Рішення № 87448691, 05.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2020 року м. Київ № 855/401/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до про Центральної виборчої комісії визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд:

- визнати дії Центральної виборчої комісії неправомірними по розгляду скарг від 19 вересня та 11 жовтня 2019 року;

- зобов`язати Центральну виборчу комісію розглянути скарги від 19 вересня та 11 жовтня 2019 року та надати відповідь по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Центральною виборчою комісією з порушенням Конституції України, Законів України "Про Центральну виборчу комісію", "Про звернення громадян" йому надано необґрунтовану відповідь на колективну скаргу від 19 вересня 2019 року, а також на скаргу від 11 жовтня 2019 року, та безпідставно її повернуто.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 листопада 2019 року адміністративну справу № 855/401/19 передано на розгляд судді Катющенку В.П.

Ухвалою суду від 04 грудня 2019 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

23 грудня 2019 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому останній зазначив, що скарги ОСОБА_1 від 19 вересня та 11 жовтня 2019 року розглянуто у відповідності до Законів України «Про звернення громадян», «Про вибори народних депутатів України», Порядком розгляду скарг виборчими комісіями з виборів народних депутатів України, затвердженим постановою Центральної виборчої комісії від 31 липня 2012 року №133, та інших нормативно-правових актів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 був членом дільничної виборчої комісії з виборів народних депутатів України виборчої дільниці № 631220 територіального виборчого округу № 174.

05 серпня 2019 року деякі члени вказаної дільничної комісії разом з позивачем звернулись до окружної виборчої комісії одномандатного виборчого округу № 174 зі скаргою, у якій зазначали про порушення діючого законодавства членами дільничної виборчої комісії та просили депреміювати голову виборчої комісії з виборів народних депутатів України звичайної виборчої дільниці № 631220 ОСОБА_2 та члена цієї комісії ОСОБА_3 . за підсумками їх роботи та розподілити премію між членами ДВК.

На вказану скаргу головою окружної виборчої комісії з виборів народних депутатів України одномандатного виборчого округу № 174 надано відповідь від 08 серпня 2019 року № 449, у якій зазначено про відсутність законних підстав для її розгляду у зв`язку з поданням такої скарги після встановленого Законом строку.

19 вересня 2019 року позивач разом з іншими членами дільничної виборчої комісії з виборів народних депутатів України виборчої дільниці № 631220 одномандатного виборчого округу № 174, що здійснювали підготовку та проведення позачергових виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року, звернулись зі скаргою до Президента України та Центральної виборчої комісії України, у якій посилались на допущені порушення законодавства у вказаній дільничній комісії, маніпуляцію головою вказаної комісії ОСОБА_2 з розподілом премії членам комісії та просили прийняти до окружної виборчої комісії одномандатного виборчого округу № 174 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року та голови дільничної виборчої комісії звичайної виборчої дільниці № 631220 ОСОБА_2 заходи згідно діючого законодавства.

20 вересня 2019 року Офіс Президента України надіслав вказану скаргу за належністю на розгляд Центральної виборчої комісії.

Керівником секретаріату Центральної виборчої комісії С. Суярко 24 вересня 2019 року надано відповідь ОСОБА_1 на зазначену скаргу за № 21-30-8269, у якій з посиланням на статтю 47 Закону України "Про вибори народних депутатів України" та Порядок нарахування та виплати одноразової грошової винагороди членам окружних і дільничних виборчих комісій з виборів народних депутатів України, затверджений постановою Центральної виборчої комісії від 12 липня 2012 року № 108 зазначено, що одноразова грошова винагорода членам виборчих комісій може бути нарахована лише один раз після встановлення окружною виборчою комісією підсумків голосування в загальнодержавному багатомандатному та одномандатному виборчих округах. При цьому така винагорода не є обов`язковою виплатою; нараховується та виплачується виключно за наявності загальної економії фонду оплати праці згідно з прийняти комісією рішенням тим членам комісії, які брали активну участь у її роботі.

Також у вказаній відповіді повідомлено, що розмір такої винагороди визначається на засіданні цієї комісії за поданням її голови рішенням комісії, яке затверджується рішенням відповідної окружної комісії. І з огляду на наведене, питання виплати одноразової грошової винагороди членам дільничної виборчої комісії з виборів народних депутатів України виборчої дільниці № 631220 одномандатного виборчого округу № 174 під час проведення позачергових виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року належало до виключних повноважень окружної виборчої комісії з виборів народних депутатів України одномандатного виборчого округу № 174.

