Рішення № 87448415, 07.02.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/2626/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3029 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини 3029 (далі-відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини 3029 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за відпустки як учаснику бойових дій за період з 14.08.2014 по 02.04.2018, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 02.04.2018;

- зобов`язати військову частину 3029 Національної гвардії України, (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 113, код ЄДРПОУ 08803661) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 14.08.2014 по 02.04.2018, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 02.04.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 14.05.2014 по 02.04.2018 проходив військову службу у Національній гвардії України на посаді старшого офіцера оперативного відділення штабу та начальника штабу батальйону оперативного призначення військової частини 3029 Національної гвардії України. Відповідно до наказу командира військової частини №67 від 02.04.2018 був звільнений з військової служби відповідно до ч.6 п. «а» з урахуванням пп. «ї» п.1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в запас Збройних сил України, у зв`язку із закінченням контракту та виключений зі списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення. Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії МВ НОМЕР_2 , виданого Головним управлінням Національної гвардії України 03.08.2015. Так, позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив провести відповідні розрахунки та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані додаткові відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018. Проте листом від 15.11.2019 №3/29/33-2743 йому було відмовлено та повідомлено про неможливість виплати йому компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки, зазначивши, що в особливий період надання деяких додаткових оплачуваних відпусток припинено, виплата грошової компенсації не передбачена. На думку позивача, відповідач протиправно не виплатив грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки з 2014 по 2018 роки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. А тому вважає бездіяльність відповідача, у наслідок якої йому не нарахована та не виплачена компенсація за невикористані додаткові відпустки за зазначений період, порушує його права, які підлягають захисту у суді.

Також позивач зазначив, що 16.05.2019 року за результатами розгляду зразкової справи №620/4218/18, за адміністративним провадженням №Пз/9901/4/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду надав відповідні висновки, а саме, суд задовольнив вимоги позивача у зазначеному аналогічному провадженні в повному обсязі, зазначивши, що припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку.

Ухвалою суду від 09.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

21.01.2020, представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому вважав позов необґрунтованим та просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування відзиву представник відповідача вказав, що позивач отримавши статус учасника бойових дій, мав додаткову пільгу, передбачену п.12 ч. 1 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” - додаткову відпустку із збереженням заробітної плати строком на 14 календарних днів на рік. Але, в той же час, оскільки позивач в спірному періоді продовжував перебувати на військовій службі, він не мав можливості скористатися цією пільгою, оскільки п. 19 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ забороняє додаткові відпустки військовослужбовців під час особливого періоду. Що стосується грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, представник відповідача зазначив, що слід розуміти, що ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачає лише один вид додаткової відпустки – військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово – емоційним та інтелектуальним навантаженням або змінюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я. саме дні невикористаної цієї додаткової відпустки відповідно до п.14 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ у разі звільнення військовослужбовця підлягають грошової компенсації. Що стосується додаткової відпустки учасникам бойових дій, то вона Законом 2011-ХІІ не передбачена, як і не передбачена виплата грошової компенсації за цю відпустку у разі звільнення зі служби військовослужбовця. Тобто, відповідач вважає, що на цей час при звільненні з військової служби виплата компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасникам бойових дій чинними нормативно – правовими актами не передбачена. Оскільки позивач не мав права на вказану додаткову відпустку під час проходження військової служби в особливий період, він також не має права на отримання грошової компенсації за її невикористання. Враховуючи зазначене, відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю.

29.01.2020, представником позивача подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якого не погоджується з позицією представника відповідача та просить не приймати до уваги даний відзив. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Частиною 9 ст. 205 КАС України визначено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , з 14.08.2014 по 02.04.2018 перебував на військовій службі на посаді першого заступника командира 2-го батальйону оперативного призначення – начальника штабу.

Відповідно до Витягу з наказу командира військової частини 3029 від 02.04.2018 №67, майора ОСОБА_1 , першого заступника командира 2-го батальйону оперативного призначення – начальника штабу, звільненого наказом КНГУ від 23.03.2018 №38 о/с з військової служби у запас Збройних сил України відповідно до ч. 6 п. «а» з урахуванням пп. «ї» п.1 ч. 8 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, та з 02.04.2018 виключити зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, направити для зарахування на військовий облік до Шевченківського районного військового комісаріату м. Запоріжжя.

