Рішення № 87448972, 03.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2020 року м. Київ № 640/16236/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників позивача - Омельченко І.В., Суткевич О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

За позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУНОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Київській області (вул. Народного Ополчення , буд. 5а,Мсп 680,Південна Частина Києва, Київ,03680, код ЄДРПОУ39393260) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов, в якому представник ОСОБА_1 просить суд :

« Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0228896-5006- 1021 від 05.06.2019 року, прийняте ГУ ДФС у Київській області щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, на загальну суму 1 108 235 грн. 03 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0228897-5006- 1021 від 05.06.2019 року, прийняте ГУ ДФС у Київській області щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, на загальну суму 75 827 грн. 62 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0228898-5006- 1021 від 05.06.2019 року, прийняте ГУ ДФС у Київській області щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, на загальну суму 262 865 грн. 04 коп.»

Позовні вимоги мотивовано (з урахуванням заяв про доповнення підстав) наступним:

- позивач стверджує про те, що об`єкти нерухомого майна, щодо яких було здійснено донарахування, не є об`єктом оподаткування, оскільки використовуються в промисловості та виробництві сільськогосподарської продукції;

- позивач стверджує про пропуск відповідачем строку, встановленого підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність прийнятих рішень.

В процесі судового розгляду судом було допитано в якості свідка співробітника підприємства, яким використовується нерухоме майно, яке належить позивачу.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у власності позивача перебувають об`єкти нежитлової нерухомості:

єдиний майновий комплекс загальною площею 14292 кв. метрів, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.05.2016р.);

цілісний майновий комплекс загальною площею 4381,2 кв. метрів, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.11.2016р.);

нежитловий будинок - заклад громадського харчування загальною площею 3504,4 кв. метрів, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.17.2013р.).

З огляду на наявність права власності позивача на зазначені об`єкти, 05.06.2019 року Головним управлінням ДФС у Київській області було сформовано податкові повідомлення- рішення по податку на нерухоме майно за 2016-2018рр. №0228896-5006-1021 на суму 1108235,03 грн., №0228897-5006-1021 на суму 75827,62 грн., №0228898-5006-1021 на суму 262865,04 грн.

Дані податкові повідомлення - рішення було направлено позивачу поштою та отримано позивачем 25.06.2019року.

Вирішуючи питання правомірності зазначених рішень, суд визначає наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі - Закон №71-VIII) було запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.

Статтею 4 Податкового кодексу України визначено основні засади податкового законодавства України.

Одним із принципів податкового законодавства України є принцип стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Відповідно до статті 8 Податкового кодексу України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Статтею 265 Податкового кодексу України встановлено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункт 266.1 статті 261 Податкового кодексу України ).

Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності.

Відтак, позивач, як власник об`єктів нерухомості, є платником податку.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, технічного паспорту (а.с. 59 - 95) та довідки виконавчого комітету Тетіївської міської ради від 12.11.2019р. №531, цілісний майновий комплекс загальною площею 4381,2 кв. метрів, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3., щодо якого позивачу донараховано 40778,02грн. за 2018 рік та 35049,60 грн. за 2017 рік, є будівлею промисловості та використовується для виготовлення цегли.

Відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, не є об`єктом оподаткування, зокрема, будівлі промисловості, зокрема, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

При цьому, відповідачем не було спростовано належність вищезазначеного приміщення до будівель промисловості.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими посилання позивача щодо наявності підстав для скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Київській області №0228897-5006-1021 від 05.06.2019р.

Як вбачається з відзиву, прийняття оскаржуваного повідомлення рішення №0228896-5006-1021, яким позивачу визначено податкові зобов`язання в сумі 262591,68 за 2016 рік, 686016 за 2017 рік та 159627,35 за 2018 рік мотивовано наявністю права власності позивача на єдиний майновий комплекс загальною площею 14292 кв. метрів, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. (зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.05.2016р.)

Відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23 листопада 2018 року №2628-VIII, не є об`єктом оподаткування, зокрема, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Станом на 01.01.2016р. (початок першого періоду, за який позивачу було донараховано суму податку) зазначена норма була викладена в редакції «будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності».

Суд доходить висновків, що, як існуючою редакцією підпункту «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, так і редакцією, яка діяла до внесення змін, було передбачено виключення з кола об`єктів оподаткування будівель та споруд, які належать на праві власності саме сільськогосподарським товаровиробникам.

Відповідно до пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.2017р.), сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Згідно з підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 235 ПК України - сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Під час розгляду справи від представників позивача не надходило жодних посилань на те, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником, займається виробництвом продукції, має відповідний статус, тощо.

Натомість, суд вважає, що виключення з кола об`єктів оподаткування будівель та споруд пов`язано з наявністю певного статусу саме власника цих будівель, а не цільового призначення та фактичного використання майна.

Як вбачається з матеріалів справи, донарахування податковим повідомленням - рішенням №0228898-5006-1021 позивачу 48290,63грн. за 2016 рік, 84105,60грн. за 2017 рік та 130468,81грн. за 2018 рік пов`язано з наявністю у позивача права власності на нежитловий будинок - заклад громадського харчування загальною площею 3504,4 кв. метрів, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Обґрунтування позовних вимог в цій частині зводиться до посилань на приписи підпункту 266.10.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Відповідно до вищезазначеної правової норми, в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» від 7 грудня 2017 року №2245-VIII, у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

Суд вважає, що дані правові норми передбачають звільнення від відповідальності за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання, проте, не визначають обставини звільнення від обов`язку зі сплати.

З огляду на викладене та керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Київській області №0228897-5006-1021 від 05.06.2019р.

3.В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 07.02.2020.

Суддя С.К. Каракашьян