Ухвала суду № 87462093, 10.02.2020, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/13688/17

н/п 2/766/70/20

УХВАЛА

10 лютого 2020 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі: головуючого – судді Ус О.В., секретар судового засідання Неменко Ю.М., з участю позивача ОСОБА_1 , представників відповідача – керівник Новікова Л.О., члена правління Жгун А.А., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до гаражного кооперативу по експлуатації гаражів-стоянок для автомобілів та мотоциклів "Таврія", третя особа: ОСОБА_2 про скасування рішення загальних зборів гаражного кооперативу, скасування рішення правління,-

В С Т А Н О В И В:

14.08.2017 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати рішення позачергових зборів уповноважених та членів гаражного кооперативу по експлуатації гаражів-стоянок для автомобілів та мотоциклів "Таврія", оформлені протоколом позачергових зборів уповноважених та членів ГК «Таврія» № 1 від 22.01.2017 р. та протоколом змішаних зборів № 2 від 22.01.2017р.; скасувати рішення правління, оформлене протоколом від 25.02.2016 р.

Провадження у справі відкрито 15 серпня 2017 року ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області Прохоренко В.В.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 30.09.2019 р., задоволено відвід головуючому та справу передано на повторний автоматизований розподіл.

За протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 07.10.2019 р. справа передана в провадження судді Ус О.В.

Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області Ус О.В. від 11 жовтня 2019 року справа прийнята в провадження, призначене підготовче засідання на 10.02.2020 року.

В підготовчому засіданні на обговорення поставлене питання про закриття провадження у справі, оскільки спір є корпоративним та віднесено до юрисдикції господарського суду.

Позивач категорично заперечував, вказав, що позов поданий у 2017 році, такої правової позиції тоді не існувало, а тому суд зобов`язаний розглянути справу в порядку цивільного судочинства.

Представники відповідача вважали доцільним закрити провадження у справі.

Третя особа в судове засідання не прибув – про час, дату та місце підготовчого засідання повідомлений належним чином 15.10.2019 р., про що свідчить поштове повідомлення 7300800586037, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Суд, заслухавши думку присутніх, встановив наступне.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань гаражний кооператив по експлуатації гаражів-стоянок для автомобілів та мотоциклів "Таврія" за організаційно-правовою формою є гаражним кооперативом.

За п. 1.1 Статуту кооператив створений та діє у відповідності до Конституції України, Закону України «Про кооперацію», Цивільного Кодексу України, Податкового Кодексу та інших законодавчих актів України, що регулюють дану діяльність неприбуткової організації та цього Статуту.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування рішень загальних зборів від 22.01.2017 р., рішення правління від 25.02.2017 р.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Разом з тим стаття 20 Господарського процесуального кодексу України визначає коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, до якого віднесено справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

При визначенні підвідомчості (предметної та суб`єктної юрисдикції) справ, що виникають з корпоративних відносин, слід виходити з таких міркувань.

За змістом положень статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Стаття 55 ГК України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Господарською діяльністю у Господарському Кодексі України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 ГК України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.

Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 ГК України).

Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 ГК України).

Зазначені норми кореспондуються із нормами статей 83, 85, 86 ЦК України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України «Про кооперацію».

За змістом положень статей 2, 6, 9 цього Закону кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Гаражний кооператив віднесений до обслуговуючого кооперативу.

Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (статті 2, 23 Закону України «Про кооперацію»).

Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.

Згідно з положеннями статті 12 Закону України «Про кооперацію» основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Зазначена правова позиція висловлена в Постанові Великої Палата Верховного Суду у справі № 509/577/18.

При виборі і застосуванні норми права за ч.4 ст. 263 ЦПК України до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, а також враховуючи положення чинного законодавства України, зміст правовідносин, спір, що виник між сторонами, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має вирішуватись господарським судом.

За приписами п. 1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За ч.2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

За приписами п. 4 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

За приписами ч.1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Суд повідомляє, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Запобіжні заходи не застосовувалися.

Ухвала в повному обсязі складена в нарадчій кімнаті 10 лютого 2020 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 255, 256, 258-261, 263, 353, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до гаражного кооператив по експлуатації гаражів-стоянок для автомобілів та мотоциклів "Таврія", третя особа: ОСОБА_2 про скасування рішення загальних зборів гаражного кооперативу, скасування рішення правління закрити.

Повідомити позивачу ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарських судів.

Ухвала може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. В. Ус