Рішення № 87448434, 07.02.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/4024/19

РІШЕННЯ

іменем України

07 лютого 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в.о. директора Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення ДФС , Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в.о. директора Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення ДФС, Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби, в якому з урахуванням уточнень до позовних вимог, просить визнати протиправними та такими, що порушують вимоги Конституції України, Закону України "Про державну службу", Закону України "Про відпустки", Закону України "Про колективні договори і угоди", законодавства про працю, Галузевої угоди між Державною фіскальною службою України, Всеукраїнською профспілкою працівників ДФС та Профспілкою працівників митних органів України на 2018-2020 роки, зареєстрованою Мінсоцполітики 17.10.2018 року за № 25 дій в.о. директора Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення ДФС Гої Олега Васильовича та скасувати незаконний наказ Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення ДФС від 25.11.2019 року № 126-о про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 як такий, що є дискримінаційним, безпідставно виданим з особистих низинних мотивів переслідування за невиконання незаконної вказівки та з порушенням порядку притягнення державних службовців до дисциплінарної відповідальності встановленого законом. Стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду завдану внаслідок позбавлення ОСОБА_1 у листопаді 2019 року надбавок та премії через накладення дисциплінарного стягнення. Стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50000,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з тексту наказу в.о. директора Департаменту Гоя О.В. встановлено, що останній як керівник державної служби, прийняв не правове рішення, керувався при цьому не законом та не публічними інтересами а іншими мотивами.

При прийнятті рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності в.о. директора Департаменту Гоя О.В. повно, об`єктивно, всебічно та неупереджено обставини справи не з`ясував, пояснення не відбирав, що видно з тексту наказу та встановленого законом порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності не дотримався.

Позивач зазначає, що у якості підстави для накладення на нього дисциплінарного стягнення вказано службову записку ОСОБА_3 написаною за вказівкою ОСОБА_4 у якій жодної згадки про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, або невиконання завдання передбаченого його посадовими обов`язками немає.

Позивач вважає, що своїми діями в.о. директора Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення ДФС Гоя О.В. порушив Присягу державного службовця передбачену ч. 1 ст. 36 Закону України "Про державну службу" дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов`язки.

Ухвалою суду від 13.12.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Від представника відповідача на адресу суду 03.01.2020 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що ОСОБА_1 в порушення вимог п.7 ч.1 ст. 8 Закону України "Про державну службу" несумлінно та непрофесійно був виконаний обов`язок щодо визначення Ключових показників для ОСОБА_5 на 2019 рік, а саме вказано пункт 2, який станом на формування Ключових показників ОСОБА_5 вже був повністю виконаний. Крім того, ОСОБА_1 , маючи право згідно ПКМ України від 23.08.2017 № 640 внести зміни до Ключових показників ОСОБА_5 у серпні 2019 року не зробив цього та самостійно залишив пункт 2 в Ключових показниках ОСОБА_5 , не запропонував безпосередньому керівнику, начальнику Управління матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури змінити пункт 3 у власних Ключових показниках.

В зв`язку із тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_5 в період проведення оцінювання в Департаменті, відповідно до ПКМ України від 23.08.2017 № 640, її оцінювання відбулось без оціночної співбесіди та відповідно до пункту 40 зазначеної постанови: у разі визначення результатів виконання завдань без оціночної співбесіди безпосередній керівник передає службі управління персоналом зазначену форму без відмітки про ознайомлення державного службовця. Державний службовець зобов`язаний ознайомитися з результатами виконання завдань протягом п`яти робочих днів після виходу на роботу.

Під час проведення оцінювання, зазначений факт був виявлений начальником Управління матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури, тому на підставі його службової записки був виданий наказ Департаменту від 25.11.2019 № 126-о "Про накладення дисциплінарного стягнення".

Відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Від позивача на адресу суду 03.01.2020 надійшла відповідь на відзив в якій останній зазначає, що інформація в описі досягнутого результату завдання № 3 є відмінна від визначених ключових показників на 2019 рік, а ключові показники, зазначені в завданні № 3 на 2019 рік, було виконано у 2018 році (наказ Департаменту від 17.12.2018 №9430 "Про організацію цивільного захисту"), у 2019 році змін до вищезазначеного наказу не було.

Крім того, аналогічне завдання з аналогічними показниками було визначено на 2019 рік головному державному інспектору відділу матеріально-технічного забезпечення та охорони праці Управління матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Салюк Л.Б. (Ключові показники ОСОБА_5 , завдання №92) і ОСОБА_1 в Результатах ОСОБА_5 (з 02.10.2019 по 11.10.2019, з 15.10.2019 по 01.11.2009 та з 02.11.2019 по 15.11.2019 тимчасова непрацездатність ОСОБА_5 ) в описі досягнутого результату зазначив про виконання даного завдання за визначеними показниками, хоча зазначена інформація також не відповідає визначеним показникам для завдання №92.

Порушивши вимоги п.7 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про державну службу" про обов`язковість сумлінного і професійного виконання державним службовцем посадових обоє`язків скоїв дисциплінарний проступок, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 65 зазначеного Закону".

Позивач вказує, що у наказі його звинувачено у тому, що він нібито допустив "часткову невідповідність між ключовими показниками свого завдання №9 3 та завдання N9 2 ОСОБА_5 та результатом його виконання та в описі досягнутого результату зазначив про виконання даного завдання за визначеними показниками", що ОСОБА_6 без проведення перевірки розцінено як "Порушення вимоги п. 7 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про державну службу" про обов`язковість сумлінного і професійного виконання державним службовцем посадових обов`язків".

На запит позивача про повідомлення, які конкретно його дії є несумлінними, а які непрофесійними, і які пункти його посадової інструкції порушено, оскільки такої інформації у наказі не зазначено, листом Департаменту СПКЗ ДФС від 24.12.2019 № 1556/93-93-10 позивачу повідомлено, що зазначена інформація задокументована лише у наказі Департаменту СПКЗ ДФС від 26.11.2019 № 126-о та службовій записці ОСОБА_7 .

Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Від представника відповідача на адресу суду 14.01.2020 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а наказ Департаменту від 25.11.2019 №126-о "Про накладення дисциплінарного стягнення" є правомірним.

Відповідач вказує, що ОСОБА_1 в порушення вимог п.7 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про державну службу" про обов`язковість сумлінного і професійного виконання державним службовцем посадових обов`язків скоїв дисциплінарний проступок, передбачений п.5 ч.2 ст. 65 Закону України "Про державну службу", а саме - визначив в Ключових показниках для себе та ОСОБА_5 на 2019 рік пункт, який станом на формування ОСОБА_8 та власних вже був повністю виконаний.

Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив , а також заперечення на відповідь на відзив оцінивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 працює у Департаменті спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби на посаді начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та охорони Управління матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури.

Під час проведення оцінювання результатів службової діяльності начальника відділу матеріального забезпечення та охорони праці ОСОБА_1 виявлено часткову невідповідність зазначену у п.3 "Результати виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "Б" за 2019 рік від 14.08.2019 між завданнями та результатом виконання цих завдань, наданих для оцінювання.

Відповідно до службової записки №452-с від 21.11.2019 начальника управління матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури, суд встановив, що причиною не повної відповідності виконання ОСОБА_1 слугувало те, що виконання завдань не повністю відповідає самим зазначеним завданням, тому оцінка по п.3 "Результати виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "Б" ОСОБА_1 "2" бали, оскільки частина документів підготовлена у попередній період, а саме у грудні 2018 року.

На підставі службової записки №452-с від 21.11.2019 в.о. директора Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення ДФС Гоя О.В. винесено наказ №126-о від 25.11.2019 "Про накладення дисциплінарного стягнення" яким застосовано до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження.

