Рішення № 87448564, 31.01.2020, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2020 р. м. Чернівці Справа № 824/1429/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кушнір В.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Сенюх Ю.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Чернушки А.Е.,

представника відповідача Гроссу Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

У поданому до суду адміністративному позові ОСОБА_1 просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області №165о/с від 24.10.2019р. в частині звільнення ОСОБА_1 інспектора сектору реагування патрульної поліції Сокирянського відділення поліції Кельменецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області;

- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції Сокирянського відділення поліції Кельменецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за наслідком проведеного службового розслідування складено висновок службового розслідування, яким встановлено, що позивач, достовірно знаючи, що поліцейський ОСОБА_2 має намір вчинити дисциплінарний проступок, а саме, вимога до громадянина "А" надати грошові кошти в сумі 7000 грн. за не притягнення до адміністративної відповідальності, не вжив жодних заходів щодо його стримування та інформування про вказану подію своєму керівництву. За результатами проведеного службового розслідування та на підставі наказу №610 від 04.10.2019р., позивача було звільнено зі служби в поліції на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" згідно з наказом №165о/с від 24.10.2019р.

Позивач вважає, що наказ про його звільнення зі служби в поліції є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки, під час службового розслідування не з`ясовані обставини, які б давали підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. На його думку, твердження щодо отримання ним від громадянина “А” неправомірної вигоди в сумі 7000 грн., є безпідставними, оскільки, станом на день подачі позовної заяви, повідомлення про підозру у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення, в тому числі пов`язаного з корупцію, йому не оголошувалось та не вручалось. Крім того, зазначає, що будь-якого відношення щодо отримання 07.09.2019р. неправомірної вигоди він не має, та допитаний під час досудового розслідування як свідок.

Таким чином, позивач вважає, що не порушував вимоги Закону України “Про Національну поліцію”, Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських, а тому, на його думку, його вина у вчиненні дисциплінарного проступку жодними доказами не доведена.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки, зазначає, що на підставі аналізу матеріалів службового розслідування у своїй сукупності, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що для того, щоб приховати свої протиправні дії, поліцейський Булиховський Т.М. залучив до їх вчинення позивача, який, в інтересах ОСОБА_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, їхні негативні наслідки, також вступив у неділові стосунки з громадянином “А”, та отримав від нього на користь ОСОБА_2 неправомірну вигоду в сумі 7000 грн.

Таким чином, висновком службового розслідування було встановлено факт порушення позивачем службової дисципліни, що виразилось у недотриманні Присяги працівника поліції, невиконанні вимог п.1 ч.І ст.18 Закону України “Про Національну поліцію”, пунктів 1, 6, 11, 13 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, вимог п.1 розділу II, п.3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, за що до нього підлягає до застосування дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Також, відповідач вказує, що предметом службового розслідування було не вчинення позивачем кримінального правопорушення, а порушення ним службової дисципліни, що не залежить від встановлення вини позивача у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому, також зазначає, що вчинення кримінального правопорушення у разі набрання законної сили відповідним рішенням суду є самостійною підставою для звільнення зі служби в поліції. У зв`язку з цим, відповідач вважає, що стосовно позивача здійснено об`єктивне та всебічне службове розслідування, при визначені міри дисциплінарного впливу було враховано тяжкість проступку, обставини за яких його вчинено, та інші обставини, а відтак, звільнення позивача було здійснено у відповідності до чинного законодавства.

Ухвалою суду від 27.11.2019р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

У судовому засіданні 10.01.2020р. представник позивача та позивач виступили із вступним словом, в якому підтримали позовні вимоги та наполягали на задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача у вступному слові зазначив, що ГУНП в Чернівецькій області при винесенні оскаржуваного наказу дотримано всіх вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позову.

В якості свідка 10.01.2020р. допитано ОСОБА_3 , який являвся учасником ДТП, що сталася 05.09.2019р. та яка, зокрема, стала однією з обставин, що досліджувалася в ході службового розслідування, здійсненого щодо позивача.

У судовому засіданні 24.01.2020р. в якості свідків допитано - інспектора СРПП №2 Кельменецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області Булиховського Тараса Миколайовича, заступника начальника Сокирянського відділення поліції Кельменецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області Урсатія Дениса Анатолійовича, який позитивно охарактеризував позивача.

