірі 1700 грн. за сплату судового збору при подачі позову та 120 грн. за сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи повернути в орган, що його видав, та припинити чинність арешту майна боржника і скасувати інші заходи примусового виконання рішення.

11 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України із заявою, в якій зазначав, що станом на 11 вересня 2019 року згідно постанови ВП № 31206332 досі є чинним арешт на усе рухоме майно ОСОБА_1 , та заборона на його відчуження. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» ОСОБА_1 просив припинити чинність всіх арештів згідно постанови ВП № 31206332, та зареєструвати припинення арешту рухомого та нерухомого майна боржника в Державному реєстрі обтяжень рухомого та нерухомого майна.

За таких обставин ОСОБА_1 з посиланням на вимоги ст. ст. 447-450 ЦПК України, просив припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 2-1606/2010 за виконавчим листом по справі № 2-1606, виданий 11 березня 2011 року (ВП № 31206332) і скасувати записи про обтяження рухомого і нерухомого майна ОСОБА_1 в Реєстрі обтяжень рухомого майна та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зареєстрованих згідно постанов державного виконавця ВП № 31206332.

Слід зазначити, що згідно вимог ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, з послідуючими змінами та доповненнями, передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно вимог ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до вимог ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження повернення виконавчого документа до суду, який видав його, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається із скарги і доданих до неї матеріалів, ОСОБА_1 в скарзі просив суд припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 2-1606/2010 за виконавчим листом по справі № 2-1606, виданий 11 березня 2011 року (ВП № 31206332), та скасувати записи про обтяження рухомого і нерухомого майна ОСОБА_1 в Реєстрі обтяжень рухомого майна та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зареєстрованих згідно постанов державного виконавця ВП № 31206332.

Частиною 2 ст. 451 ЦПК України визначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Оцінюючи в сукупності зібрані докази, суд дійшов висновку, що заявником не зазначено в прохальній частині скарги і в самій скарзі які саме конкретно порушення слід усунути Заступнику начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Селезньову Максиму Олександровичу, та які конкретно заходи мав би вчинити державний виконавець задля забезпечення прав і законних інтересів ОСОБА_1 , з скаргою на бездіяльність якого звернувся ОСОБА_1 до суду.

Виходячи з норм чинного законодавства України у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов`язує усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

З огляду на викладене, заявлені заявником вимоги в скарзі про винесення судом рішення про припинення чинності арешту майна боржника та скасування судом інших заходів примусового виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 2-1606/2010 за виконавчим листом по справі № 2-1606, виданий 11 березня 2011 року (ВП № 31206332), та скасування записів про обтяження рухомого і нерухомого майна ОСОБА_1 в Реєстрі обтяжень рухомого майна та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зареєстрованих згідно постанов державного виконавця ВП № 31206332 не підлягають задоволенню, оскільки прийняття відповідних рішень в межах виконавчого провадження відноситься до виключної компетенції державного виконавця, якому надані такі повноваження відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», та Закону України «Про виконавче провадження», і тому у суду відсутні підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 ..

За таких обставин суд відмовляє у задоволенні скарги.

Керуючись п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, ст. 55 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 5, 18, 40 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 4, 5, 12, 81, 447, 451 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, стягувач ПАТ «Фолькс Банк», особа, бездіяльність якої оскаржується, Заступник начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Селезньов Максим Олександрович.

Повний текст ухвали складено 07 лютого 2020 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Ковальчук Л.М.