Ухвала суду № 8745575, 07.12.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2009 р.Справа № 2-а-5693/08/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді:

Суддів: Зеленського В.В. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Житєньової Н. М.

представника позивача - Антонова Н.О.

представника відповідача - Матофій Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківський окружний адміністративний суд від 29.05.2009р. по справі№2-а-5693/08/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іресталь Україна"

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іресталь Україна" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова, в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова №0000191620/0 від 05.05.2008р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2008р. на 28370,00 грн. та №0000191620/1 від 16.05.2008р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2008р. на 28370,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2009 року зазначений позов задоволено.

Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова №0000191620/0 від 05.05.2008р. та №0000191620/1 від 16.05.2008р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2008р. на 28370,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Іресталь Україна" витрати по сплаті державного мита у розмірі 3,40грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2009 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст. ст. 261, 267 Митного кодексу України, ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість".

У судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив в її задоволенні відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Червонозаводському районі м. Харкова було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Іресталь Україна» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за січень 2008 року.

Результати перевірки оформлені актом від 18.04.2008р. №1748/16-008/34017064 (а.с.26-46, т.1).

За висновками даного акту ТОВ «Іресталь Україна» внаслідок порушення п.4.1, п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2008р. на 28370,00 грн.

На підставі акту від 18.04.2008р. №1748/16-008/34017064 відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 05.05.2008р. №0000191620/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2008р. в розмірі 28370,00 грн. (а.с. 67, т.1).

За наслідками оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.05.2008р. №0000191620/1 (а.с.77, т.1).

Підставою прийняття податкового повідомлення - рішення від 05.05.2008р. №0000191620/0 стали викладені в акті перевірки від 18.04.2008р. №1748/16-008/34017064 висновки про порушення ТОВ «Іресталь Україна» п.4.1, п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок визначення бази оподаткування ПДВ при реалізації на митній території раніше імпортованого товару нижче від його митної вартості. Дане порушення, на думку ДПІ, спричинило заниження податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2007 року на суму 28370,00 грн., завищення від'ємного значення з ПДВ за грудень 2007р. на суму 28370,00 грн. та завищення бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2008р. на суму 28370,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що належною нормою матеріального права щодо спірних правовідносин є приписи п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки саме норми даної статті врегульовують правовідносини, що виникають з приводу бюджетного відшкодування з ПДВ. Однак, ні в акті від 18.04.2008р. №1748/16-008/34017064, ні в спірних податкових повідомленнях - рішеннях ДПІ нічого не зазначено про порушення ТОВ «Іресталь Україна» даної норми Закону.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вказана обставина є безумовною підставою для визнання нечинними спірних податкових повідомлень - рішень, оскільки однозначно засвідчує, що при їх винесенні відповідач діяв необґрунтовано, без врахування приписів належної норми закону.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою у випадках передбачених цим Законом. Об’єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податків з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України. Поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Суми податків сплачені і (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту.

Так, відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншим подібним документом згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 даного пункту така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів.

За правилами підпункту 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, колегія суддів зазначає, що Закон України «Про податок на додану вартість» достатньою підставою для отримання відшкодування визначає відомості податкової декларації за звітний період.

У відповідності до п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про додану вартість" платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення суми податку, а також, за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Щодо доводів податкового органу про заниження позивачем бази оподаткування ПДВ внаслідок її визначення при реалізації на митній території раніше імпортованого товару нижче від його митної вартості колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.20.1 п. 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Пункт 1.20.8 вказаного Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладає на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований п. 1.20.2 Закону України, в межах якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін.

Позиція податкової інспекції про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною є такою, що не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

За таких обставин, не може вважатися доведеним податковим органом той факт, що ціна товарів, реалізованих позивачем на митній території України, є нижчою за звичайні ціни.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про податок на додану вартість", а тому позовна вимога про визнання такого рішення нечинним є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківський окружний адміністративний суд від 29.05.2009р. по справі№2-а-5693/08/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Дюкарєва С.В.

Судді(підпис)

(підпис)Зеленський В.В. Катунов В.В. Повний текст ухвали виготовлений 14.12.2009 р. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.