Ухвала суду № 87458972, 10.02.2020, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/1256/16-ц

№ провадження 2/208/124/20

УХВАЛА

Іменем України

10 лютого 2020 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі:

Головуючого, судді – Івченко Т.П.,

Секретар судового засідання – Корнієнко К.Є.,

За участі:

Позивача – ОСОБА_1 ,

Представника позивача – адвоката Бур`янського А.В.,

Представника відповідача № 1 – адвоката Єсіпової К.В.,

розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні у місті Кам`янське Дніпропетровської області клопотання сторони позивача про прийняття позовної заяви ОСОБА_1 «про збільшення позовних вимог», -

встановив:

В провадженні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третьої особи приватний нотаріус Дніпродзержинського міського округу Дніпропетровської обл. Огнева Н.О., третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Першої Кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про визнання угоди недійсною та витребування нерухомого майна від добросовісного набувача», уточненої від 07.05.2019 року та поданої до справи 13.05.2019 року (т. 2 а.с. 13-16), позовні вимоги ОСОБА_1 викладені у наступній редакції:

1. визнати недійсним свідоцтво про право власності на спадщину, видане Першою Дніпродзержинською державною нотаріальною конторою від 08.10.1995 року за реєстром № 4 на ім`я ОСОБА_3 ;

2. визнати недійним договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 26 від 17.04.2015 року, посвідчений нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Дніпропетровської обл. Огневою Н.О., за реєстровим № 232, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ;

3. витребувати від ОСОБА_2 , як добросовісного набувача квартиру, яка розташовану за адресою АДРЕСА_2 ;

4. поновити право власності за ОСОБА_1 , на квартиру що розташована за адресою АДРЕСА_2 , як отриманого за заповітом 05.09.2016 року, складеного приватним нотаріусом Чорною О.В. Криничанського району нотаріального округу Дніпропетровської області № НВТ 617050;

5. скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна – квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_3 (зареєстрований за адресою АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою АДРЕСА_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

В судовому засідання з боку позивача ОСОБА_1 та представника позивача – адвоката Бур`янського А.В. заявлено клопотання про прийняття збільшених позовних вимог ОСОБА_1 у порядку п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України.

Так, зі змісту поданої 10.02.2020 року заяви, як позовної заяви з урахуванням збільшених позовних вимог, з підстав п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, позивачем ОСОБА_1 заявлено вимоги:

1. Визнати недійсним з моменту вчинення свідоцтво про право власності на спадщину від 08.10.1995 року, видавник Перша Дніпродзержинська державна нотаріальна контора, серія та номер: № 4-5216 на ім`я ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) і застосувати наслідки його недійсності.

2. Визнати недійсним з моменту вчинення договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 від 17.04.2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Огневою Надією Олександрівною за реєстровим номером 232, укладений між ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

3. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_3 ) за ОСОБА_3 (зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_6 реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_7 реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).

4. Визнати недійсним з моменту вчинення договір іпотеки квартири АДРЕСА_3 серія та номер: 566, виданий 24.09.2015 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Огневою Н.О. Іпотекодержатель ОСОБА_4 , Іпотекодавець: ОСОБА_2 ., зареєстрований 24.09.2015 року, номер запису про іпотеку: 11317920.

5. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 24725376 від 24.09.2015 року винесене приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Огневою Н.О., скасувавши у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію запису про іпотеку: 11317920: Дата, час державної реєстрації: 24.09.2015 12:47:28 Державний реєстратор: приватний нотаріус Огнева Надія Олександрівна. Кам`янський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська обл. Підстава виникнення іпотеки: договір іпотеки, серія та номер: 566, виданий 24.09.2015, видавник: приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу Огнева Н.О. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 24725376 від 24.09.2015 15:07:24, приватний нотаріус Огнева Надія Олександрівна, Кам`янський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська обл. Відомості про основне зобов`язання: Строк виконання основного зобов`язання: 24.09.2018, розмір основного зобов`язання: 230000,00 гривня, правочин, в якому встановлено основне зобов`язання: договір позики, серія та номер: бн, виданий 24.09.2015. видавник: ОСОБА_4 Олександрович Відомості про суб`єктів: Іпотекодержатель: ОСОБА_4 Іпотекодавець: ОСОБА_2 .

6. Визнати право власності в порядку спадкування за заповітом за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) на квартиру АДРЕСА_3 після смерті ОСОБА_5 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

7. Витребувати від ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ), як добросовісного набувача, на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) квартиру АДРЕСА_3

8. Вирішити питання стягнення судових витрат з відповідачів на користь позивача.

