Рішення № 87454514, 30.01.2020, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/4995/15-ц

2/405/151/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2020 Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі

головуючої судді: Шевченко І.М.

з участю секретаря : Фришко А.Ю.

представника позивача – прокурора Петрікеєвої О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом Кіровоградської місцевої прокуратури в інтересах держави до Міської ради міста Кропивницького, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна інспекція сільського господарства в Кіровоградській області про визнання недійсними пунктів 28-30 рішення Кіровоградської міської ради № 2469 від 03.09.2009 року «Про передачу громадянам земельних ділянок у власність по АДРЕСА_1 , визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 790238 від 30.08.2010 року та серії ЯИ № 790239 від 30.08.2010 року, зареєстрованих в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011039100389 та № 011039100390, зобов`язання повернення земельних ділянок,-

В С Т А Н О В И В:

В липні 2015 року прокурор м. Кіровограда в інтересах держави звернувся в суд з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 та Кіровоградської міської ради, обґрунтувавши його тим, що рішенням Кіровоградської міської ради від 16.09.2008 року № 1302 «Про надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок по АДРЕСА_1 надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянам міста Кіровограда у власність по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) та для ведення садівництва за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі згідно до додатку.

Як видно з додатку до вказаного рішення ОСОБА_1 надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1000,0 кв.м. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та 1200,0 кв.м. – для ведення садівництва в районі АДРЕСА_1 .

Пунктом 28 рішення Кіровоградської міської ради від 03.09.2009 року № 2469 «Про передачу громадянам земельних ділянок у власність по АДРЕСА_1 » затверджено ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2200,00 кв.м. по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) і для ведення садівництва та акт визначення розміру збитків для відшкодування власникам землі та землекористувачам, пов`язаних з вилученням земельної ділянки. Пунктами 29, 30 зазначеного рішення передано ОСОБА_1 у власність земельні ділянки по АДРЕСА_1 площею 1000,00 кв АДРЕСА_2 м. (землі одно- та двоповерхової житлової забудови) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови та площею 1200,00 кв.м. (рілля) для ведення садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 отримала державні акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯИ № 790238 від 30.08.2010 року щодо земельної ділянки площею 1000,0 кв.м. для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); серії ЯИ № 790239 від 30.08.2010 року щодо земельної ділянки площею 1200,0 кв.м. для ведення садівництва.

Пункти 28-30 рішення Кіровоградської міської ради від 16.09.2008 року № 2469 є незаконними та підлягають скасуванню так як Управлінням містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради погоджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок по АДРЕСА_1 за умови внесення змін до містобудівної документації (Генерального плану м. Кіровограда). Враховуючи, що вимоги висновку не виконані, висновок вважається не чинним.

Крім того, згідно Генерального плану м. Кіровограда, затвердженого рішенням Кіровоградської міської ради від 12.09.2000 року № 627, землі в районі вулиці Чорноморської в м АДРЕСА_3 , в тому числі спірні земельні ділянки, віднесено до території зелених насаджень загального користування. Зміни до містобудівної документації (генерального плану м. Кіровограда) стосовно вищезазначених земельних територій не вносились. Будь-яких рішень про зміни функціонального призначення спірної земельної ділянки, зміни цільового призначення земельної ділянки Кіровоградською міською радою не приймалось. Таким чином, земельні ділянки в АДРЕСА_3 , що передані у власність ОСОБА_1 , відносяться до земель загального користування населеного пункту, а тому не можуть бути передані у приватну власність.

Самостійною підставою для визнання недійсними спірних пунктів рішення є те, що землі зелених насаджень загального користування згідно містобудівної документації (Генерального плану м. Кіровограда) не призначені для будівництва на них будівель і споруд, їх передача для потреб містобудування, а так само для ведення садівництва, суперечить нормам чинного законодавства.

Крім того, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в районі АДРЕСА_3 , переданий у власність ОСОБА_1 не відповідає вимогам ч.9 ст. 118 ЗК України, висновок Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області від 03.08.2009 року № 2239-07/06 відкликаний Держуправлінням 25.09.2009 року, отже такий висновок відсутній.

Оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯИ № 790238 та № 790239 видано на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке визнається недійсним, і яке, відповідно, не створює юридичних наслідків, державні акти, видані на підставі цього рішення, також є недійсними та підлягають скасуванню.

Також зазначено, що прокуратурою не пропущено строк звернення з позовом до суду з тих підстав, що за результатами опрацювання даних публічної кадастрової карти України з метою проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням та застосуванням земельного законодавства Кіровоградською міською радою відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про прокуратуру», прокурором міста винесено постанову про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів від 02.09.2014 року та виявлено порушення вимог земельного законодавства при передачі міською радою у власність земельних ділянок з кадастровими номерами 3510100000:45:372:0009 та 3510100000:45:373:0032, до складу яких входять земельні ділянки, що є предметом спору, що і стало підставою для звернення в суд з даним позовом. Прокурор дізнався про порушення вимог закону при передачі спірних земельних ділянок у власність лише в 2014 році при проведенні перевірки, а тому строк звернення в суд, передбачений ст. 257 ЦК України, не пропущений.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05.01.2016 року у задоволенні позову було відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 19.07.2016 року рішення суду першої інстанції було скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову, але з інших підстав.

Постановою Верхового Суду від 23.01.2019 року касаційна скарга заступника прокурора Кіровоградської області задоволена частково, рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05.01.2016 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 19.07.2016 року скасовані, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова мотивована тим, що після отримання державних актів на право власності на землю, остання. Відповідно до договорів купівлі-продажу відчужила спірні земельні ділянки ОСОБА_2 , який зареєстрував право власності на землю у встановленому законом порядку. ОСОБА_2 є останнім набувачем цієї землі, із власності якого земельні ділянки витребовуються за цим позовом, судове рішення у справі стосується його прав а інтересів, але він не був залучений до участі в справі в якості співвідповідача.

15.04.2019 року прокурором подано клопотання, в якому він просить залучити до участі в справі в якості співвідповідача ОСОБА_2 та позовні вимоги викладено в новій редакції, а саме: визнати недійсними пункти 28-30 рішення Кіровоградської міської ради № 2469 від 03.09.2009 року «Про передачу громадянам земельних ділянок у власність по АДРЕСА_1 ; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 790238, виданий 30.08.2010 року ОСОБА_1 , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011039100389; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 790239, виданий 30.08.2010 року ОСОБА_1 , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011039100390; витребувати з володіння добросовісного набувача ОСОБА_2 на користь Міської ради міста Кропивницького, шляхом складання акту приймання-передачі земельну ділянку площею 1000 кв.м з кадастровим номером 3510100000:45:372:0027, нормативна грошова оцінка якої складає 177 964,95 грн.; витребувати з володіння добросовісного набувача ОСОБА_2 на користь Міської ради міста Кропивницького, шляхом складання акту приймання-передачі земельну ділянку площею 1200 кв.м з кадастровим номером 3510100000:45:372:0028, нормативна грошова оцінка якої складає 1 619,32 грн.

Ухвалою суду від 15.04.2019 року до участі в справі в якості співвідповідача був залучений ОСОБА_2 .

08.05.2019 року відповідачем Міською радою міста Кропивницького було подано відзив на позов.

31.05.2019 року відповідачем ОСОБА_2 подано заперечення на клопотання позивача від 15.04.2019 року, в якому він просить повернути без розгляду клопотання прокурора, а також заперечення на позов від 21.10.2019 року, в яких відповідач ОСОБА_2 просить залишити без розгляду позов прокуратури, прокурором в позові не наведено достатніх правових підстав для позбавлення його права власності на земельні ділянки «в інтересах держави».

В судовому засіданні 08.11.2019 року прокурор в інтересах держави позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та клопотанні про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просив застосувати строки позовної давності до спірних відносин.

Інші учасники судового розгляду в судове засідання не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлені, причини неявки суду не сповістили.