У судовому засіданні 31.01.2020р. в якості свідків допитано - начальника СРПП №1 Сокирянського відділення поліції ГУНП в Чернівецькій області Богача Віталія Івановича, який теж позитивно охарактеризував позивача, начальника СРПП №1 Кельменецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області Бабана Андрія Володимировича та позивача ОСОБА_1 .

Суд, заслухавши позивача, представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 з листопада 2015 року по січень 2017 року проходив службу в органах Національної поліції України та був звільнений. В жовтні 2017 року його прийнято на службу в Національну поліцію України на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції №1 Сокирянського відділення поліції Кельменецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області (далі - СРПП №1 Сокирянського ВП Кельменецького ВП ГУНП в Чернівецькій області), лейтенант поліції (а.с.20-21, 171).

07.09.2019р. заступником начальника УКЗ ГУНП в Чернівецькій області М.Горбаном складено доповідну записку на ім`я начальника ГУНП в Чернівецькій області А.Дмитрієва, у якій зазначено, що до ГУНП в Чернівецькій області надійшла інформація про те, що 07.09.2019р., близько 12год. 30хв., у м.Кельменці Чернівецької області працівниками УСБУ в Чернівецькій області спільно з працівниками ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, задокументований факт отримання у громадянина «А» неправомірної -вигоди у сумі 7000грн. інспектором СРПП №1 Сокирянського відділення поліції Кельменецького ВП ГУНП в Чернівецькій області лейтенантом поліції Москалюком Іваном Дмитровичем, який перебував поза службою, без однострою та вогнепальної зброї. Попередньою перевіркою встановлено, що поліцейський ОСОБА_1 вказану неправомірну вигоду повинен був передати інспектору СРПП №2 Кельменецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області старшому лейтенанту поліції Булиховському Т.М. за вирішення питання щодо не притягнення громадянина «А» до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.130 КУпАП. Факт вчинення громадянином «А» адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, був виявлений ОСОБА_2 напередодні, під час несення ним служби у складі наряду ГРПП. 07.09.2019р. поліцейського ОСОБА_2 , який перебував на службі, в однострої та з вогнепальною зброєю, затримано у порядку ст.208 КПК України, у с.Дністрівка Кельменецького району Чернівецької області. На даний час процесуальний статус поліцейського ОСОБА_1 невідомий. У зв`язку із цим, ОСОБА_4 у доповідній записці клопотав про призначення за вказаним фактом службового розслідування (.а.с.59-60).

З аналогічним змістом заступником начальника УКЗ ГУНП в Чернівецькій області М.Горбаном подано рапорт на ім`я начальника ГУНП в Чернівецькій області А.Дмитрієва (а.с.64).

Начальником управління кадрового забезпечення ГУНП в Чернівецькій області Г.Федорюком 07.09.2019р. складено інформаційну довідку про правопорушення або подію на ім`я начальника Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України ОСОБА_5 з викладом обставин, що є аналогічним змісту інформаційної довідки (а.с.61-62).

За фактом порушення службової дисципліни поліцейськими ОСОБА_2 та ОСОБА_1 згідно наказу ГУНП в Чернівецькій області від 09.09.2019р. №1137 призначено службове розслідування та утворено дисциплінарну комісію (а.с.57-58).

Згідно повідомлення від 17.09.2019р. №28-2192-19, направленого прокурором у кримінальному провадженні В.Федюком - заступнику начальника УКЗ ГУНП в Чернівецькій області М.Горбану, прокуратурою Чернівецької області здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42019160000000145 від 05.09.2019р. за ч.3 ст.368 КК Україна за фактом вимагання інспектором СРПП №2 Кельменецького ВП ГУНП в Чернівецькій області Булиховським Т.М. неправомірної вигоди у ОСОБА_3 в сумі 7тис. грн. за не притягнення останнього до адміністративної відповідальності передбаченої ст.130 КУпАП. За результатами досудового розслідування, 08.09.2019р. інспектору поліції ОСОБА_6 .М. повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України та 09.09.2019р. Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави. Крім цього, 09.09.2019р. ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області підозрюваного ОСОБА_2 відсторонено від займаної посади інспектора СРПП №2 Кельменецького ВП ГУНП в Чернівецькій області на строк по 01.11.2019р. включно (а.с.100-107).