Позивач не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №899-VIII (далі - Закон №899-VIII).

Згідно ч.1 ст.1 Закону №899-VIII, державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №899-VIII, безпосередній керівник - найближчий керівник, якому прямо підпорядкований державний службовець; керівник державної служби в державному органі (далі - керівник державної служби) - посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов`язків якої належить здійснення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому органі; професійна компетентність - здатність особи в межах визначених за посадою повноважень застосовувати спеціальні знання, уміння та навички, виявляти відповідні моральні та ділові якості для належного виконання встановлених завдань і обов`язків, навчання, професійного та особистісного розвитку;

Частиною 1 статті 3 цього Закону визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Стаття 4 Закону №899-VIII, визначає, що державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів: 1) верховенства права - забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави; 2) законності - обов`язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 3) професіоналізму - компетентне, об`єктивне і неупереджене виконання посадових обов`язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону; 4) патріотизму - відданість та вірне служіння Українському народові; 5) доброчесності - спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень; 6) ефективності - раціональне і результативне використання ресурсів для досягнення цілей державної політики; 7) забезпечення рівного доступу до державної служби - заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження; 8) політичної неупередженості - недопущення впливу політичних поглядів на дії та рішення державного службовця, а також утримання від демонстрації свого ставлення до політичних партій, демонстрації власних політичних поглядів під час виконання посадових обов`язків; 9) прозорості - відкритість інформації про діяльність державного службовця, крім випадків, визначених Конституцією та законами України; 10) стабільності - призначення державних службовців безстроково, крім випадків, визначених законом, незалежність персонального складу державної служби від змін політичного керівництва держави та державних органів.

Згідно ч.1 ст.5 Закону №899-VIII, правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відповідно до ч.1 ст.64 Закону №899-VIII, за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч.1-3 ст.65 Закону №899-VIII, підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.

Державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення, або постановлення відповідної окремої ухвали суду.

Статтею 66 Закону №899-VIII передбачено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Частина друга цієї статті вказує, що у разі допущення державним службовцем дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єкт призначення або керівник державної служби може обмежитися зауваженням.

Стаття 67 Закону № 899-VIII визначає, що дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Обставинами, що пом`якшують відповідальність державного службовця, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень; 3) високі показники виконання службових завдань; 4) вжиття заходів щодо попередження, відвернення або усунення настання тяжких наслідків, які настали або можуть настати в результаті вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування заподіяної шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Під час застосування дисциплінарного стягнення можуть враховуватися також інші, не зазначені у частині другій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність державного службовця.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.68 цього Закону, дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються): на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В": зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.

Суд встановив, що в серпні 2019 року відповідачем проведено позачергове щорічне оцінювання службової діяльності позивача та службової діяльності інших працівників Департаменту, відповідно до Типового порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2017 року № 640 (далі - Порядок №640).

Цей Типовий порядок визначає процедуру проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців (далі - оцінювання). Дія цього Типового порядку поширюється на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "А", "Б" і "В".

Метою оцінювання є визначення якості виконання державним службовцем поставлених завдань, а також прийняття рішення щодо його преміювання, планування службової кар`єри, визначення потреби у професійному навчанні.

Оцінювання проводиться з дотриманням принципів об`єктивності, достовірності, доступності та прозорості, взаємодії та поваги до гідності державного службовця.

Учасниками оцінювання є: державний службовець; особа, яка визначає завдання і ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності (далі - ключові показники) та здійснює підготовку пропозицій щодо оцінювання результатів службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії "А"; безпосередній керівник державного службовця, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В"; керівник самостійного структурного підрозділу (у разі наявності), в якому працює державний службовець, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В"; суб`єкт призначення; служба управління персоналом.

Відповідно до п.13 Порядку №640, визначення результатів виконання завдань проводиться у жовтні - грудні за період з 1 січня поточного року або з дати визначення завдань і ключових показників до дати прийняття наказу (розпорядження) про визначення результатів виконання завдань, а тому відповідачем порушено період проведення відповідного оцінювання.

