Рішення № 87448461, 07.02.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/3826/19

РІШЕННЯ

іменем України

07 лютого 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лісовогринівецької сільської ради про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Лісовогринівецької сільської ради, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати відмову Лісовогринівецької сільської ради, викладену у листі від 30.08.2019 №1232, щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, що розташована за межами населеного пункту с. Терешівці Хмельницького району Хмельницької області з метою подальшої передачі у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Лісогринівецьку сільську раду надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, що розташована за межами населеного пункту с. Терешівці Хмельницького району Хмельницької області з метою подальшої передачі у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що лист відповідача №1232 від 30.08.2019 у відповідь на заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є відмовою у розумінні статті 118 Земельного кодексу України. Питання про надання або про відмову у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою так і не було вирішено. При цьому належним способом захисту, необхідним для поновлення порушених прав, є зобов`язання відповідача надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Також у позовній заяві позивач просить суд встановити судовий контроль за виконанням судового рішення по даній адміністративній справі.

Ухвалою суду від 11.12.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

02.01.2020 судом отримано заперечення на позов, згідно якого відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що 21.08.2019 на 51-ій черговій сесії Лісовогринівецької сільської ради розглядалось питання за № 98 "Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у приватну власність". За результатами голосування проект рішення не підтримано більшістю голосів депутатів, про що було проінформовано заявника.

Крім цього, на момент прийняття, розгляду заяви та станом на день написання відзиву на даний позов Лісовогринівецька сільська рада, як орган місцевого самоврядування, не наділена повноваженням щодо розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 6825088700:03:013:0023, оскільки, тип власності даної земельної ділянки не визначено та не зареєстровано за комунальною власністю Лісовогринівецької сільської ради. Таким чином, в даному випадку Лісовогринівецька сільська рада не мала повноважень на вирішення питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність.

27.01.2020 судом отримано відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 6825088700:03:013:0023, що розташована на території Терешовецької сільської ради, не є приватною чи державною власністю. Згідно стаття 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Розглянувши подані матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач звернувся до Лісовогринівецької сільської ради з заявою від 03.06.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, що знаходиться за межами с. Терешівці Хмельницького району Хмельницької області з метою подальшої передачі у приватну власність (в оренду) для ведення особистого селянського господарства. Бажане місце розташування земельної ділянки вказане у складі ділянки з кадастровим номер 6825088700:03:013:0023.

Відповідач листом №1232 від 30.08.2019 за підписом голови сільської ради повідомив, що заява розглянута 21.08.2019 на черговій 51-й сесії Лісовогринівецької сільської ради. Однак за результатами голосування депутатів сесійного засідання заява не набрала належної кількості голосів, тому не задоволена.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, зокрема, особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Відповідно до абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. При цьому, підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Зазначений перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є вичерпним. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі №803/1244/16.

При цьому суд враховує, що згідно п.34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Тобто, розгляд клопотання заінтересованої особи повинен прийматись у формі рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Аналогічна правова позиція вказана в постанові Верховного Суду від 23 листопада 2018 року по справі №826/8844/16.

Отже, сільською радою розглядалося питання позивача на пленарному засіданні сесії, однак за результатами її розгляду не було прийнято рішення, що вказує на відповідну бездіяльність відповідача, котра є протиправною. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі №461/2782/17.

При цьому, відповідно до ч.10 ст.59 Закону №280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Лист за підписом голови сільської ради не є рішенням (актом) в розумінні ст. 59 Закону №280/97-ВР, він не містить обґрунтування відмови в задоволенні заяви позивача з посиланням на норми чинного законодавства (оскільки вичерпний перелік підстав для відмови визначений ЗК України), що, в свою чергу, позбавляє права на його оскарження у випадку незгоди.

Також суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 19.03.2018 по справі № 9901/414/18, згідно якої під бездіяльністю розуміється пасивна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка також може вплинути на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичних та юридичних осіб. При цьому така бездіяльність призвела або могла призвести до певних негативних наслідків для громадянина чи юридичної особи і за своїм призначенням спрямована на зміну юридичного та фактичного стану цих осіб.

Порушення прав та інтересів позивача виникло внаслідок неприйняття рішення за результатами розгляду його заяви, тобто внаслідок невчинення відповідачем дій, які він повинен і міг вчинити, тобто має місце бездіяльність. Тому в задоволенні позовних вимог про визнання протиправної відмови, викладеної у листі, за відсутності прийнятого рішення, слід відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, у даному випадку належним способом захисту порушених прав позивача є саме визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Щодо вимог позивача в частині зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Водночас, судом не встановлено, що для прийняття рішення виконано всі умови, визначені законом, а саме, що уповноваженим органом здійснено перевірку відповідності місця розташування бажаних замовниками об`єктів вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Також відповідач у відзиві на позов вказує, що земельна ділянка не зареєстрована за комунальною власністю Лісовогринівецької сільської ради. В той же час, листом №1232 від 30.08.2019 позивач був повідомлений лише про те, що його заява за результатами голосування не набрала належної кількості голосів. Суд враховує, що згідно з ч.2 ст.77 КАС України суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення. Тому, перевірка судом цієї обставини, на яку посилається відповідач, яка не була покладена в основу допущення бездіяльності, не входить до предмету з`ясування в межах розгляду даної адміністративної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року по справі №2340/3508/18.

При цьому, рішення відповідача про утримання від прийняття відповідного рішення за заявою позивача щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не відповідає критеріям, установленим частиною третьою статті 2 КАС України, оскільки не надає чіткої та зрозумілої відповіді стосовно наявності причини (причин), які унеможливлюють позитивне вирішення порушеного позивачем питання. Правова позиція за подібних правовідносин вже була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року по справі №820/688/17.

З урахуванням викладеного, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із прийняттям відповідного рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні суду. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 грудня 2018 року по справі №804/1469/17 та від 29.01.2019 по справі №824/332/17-а.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо клопотання про встановлення судового контролю, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду. Крім цього, враховуючи обставини цієї справи, у суду не має підстав вважати, що суб`єкт владних повноважень буде порушувати закон, не виконуючи рішення суду, тому у задоволенні клопотання про встановлення судового контролю слід відмовити.

Відповідно до ч.1,3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем було сплачено 1536,80 грн. судового збору за подання позовної заяви, тому такі витрати підлягають відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Лісовогринівецької сільської ради щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 03.06.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, що знаходиться за межами с. Терешівці Хмельницького району Хмельницької області з метою подальшої передачі у приватну власність (в оренду) для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язати Лісовогринівецьку сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.06.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, що знаходиться за межами с. Терешівці Хмельницького району Хмельницької області з метою подальшої передачі у приватну власність (в оренду) для ведення особистого селянського господарства, із прийняттям рішення відповідно до ст.ст. 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Лісовогринівецької сільської ради.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 07 лютого 2020 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Лісовогринівецька сільська рада (вул. Центральна, 4, с.Лісові Гринівці, Хмельницький район, Хмельницька область,31340 , код ЄДРПОУ - 04403717)

Головуючий суддя Д.А. Божук