Наказ про нарахування та виплату позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, відповідачем не видавалось.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії МВ НОМЕР_2 від 03.08.2015 року.

Вказані обставини не оспорюються учасниками справи.

ОСОБА_1 звернувся із заявою до військової частини, в якій просив виплатити компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за періоди з 2015 рік по 2018 рік.

Листом №3/29/33-2743 від 15.11.2019 року, було відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні його заяви, у зв`язку з тим, що оскільки додаткову відпустку окремим категоріям ветеранів війни, визначену ст. 16-2 Закону України “Про відпустки”, не може бути перенесено на інший період, виплату грошової компенсації за всі дні невикористаної такої додаткової відпустки законодавством не передбачено, а тому підстав для виплати грошової компенсації за дні невикористаної вказаної додаткової відпустки не вбачається.

Позивач вважаючи, що його права порушені звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регламентовані Законом України “Про відпустки” від 05.11.1996 року №504/96-ВР (далі - Закон України “Про відпустки”), Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 року №3551-ХІІ (далі - Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”).

Статтею 4 Закону України “Про відпустки” встановлені види щорічних відпусток, а саме основна та додаткова, а також інші додаткові відпустки.

Статтею 16-2 Закону встановлена додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності, зокрема, учасникам бойових дій додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік”.

Статтею 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” встановлені пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, зокрема, учасникам бойових дій надається така пільга, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік (п.12).

Статтею 101 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України “Про відпустки”. Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Крім того, статтею 10 Закону України “Про відпустки” розділу ІІ “Щорічні відпустки” регламентований порядок надання щорічних відпусток.

Згідно з п.8 ч.13 ст.10 Закону України “Про відпустки” щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Вказана норма співвідноситься з п.12 ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Таким чином, позивачу, якій не використав щорічну додаткову відпустку, при його звільненні відповідач повинен був нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану відпустку.

Крім того, суд вважає, що вказана справа є типовою.

Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

У рішенні Верховного Суду від 16.06.2019 року по справі №620/4218/18 (зразкова справа) зазначено, що ознаками типової справи є: - позивач, фізична особа: учасник бойових дій, звільнений з військової служби; - відповідач, суб`єкт владних повноважень: військова частина, на якій позивач перебував на забезпечені; -підстави спору: а) фактичні - відносини, які виникли між учасником бойових дій і військовою частиною щодо проходження ним публічної (військової) служби, не нарахування та невиплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій; б) нормативні - норми права, які регулюють відносини між позивачем і відповідачем щодо проходження публічної (військової) служби, набуття статусу учасника бойових дій, нарахування та виплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій; - предмет спору: а) протиправна бездіяльність військової частини щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в період визначений підпунктами 17-18 ст.101 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Висновки Верховного Суду у цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах щодо звернення до суду осіб, звільнених з військової служби, яким було відмовлено у виплаті грошової компенсації при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в період визначений підпунктами 17-18 ст.101 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Верховний Суд у рішенні від 16.06.2019 року по справі №620/4218/18 зазначив, що відповідно до ч. 14 ст. 101 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Норми Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” з 2015 року по 2017 рік.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 21.08.2019 року залишила без змін рішення Верховного Суду від 16.06.2019 року по зразковій справі №620/4218/18.

У постанові ВП Верховного Суду від 21.08.2019 року також зазначено, що грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача щодо визнання протиправними дії відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані додаткові відпустки як учасника бойових дій за 2014, 2015, 2017, 2018 роки та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані додаткові відпустки як учасника бойових дій за 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, статус учасника бойових дій ОСОБА_1 встановлено 03.08.2015, що підтверджується виданим посвідченням серії НОМЕР_3 .

Таким чином, право позивача на додаткову відпустку як учасника бойових, виникло у 2015 році, а не з 2014 як зазначає позивач.

Враховуючи встановлені обставини суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини 3029 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 03.08.2015 по 02.04.2018, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 02.04.2018.

Зобов`язати військову частину 3029 Національної гвардії України, (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 113, код ЄДРПОУ 08803661) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 03.08.2015 по 02.04.2018, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 02.04.2018.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.І. Войтович

кат. 106030000