Згідно повідомлення ОСОБА_6 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 08.09.2019р., яке міститься в матеріалах службового розслідування, зазначено, що 05.09.2019р. громадянин ОСОБА_3 (громадянин « ОСОБА_7 »), перебуваючи за кермом автомобіля марки «ВАЗ-2107», д.р.н. НОМЕР_1 РЕ, не впорався з керуванням по вул.Хотинській смт.Кельменці Чернівецької області та допустив зіткнення із припаркованим автомобілем марки «Пежо-807», водієм якого був громадянин ОСОБА_8 , внаслідок чого зазначені автомобілі зазнали незначних механічних пошкоджень. Про ДТП ОСОБА_8 повідомив на спецлінію «102». На місце події виїхав екіпаж сектору реагування патрульної поліції (СРПП) Кельменецького ВП ГУНП в Чернівецькій області у складі поліцейських відділу поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_9 . В свою чергу, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 на місці події досягли домовленості щодо порядку та розміру причинених діями ОСОБА_3 збитків і останній в повному обсязі відшкодував заподіяну ОСОБА_8 шкоду, в свою чергу останній відмовився від будь-яких претензій до ОСОБА_3 , про що написав відповідну заяву з проханням припинити розгляд повідомлення за фактом ДТП. Також у повідомленні про підозру зазначено, що ОСОБА_2 , усвідомлюючи, що підстав для втручання органів поліції у правовідносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 немає, з метою заволодіння грошима ОСОБА_3 , повідомив останньому, що він підозрює ОСОБА_3 у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, через що останнього буде притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП, що в свою чергу передбачає позбавлення порушника права керування транспортним засобом. В якості підтвердження реальності настання для ОСОБА_3 негативних наслідків посвідчення водія у нього було вилучено. Після цього, ОСОБА_2 , розуміючи, що ОСОБА_3 усвідомлює реальну можливість бути позбавленим права керування транспортним засобом, висловив йому вимогу надати неправомірну вигоду за не вжиття заходів до притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП та повернення вилучених прав на керування транспортним засобом. Розмір цієї вимоги був визначеним ОСОБА_2 у сумі 7000грн. При цьому, задля унеможливлення викриття своїх дій, ОСОБА_2 вимагав у ОСОБА_3 надати вказану неправомірну вигоду до кінця робочого дня у найкоротший термін. ОСОБА_3 погодився надати вказану неправомірну вигоду, а також зазначив, що йому потрібен час, щоб зібрати визначену грошову суму, на що ОСОБА_2 погодився. Крім цього, ОСОБА_2 , для створення уяви щодо невідворотності притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за ст.130 КУпАП у разі ненадання ним неправомірної вигоди, змусив останнього написати пояснення про фактичне вживання алкоголю та відмову від проходження огляду, а також відібрав від ОСОБА_3 інше пояснення, в якому були відсутні відомості про перебування того у стані сп`яніння під час керування транспортним засобом. У повідомленні про підозру також зазначено,що згодом ОСОБА_3 провідомив ОСОБА_2 про неможливість знайти обумовлену суму, однак останній наполягав на прискоренні процессу передачі коштів. Надалі, ОСОБА_2 , побоюючись, що ОСОБА_3 звернеться у правоохоронні органи та повідомить про наявну корупційну діяльність, задля приховування факту вимагання неправомірної вигоди, вирішив залучити до одержання коштів сторонню особу, яку ОСОБА_3 через позитивне дружнє ставлення, не буде викривати правоохоронним органам. В якості такої особи ОСОБА_2 вирішив залучити Москалюка І.Д., співробітника Сокирянського ВП Кельменецького ВП ГУНП в Чернівецькій області та знайомого ОСОБА_3 Зателефонував ОСОБА_1 , ОСОБА_2 попросив його забрати у ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 7000 грн. та передати йому посвідчення водія. У подальшому, ОСОБА_2 , одержавши згоду ОСОБА_1 щодо посередництва, зателефонував ОСОБА_3 та повідомив, що з приводу одержання прав на керування транспортним засобом та надання неправомірної вигоди тому слід спілкуватись виключно з ОСОБА_1 . В подальшому ОСОБА_2 було проінформовано ОСОБА_1 , що йому буде надано посвідчення на право керування транспортним засобом ОСОБА_3 , яке той має передати останньому та отримати за це суму 7000 грн., яку після одержання передасть ОСОБА_6 . У повідомленні про підозру зазначено, що вранці 07.09.2019р., ОСОБА_2 діючи з метою завершення свого злочинного умислу, надав ОСОБА_1 посвідчення на право керування транспортним засобом ОСОБА_3 . Цього ж дня, за попереднім домовленням з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 прийшов до його домогосподарства, що по АДРЕСА_1 , де, діючи за вказівкою ОСОБА_2 , передав ОСОБА_3 посвідчення на право керування транспортним засобом та отримав від нього 7000 грн., призначені для передачі ОСОБА_6 . Про отримання вказаної грошової суми ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_6 засобами мобільного зв`язку. Після одержання вказаних коштів ОСОБА_1 для передачі ОСОБА_6 вказаний факт був викритий працівниками правоохоронних органів (а.с.103-105).

