Вирок № 87461762, 10.02.2020, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/2890/19

Номер провадження 1-кп/950/63/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2020 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого - судді Стеценка В. А. ,

при секретарі - Радковській О.В.,

з участю прокурора - Андрєєва О.Л.,

представника потерпілого - Бондаря В.М.,

потерпілого - ОСОБА_1 ,

захисника - Стеценка В.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лебедині кримінальне провадження № 12015200090000923 від 20.12.2015 про обвинувачення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лебедина Сумської області, громадянина України, українця, неодруженого, освіта вища, студента Сумського національного аграрного університету, зареєстрованого та фактично проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого;

за ч. 2 ст. 286 КК України;

В С Т А Н О В И В:

Суд визнав доведеним, що обвинувачений ОСОБА_2 о 21 год 45 хв. 19 грудня 2015 року керував автомобілем «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_1 та рухаючись ним по вул. Першогвардійська м. Лебедина Сумської області в напрямку с. Михайлівка Лебединського району Сумської області неподалік зупинки громадського транспорту, що розташована біля Лебединської центральної районної лікарні, виконуючи маневр обгону попутного транспортного засобу, не врахував дорожню обстановку і допустив зіткнення з велосипедистом ОСОБА_1 , який рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого консолідованого перелому с/з лівого стегна з наявністю МОС. Ендопротез лівого кульшового суглобу. Подовження лівої нижньої кінцівки на 2,0 см. Виражене порушення функції статики та ходи. Група інвалідності друга по ОРП, загальне захворювання, які відповідно до висновку судової медичної експертизи № 208 від 27.12.2016 року кваліфікуються, як тяжкі тілесні ушкодження.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 19/119/9-1/464е від 26.11.2019 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_1 , повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 10.1, 11.3, 14.2 «в» Правил дорожнього руху України (затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, введених в дію з 01.01.2002 року), а саме:

п.10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

п.11.3. На дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу;

п.14.2 «в» Перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що:

- смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані.

При цьому, невідповідність вимогам пунктів 10.1, 11.3, 14.2 «в» Правил дорожнього руху України знаходиться в причинному зв?язку з дорожньо-транспортною пригодою.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 суд вважає необхідним кваліфікувати за ч. 2 ст. 286 КК України, так як він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину визнав повністю, щиро розкаявся, вибачився перед потерпілим і показав суду, що о 21 год 45 хв. 19 грудня 2015 року керував автомобілем «ВАЗ 21099», д/н НОМЕР_1 , та рухаючись ним по вул. Першогвардійська м. Лебедина в напрямку с. Михайлівка Лебединського району і виконуючи маневр обгону попутного транспортного засобу в районі зупинки громадського транспорту, що розташована біля Лебединської ЦРЛ, не врахував дорожню обстановку і допустив зіткнення з велосипедистом ОСОБА_1 , який рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження.

Крім того, він пояснив, що не мав умислу на вчинення злочину, після ДТП викликав на місце події медичних працівників та прийняв міри до усунення негативних наслідків, які настали для потерпілого, внаслідок чого під час лікування ОСОБА_1 родина обвинуваченого надала останньому матеріальну допомогу на значну суму.

Також обвинувачений повідомив суду, що не має власних коштів та майна, необхідних для відшкодування вчиненої шкоди в розмірах, визначених потерпілим. На час вчинення злочину та на час розгляду кримінальної справи є студентом Сумського НАУ денної форми навчання. Стипендію отримував лише на першому курсі. В зв`язку з необхідністю надання матеріальної допомоги потерпілому, навчається за індивідуальним графіком та у вільний від навчання час надає допомогу своєму батьку в здійсненні підприємницької діяльності, що відповідно дає можливість останньому відшкодовувати збитки, завдані злочином.

Тому він просив суд звільнити його від відбування основного покарання з випробовуванням.

Захисник обвинуваченого в судовому засіданні звернув увагу суду на те, що дорожно-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження відбулася 19 грудня 2015 року, тривалість строку проведення досудового слідства мала місце не внаслідок дій чи бездіяльності обвинуваченого, який з самого початку кримінального провадження давав правдиві покази у справі, навчаючись у ВУЗі приступив до відшкодування завданої шкоди шляхом надання допомоги членам своєї родини в підприємницькій діяльності з метою заробляння коштів, які в подальшому батьком обвинуваченого були передані потерпілому.

При цьому захисник просив суд врахувати існування обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не пов`язаного з позбавленням волі.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 показав суду, що не оспорює показів обвинуваченого в частині фактичних обставин справи, які стосуються вчинення дорожньо-транспортної пригоди та його дій після ДТП.

Разом з тим, потерпілий зазначив, що внаслідок дорожно-транспортної пригоди він є інвалідом, на час розгляду справи не закінчив свого лікування, витрачав на нього власні кошти, в той час як батько обвинуваченого надав для відшкодування завданих збитків 120 000 грн., що на думку потерпілого є недостатнім.

При цьому сам обвинувачений вибачився перед ним лише в суді; особисто не відвідував його під час лікування та не надавав матеріальної допомоги за власний рахунок і не допомагав йому особисто іншим чином.

На думку потерпілого обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі.

На думку представника потерпілого, викладену в судовому засіданні, хоча обвинувачений і визнав свою вину у вчиненні злочину, проте його щире каяття та відшкодування ним завданої шкоди не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду справи, оскільки ОСОБА_2 мав можливість, але не працевлаштувався з метою надання власноручно зароблених коштів потерпілому, не вчинив інших дій особисто для відшкодування матеріальної та моральної шкоди, вибачився в суді через значний проміжок часу після вчинення ДТП.

При цьому представник потерпілого просив суд врахувати існування обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і призначити обвинуваченому основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 286 КК України - у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом було визнано недоцільним дослідження показів свідків і інших доказів стосовно фактичних обставин справи, зібраних в ході дізнання та досудового слідства, так як вони правильно усвідомлюються обвинуваченим та іншими учасниками процесу і ніким не оспорюються, що дає можливість визнати винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

При визначенні покарання суд враховує, що скоєне обвинуваченим правопорушення згідно ч. 4 ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Обставинами, що пом?якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття у вчиненні злочину та відшкодування завданих збитків.

При цьому суд не може взяти до уваги доводів потерпілого та його представника щодо відсутності пом`якшуючих обставин, оскільки в судовому засіданні обвинувачний особисто повідомив суду, що визнає свою винуватість у вчиненні злочину, розкаявся у його вчиненні та попросив вибачення у потерпілого, а потерпілий підтвердив суду, що до надходження кримінального провадження на розгляд суду отримав на відшкодування шкоди, завданої йому злочином кошти в сумі близько 120 000 грн.

Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом під час розгляду справи встановлено не було.

Крім того, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, якому на час вчинення злочину виповнилось 18 років, він навчався з метою отримання професії і подальшого працевлаштування, не притягувався до кримінальної відповідальності, а після зіткнення з велосипедистом залишився на місці вчинення ДТП і викликав медичну допомогу потерпілому та подальшому приймав міри до відшкодування завданих збитків.

Також суд бере до уваги досудову доповідь уповноваженому органу з питань пробації про обвинуваченого та його позитивну характеристику з місця проживання.

Враховуючи всі ці обставини, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, пов?язане з позбавленням волі, але поскільки його можливо виправити і перевиховати без відбування покарання, застосувати ст. 75 КК України і звільнити його від відбування основного покарання з випробовуванням.

Також суд вважає необхідним застосувати п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України і покласти на обвинуваченого обов?язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Крім того, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на 1 (один) рік.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Речові докази:

-автомобіль марки «ВАЗ», модель «21099», д.н.з. НОМЕР_1 , який зберігається під розпискою ОСОБА_2 за його місцем проживання, на думку суду необхідно вважати повернутим власнику;

-велосипед «Салют», який зберігається на спеціальному майданчику Лебединського ВП Сумського РВП ГУНП в Сумській області суд вважає необхідним повернути власнику;

-частини ЛФП, кросівки, уламок пластику, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Лебединського ВП Сумського РВП ГУНП в Сумській області, суд вважає необхідним знищити.

-Витрати на проведення експертиз: судової інженерно-транспортної № 37 від 20.04.2016 року в розмірі 1 760 грн 08 коп., судової інженерно-транспортної № 38 від 20.05.2016 року в розмірі 1 760 грн 08 коп., судової транспортно-трасологічної № 19/119/9-1/228е від 18.07.2019 в розмірі 628 грн 04 коп., судової автотехнічної № 19/119/9-1/464е від 26.11.2019 в розмірі 1 570 грн 10 коп.

Запобіжний захід не обирався.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 349, 368, 370-371, 373-376 КПК України;

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання по цьому закону у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 (один) рік.

Застосувати ст. 75 КК України і звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням, визначивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Застосувати п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України і покласти на засудженого ОСОБА_2 обов"язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази:

-автомобіль марки «ВАЗ», модель «21099», д.н.з. НОМЕР_1 , який зберігається під розпискою ОСОБА_2 за його місцем проживання, вважати повернутим власнику;

-велосипед «Салют», який зберігається на спеціальному майданчику Лебединського ВП Сумського РВП ГУНП в Сумській області повернути ОСОБА_1 ;

-частини ЛФП, кросівки, уламок пластику, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Лебединського ВП Сумського РВП ГУНП в Сумській області знищити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави, р/р UA428999980313060115000018010, отримувач Лебединське УК/Лебедин. р-н/24060300, код класифікації доходів бюджету - 24060300, код 37345566, банк отримувача Казначейство України (ЕАП) МФО 899998, кошти на відшкодування витрат за проведення судової інженерно-транспортної експертизи № 37 від 20.04.2016 в розмірі 1 760 грн 08 коп., судової інженерно-транспортної експертизи № 38 від 20.05.2016 в розмірі 1 760 грн 08 коп., судової транспортно-трасологічної експертизи № 19/119/9-1/228е від 18.07.2019 в розмірі 628 грн 04 коп., судової автотехнічної № 19/119/9-1/464е від 26.11.2019 в розмірі 1 570 грн 10 коп., а всього 5 718 грн 30 коп.

Запобіжний захід у справі не обирався.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу подано не було. Уразі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Інші учасники кримінального провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: В. А. Стеценко