11 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подано скаргу до Центральної виборчої комісії, у якій позивач зазначав про ненадання відповідачем у відповіді від 24 вересня 2019 року оцінки доводам позивача у скарзі від 19 вересня 2019 року про використання ОСОБА_2 гельової ручки під час складання протоколу, про участь у роботі дільничної виборчої комісії 21 та 22 липня 2019 року ОСОБА_5 , яка не була членом комісії; а також зазначав про те, що ОСОБА_6 не мав права надавати відповідь на скаргу в силу приписів частин третьої-четвертої статті 15 Закону України "Про Центральну виборчу комісію".

З огляду на наведене, у скарзі від 11 жовтня 2019 року ОСОБА_1 просив розглянути скаргу від 19 вересня 2019 року згідно діючого законодавства України.

11 жовтня 2019 року членом Центральної виборчої комісії І. Єфремовою надано відповідь № 21-30-8365 на скаргу від 11 жовтня 2019 року, у якій повідомлено про невідповідність скарги вимогам Закону України "Про вибори народних депутатів України" та Порядку розгляду скарг виборчими комісіями з виборів народних депутатів України, затвердженого постановою Центральної виборчої комісії від 31 липня 2012 року № 133, оскільки скарга не містить прізвища, імен, по батькові суб`єкта оскарження, його місця проживання, чітко сформульованих вимог із зазначенням суті рішення, ухвалення якого вимагається від виборчої комісії; не наданням копій скарги та доданих до неї документів у кількості, яка дорівнює кількості суб`єктів оскарження та заінтересованих осіб, зазначених у скарзі.

Оскільки скарга оформлена без дотримання вимог статті 110 Закону та розділу 6 Порядку, вона підлягає поверненню без розгляду.

Також у вказаній відповіді роз`яснено ОСОБА_1 про можливість повторного подання скарги, нормативне визначення суб`єктів звернення зі скаргою, порядок оскарження дій окружної виборчої комісії, нормативне врегулювання питання оплати членів дільничних виборчих комісій та порядок оскарження рішень у вказаній частині, а також повідомлено про здійснення органами державного фінансового контролю за правильним та цільовим використанням коштів Державного бюджету України, виділених на підготовку і проведення виборів народних депутатів України.

Позивач, вважаючи відповідь не по суті його звернення від 11 жовтня 2019 року, повернення його скарги від 11 жовтня 2019 року неправомірним, позаяк, на його думку, така скарга відповідно до вимог частини четвертої статті 7 закону України "Про звернення громадян" повинна бути направлена відповідачем до правоохоронних органів, не розгляд його скарги в порядку, визначеному частиною четвертою статті 15 Закону України "Про Центральну виборчу комісію", а також розгляд його скарги з порушенням Конституції України та Закону України "Про звернення громадян", звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення регулює Закон України "Про звернення громадян" від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96).

Відповідно до частини першої статті 1 наведеного Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону визначено, що скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Згідно статті 4 Закону № 393/96 до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Частиною першою статті 7 Закону № 393/96 визначено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 7 зазначеного Закону якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Статтею 12 Закону № 393/96 визначено, що дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексом адміністративного судочинства України", законами України "Про запобігання корупції", "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини першої статті 16 наведеного Закону скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину (ч. 6 ст. 16 Закону).

Статтею 19 Закону № 393/96 визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не відміняє вимоги частини дев`ятої цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" від 30 червня 2004 року № 1932-IV (далі - Закон № 1932-IV у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) Центральна виборча комісія (далі - Комісія) є постійно діючим колегіальним державним органом, який діє на підставі Конституції України, цього та інших законів України і наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, всеукраїнського і місцевих референдумів в порядку та в межах, встановлених цим та іншими законами України.

Згідно частини першої статті 14 Закону № 1932-IV виборці, виборчі комісії, комісії з референдумів, інші суб`єкти виборчого і референдумного процесів, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, об`єднання громадян, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, іноземці та особи без громадянства, а також органи влади іноземних держав, міжнародні організації мають право звернутися до Комісії із зверненнями з питань, що належать до повноважень Комісії, в порядку, встановленому цим Законом, Законом України "Про звернення громадян" та іншими законами України. Звернення може бути подано як окремою особою (індивідуальне), так і групою осіб (колективне).

Відповідно до частини третьої статті 14 наведеного Закону під зверненням за цим Законом слід розуміти, зокрема скаргу, в якій міститься інформація про порушення законодавства України про вибори і референдуми та вимога забезпечити реалізацію і захист виборчих прав, права на участь у референдумі, законних інтересів суб`єктів виборчого і референдумного процесів, поновити порушені виборчі права та право на участь у референдумі.

Частиною четвертою статті 14 вказаного закону визначено, що скарги подаються і розглядаються в порядку та строки, встановлені відповідним законом України про вибори або референдуми.

