Рішення № 87448378, 04.02.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/2513/19

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Собчук Є.В.,

за участю:

представника позивача - Крижановського М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 07.11.2018 р. № Ф-4461-17У,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018 р. № Ф-4461-17У в сумі 25946,18 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 2014 року не здійснював підприємницьку діяльність, не отримував доходу та не нараховував заробітну плату, у зв`язку з чим відсутній обов`язок сплачувати єдиний внесок. Крім того, 25.03.2017 р. досяг пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а тому звільнений від сплати за себе єдиного внеску в силу ч.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмка ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом. Разом з тим, відповідачем порушено строк обчислення боргу по сплаті єдиного внеску, який мав бути зроблений в кінці календарного місяця (кварталу), а в оскаржуваній вимозі відображена недоїмка за декілька років. Таким чином, вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована з порушенням ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалою від 27.11.2019 р. відмовлено в задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.

Ухвалою від 28.11.2019 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений суддею строк представник позивача усунув недоліки позовної заяви і ухвалою від 09.12.2019 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 03.01.2020 р. об 11:00 год.

24.12.2019 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, а 10.01.2020 р. додаткові пояснення, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що позивач, як фізична особа-підприємець, в силу Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" зобов`язаний нараховувати та сплачувати єдиний внесок незалежно від суми отриманого доходу в розмірі не менше мінімального страхового внеску. Однак позивач свого обов`язку зі сплати єдиного внеску не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість (недоїмка) в сумі 25946,18 грн. Оскаржувана вимога сформована на підставі відомостей інформаційної системи фіскального органу та з дотриманням вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Доводи позивача про звільнення від сплати єдиного внеску у зв`язку з досягненням пенсійного віку є безпідставними, так як звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов: по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Між тим, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження будь-якої з цих умов.

Ухвалою від 03.01.2020 р. відкладено розгляд справи на 17.01.2020 р. на 09:00 год., від позивача витребувано докази отримання (призначення) пенсії за віком.

Протокольною ухвалою від 17.01.2020 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 27.01.2020 р. до 11:00 год. для витребування від ГУ ПФУ в Херсонській області копії пенсійної справи ОСОБА_1

Ухвалою від 27.01.2020 р. за клопотанням представника позивача відкладено розгляд справи на 03.02.2020 р. на 14:00 год.

Ухвалами від 03.02.2020 р. відмовлено в задоволенні клопотань представника позивача про витребування доказів та зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Приписами ч.1 ст.205 КАС України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п.1 ч.3 ст.205 КАС України).

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 17.03.2010 р. за № 24990000000034027 зареєстрований як фізична особа-підприємець та 17.03.2010 р. за № 21/10-А14021 взятий на облік як платник єдиного внеску.

19.11.2019 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 24990060003034027 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивача як фізичної особи-підприємця за власним рішенням.

Відповідно до даних інтегрованої картки платника податку за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування), станом на 31.10.2018 р. за позивачем рахувався борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску в загальній сумі 25946,18 грн.

07.11.2018 р. на зазначену суму відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4461-17У.

Вказану вимогу позивач вважає протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовною заявою про її скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно ч.2 ст.2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, незалежно від того, чи є такі особи найманими працівниками.

Приписами ч.4 ст.4 Закону № 2464-VI (в редакції, яка діяла до 01.01.2017 р.) передбачено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 р. № 1774-VIII, який набрав чинності 01.01.2017 р., виключено у першому реченні частини четвертої статті 4 слова "які обрали спрощену систему оподаткування".

З 01.01.2018 до ч.4 ст.4 № 2464-VI внесено зміни, передбачені абзацами 10 та 11 пп.2 п.22 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 р. № 2184-VІІІ шляхом викладення першого речення частини четвертої в такій редакції: "Особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу".

Аналіз цієї норми в редакції, що діяла у спірний у межах даної справи період, свідчить про те, що від сплати за себе єдиного внеску звільняються фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, за наявності двох обов`язкових умов: є пенсіонерами за віком або інвалідами; отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

В той же час, редакція ч.4 ст.4 Закону № 2464-VI з 01.01.2018 р. отримала більш конкретне законодавче закріплення переліку осіб, на яких розповсюджується таке звільнення від сплати за себе єдиного внеску, а саме: особи (фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування), які не просто мають статус пенсіонера, а і безпосередньо отримують пенсію за віком.

Одночасно законодавцем додано до такого переліку осіб, які досягли віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію.

Згідно ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 досяг 60 років 25.03.2017 р. (народився 25 березня 1957 року), однак відповідно до матеріалів пенсійної справи пенсію за віком призначено позивачу з 01.11.2019 р.