Дисциплінарною комісією за наслідком службового розслідування за вказаним вище фактом, розглянуто відповідні матеріали та 23.09.2019р. складено висновок службового розслідування. Згідно змісту складеного висновку, комісією встановлено, що для приховання своїх протиправних дій ОСОБА_2 до їх вчинення залучив ОСОБА_1 , який, перебуваючи на службі в Національній поліції України, будучи зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги поліцейського, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки, діючи умисно, в інтересах ОСОБА_2 , хибно розуміючи поняття взаємодопомоги та корпоративної етики, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, їхні негативні наслідки, також вступив у неділові стосунки з громадянином «А» та отримав від нього на користь ОСОБА_2 неправомірну вигоду в сумі 7000 грн. На підставі зазначених висновків, дисциплінарною комісією вирішено, серед іншого, вважати відомості, що стали підставою службового розслідування такими, що підтвердилися. Встановлено, що ОСОБА_1 допустив порушення службової дисципліни, що виразилось у недотриманні Присяги працівника поліції, невиконанні вимог п.1 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», п.п.1,6,11,13 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, вимог п.1 розділу II, п.3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, за що до останнього вирішено застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції (а.с.112-125).

Згідно з пунктом 2 наказу ГУНП в Чернівецькій області №610 від 04.10.2019р., за порушення службової дисципліни, що виразилось у недотриманні Присяги працівника поліції, невиконанні вимог п.1 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», п.п.1,6,11,13 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, вимог п.1 розділу II, п.3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016р. №1179, до інспектора СРПП №1 Сокирянського ВП Кельменецького ВП ГУНП в Чернівецькій області Москалюка І.Д. вирішено застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції (а.с.127-128).

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області генерала поліції третього рангу Дмитрієва А.А. №165 о/с від 24.10.2019р. (по особовому складу) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, на підставі статті п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» - інспектора СРПП №1 Сокирянського ВП Кельменецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області Москалюка Івана Дмитровича звільнено зі служби в поліції з 24.10.2019р. (а.с.133).

Позивач вважає, що його звільнено незаконно, у зв`язку з чим звернувся до суду з указаним позовом.

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580).

В силу ч.1 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно із ч.1 ст.19 Закону №580 у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (ч.2 ст.19 Закону №580).

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018р. №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників .

За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (ч.1 ст.11 Дисциплінарного статуту).

У відповідності до ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Частиною 1 статті 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Таким чином, за порушення службової дисципліни та вчинення дисциплінарного проступку поліцейський несе дисциплінарну відповідальність у вигляді дисциплінарного стягнення.

Між тим, в силу ч.2 ст.13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

У зв`язку з цим, відповідно до ч.2 ст.14 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення (ч.3 ст.14 Дисциплінарного статуту).

Згідно з ч.4 ст.14 Дисциплінарного статуту підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Частиною 10 статті 14 Дисциплінарного статуту порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначається Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ №893 від 07.11.2018р. (далі - Порядок №893).