В судовому засіданні 30.01.2020 року в судових дебатах прийняла участь прокурор, яка підтримала позов, інші учасники судового розгляду в судове засідання не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлені, причини неявки суду не сповістили, представником відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 надано письмовий виступ в дебатах, в якому він просив відмовити в задоволенні позову прокурора та розглядати справу без їх участі.

Судом враховано, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державна інспекція сільського господарства в кіровоградській області припинена 06.06.2017 року. Питання щодо заміни або залучення до участі в справі правонаступника сторонами не ставилось.

Заслухавши пояснення сторін, виступ прокурора в судових дебатах, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із земельних відносин.

Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно зі ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Статтями 13, 19 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами виключно відповідно до Закону.

Відповідно до п. б) ч.1 ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно ст. 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

В статті 35 Земельного кодексу України зазначено, що громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Статтею 40 ЗК України визначено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Згідно ст. 81 Земельного Кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі: б) безоплатної передачі із земель державної або комунальної власності.

У відповідності до ч. 1, ч.2, 3 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється, зокрема, шляхом передачі земельних ділянок у власність. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться також у разі: в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Згідно ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У відповідності до ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Частиною 1 статті 173 ЗК України визначено, що межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

У відповідності до ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ч.1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійснені лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до приписів ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ч.2 ст.45 ЦПК України на прокуратуру покладено обов`язок представництва інтересів громадянина та держави в суді. Виконуючи його прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Як роз`яснив Конституційний Суд України в рішенні № 3-рп/99 від 08.04.1999 року, поняття «інтереси держави» є оціночним. Прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, і обґрунтовує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Державні інтереси закріплюються, як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

З огляду на зазначене, судом відзначається, що прокурор, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави послався на ст. 14 Конституції України, відповідні положення Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та зазначав, що інтереси держави полягають у забезпеченні додержання органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України на забезпечення якого держава здійснює контроль за використанням та охороною всіх земель в межах території України. Прокурор також зазначив, що оспорювані рішення Кіровоградської міської ради про передачу земельних ділянок у власність фізичній особі ОСОБА_1 прийняті з порушенням норм ЗК України. Виявлене прокурором порушення інтересів держави у сфері здійснення контролю за охороною і використання земель потребує захисту, в тому числі і шляхом пред`явлення прокурором позову в інтересах держави.

Крім того, прокурор зазначив у позовній заяві орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції контролю за використання земель всіх категорій - Державна інспекція сільського господарства України. У зв`язку з тим, що вказаний орган не має повноважень на звернення до суду, прокурор, відповідно до ч. 2 ст. 45 ЦПК України, зазначив про це у позовній заяві та набув статусу позивача.

З огляду на зазначене, суд вважає, що прокурор не обґрунтував наявність інтересу держави у спірних правовідносинах та необхідність їх захисту. Крім того, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державна інспекція сільського господарства в кіровоградській області припинена 06.06.2017 року. Питання щодо заміни або залучення до участі в справі правонаступника третьої особи прокурором не ставилось.

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї) (ст. 3 ЗК України).

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Кіровоградської міської ради від 16.09.2008 року № 1302 «Про надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок по АДРЕСА_1 надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянам міста Кіровограда у власність по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) та для ведення садівництва за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі згідно до додатку.

Як видно з додатку до вказаного рішення ОСОБА_1 надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1000,0 кв.м. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та 1200,0 кв.м. – для ведення садівництва в районі АДРЕСА_3 .

Пунктом 28 рішення Кіровоградської міської ради від 03.09.2009 року № 2469 «Про передачу громадянам земельних ділянок у власність по АДРЕСА_1 » затверджено ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2200,00 кв.м. по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) і для ведення садівництва та акт визначення розміру збитків для відшкодування власникам землі та землекористувачам, пов`язаних з вилученням земельної ділянки. Пунктами 29, 30 зазначеного рішення передано ОСОБА_1 у власність земельні ділянки по АДРЕСА_1 площею 1000,00 кв АДРЕСА_2 м. (землі одно - та двоповерхової житлової забудови) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови та площею 1200,00 кв.м. (рілля) для ведення садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 отримала державні акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯИ № 790238 від 30.08.2010 року щодо земельної ділянки площею 1000,0 кв.м. для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); серії ЯИ № 790239 від 30.08.2010 року щодо земельної ділянки площею 1200,0 кв.м. для ведення садівництва.