Таким чином, в період, за який сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) (по 31.10.2018 р.), ОСОБА_1 не отримував пенсію, у зв`язку з чим не підпадає під перелік осіб, які згідно ч.4 ст.4 Закону № 2464-VI звільняються від сплати за себе єдиного внеску.

Приписами ч.ч.2, 4 ст.6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою-підприємцем.

Законом України від 06.12.2016 р. № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону № 2464-VI, що діють з 01.01.2017 р., зокрема, щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Так, згідно п.п.2, 3 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п.5 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI).

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Згідно ч.7 ст.9 Закону № 2464-VI єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Відповідно до абз.3, 5 ч.8 ст.9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

При цьому до 01.01.2018 р. відповідні платники єдиного внеску були зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року (згідно з абз.3 ч.8 ст.9 Закону № 2464-VІ зі змінами, внесеними Законом № 77-VІІІ від 28.12.2014 р.).

Згідно абз.5 ч.8 ст.9 Закону № 2464-VI у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Абзацом 7 частини 1 статті 5 Закону № 2464-VI визначено, що зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб-підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою.

У свою чергу, відповідно до ч.8 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 р. № 755-IV (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що особа з моменту внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про свою реєстрацію та взяття на облік в органах державної фіскальної служби зобов`язана сплачувати податки. Такий обов`язок в особи припиняється у зв`язку з внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення фізичної особи-підприємця. При цьому, особа, яка фактично не здійснює підприємницьку діяльність, залишається у статусі фізичної особи-підприємця та зобов`язана сплачувати єдиний соціальний внесок. У чинному законодавстві передбачена можливість звільнення від сплати єдиного соціального внеску. Так, можуть бути звільнені від сплати єдиного соціального внеску фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Однак позивач до таких осіб не відноситься.

Фактичне не здійснення підприємницької діяльності, не отримання прибутку та не подання до органу доходів і зборів звітності не позбавляє особу статусу фізичної особи-підприємця. Більш того, з 01.01.2017 р. фізичні особи-підприємці зобов`язані сплачувати єдиний соціальний внесок незалежно від отриманого доходу (прибутку) у звітному кварталі, або окремому місяці звітного кварталу.

З матеріалів справи слідує, що у період з 17.03.2010 р. по 19.11.2019 р. позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, а тому зобов`язаний був сплачувати усі належні податкові платежі, пов`язані із здійсненням підприємницької діяльності.

Проте позивачем не виконано обов`язку, покладеного на нього відповідно до положень п.2 ч.1 ст.7, ч.7 ст.9 Закону №2464-VI, а саме не нараховано та не сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та не подано відповідну звітність.

Згідно ч.1 ст.13 Закону № 2464-VI органи доходів і зборів мають право, серед іншого: отримувати безоплатно від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання і від осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб-підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату єдиного внеску, а також інші відомості, необхідні для виконання органами доходів і зборів функцій, передбачених цим Законом; застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом; стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску; у разі виявлення фактів порушення порядку нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску звертатися в установленому законом порядку до відповідних правоохоронних органів; здійснювати інші функції, передбачені законодавством.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4 ст.25 Закону № 2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. № 449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція № 449), розділ VI якої регулює порядок стягнення заборгованості з платників.

Зокрема, відповідно до пунктів 1-4 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно пункту 3 розділу VI Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Вказаними нормами надано право відповідачу нарахувати єдиний внесок з облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.

Позивач у спірному періоді був платником єдиного внеску, а відповідач вправі обчислювати суми єдиного внеску, не нараховані і не сплачені платником сум єдиного внеску, та зазначати це у вимозі про сплату боргу (недоїмки).

З наданої відповідачем інтегрованої картки платника вбачається, що станом на 31.12.2013 р. за ОСОБА_1 рахувалася недоїмка у розмірі 2388 грн.

20.01.2014 р. здійснено нарахування єдиного внеску у розмірі 1218,67 грн., 22.04.2014 р. - 1267,95 грн., 21.07.2014 р. - 1267,95 грн., 20.10.2014 р. - 1267,95 грн., всього - 5022,52 грн. Позивачем частково сплачувалася недоїмка 08.04.2914 р. у сумі 193,02 грн., 07.05.2014 р. - 197,20 грн., 06.06.2014 р. - 199,38 грн., 06.11.2014 р. - 421,63 грн., 08.12.2014 р. - 422,67 грн., всього - 1433 грн. Внаслідок наявності недоїмки сплачена сума єдиного внеску зараховувалася в рахунок погашення заборгованості за минулі роки. У зв`язку з несвоєчасною сплатою єдиного внеску нараховано пеню та штрафні санкції 08.04.2014 р. у розмірі 48,45 грн. та 19,30 грн., 07.05.2014 р. - 55,22 грн. та 19,72 грн., 06.06.2014 р. - 61,81 грн. та 19,94 грн., 06.11.2014 р. - 195,21 грн. та 42,16 грн., 08.12.2014 р. - 90,49 грн. та 18,28 грн., 99,07 грн. та 23.99 грн.