Згідно з п.1 розділу ІІ Порядку №893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Пунктом 4 розділу ІІ Порядку №893 передбачено, що у наказі про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії визначаються голова та члени дисциплінарної комісії, зазначається підстава проведення службового розслідування, а також прізвище, ім`я, по батькові, посада поліцейського, стосовно якого воно проводитиметься (у разі якщо на час призначення службового розслідування це відомо).

У відповідності до пунктів 1-3 розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов`язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Строк проведення службового розслідування, його продовження, порядок обчислення строку службового розслідування визначаються статтею 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

В свою чергу, згідно приписів ст.16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

За змістом пунктів 1-2 розділу VI Порядку №893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу. Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

З матеріалів справи слідує, що підставою для призначення службового розслідування щодо позивача стала інформація про те, що працівниками УСБУ в Чернівецькій області спільно з працівниками Генеральної прокуратури України у рамках кримінального провадження №42019260000000145 від 05.09.2019р. за ч.3 ст.368 КК України, задокументований факт отримання у громадянина «А» неправомірної вигоди у сумі 7000 грн. інспектором СРПП №1 Сокирянського відділення поліції Кельменецького ВП ГУНП лейтенантом поліції Москалюком І.Д. Попередньою перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 вказану неправомірну вигоду повинен був передати інспектору СРПП №2 Кельменецького відділу поліції ГУНП старшому лейтенанту поліції Булиховському Т.М. за вирішення питання щодо не притягнення громадянина «А» до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.130 КУпАП. Саме на підставі відомостей про порушення службової дисципліни, допущеного вказаними поліцейськими було призначене службове розслідування.

Перевіривши підстави для проведення службового розслідування, порядок його призначення, строк, у межах якого його здійснено, суд встановив, що відповідачем дотримано процедури в наведеній вище частині, що визначена Порядком №893.

З приводу обставин, встановлених в ході службового розслідування дисциплінарною комісією суд зазначає наступне.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського:

1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки;

3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;

Згідно з вимогами п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016р. №1179 під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен:

неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;

поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України;

у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків;

неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України;

виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку;

поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати;

контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку;

мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу;

дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики;

зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Пунктом 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських визначено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику.

З матеріалів справи слідує, що саме за порушення позивачем вище наведених положень чинного законодавства, що чітко визначає вимоги до службової дисципліни поліцейського, до останнього застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Так, під час проведення службового розслідування комісією було встановлено, що позивач допустив порушення вимог пунктів 1,2 ч.1 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 1,6,11,13 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, вимог п.1 розділу II, п.3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських.

До такого висновку комісія дійшла на підставі матеріалів службового розслідування, якими задокументовано отримання позивачем від ОСОБА_3 грошової суми в якості неправомірної вигоди для подальшої її передачі ОСОБА_6 , за не притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП, який був викритий працівниками правоохоронних органів.

У межах проведення службового розслідування дисциплінарна комісія запропонувала ОСОБА_1 надати пояснення, однак, останній, у відповідності до ст.63 Конституції України, він надання будь-яких пояснень за фактом його затримання працівниками УСБУ в Чернівецькій області, яке мало місце 07.09.2019р. відмовився (а.с.83).

Разом з тим, згідно письмових пояснень ОСОБА_3 , відібраних 17.09.2019р., останній пояснив, що після зіткнення з автомобілем ОСОБА_8 , він досяг домовленості з останнім щодо відшкодування завданих збитків. Під час спілкування з ОСОБА_2 , який приїхав на виклик, останній наголосив, що ОСОБА_3 перебуває в стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим запропонував вирішити все на місці, а саме передати йому 7тис.грн. ОСОБА_3 зазначив у поясненнях, що після цього його відпустили для збору коштів. Згодом, ОСОБА_2 зателефонував йому і повідомив, що кошти необхідно передати односельчанину ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , якому ОСОБА_2 в свою чергу віддасть його права. Також ОСОБА_3 зазначив, що згодом він зустрівся з ОСОБА_1 за місцем свого проживання в с.Бабин, якому він передав кошти в розмірі 7тис.грн. та отримав посвідчення водія (а.с.76).

