Ухвала суду № 87448341, 07.02.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

07 лютого 2020 р. Справа № 520/940/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Полях Н.А., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Прокуратури Київської області, Генеральної прокуратури України, Прокурора Харківської області, Міністерства внутрішніх справ, Державної казначейської служби України, Управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Київській області про визнання протиправними рішень, визнання дій протиправними, стягнення моральної шкоди, зобов`язання вчинити певні дії.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом в якому, у рахуванням уточнень, просить суд:

- визнати такими, що порушують права і свободи ОСОБА_1 рішення Генерального прокурора України, прокурорів Харківської області, Київської областей, м. Києва та підпорядкованих прокурорів про проведення негласних оперативно-розшукових заходів, негласних слідчих (розшукових) дій (зняття інформації транспортних телекомунікаційних мереж, зняття інформації з електронних інформаційних систем, аудіо-та відео контролю особи, негласне аудіо-та відео контролю особи та ін.) за період з 1986 р. на даний момент із зазначенням у рішеннях про їх проведення адрес проживання ОСОБА_1 як місця проживання осіб, що не проживали за цими адресами і щодо яких проводилися такі заходи, радіоелектронних пристроїв ОСОБА_1 (в період з 1986 р. по даний момент);

- визнати неналежним нагляд за дотриманням закону органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання Генеральним прокурором України (і неналежним контроль за підлеглими прокурорами у зв`язку з наведеним), прокурором Харківської області прокурором Дзержинського району р. Харкова, Київської області, та контроль за підпорядкованими прокурорами, внаслідок чого незаконно використовувалися спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації та інші засоби телекомунікацій органів внутрішніх справ, телекомунікаційні мережі для завдань оперативно-розшукової діяльності і ОСОБА_1 завдано шкоди здоров`ю, моральної шкоди, здійснено незаконне втручання в приватне життя;

- стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в сумі 1 653 500,00 за період 2016 - 2019 рр.;

- встановити факт заподіяння ОСОБА_1 каліцтва із виконанням ним службових обов`язків стажиста, помічника прокурора Білоцерківського району Київської області і старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Київської області, заподіяння ОСОБА_1 каліцтв, що виражається в зміні і порушенні функцій внутрішніх органів внаслідок незаконного застосування спеціальних технічних заходів негласного отримання інформації та стягнути з Управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київській області суму єдино разової допомоги у зв`язку з професійним каліцтвом у розмірі однієї мінімальної заробітної плати 1378 грн. на підставі п. 12 ст. 41 Закону України "Про обов`язкове державне соціальне страхування";

- виключити із трудової книжки ОСОБА_1 запис про звільнення з посади старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Київської області від 19.04.2015 р.; відновити ОСОБА_1 на цій посаді й стягнути з прокуратури Київської області не отриману заробітну плату за період з травня 2002 р. за жовтень 2015 р. в сумі 209 746 грн. 77 коп.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 р. позовну заяву по адміністративній справі №520/940/20 було залишено без руху, надано позивачу термін – п`ять календарних днів з дня отримання копії ухвали – для усунення недоліків позовної заяви шляхом:

- надання позовної заяви, викладеної відповідно до вимог ст.160 КАС України державною мовою та відповідно до приписів ч.1 ст. 161 КАС України відповідно до кількості учасників справи;

- надання до суду оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 14 714,00 грн.;

- надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску;

- надання до суду письмового обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями прав, свобод, інтересів позивача із відповідними доказами до кількості учасників справи.

Через канцелярію суду позивачем було надано клопотання про надання копій документів для відповідачів. Суд розглядаючи зазначене клопотання звернув увагу на те, що недоліки, визначені в ухвалі суду від 27.01.2020 р., позивачем все одно усунуто не було. Позивачу було продовжено строк на усунення недоліків.

Через канцелярію суду було подано клопотання про усунення недоліків та уточнений адміністративний позов.

Розглядаючи та аналізуючи зазначені документи, суд дійшов наступних висновків.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі “Zand v. Austria” від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій ст.6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)”. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Саме в запровадженні механізму реального захисту громадянами своїх прав у суді полягає здійснення функцій правової держави та її утвердження як такої.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відкриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема - спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Термін "суб`єкт владних повноважень", відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 КАСУ, означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

З матеріалів позову встановлено, що спір стосується застосування відносно позивача за його місцями проживання радіоелектронних пристроїв - спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації під час здійснення оперативно-розшукових заходів, що потягло за собою пошкодження внутрішніх органів позивача; зазначено, що саме незабезпечення відповідачем належного контролю за використанням засобів негласного отримання інформації, де мешкав позивач, спричинило для нього тяжкі наслідки.

Судом встановлено, що позивач фактично оскаржує неналежне здійснення контролю за використанням технічних засобів під час оперативно-розшукової діяльності для здійснення негласного отримання інформації.

При цьому, відповідно до Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18.02.1992 року № 2135-ХІІ, а саме ст. 2 визначено, що оперативно-розшукова діяльність - це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.

Відповідно до ч. 2, 8 ст. 9 зазначеного Закону України, контроль за оперативно-розшуковою діяльністю здійснюється в тому числі Національною поліцією. У випадках порушення прав і свобод людини або юридичних осіб в процесі здійснення оперативно-розшукової діяльності, а також у разі, якщо причетність до правопорушення особи, щодо якої здійснювались оперативно-розшукові заходи, не підтвердилась, органи, які здійснюють відповідний контроль зобов`язані невідкладно поновити порушені права і відшкодувати заподіяні матеріальні та моральні збитки в повному обсязі.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що спір виник не з приводу реалізації відповідачами управлінських функції як суб`єктів владних повноважень, а з правовідносин, котрі склались при організації останніми виконання функції контролю під час здійснення підконтрольними органами своєї діяльності в рамках КПК України.

З огляду на наведений характер правовідносин, вимоги позивача не належать до юрисдикції адміністративного суду, оскільки не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а пов`язані із оскарженням бездіяльності відповідачів під час здійснення контролю за виконанням правоохоронних функцій підлеглих органів. Їх розгляд можливий у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, адже процесуальна діяльність посадових осіб правоохоронних органів має свої особливості та не віднесена до сфери управлінської діяльності.

Отже, у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Київської області, Генеральної прокуратури України, Прокурора Харківської області, Міністерства внутрішніх справ, Державної казначейської служби України, Управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Київській області про визнання протиправними рішень, визнання дій протиправними, стягнення моральної шкоди, зобов`язання вчинити певні дії, належить відмовити, оскільки не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, слід відмовити позивачеві у відкритті провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 19, п. 1 ч. 1 ст. 170, ст.ст. 243, 248, 250, 256, 294, 295, 297 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Київської області, Генеральної прокуратури України, Прокурора Харківської області, Міністерства внутрішніх справ, Державної казначейської служби України, Управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Київській області про визнання протиправними рішень, визнання дій протиправними, стягнення моральної шкоди, зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що для захисту своїх прав та законних інтересів він має право звернутись до відповідного місцевого загального суду в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Н.А. Полях