Станом на 31.12.2014 р. недоїмка склала 5976,68 грн.

20.01.2015 р. здійснено нарахування єдиного внеску у розмірі 1267,95 грн., 20.04.2015 р. - 1267,95 грн., 20.07.2015 р. - 1267,95 грн., 19.10.2015 р. - 1323,47 грн., всього -5127,32 грн. Позивачем частково сплачувалася недоїмка 09.01.2015 р. у сумі 422,67 грн., 06.02.2015 р. - 422,67 грн., 06.03.2015 р. - 422,67 грн., 06.03.2015 р. - 422,67 грн., 07.05.2015 р. - 422,67 грн., 09.06.2015 р. - 422,67 грн., 08.07.2015 р. - 422,67 грн., 07.08.2015 р. - 422,67 грн., 10.09.2015 р. - 422,67 грн., 07.10.2015 р. - 422, 67 грн., 09.11.2015 р. - 422,67 грн., 09.12.2015 р. - 422,67 грн., всього - 5494,32 грн. Внаслідок наявності недоїмки сплачена сума єдиного внеску зараховувалася в рахунок погашення заборгованості за минулі роки. У зв`язку з несвоєчасною сплатою єдиного внеску нараховано пеню та штрафні санкції 09.01.2015 р. у розмірі 188,09 грн. та 42,27 грн., 06.02.2015 р. - 199,92 грн. та 42,27 грн., 06.03.2015 р. - 54,52 грн. та 10,88 грн., 07.04.2015 р. - 186,82 грн. та 42,27 грн., 07.05.2015 р. - 199,50 грн. та 42,27 грн., 09.06.2015 р. - 30,04 грн. та 5,95 грн., 150 грн. та 36,32 грн., 08.07.2015 р. - 186,82 грн. та 42,27 грн., 07.08.2015 р. - 199,50 грн. та 42,27 грн., 10.09.2015 р. - 30,07 грн. та 5,94 грн., 151,11 грн. та 36,33 грн.,07.10.2015 р. - 187,24 грн. та 42,27 грн., 09.11.2015 р. - 201,19 грн. та 42,27 грн., 09.12.2015 р. - 30,04 грн. та 5,94 грн., 150,77 грн. та 36,33 грн., 29.12.2015 р. - 183,86 грн. та 42,27 грн.

Станом на 31.12.2015 р. недоїмка склала 5609,29 грн.

19.01.2016 р. здійснено нарахування єдиного внеску у розмірі 1434,51 грн., 19.04.2016 р. - 909,48 грн., 19.07.2016 р. - 941,16 грн., 19.10.2016 р. - 957 грн., всього - 4242,15 грн. Позивачем частково сплачувалася недоїмка 09.02.2016 р. у сумі 422,67 грн., 10.03.2016 р. - 292,13 грн., всього - 714,80 грн. Внаслідок наявності недоїмки сплачена сума єдиного внеску зараховувалася в рахунок погашення заборгованості за минулі роки. У зв`язку з несвоєчасною сплатою єдиного внеску нараховано пеню та штрафні санкції 09.02.2016 р. у розмірі 201,61 грн. та 42,27 грн., 10.03.2016 р. - 30,07 грн. та 5,93 грн., 96,62 грн. та 46,57 грн.

Станом на 31.12.2016 р. недоїмка склала 9136,64 грн.

19.01.2017 р. здійснено нарахування єдиного внеску у розмірі 990 грн., 19.04.2017 р. - 2112 грн., 19.07.2017 р. - 2112 грн., 19.10.2017 р. - 2112 грн., всього - 7326 грн. Позивачем протягом 2017 року не здійснювалася сплата єдиного внеску.

Станом на 31.12.2017 р. недоїмка склала 16462,64 грн.

19.01.2018 р. здійснено нарахування єдиного внеску у розмірі 2112 грн., 19.04.2018 р. - 2457,18 грн., 19.07.2018 р. - 2457,18 грн., 19.10.2018 р. - 2457,18 грн., всього - 9483,54 грн. Позивачем протягом 2018 року не здійснювалася сплата єдиного внеску.