Позивач в судовому засіданні на запитання суду про підстави його візиту до домогосподарства ОСОБА_3 в поза службовий час пояснив, що ОСОБА_2 попросив передати останньому посвідчення водія та забрати кошти, при цьому будь-які інші обставини йому не були відомі.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 на запитання суду чи було відомо ОСОБА_1 обставини передачі коштів в розмірі 7000грн. для ОСОБА_2 , повідомив, що ОСОБА_1 було достеменно відомо про те, що вказана сума передається для того, щоб йому повернули посвідчення водія. Зі слів ОСОБА_10 у телефонній розмові ОСОБА_1 запитував чи зібрано кошти, оскільки, він має передати за них посвідчення водія.

Судом допитано позивача в якості свідка, який зазначає, що надані ОСОБА_3 пояснення не відповідають дійсності. Крім того, вважає, що ОСОБА_3 його обмовляє, оскільки він в минулому неодноразово приїздив на виклик дружини ОСОБА_3 з приводу застосування до останньої домашнього насильства.

Так, в ході розгляду справи судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, в тому числі матеріалами службового розслідування, що позивач, перебуваючи на службі в Національній поліції України, будучи зобов`язаним неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки, діючи умисно в інтересах ОСОБА_2 , хибно розуміючи поняття взаємодопомоги та корпоративної етики, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та негативні наслідки, вступив у неділові стосунки з громадянином ОСОБА_11 , та використовуючи своє службове становище, отримав від нього на користь ОСОБА_2 неправомірну вигоду в сумі 7000грн.

Таким чином, ОСОБА_1 , всупереч наведеним вище обов`язкам, достеменно знаючи про неправомірність дій ОСОБА_2 , не вжив жодних заходів щодо його стримування та інформування про вказану подію своєму керівництву.

Дані обставини також підтверджені показами свідків в ході розгляду даної справи.

Так, допитаний в якості свідка начальник СРПП №1 Кельменецького ВП ОСОБА_9 повідомив, що приїхав на виклик з ОСОБА_2 на ДТП за участі ОСОБА_3 та ОСОБА_8 . При цьому, вказав, що відбирав пояснення у ОСОБА_8 , який зазначив, що йому ОСОБА_3 відшкодовано збитки та між ними досягнуто згоди, про що написав відповідні пояснення та заяву про припинення розгляду повідомлення про факт ДТП, в свою чергу ОСОБА_2 допитував ОСОБА_3 , однак їх розмову він повністю не чув. Крім того, зазначив, що зовнішніх ознак перебування ОСОБА_3 у стані сп`яніння не було.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_2 зазначив, що після оформлення всіх документів на місці ДТП, після того як його учасники роз`їхалися, він помітив, що ОСОБА_3 забув посвідчення водія, тому він попросив ОСОБА_1 , з яким він раніше працював та одночасно був односельчанином ОСОБА_3 передати останньому посвідчення водія та забрати гроші, що були рештою коштів, які ОСОБА_3 зобов`язався відшкодувати ОСОБА_8 . Також він зазначив, що зовнішніх ознак перебування ОСОБА_3 у стані сп`яніння не було.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно матеріалів справи ОСОБА_3 та ОСОБА_8 відразу на місці ДТП досягли згоди, у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 відшкодував кошти на місці. У зв`язку з цим, ОСОБА_8 заявив про відсутність необхідності щодо розгляду його повідомлення за фактом ДТП.

Вказана обставина свідчить про суперечливість в показах свідків в частині характеру та мотивів передачі коштів позивачу ОСОБА_3 .

Крім того, суд вважає сумнівними мотиви поліцейських в участі передачі грошей за відшкодування збитків, завданих ДТП, в інтересах потерпілого ОСОБА_8 , оскільки сам потерпілий мав би бути зацікавлений в отриманні решти коштів за завдані збитки, натомість він залишив місце пригоди, повідомивши про відсутність претензій, про що свідчать його заява та пояснення.