Відповідно до частини десятої статті 14 Закону № 1932-IV скарга, подана до Комісії, повинна містити: 1) назву Комісії, до якої вона подається; 2) прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання особи, що подає скаргу, або точну назву та місцезнаходження (офіційну поштову адресу) суб`єкта подання скарги - юридичної особи чи іншого колективного суб`єкта виборчого процесу або процесу референдуму; 3) назву суб`єкта оскарження та його поштову адресу; 4) суть порушеного питання (предмет скарги); 5) сформульовані вимоги; 6) виклад обставин і зазначення доказів, якими заявник скарги обґрунтовує свої вимоги; 7) перелік документів і матеріалів, що додаються; 8) зазначення заінтересованих осіб, яких суб`єкт подання скарги вважає за потрібне залучити до розгляду скарги; 9) підпис заявника скарги (представника суб`єкта подання скарги - юридичної особи чи іншого колективного суб`єкта виборчого процесу або процесу референдуму); 10) дату підписання скарги.

Частиною одинадцятою статті 14 наведеного Закону визначено, що скарга, оформлена без дотримання вимог частини десятої цієї статті, повертається суб`єктові подання скарги або його представнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як на наступний день після дня надходження скарги, якщо інший строк не встановлено відповідним законом України про вибори або референдуми.

Порядок та строки розгляду звернень, поданих до Комісії, визначаються статтею 15 Закону № 1932-IV.

Так, відповідно до статті 15 зазначеного Закону заяви та скарги, подані до Комісії, розглядаються у порядку, встановленому цим та іншими законами, а також Регламентом Центральної виборчої комісії. Заяви та скарги, які подані до Комісії під час виборчого процесу чи процесу референдуму та стосуються цього процесу, розглядаються Комісією протягом п`яти днів з дня надходження заяви або скарги, якщо інший строк не встановлено відповідним законом України про вибори або референдуми. Днем подачі такої заяви чи скарги вважається день фактичного отримання скарги Комісією. Заяви та інші звернення, які не стосуються виборчого процесу чи процесу референдуму або подані не під час такого процесу, розглядаються Комісією на загальних підставах, встановлених законом. Скарга, подана до Комісії, розглядається на засіданні Комісії. За підсумком розгляду скарги Комісія приймає рішення. Заява, подана до Комісії, за дорученням Голови Комісії або одного із його заступників попередньо розглядається членом Комісії. За підсумком попереднього розгляду заяви член Комісії може рекомендувати Комісії розглянути її на засіданні Комісії та прийняти рішення з приводу такої заяви. Якщо заява не вимагає прийняття рішення Комісії, член Комісії за дорученням Голови Комісії або одного з його заступників може надати відповідь заявнику від свого імені.

Згідно частини першої статті 108 Закону України "Про вибори народних депутатів України" від 17 листопада 2011 року № 4061-VI (далі - Закон № 4061-VI, у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) кандидат у депутати, зареєстрований у встановленому Законом порядку, партія - суб`єкт виборчого процесу, в особі її керівника, представника партії у Центральній виборчій комісії, уповноваженої особи партії чи іншої особи, уповноваженої рішенням центрального керівного органу партії, довірена особа кандидата у депутати, офіційний спостерігач, виборча комісія, утворена відповідно до цього Закону, виборець, чиї особисті виборчі права або охоронювані законом інтереси щодо участі у виборчому процесі, у тому числі на участь у роботі виборчої комісії чи на здійснення спостереження, порушено рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта оскарження, може звернутися до виборчої комісії зі скаргою, що стосується виборчого процесу, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею та статтями 109 - 113 цього Закону.

Частинами п`ятою-шостою статті 108 наведеного Закону визначено, що рішення, дії чи бездіяльність дільничної виборчої комісії, її члена може бути оскаржено до окружної виборчої комісії, яка утворила відповідну дільничну виборчу комісію. Рішення, дії чи бездіяльність окружної виборчої комісії, її члена може бути оскаржено до суду. Скарга щодо бездіяльності окружної виборчої комісії також може бути подана до Центральної виборчої комісії.