Судом також встановлено, що управлінням містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради за вих. № 3685 від 12.08.2009 року надано висновок по проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок по АДРЕСА_1 , за яким управлінням містобудування та архітектури розглянуто заяву щодо відведення земельних ділянок по АДРЕСА_1 , які надаються громадянам міста для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки – 12 ділянок) та ведення садівництва, при цьому, вивчивши проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та відповідно до містобудівної документації Управління погоджує даний проект відведення та не заперечує проти відведення земельних ділянок громадянам міста (12 осіб) площею по 0,22 га кожна для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) та ведення садівництва за умови надання Кіровоградською міською радою даної земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України (внесення змін до містобудівної документації, а саме: до генерального плану м. Кіровограда).

За інформацією заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Кіровоградської міської ради О.Олійника від 05.09.2014 року № 5957/22-05-24 відповідно до Генерального плану м. Кіровограда, затвердженого рішенням Кіровоградської міської ради від 12.09.2000 року № 627, земельні ділянки, які передані у власність громадянам на підставі рішення Кіровоградської міської ради від 03.09.2009 року № 2469, відносяться до території зелених насаджень загального користування.

Також повідомлено, що будь-які зміни до містобудівної документації стосовно зазначених територій, а також довідки про присвоєння адресних номерів по АДРЕСА_1 не вносилися та не подавалися. Зазначене підтверджується також відповідним викопіюванням з Генерального плану м. Кіровограда.

Стаття 83 ЗК України визначає право власності на землю територіальних громад, при цьому частиною 4 зазначеної статті передбачено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Судом встановлено, що Генеральним планом м. Кіровограда, який затверджений рішенням Кіровоградської міської ради від 12.09.2000 року № 627 спірні земельні ділянки по АДРЕСА_3 віднесено до території зелених насаджень загального користування. Дана обставина підтверджується листом Управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради № 5957/22-05-24 від 05.09.2015 року.

Обґрунтовуючи необхідність задоволення своїх позовних вимог позивач вказує про те, що за ст.83 ЗК України земельні ділянки загального користування не можуть передаватись у власність фізичних та юридичних осіб. Окрім цього, позивач зазначає про те, що згідно Плану зонування території міста Кіровограда (затверджений рішенням Кіровоградської міської ради від 17.09.2013 року № 2456) спірні земельні ділянки знаходяться в рекреаційних зонах активного відпочинку, а тому державні акти на право власності на земельні ділянки не відповідають вимогам чинного законодавства України і підлягають скасуванню.

Відповідно до Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 10.04.2006 року за № 105, зелені насадження – це деревна, чагарникова, квіткова та трав`яна рослинність природного і штучного походження на визначеній території населеного пункту. Зелені насадження поділяються на насадження загального, обмеженого та спеціального користування.

Зелені насадження загального користування це - зелені насадження, які розташовані на території загальноміських і районних парків, спеціалізованих парків, парків культури та відпочинку, на територіях зоопарків та ботанічних садів, міських садів і садів житлових районів, міжквартальних або при групі житлових будинків, скверів, бульварів, насадження на схилах, набережних, лісопарків, лугопарків, гідропарків і інших, які мають вільний доступ для відпочинку.

Зелені насадження обмеженого користування це – насадження на територіях громадських і житлових будинків, шкіл, дитячих установ, вищих та середніх спеціальних навчальних закладів, профтехучилищ, закладів охорони здоров`я, промислових підприємств і складських зон, санаторіїв, культурно-освітніх і спортивно-оздоровчих установ та інші.

Зелені насадження спеціального призначення це – насадження на транспортних магістралей і вулиць, на ділянках санітарно-захисних зон довкола промислових підприємств, виставок, кладовищ і крематоріїв, ліній електропередач високої напруги, лісомеліоративні, водоохоронні, вітрозахисні, протиерозійні, насадження розсадників, квітникарських господарств, пришляхові насадження в межах населених пунктів.