Таким чином, вище наведені обставини, встановлені в ході судового розгляду, дають підстави для висновку, що дисциплінарна комісія дійшла обґрунтованого висновку, що відомості, які стали підставою для проведення службового розслідування є такими, що підтвердилися. Відтак, суд вважає обґрунтованим висновок службового розслідування в частині порушення позивачем службової дисципліни, що виразилось у недотриманні вимог пунктів 1,2 ч.1 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 1, 6, 11, 13 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, вимог п.1 розділу II, п.3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських.

Крім того, суд звертає увагу, що зі змісту висновку судом встановлено, що невиконання позивачем як працівником поліції службової дисципліни та притягнення його, у зв`язку з цим до дисциплінарної відповідальності, не має відношення до розслідування кримінального провадження, за яким передбачена кримінальна відповідальність.

Обґрунтовуючи позов позивач зазначив, що повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, в тому числі, пов`язаного з корупцією, йому не оголошувалось та не вручалось. Позивач вважає, що оскільки матеріалами службового розслідування та кримінального провадження не доведено факту вчинення ним будь-якого правопорушення, відтак наказ про його звільнення є незаконним.

Однак, суд вважає необґрунтованими такі доводи позивача з огляду на те, що судом в ході розгляду справи встановлюються фактичні обставини справи на підставі матеріалів службового розслідування і перевіряється дотримання відповідачем норм діючого законодавства, що регулює питання притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача за порушення службової дисципліни. При цьому, на переконання суду, відсутність доведеності його вини у кримінальному правопорушенні, а відтак, як наслідок, відсутність обвинувального вироку у кримінальному провадженні, не може бути підставою для не притягнення його до дисциплінарної відповідальності за не дотримання службової дисципліни.

Крім того, суд наголошує, що кримінальну відповідальність (тобто відповідальність за кримінальне правопорушення, про відсутність якого стверджує позивач) поліцейські несуть окремо від іншої відповідальності, в тому числі і дисциплінарної.

Зокрема, підставою для звільнення позивача зі служби в поліції стали обставини порушення ним службової дисципліни, тобто, судом в межах розгляду цієї справи не досліджувалось питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення злочину, а надавалась правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку.

У зв`язку з цим, суд погоджується з висновками відповідача щодо того, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Суд зазначає, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінального провадження та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України “Про Національну поліцію” у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.

З приводу визначення виду дисциплінарної відповідальності, а саме, звільнення зі служби суд зазначає наступне.

Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в статті 13 Дисциплінарного статуту, а саме, зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.

З наведеного переліку слідує, що найсуворішим видом серед дисциплінарних стягнень є звільнення із служби в поліції.

Пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Як видно із висновку службового розслідування дисциплінарною комісією при визначені дисциплінарного стягнення було враховано, що дії, вчинені позивачем, носили умисний корисливий характер, всупереч інтересам суспільства і держави та завдань Національної поліції України з протидії злочинності.

Таким чином, судом встановлено, що висновок службового розслідування, складений з урахуванням норм чинного законодавства та у межах компетенції, вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами, відтак погоджується з висновками відповідача про те, що оскаржуваний наказ є правомірним, а застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення відповідає вчиненому позивачем проступку.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції у зв`язку з вчиненням ним дисциплінарного проступку, який компрометує його як поліцейського та дискредитує поліцію в цілому.

Таким чином, позов в частині визнання протиправним та скасування наказу №165о/с від 24.10.2019р. не підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Враховуючи те, що судом встановлено, що позивача звільнено зі служби правомірно, позов в частині поновлення на службі в поліції не підлягає задоволенню у зв`язку з тим, що такі вимоги є похідними від визнання протиправним наказу про звільнення позивача.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З наведених вище обставин, проаналізувавши вищенаведені положення нормативно-правових актів, враховуючи надані суду докази, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено суду правомірність прийнятого рішення в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення та законність його звільнення. Натомість позивачем на підтвердження заявлених вимог доказів не надано.

Відтак, суд доходить висновку, що в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Суд не вирішує питання щодо судових витрат, оскільки позивача звільнено від їх сплати, а інших осіб, які їх понесли у справі немає, що не суперечить ч.5 ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 лютого 2020 р.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 );

Відповідач - Головне управління Національної поліції України в Чернівецькій області (вул. Головна, 24, м.Чернівці, 58002; код ЄДРПОУ 40109079)

Суддя В.О. Кушнір