Статтею 110 Закону № 4061-VI1 визначено, що скарга до виборчої комісії подається у письмовій формі. Скарга повинна містити: 1) назву виборчої комісії, до якої вона подається; 2) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) суб`єкта звернення зі скаргою, його місце проживання (поштову адресу), а також номер засобу зв`язку, адресу електронної пошти, якщо такі є; 3) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) суб`єкта оскарження, його місце проживання (поштову адресу), а також номер засобу зв`язку, адресу електронної пошти, якщо такі є; 4) суть порушеного питання; 5) виклад обставин і зазначення доказів, якими суб`єкт звернення обґрунтовує свої вимоги; 6) чітко сформульовані вимоги із зазначенням суті рішення, ухвалення якого вимагається від виборчої комісії; 7) перелік документів і матеріалів, що додаються; 8) зазначення заінтересованих осіб, яких суб`єкт звернення зі скаргою вважає за потрібне залучити до розгляду скарги; 9) підпис суб`єкта звернення зі скаргою чи особи, яка його представляє відповідно до статті 108 цього Закону, із зазначенням дати підписання. Скарга від імені виборчої комісії подається за рішенням виборчої комісії, яке додається до скарги, підписується головуючим на засіданні виборчої комісії, на якому приймалося рішення про звернення із скаргою, та засвідчується печаткою виборчої комісії. До скарги додаються її копії, докази, зазначені у скарзі, та копії усіх документів, що приєднуються до неї, у кількості, яка дорівнює кількості суб`єктів оскарження та заінтересованих осіб, зазначених у скарзі.

Частиною першою статті 111 наведеного Закону визначено, що порядок та строки розгляду скарг виборчими комісіями встановлюються Центральною виборчою комісією, з урахуванням вимог цієї статті та статей 108 - 110 цього Закону.

Частиною другою статті 111 Закону № 4061-VI1 встановлено, що скарга, оформлена без дотримання вимог статті 110 цього Закону, повертається відповідно Головою Центральної виборчої комісії або іншим членом Центральної виборчої комісії за дорученням Голови Центральної виборчої комісії чи головою або заступником голови окружної або дільничної виборчої комісії суб`єкту звернення зі скаргою без розгляду не пізніш як на наступний день після дня надходження скарги, а скарга, подана напередодні дня голосування, в день голосування чи наступного дня, - невідкладно. При поверненні скарги без розгляду зазначається вичерпний перелік недоліків, які перешкоджають розгляду скарги, і вказується на можливість повторного звернення із скаргою, оформленою відповідно до вимог статті 110 цього Закону, у передбачені цим Законом строки.

Аналогічні за змістом положення щодо вимог до скарги містяться й у пункті 6 Порядку розгляду скарг виборчими комісіями з виборів народних депутатів України, затвердженого постановою Центральної виборчої комісії від 31 липня 2012 року № 133 у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 6.8 зазначеного Порядку скарга, оформлена без дотримання передбачених Законом та цим Порядком вимог, підлягає поверненню суб`єкту звернення зі скаргою без розгляду не пізніш як на наступний день після дня надходження скарги, а скарга, подана напередодні дня голосування, в день голосування чи наступного дня, - невідкладно.

Така скарга повертається відповідно Головою Центральної виборчої комісії або іншим членом Центральної виборчої комісії за дорученням Голови Центральної виборчої комісії чи головою або заступником голови окружної або дільничної виборчої комісії із супровідним листом, у якому зазначається вичерпний перелік недоліків, що перешкоджають розгляду скарги, і вказується на можливість повторного звернення зі скаргою, оформленою відповідно до вимог Закону, та в установлені ним строки (абзац 2 пункту 6.8 Порядку).

Щодо скарги ОСОБА_1 від 19 вересня 2019 року, суд зазначає наступне.

Постановою Верховної Ради України від 13 вересня 2019 року № 90-IX "Про дострокове припинення повноважень всього складу Центральної виборчої комісії" достроково припинено повноваження всього складу Центральної виборчої комісії.

Пунктом 2 зазначеної Постанови визначено, що остання набирає чинності з дня її прийняття.

Новий склад Центральної виборчої комісії сформовано відповідними постановами Верховної ради України від 04 жовтня 2019 року.

Відповідно до статті 33 Закону № 1932-IV забезпечення діяльності Комісії у здійсненні нею повноважень покладається на Секретаріат Комісії. Секретаріат Комісії виконує організаційну, юридичну, експертну, аналітичну, інформаційно-довідкову та матеріально-технічну роботу, спрямовану на забезпечення здійснення Комісією та її членами повноважень, передбачених цим Законом. Положення про Секретаріат Комісії, його структура, штат та положення про патронатну службу затверджуються Комісією за пропозицією Голови Комісії. Керівник та інші працівники Секретаріату Комісії, патронатної служби Комісії, Служби розпорядника Державного реєстру виборців є державними службовцями.