Згідно зі ст.ст. 50, 51 ЗК України землями рекреаційного призначення є землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

Відповідно до змісту ст. 47 ЗУ «Про землеустрій», Постанови КМУ від 25.08.2004 року № 1094 «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж території природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення», межі території, місце розташування і розміри земельних ділянок, власники таких земельних ділянок та землекористувачі, у тому числі орендарі, а також встановлення режиму використання та охорони територій рекреаційного призначення встановлюються проектами землеустрою з організації та встановлення меж території рекреаційного призначення за рішеннями відповідних сільських, селищних, міських рад.

В свою чергу Кіровоградською міською радою не приймалось рішення та не затверджувався проект землеустрою з організації та встановлення меж території рекреаційного призначення по АДРЕСА_1 , тому земельні ділянки не є територією загального користування (рекреаційного призначення).

Положеннями статті 1 Закону України «Про планування і забудову території» визначено, що генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, яка визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту. Детальний план території - містобудівна документація, що визначає зонування територій, розташування червоних ліній, інших ліній регулювання забудови, зон, у яких встановлюються планувальні обмеження, розміщення та функціональне призначення об`єктів містобудування, види забудови для окремих районів, мікрорайонів, кварталів та районів реконструкції існуючої забудови населених пунктів.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Прийняття оскаржуваного рішення, видача державних актів на право власності на земельні ділянки та передача ОСОБА_1 земельних ділянок у власність по АДРЕСА_1 здійснювалось АДРЕСА_4 роках АДРЕСА_2

План зонування території міста Кіровограда, який затверджений рішенням Кіровоградської міської ради № 2456 та на який посилається позивач був затверджений 17.09.2013 року.

Посилання прокурора міста Кіровограда в позові на норми законів України «Про основи містобудування» та «Про планування і забудову територій» не доводять і не спростовують положень, які містяться в рішеннях Кіровоградської міської ради щодо віднесення земельної ділянки до певної категорії земель.

Виходячи із змісту ст.ст. 12, 14 ЗУ «Про планування і забудову територій» межі земель загального користування населеного пункту встановлюється планом червоних ліній, який є складовою частиною генерального плану населеного пункту, або може бути окремою містобудівною документацією.

На час прийняття Кіровоградською міською радою оспорюваних рішень, рішення щодо розроблення та затвердження детального плану територій м. Кіровограда Кіровоградською міською радою не приймалися, що підтверджується зокрема, затвердженням Плану зонування території 17.09.2013 року згідно рішення № 2456.

Порядок розроблення та затвердження детального плану визначаються, зокрема статтею 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Питання розмежування територій зелених насаджень загального користування регулюється детальним планом території (який на даний час не розроблений) та Планом зонування території м. Кіровограда, затвердженого рішенням Кіровоградської міської ради № 2456 від 17.09.2013 року, який не був затверджений на час прийняття радою оспорюваних рішень.

Відповідно до статті 20 ЗК України (чинної на момент прийняття спірного рішення) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. У разі прийняття рішення про розроблення проекту землеустрою його замовником є фізична або юридична особа, на користь якої прийнято рішення.

Таким чином, у зв`язку з не прийняттям Детального плану території та не визначенням червоних ліній (які є підставою для розмежування земель загального користування), а також, враховуючи, що територія АДРЕСА_3 не визначена як зелені насадження загального користування, очевидним є висновок, що рішення Кіровоградської міської ради № 2469 від 03.09.2009 року, а відтак і рішення від 16.09.2008 року № 1302 приймались відповідно до вимог чинного законодавства.

Дійсно висновок Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області від 03.08.2009 року № 2239-07/06 відкликаний Держуправлінням 25.09.2009 року, але вказана подія відбулась після прийняття Кіровоградською міською радою рішення «Про передачу громадянам земельних ділянок у власність по АДРЕСА_1 » від 03.09.2009 року за № 2469.

Згідно вимог абзацу першого пункту 12 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів – відповідні органи виконавчої влади.

