Рішення № 87455920, 30.01.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2020м. ДніпроСправа № 904/4816/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді , Панна С.П.

за участю секретаря судового засідання Кравченко Р.В.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬ", м. Дніпро

до Державного підприємства міністерства внутрішніх справ України "ІНФОРМ-РЕСУРСИ", м. Київ

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерство Внутрішніх справ, м. Київ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Шевченківський Відділ Державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, м. Дніпро

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Департамент патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області

про видачу судового наказу

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2020 по справі №904/4816/19 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЛЬ» до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "ІНФОРМ-РЕСУРСИ" про стягнення збитків, що підлягають відшкодуванню через втрату майна у розмірі 376 621,00 грн. - задоволено.

08 січня 2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬ" надійшла заява про залучення доказів понесених судових витрат після ухвалення рішення суду згідно Договору про надання правової допомоги від 01.03.2017 та ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "ІНФОРМ-РЕСУРСИ" 160 732,82 грн. та зазначив, що докази розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що надається відповідно до Договору №1350-ДЄ від 05.05.2019 та інші докази, що підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу, будуть надані позивачем протягом п`яти днів після ухвалення рішення у цій справі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 13.01.2020 року надав до суду заяву (а.с.221-227) про приєднання до матеріалів справи письмових доказів понесених судових витрат після ухвалення рішення суду.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

30.01.2020 в судове засідання представник позивача та відповідача не з`явились та клопотання про зменшення судових витрат не надав.

Керуючись ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст.126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч.8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу до матеріалів справи надано:

- копію Договору про надання правової допомоги від 01.03.2017 та Додаткова угода №1 від 15.10.2019;

- попередній орієнтований розрахунок суми судових витрат;

- платіжне доручення №44 від 27.11.2019;

- копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №2821 від 20.06.2014 року;

- копія акту про надання послуг за Договором про надання правової допомоги від 01.03.2017 від 16.01.2017.

Як встановлено матеріалами справи, 01 березня 2017 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАЛЬ» був укладений Договір про надання правової допомоги.

15 жовтня 2019 укладена додаткова угода №1 до вищезазначеного договору, відповідно до умов якої, згідно п.1.1 предметом цієї додаткової угоди є права і обов`язки сторін, які не визначені в Договорі і стосуються представництва інтересів клієнта у судах з метою стягнення збитків, що підлягають відшкодуванню через втрату майна, а саме втрату автомобіля марки LEXUS, рік випуску - 2006, номер кузова VIN - НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , тип - легковий універсал - В, колір чорний, який 19 вересня 2018 року Автомобіль було затримано працівниками Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області та доставлено на спеціальний майданчик за адресою м. Дніпро, вул.. Осіння, 6.

10 січня 2019 року ОСОБА_1 та ТОВ «СТАЛЬ» уклали акт наданих послуг, яким засвідчили, що в ході реалізації умов вказаного договору остаточна вартість виконаних послуг складає 10 000,00 грн.

У вищевказаному акті зазначений такий перелік виконаних робіт та затрачений час:

- представництво інтересів Клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а саме представництво інтересів Клієнта в господарському суді Дніпропетровської області у справі №904/4816/19 за позовом Клієнта до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ «ІНФОРМ-РЕСУРСИ» (Ідентифікаційний код 32248749);

- Здійснюючи представництво: Адвокат розробив правову позицію; Адвокат склав та подав суду такі заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань:

позовну заяву, заяву про збільшення розміру позовних вимог, клопотання приєднання до матеріалів справи письмових доказів (двічі), Відповідь на відзив Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ «ІНФОРМ-РЕСУРСИ»;

- Адвокат визначив перелік документів, необхідних для доказування обставин, якими обґрунтовувалися вимоги Клієнта, склав проект заяви свідка для подання до суду;

- організував проведення товарознавчої експертизи для подання до суду висновку експерта;

- направив вказані письмові докази (копії документів) в адресу Відповідача; Адвокат ознайомився з матеріалами справи в суді (03.12,2019 року); Адвокат прийняв участь в судових засіданнях (12.11.2019 року, 03.12.2019 року, 18.12.2019 року, 08.01.2020 року та 15.01.2020 року) в Господарському суді Дніпропетровської області.

В Постанові ВС/КГС у справі № 922/1163/18 від 06 березня 2019р. касаційний суд з системного аналізу наведених вище норм законодавства зробив наступні висновки:

(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року, що набрав чинності 15.12.2017 року було скасовано Закон України «Про граничним розмір компенсації витрат на прамову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (Баранець О. М. - головуючий, Стратієнко Л. В., Студенець В. І.) від 24.06.2019 у справі № 904/64/18 зроблено висновок про те, що виходячи зі змісту положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Подібний за змістом висновок зроблено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (Бенедисюк І. М. - головуючий, Колос І. Б., Малашенкова Т. М.) у додатковій постанові від 05.08.2019 у справі № 911/1563/18, в якій зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Вказаної позиції також дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (Ткач І. В. - головуючий, Кондратова І. Д., Стратієнко Л. В.) у додатковій постанові від 26.06.2019 у справі № 910/9241/18, в якій судом зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Відповідно до статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 Рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Крім того, позивач стверджує, що судом не було вирішено питання про судові витрати, які підлягають до стягнення:

- витрати на проведення експертизи з визначення ринкової вартості автомобіля в сумі 3500, 00 грн. (платіжне доручення №44 від 27.11.2019);

- витрати на оплату судового збору за заявою про збільшення розміру позовних вимог в сумі 173,48 грн., з приводу чого позивач суд зазначає.

Виходячи із загальних засад щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти суд ухвалив задовольнити клопотання щодо стягнення грошових коштів 10 000,00 грн. за наданий адвокатом обсяг послуг у суді першої інстанції та витрати на проведення експертизи з визначення ринкової вартості автомобіля в сумі 3500, 00 грн., які відповідають критерію реальності витрат, розумності їх розміру.

Щодо стягнення витрат на оплату судового збору за заявою про збільшення розміру позовних вимог в сумі 173,48 грн., суд зазначає, що вказана сума була врахована за заявленими вимогами позивача при винесенні рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 26, 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»; ст. ст. 15, 123, 124, 126, 240 - 244 - Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬ" від 20.01.2020 про винесення додаткового рішення по справі № 904/4816/19 задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ «ІНФОРМ-РЕСУРСИ» ( 01103, м. Київ,, проїзд Військовий б.8, код ЄДРПОУ 32248749) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЛЬ» ( 49000, м. Дніпро, вул. Короленко, б.44, оф.103, код ЄДРПОУ 35394737) 10 000,00 грн. - вуитрати за професійну правничу допомогу та 3500, 00 грн. - витрати пов`язані з проведенням експертизи.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного тексту судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддя С.П. Панна