Враховуючи те, що позивач не виконав свого обов`язку щодо нарахування та сплати єдиного внеску, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно нараховувався єдиний внесок у вищевказаних розмірах.

При цьому при визначені розміру єдиного внеску враховувалася мінімальна заробітна плата, визначена Законами України "Про Державний бюджет на 2014 рік", "Про Державний бюджет на 2015 рік", "Про Державний бюджет на 2016 рік", "Про Державний бюджет України на 2017 рік" та "Про Державний бюджет України на 2018 рік" та встановлена у розмірі з 1 січня 2014 року - 1218 грн., з 1 січня по 30 серпня 2015 року - 1218 грн., з 1 вересня по 31 грудня 2015 року - 1378 грн., з 1 січня по 30 квітня 2016 року - 1378 грн., з 1 травня по 30 листопада 2016 року - 1450 грн., з 1 грудня по 31 грудня 2016 року - 1600 грн., з 1 січня 2017 - 3200,00 грн., з 1 січня 2018 року - 3723 грн., та 22 % до бази оподаткування (до 2016 року - 34,7 %).

Згідно інтегрованої картки платника податків за позивачем рахується заборгованість у сумі 25946,18 грн. Спірна вимога складена станом на 31.10.2018 р. Оскаржувана вимога сформована у відповідності до вимог ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. Цей факт підтверджується й самою вимогою від 07.11.2018 р. № Ф-4461-17У, в якій підкреслено "на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів".

За змістом положень абзацу 8 пункту 3 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається платникам єдиного внеску фізичним особам-підприємцям протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій), якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Отже, відображаючи в оскаржуваній вимозі всю суму заборгованості позивача в розмірі 25946,18 грн., відповідач діяв обґрунтовано та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Це також повністю узгоджується з приписами ч.16 чт.25 Закону № 2464-VІ, якою передбачено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки з єдиного внеску, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Позивач також вважає, що оскаржувана вимога порушує його майнові права.

Надаючи оцінку доводам в цій частині, суд зазначає, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

При розгляді справ за вказаною статтею Конвенції Європейський суд з прав людини наступні критерії, за якими може здійснюватися втручання у право: (1) "на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права", (2) воно повинне мати легітимну мету ("в інтересах суспільства") та (3) бути пропорційним (тобто має бути забезпечений справедливий баланс між інтересами особи з одного боку та інтересами суспільства з іншого. Інакше кажучи, на особу при втручанні в її права за статтею 1 Протоколу № 1 не повинен бути покладений "надмірний індивідуальний тягар".

В цьому контексті суд враховує, що згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Водночас єдиний соціальний внесок є обов`язковим платежем до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування, що справляється в Україні з метою забезпечення страхових виплат за поточними видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Будучи платником такого внеску, позивач зобов`язаний сплачувати його в порядку і розмірі, встановленому законом. При цьому чинне законодавство, що регулює відповідні питання, є чітким, передбачуваним та дає змогу відокремити правомірну поведінку від протиправної, а також передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.

Окрім того, правовідносини, пов`язані із збором та веденням обліку єдиного внеску, регулюються насамперед Законом № 2464-VI та Інструкцією № 449. Норми цих законодавчих актів не є колізійними та не допускають можливості їх різного тлумачення в тих питаннях, що мають значення для вирішення спору. Також вказані акти не містить норм, які б давали позивачу достатні підстави не виконувати свого обов`язку зі сплати єдиного внеску. До того ж, навіть якщо окремі положення чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не можуть вважатися однозначними, то згідно з висновками ЄСПЛ, наданими у справі "Сєрков проти України" (№ 39766/05, рішення від 7 липня 2011 року, п.35), сам факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що вона не відповідає вимозі "передбачуваності" у контексті Конвенції. Завдання здійснення правосуддя, що є повноваженням судів, полягає саме у розсіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які залишаються враховуючи зміни у повсякденній практиці (див. рішення у справі "Горжелік та інші проти Польщі" (Gorzelik and Others v. Poland) [ВП], заява № 44158/98, п.65, від 17 лютого 2004 року).

Доводи позивача в іншій частині на правомірність оскаржуваної вимоги не впливають та не дають суду підстав для її скасування.

Згідно п.29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що при прийнятті вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018 р. № Ф-4461-17У в розмірі 25946,18 грн., відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Статтею 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч.1 ст.77 КАС України).

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018 р. № Ф-4461-17У, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -

вирішив:

Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (73026, м.Херсон, просп.Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 43143201) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 07.11.2018 р. № Ф-4461-17У.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до пп.15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07 лютого 2020 р.

Суддя О.І. Бездрабко

кат. 111060000