Відповідно до пункту 1 Положення "Про Секретаріат Центральної виборчої комісії", затвердженого постановою Центральної виборчої комісії від 19 червня 2015 року № 92, у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, Секретаріат Центральної виборчої комісії (далі - відповідно Секретаріат, Комісія) виконує організаційну, правову, експертну, аналітичну, інформаційно-довідкову та матеріально-технічну роботу, спрямовану на забезпечення діяльності Комісії у здійсненні нею та її членами повноважень, передбачених Законом України "Про Центральну виборчу комісію", іншими законами України.

Пунктом 7 наведеного Положення визначено, що Секретаріат очолює керівник Секретаріату, який призначається на посаду і звільняється з посади Головою Комісії. Керівник Секретаріату здійснює повноваження керівника державної служби (з питань державної служби та організації роботи інших працівників Секретаріату).

Згідно підпункту 13 пункту 14 вказаного Положення Секретаріат на виконання покладених на нього завдань здійснює попередній розгляд пропозицій, заяв, скарг, запитів на інформацію та інших звернень, що надходять до Комісії, вивчає та узагальнює, порушені в них питання, вносить пропозиції щодо їх вирішення.

Пунктом 19 наведеного Положення визначено, що керівник Секретаріату, зокрема, здійснює безпосереднє керівництво Секретаріатом, організовує його роботу, координує діяльність усіх його структурних підрозділів, несе відповідальність за виконання покладених на нього завдань; представляє за дорученням Голови Комісії Секретаріат у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; координує роботу керівників структурних підрозділів щодо виконання покладених на Секретаріат завдань, забезпечує їх взаємодію між собою, патронатною службою Комісії, Службою розпорядника Реєстру; має право підпису документів, які надсилаються від імені Секретаріату підприємствам, установам та організаціям; за дорученням Голови Комісії підписує підготовлені Секретаріатом відповіді на запити на інформацію; виконує за дорученням Голови Комісії інші повноваження та функції.

Таким чином та враховуючи, що станом на час надходження скарги ОСОБА_1 від 19 вересня 2019 року та надання на неї 24 вересня 2019 року відповіді повноваження всього складу Центральної виборчої комісії були припинені, суд приходить до висновку, що надана на вказану скаргу відповідь на бланку Секретаріату Центральної виборчої комісії за підписом керівника Секретаріату С. Суярко відповідала наведеним вище приписам законодавства.

При цьому судом враховується, що вказана відповідь від 24 вересня 2019 року № 21-30-8269 містить роз`яснення виплати одноразової грошової допомоги членам виборчих комісій та відповідає положенням законодавства, яке регулює зазначене питання.

Так, у вказаній відповіді правомірно зазначено, що відповідно до частини третьої статті 47 закону України "Про вибори народних депутатів України" членам виборчих комісій у межах загальної економії фонду оплати праці, передбаченого кошторисом видатків відповідної виборчої комісії на підготовку і проведення виборів депутатів, може бути нарахована і виплачена одноразова грошова винагорода в порядку, встановленому Центральною виборчою комісією.

Також у відповіді відповідач правомірно послався на Порядок нарахування та виплати одноразової грошової винагороди членам окружних і дільничних виборчих комісій з виборів народних депутатів України, затвердженого постановою Центральної виборчої комісії від 12 липня 2012 року № 108, відповідно до пунктів 2 та 3 якого одноразова грошова винагорода членам виборчих комісій може бути нарахована лише один раз після встановлення окружною виборчою комісією підсумків голосування в загальнодержавному багатомандатному та одномандатному виборчих округах. Одноразова грошова винагорода не є обов`язковою виплатою.

Враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій відповідача під час розгляду скарги ОСОБА_1 та інших від 19 вересня 2019 року.

У частині скарги ОСОБА_1 від 11 жовтня 2019 року, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, Головою Центральної виборчої комісії О. Діденком 11 жовтня 2019 року розгляд вказаної скарги доручено члену Центральної виборчої комісії Єфремовій І.О., яка і надала відповідь 11 жовтня 2019 року за № 21-30-8365.

Оцінюючи вказану відповідь та скаргу позивача від 11 жовтня 2019 року, суд погоджується з позицією відповідача, що вказана скарга не відповідала наведеним вище вимогам статей 110-111Закону № 4061-VI.

Враховуючи наведене та те, що скарга розглянута у порядку та строки, встановлені статтями 14, 15 Закону № 1932-IV та відповідно до вимог Закону № 393/96, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у частині визнання протиправними дій відповідача під час розгляду скарги ОСОБА_1 11 жовтня 2019 року є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій відповідача під час розгляду скарг позивача від 19 вересня 2019 року та від 11 жовтня 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 у частині зобов`язання Центральної виборчої комісії розглянути вказані скарги та надати відповідь по суті задоволенню також не підлягають, оскільки є похідними позовними вимогами.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко