Ухвала суду № 87448592, 06.02.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 року м. Чернігів Справа № 620/51/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Чернігівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання неправомірною відмови та зобов`язання вчинити певні діїУ С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Чернігівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання відмови неправомірною та зобов`язання внести зміни до актового запису цивільного стану про народження ОСОБА_1 № 635 від 30.04.1959, складеного Крапивницьким міським відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, змінивши по батькові дитини з ''ОСОБА_1'' на ''ОСОБА_1'' та власне ім`я батька з ''ОСОБА_2'' на ''ОСОБА_2''.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За визначенням статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно- правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Таким чином, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

З огляду на матеріали справи позивач, звертаючись із позовною заявою до відповідача, мала намір внести зміни до актового запису про народження, змінивши по батькові дитини з ''ОСОБА_1'' на ''ОСОБА_1'' та власне ім`я батька з ''ОСОБА_2'' на ''ОСОБА_2''. Однак, позивач отримала відмову від відповідача, оформлену висновком від 05.10.2019, про що остання зазначає в позовній заяві.

Таким чином, спірні правовідносини пов`язані з відмовою відповідача внести зміни до актового запису про народження.

Згідно зі статтею 49 Цивільного кодексу України актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків.

Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо.

Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.

Аналогічні за змістом приписи закріплені у статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану".

Згідно з частиною першою статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Наведений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, то встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

З огляду на зміст позову суд дійшов висновку, що в першу чергу позивач має намір встановити факт - по батькові дитини та власне ім`я батька.

Отже спір виник у зв`язку з бажанням особи встановити або відновити факти, що мають юридичне значення для можливості вчинення нею подальших юридично значимих дій.

Водночас відмова відповідача мотивована розбіжностями у написанні як ім`я батька, так і по батькові дитини в різних актових записах (актовий запис про народження № 635 від 30.04.1959, актовий запис про шлюб батьків заявниці № 842 ВІД 27.07.1958), що не дає можливості внести зміни до актового запису.

У справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.

Зазначену правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 425/2737/17 та від 23.01.2019 у справі № 804/45/17, постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.03.2019 у справі № 820/5198/16.

Викладене у сукупності свідчить про те, що спір в цій справі не є публічно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а належить до цивільної юрисдикції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частина 2 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

З огляду на матеріали справи, позивачем при звернення до суду з даною позовною заявою було сплачено 840,80 грн.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України ''Про судовий збір'' сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку, що провадження у справі необхідно закрити, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 238, 241- 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання неправомірною відмови та зобов`язання вчинити певні дії - закрити.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України (рахунок UA488999980000034319206084033, отримувач УК у м. Чернігові/ м. Чернігів/ 22030101, код ЄДРПОУ 38054398, банк Казначейство України (ел.адм.подат.)) судовий збір за позов ОСОБА_1 в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп, сплачений відповідно до квитанції від 26.12.2019 № 0.0.1566946045.1 в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп. та відповідно до квитанції від 03.01.2020 № 0.0.1571401482.1 в сумі 72 (сімдесят дві) грн 40 коп.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції або безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її вручення.

Суддя Ю. О. Скалозуб