У відповідності до рішення Кіровоградської міської ради від 28.10.2015 року № 4725 «Про внесення змін до Плану зонування території міста Кіровограда, затвердженого рішенням Кіровоградської міської ради від 17.09.2013 року № 2456» внесено зміни до Плану зонування території міста Кіровограда, затвердженого рішенням Кіровоградської міської ради від 17.09.2013 року № 2456, а саме земельні ділянки в районі вулиці Чорноморської, визначені як рекреаційна зона активного відпочинку, віднести до зони садибної житлової забудови ( ситуаційна схема додається).

Відповідно до Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж та складення державних актів власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд для ведення садівництва в межах міста Кіровограда по АДРЕСА_1 на території Кіровоградської міської ради, яка виготовлена КП «Кіровоградський земельно-кадастровий центр» на підставі рішення Кіровоградської міської ради від 16.09.2008 року за № 1302 «Про надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок по АДРЕСА_1 та який затверджено пунктом 28 рішення Кіровоградської міської ради від 03.09.2009 року № 2469 «Про передачу громадянам земельних ділянок у власність по АДРЕСА_1 земельні ділянки загальною площею 2200 кв.м. ОСОБА_1 передані для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та ведення садівництва за рахунок земель житлової та громадської забудови та сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі.

Згідно договорів купівлі-продажу від 22.07.2015 року № 673 та № 677, посвідчених приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Ваврентович В.І., ОСОБА_1 дві спірні ділянки площею 0,1200 га та 0,1000 га, що розташовані по АДРЕСА_3 ) продала ОСОБА_2 , який зареєстрував своє право власності у встановленому законом порядку і є добросовісним набувачем спірних земельних ділянок.

Відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (ст.1 Протоколу1) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За змістом ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24.06.2003 року самі по собі допущені органами влади порушення при передачі майна у власність особи не можуть бути безумовною підставою для повернення цього майна державі, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого набувача майна.

Із змісту положень ст.ст.1, 3 ЦПК України, ст.ст.15, 16 ЦК України вбачається, що право на судовий захист пов`язане виключно з порушенням суб`єктивного права позивача.

Відповідно до правового висновку, який міститься в постанові від 11.11.2014 року колегії суддів Верховного Суду України за участю колегії суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах, Судової палати у цивільних справах у справі № 21-405а14 Конституційний суд України в п.5 мотивувальної частини рішення від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 визначив, що органи місцевого самоврядування вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти.

До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремих суб`єктів чи юридичних осіб, застосовуються одноразово і після реалізації, вичерпують свою дію фактом їх виконання. У зв`язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку.

Прийняття міською радою рішення, зокрема, передачу у власність земельних ділянок є ненормативним актом органу місцевого самоврядування який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акту не породжує наслідків для власника земельної ділянки, оскільки захист порушеного права має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.

Таким чином Верховний Суд України дійшов правового висновку, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб`єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпав свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, позов не може бути задоволений, оскільки у таких осіб виникло право власності і це право ґрунтується на правовстановлюючому документі.

Відповідачами - представником Кіровоградської міської ради та Медведенко В.М. в письмових запереченнях на позов прокурора з посиланням на ст.257 ЦК України зазначено про пропуск прокурором строку позовної давності при зверненні з позовом до суду та відсутнє клопотання про його поновлення.

При цьому, з наданих прокурором матеріалів, судом встановлено, що 02.09.2014 року в.о. прокурора м. Кіровограда Петренко Л.Ю. з урахуванням даних публічної кадастрової карти України, за якими в Державному земельному кадастрі України зареєстровано право приватної власності на 24 земельні ділянки, площами 0,1га кожна, з кадастровими номерами 3510100000:45:372:0009-3510100000:45:372:0032, що розташовані в межах м. Кіровограда на території зелених насаджень та в безпосередній близькості до річки Інгул, та інформації Кіровоградської міської ради, винесена постанова про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів, якою вирішено провести перевірку в порядку нагляді за додержанням та застосуванням законів в діяльності Кіровоградської міської ради з питань додержання вимог земельного законодавства при передачі у власність земельних ділянок в межах м. Кіровограда.