Позивач зазначає, що у пункті 3 Ключових показників, на останнього було протиправно покладено у вигляді окремого завдання "забезпечення вимог законодавства з питань цивільного захисту" без зазначення сфери його застосування, а до критеріїв оцінки віднесено підготовку документації з питань організації цивільного захисту в Департаменті (наказу, положення та інших).

Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонування єдиної державної системи цивільного захисту, визначення повноважень органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, регулює Кодекс цивільного захисту України від 02.10.2012 №5403-VI (далі - Кодекс).

Згідно ч.2 ст.20 Кодексу, організація заходів цивільного захисту суб`єкта господарювання здійснюється підрозділами (посадовими особами) з питань цивільного захисту, які створюються (призначаються) керівниками зазначених суб`єктів господарювання.

Відповідно до Положення про відділ матеріально-технічного забезпечення та охороні праці Управлінні матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення ДФС, затвердженого Наказом Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення ДФС від 05.03.2019 №50, основними функціями та завданнями відділу є зокрема, п.2.2 організація у Департаменті роботи з охорони праці, пожежної безпеки, виробничої санітарії та здійснення контролю за її виконанням.

Відповідно до ч.1 ст.4 Кодексу, цивільний захист - це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.

Пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.

Суд звертає увагу відповідача на те, що оскільки у положенні про відділ матеріально-технічного забезпечення та охороні праці Управлінні матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення ДФС, не вказано обов`язку щодо забезпечення вимог законодавства з питань цивільного захисту, а тому ОСОБА_1 до вказаного кола суб`єктів не віднесений та не мав обов`язку здійснювати відповідних завдань стосовно забезпечення вимог законодавства з питань цивільного захисту.

Суд вважає, що виконання позивачем пункту 3 ключових показників не підлягало оцінюванню, оскільки це завдання не входить до посадових обов`язків ОСОБА_1 .

Крім того, суд зауважує, що організація розробки і коригування документації з питань цивільного захисту є прямим обов`язком в.о. керівника Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення ДФС, як начальника цивільного захисту, а також обов`язком спеціально створених органів управління і підпорядкованих їм сил цивільного захисту Департаменту.

Однак, суд зазначає, що позивач разом з іншим працівником з власної ініціативи розробили, що не заперечується самим позивачем, пакет необхідних документів, у тому числі тих, які зазначені у ключових показниках. Вказані ключові показники були затверджені наказом Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення ДФС від 17.12.2018 № 430.

При цьому, як стверджує позивач, що в 2019 році працівник його відділу з власної ініціативи підготувала План заходів на 2019 рік, зміни до Календарного плану виконання основних заходів. Працівником було здійснено перегляд на предмет необхідності внесення змін всіх об`єктових документів з питань цивільного захисту.

Зі змісту оскаржуваного наказу суд встановив, що в ключових показниках завдання №3 Завдань, ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії "Б" та "В" на 2019 рік Протоковському 0.3. вказано: - підготовлено проекти документів для створення та організації діяльності об`єктової підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту.

Відповідно до поданих ОСОБА_3 для оцінювання результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "Б" та "В" за 2019 рік (далі - Результати) у завданні № 3 досягнутий результат викладено: виконано вимоги законодавства з питань цивільного захисту.

Отже, інформація в описі досягнутого результату завдання №3 є відмінна від визначених ключових показників на 2019 рік, а ключові показники, зазначені в завданні № 3 на 2019 рік, було виконано у 2018 році (наказ Департаменту від 17.12.2018 №9430 "Про організацію цивільного захисту"), у 2019 році змін до вищезазначеного наказу не було.