Сторона позивача – позивач та представник позивача підтримали заяву і просили прийняти до розгляду. Направлення копій позовної заяви в редакції на 10.02.2020 року учасникам не відправлено.

Представник відповідача – заперечувала проти прийняття зазначеної заяви, як поданої з порушенням строків і порядку на звернення із позовними вимогами які не є предметом спору.

Заслухав заявлене клопотання, підстави та обґрунтування наведені стороною позивача, дослідив матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.

Так, згідно до позовних вимог позивача ОСОБА_1 , в редакції станом на 13.05.2019 року (т. 2 а.с. 13-16), позивачем ОСОБА_1 заявлено позовні вимоги предметом яких є визнання угоди – договору купівлі-продауж квартири АДРЕСА_3 та її витребування.

10.02.2020 року з боку позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Бур`янського А.В. під час підготовчого судового засідання заявлено клопотання про прийняття позовної заяви з урахуванням збільшених позовних вимог, з підстав п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, заявив вимоги щодо оспорення договору, який не був предметом позову, а саме договору іпотеки квартири АДРЕСА_3 серія та номер: 566, виданий 24.09.2015 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Огневою Н.О. Іпотекодержатель ОСОБА_4 , Іпотекодавець: ОСОБА_2 ., зареєстрований 24.09.2015 року, номер запису про іпотеку: 11317920, та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 24725376 від 24.09.2015 року.

Таким чином, подана 10.02.2020 року позовна заява ОСОБА_1 , як заява про збільшення позовних вимог, з підстав п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, містить позовні вимоги щодо договору іпотеки, який не був предметом спору, та про існування зазначених обставин сторона позивача була обізнана станом на 2016 рік, саме з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об`єкту нерухомого майна, яке знаходиться у т. 1 а.с. 16-17, копія якого долучена до справи саме стороною позивача, як додаток до позову ОСОБА_1 поданого до суду 29.02.2016 року (т. 1 а.с. 4-7).

Звертаючись із зазначеною позовною заявою, позивачем ОСОБА_1 зазначено як підставу п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, згідно до якої крім прав та обов`язків, визначений у ст. 43 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання.

Тобто за позивачем закріплено право, в порядку п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, на збільшення або зменшення тих позовних вимог які заявлені та за якими здійснено відкриття провадження, та які є предметом розгляду справи.

Фактично 10.02.2020 року позивачем подано нові позовні вимоги, за якими провадження у справі не відкривалося.

Крім того, звертаючись із заявою про прийняття збільшеного позову ОСОБА_1 в порядку п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, стороною позивача не надано доказів виконання ч. 5 ст. 49 ЦПК України.

Так, згідно до ч. 5 ст. 49 ЦПК України, у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої та частинами третьою і четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.

Як встановлено судом, позивачем не направлялися копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи, що підтверджено стороною позивача у судовому засіданні.

Також судом враховується, що поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу зазначеної Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Можливість практичного здійснення права на звернення до суду за судовим захистом залежить від певних передумов, які у цивільній процесуальній літературі іменуються передумовами права на звернення до суду за судовим захистом. Ці передумови розподіляють на суб`єктивні, які належать до особистості суб`єктів спору, та на об`єктивні, пов`язані з характером предмета, який підлягає внесенню на розгляд суду; на позитивні та негативні — залежно від зв`язку права на звернення до суду з наявністю або відсутністю цих передумов.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Таким чином, сторона яка вважає що її права порушені, невизнані або оспорювані, не обмежена у права на захист своїх прав, але в порядку передбаченому діючим законодавством України.

Враховуючи вище зазначене, заява підлягає поверненню позивачу, згідно до ч. 5 ст. 49 ЦПК України.

А тому виходячи із приписів п. 2 ч. 2 ст. 49, ч. 5 ст. 49, ст. 258 ЦПК України, суд –

постановив:

У задоволенні клопотання сторони позивача про прийняття позовної заяви ОСОБА_1 «про збільшення позовних вимог», як поданої в порушення порядку передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 49, ч. 5 ст. 49 ЦПК України – відмовити, повернув її позивачу.

Апеляційна скарга на ухвалу суду – подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно до 15.5) Перехідних положень ЦПК України, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

15.8) оприлюднення інформації щодо справи, визначеної цією редакцією Кодексу, на офіційному веб-порталі судової влади України здійснюється в порядку, визначеному Положенням про автоматизовану систему документообігу суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua .

Суддя Івченко Т. П.