Прокурор вважає, що про порушення законності при передачі спірних земельних ділянок у власність, що слугували підставою для пред`явлення позову, дізнався лише у 2014 році при проведенні зазначеної вище перевірки в порядку прокурорського нагляду за додержанням та застосуванням законів у Кіровоградській міській раді.

До проведення перевірки та винесення постанови про її проведення, тобто до 02.09.2014 року, прокурору не було відомо про порушення закону при прийнятті рішення Кіровоградською міською радою за № 2469 від 03.09.2009 року, так як із самого змісту рішення, без проведення відповідної перевірки, не можливо зробити висновок про порушення, допущені органом місцевого самоврядування при прийнятті рішення.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011 року виключено п.4 ч.1 ст. 268 ЦК України, згідно якого позовна давність не поширюється на вимоги про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади АРК або іншого місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право.

Згідно з п.5 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону протягом 3-ох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з таким позовом.

У відповідності до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», у спорах про захист прав власників земельних ділянок застосовується позовна давність тривалістю у три роки, якщо інше не передбачено законом.

Під час прийняття рішення Кіровоградської міської ради № 2469 від 03.09.2009 року «Про передачу громадянам земельних ділянок у власність по АДРЕСА_1 » на засіданні сесії міської ради був та приймав участь прокурор міста, що підтверджується витягом з протоколу № 65 чотирнадцятої сесії Кіровоградської міської ради п`ятого скликання від 03.09.2009 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що про вищевказане рішення позивач дізнався 03.09.2009 року та з даного моменту мав можливість скористатись своїм правом оскарження даного рішення через суд.

Відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж та складення державних актів власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд для ведення садівництва в межах міста Кіровограда по АДРЕСА_1 на території міської ради, яка виготовлена КП «Земельно-кадастровий центр» на підставі рішення міської ради від 16.09.2008 року за № 1302 «Про надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок по АДРЕСА_1 та який затверджено пунктом 28 рішення міської ради від 03.09.2009 року № 2469 «Про передачу громадянам земельних ділянок у власність по АДРЕСА_1 земельні ділянки загальною площею 2200 кв.м. передані для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та ведення садівництва за рахунок земель житлової та громадської забудови та сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі.

Суд приходить до висновку про недоведеність прокурором тих обставин на які він посилається в обґрунтування своїх вимог. Матеріали справи містять протест прокурора, який засвідчує той факт, що прокурор знав про прийняті рішення ще в 2010 році. Звернення прокурора з позовом відбулось із порушенням строку позовної давності.

Крім того, вимоги щодо витребування земельних ділянок, відповідно до вимог статей 387, 388 ЦК можуть пред`являтись лише власником нерухомого майна, в даному випадку міською радою. В даній справі прокурор виступає самостійним позивачем, а міська рада є відповідачем у справі, що свідчить про невірно обраний спосіб захисту позивачем.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні пред`явлених прокурором позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд відносить судові витрати по даній справі за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 7, 12, 17, 18, 76, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову Кіровоградської місцевої прокуратури в інтересах держави до Міської ради міста Кропивницького, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна інспекція сільського господарства в Кіровоградській області про визнання недійсними пунктів 28-30 рішення Кіровоградської міської ради № 2469 від 03.09.2009 року «Про передачу громадянам земельних ділянок у власність по АДРЕСА_1 , визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 790238 від 30.08.2010 року та серії ЯИ № 790239 від 30.08.2010 року, зареєстрованих в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011039100389 та № 011039100390, зобов`язання повернення земельних ділянок– відмовити.

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення в повному обсязі виготовлене 10.02.2020 року.

Позивач: Кіровоградська місцева прокуратура, 25006 м. Кропивницький, вул. Є.Чикаленка, 11.

Відповідачі: Міська рада міста Кропивницького, 25006 м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 41.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_5 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , прож. АДРЕСА_6 .

Третя особа: Державна інспекція сільського господарства в Кіровоградській області, 25022 м. Кропивницький, вул. Покровська, 73.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Ірина Миколаївна Шевченко