Крім того, аналогічне завдання з аналогічними показниками було визначено на 2019 рік головному державному інспектору відділу матеріально-технічного забезпечення та охорони праці Управління матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Салюк ОСОБА_9 Борисівні (Ключові показники ОСОБА_5 , завдання №92) і ОСОБА_1 в Результатах ОСОБА_5 (з 02.10.2019 по 11.10.2019, з 15.10.2019 по 01.11.2009 та з 02.11.2019 по 15.11.2019 тимчасова непрацездатність ОСОБА_5 ) в описі досягнутого результату зазначив про виконання даного завдання за визначеними показниками, хоча зазначена інформація також не відповідає визначеним показникам для завдання №2.

Порушивши вимоги п. 7 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про державну службу" про обов`язковість сумлінного і професійного виконання державним службовцем посадових обов`язків ОСОБА_1 скоїв дисциплінарний проступок, передбачений п.5 ч.2 ст.65 зазначеного Закону.

Отже стосовно позивача встановлено відповідачем часткову невідповідність між ключовими показниками свого завдання №3 та завдання №2 ОСОБА_5 та результатом його виконання та в описі досягнутого результату зазначив про виконання даного завдання за визначеними показниками», що відповідачем розцінено як порушення вимоги п.7 ч.1 ст.8 Закону України "Про державну службу".

Під час дослідження результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В" за 2019 рік зокрема ОСОБА_1 , суд встановив, що по першому завданню позивачем було отримано "3" бали, за друге завдання отримано "3" бали, за третє завдання отримав позивач "2" бали та за четверте завдання "4" бали, і того середній бал становить "2,75", що в результаті встановлено позивачу позитивну оцінку.

Отже, враховуючи наведене вище, суд зазначає, що оскільки позивач за результатами виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В" за 2019 рік отримав позитивну оцінку, а відповідачем при цьому було накладено на ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді "зауваження", а тому такі дії відповідача на думку суду є неприпустимими, а відповідний наказ №126-о від 25.11.2019 протиправним, оскільки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем п.7 ч.1 ст.8 Закону України "Про державну службу".

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пункту 70 рішення у справі "Рисовський проти України" (№29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, приписами ч.ч 1, 2 статті 23 Цивільного кодексу України де передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини частина 1 статті 1167 Цивільного кодексу України).

Пункт 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з пунктами 4, 5 зазначеної постанови у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Дану частину позовних вимог позивач мотивував тим, що неправомірними діями відповідача, йому нанесено моральні збитки.

З урахуванням обставин справи, наявних у справі письмових доказів факт заподіяння моральної шкоди позивачем не доведено, позаяк позивачем не зазначено, в чому саме полягають моральні страждання, їх характер та тривалість, з яких міркувань останній виходив визнаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

А тому враховуючи наведене вище, суд вважає, що така вимога про відшкодування моральної шкоди не підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що позовна вимога, щодо відшкодування на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди завданої внаслідок позбавлення ОСОБА_1 у листопаді 2019 року надбавок та премії через накладення дисциплінарного стягнення, не підлягає задоволенню, оскільки вимога заявлена передчасно.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних та допустимих доказів, які спростовують твердження позивача щодо протиправності оскаржуваного наказу, та не довів правомірність свого рішення.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом а не обов`язком суду. Крім цього, враховуючи обставини даної справи у суду не має підстав вважати, що суб`єкт владних повноважень буде порушувати закон не виконуючи рішення суду, тому у задоволенні вимоги про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання даного судового рішення слід відмовити.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивачем, а тому вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч.4 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в.о. директора Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення ДФС, Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення ДФС від 25.11.2019 № 126-о "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ".

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовй збір в сумі 384 (триста вісімдесят чотири) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:ОСОБА_2 в.о. директора Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення ДФС (вул. Тернопільська, 13/3,Хмельницький,Хмельницька область,29018 , ідентифікаційний код - 39774638) Департамент спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби (вул. Тернопільська, 13/3,Хмельницький,Хмельницька область,29018 , ідентифікаційний код - 39774638)

Головуючий суддя О.П. Шевчук