Рішення № 87448326, 30.01.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

30 січня 2020 р. Справа № 520/12853/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Супруна Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Борисюк Р.Р.,

за участю:

представника Головного управління ДПС у Харківській області - Немченко Б.М.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмський завод комплектуючих залізничного транспорту" (код ЄДРПОУ 36293727, Харківська область, м. Ізюм, вул. Фрунзе, буд. 15, кв. 6, 64300) до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, ЄДРПОУ 43143704), Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393, м. Київ, пл. Львівська, буд. 8, 04053) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізюмський завод комплектуючих залізничного транспорту" (надалі за текстом – ТОВ "Ізюмський завод комплектуючих залізничного транспорту", позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (надалі за текстом – ГУ ДПС у Харківській області, відповідач 1), Державної податкової служби України (надалі за текстом – ДПС України, відповідач 2), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії рівня Головного управління ДПС у Харківській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 23.10.2019 № 1313264/36293727 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкової накладної № 1 від 10.07.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмський завод комплектуючих залізничного транспорту" (код ЄДРПОУ 36293727);

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмський завод комплектуючих залізничного транспорту" (код ЄДРПОУ 36293727) № 1 від 10.07.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, ТОВ "Ізюмський завод комплектуючих залізничного транспорту" є юридичною особою, зареєстрованою відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" з присвоєнням Ідентифікаційного коду юридичної особи. ТОВ "Ізюмський завод комплектуючих залізничного транспорту" 15.10.2019 засобами електронного зв`язку до контролюючого органу відправлено повідомлення з поясненнями та копіями документів щодо податкової накладної № 1 від 10.07.2019, реєстрацію якої зупинено. Позивачем 17.10.2019 отримано квитанцію про прийняття документів ДПС України до розгляду. 23.10.2019 прийнято рішення № 1313264/36293727 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкової накладної №1 від 10.07.2019 ТОВ "Ізюмський завод комплектуючих залізничного транспорту". ТОВ "Ізюмський завод комплектуючих залізничного транспорту" не погоджуючись з вказаним рішенням контролюючого органу звернулося зі скаргами до ДПС України, проте Рішеннями Комісії з розгляду скарг, скарги залишено без задоволення, а Рішення комісії ДПС України - без змін. Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та незаконним, таким, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства, не відповідає фактичним обставинам справи, є невмотивованими та порушують права платника податку. З огляду на викладене позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу у підготовче засідання.

В ході розгляду справи ГУ ДПС у Харківській області та ДПС України не скористались своїм правом щодо подачі відзиву на позов.

В судове засідання представник позивача не прибув просив розглядати справи за його відсутності.

Представник відповідача ГУ ДПС у Харківській області в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.

Представник відповідача ДПС України в судове засідання не прибув про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши пояснення представника ГУ ДПС у Харківській області, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ТОВ "Ізюмський завод комплектуючих залізничного транспорту" є юридичною особою, зареєстрованою відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" з присвоєнням Ідентифікаційного коду юридичної особи 36293727 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Харківській області.

Профільним видом діяльності ТОВ "Ізюмський завод комплектуючих залізничного транспорту" є виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу (основний) Код КВЕД 30.20 та Ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів Код КВЕД 33.17.

ТОВ "Ізюмський завод комплектуючих залізничного транспорту" в рамках здійснення господарської діяльності склало податкову накладну № 1 від 10.07.2019 загальною сумою ПДВ 45000,00 грн., на суму отриманої попередньої оплати товару від ПРАТ "Львівський локомотиворемонтний завод" (надалі за текстом – ПРАТ "ЛЛРЗ").

Господарські взаємовідносини між підприємствами підтверджується Договором поставки № ВЗК-095/19 від 18.06.2019, укладеним між ТОВ "Ізюмський завод комплектуючих залізничного транспорту" (Постачальником) та ПРАТ "ЛЛРЗ" (Замовник, Покупцем); Специфікацією № 1 до Договору поставки № ВЗК-095/19 від 18.06.2019 щодо поставки товару вісь чорнова ЯО 1562 в кількості 5 шт. загальною вартістю 270000.00 грн. у тому числі ПДВ 45000.00 грн.: рахунком-фактурою № 7 від 24.06.2019; випискою по рахунку ТОВ "Ізюмський завод комплектуючих залізничного транспорту" за 10.07.2019, що підтверджує оплату ПРАТ "ЛЛРЗ" 270000.00 грн. попередньої оплати за товар; накладною 17.07.2019 № 7; довіреністю ПРАТ "ЛЛРЗ" № 320 від 15.07.2019; товарно-траспортною накладною № 1 від 17.07.2019; виписки по рахунку ТОВ "Ізюмський завод комплектуючих залізничного транспорту" за 10.07.2019.

Для здійснення поставки вищезазначеного товару ПРАТ "ЛЛРЗ", ТОВ "Ізюмський завод комплектуючих залізничного транспорту" були використані матеріали та запасні частини, придбані ТОВ "Східна магістраль" за договором поставки партії товарів № 12/07 від 12.07.2019, за умовами якого ТОВ "Ізюмський завод комплектуючих залізничного транспорту" придбав у Продавця штамповану поковку вісі.

На виконання умов договору ТОВ "Східна магістраль" на підставі видаткової накладної № 1 від 12.07.2019, товарно-транспортної накладної № 1 від 12.07.2019 із залученням перевізника ФОП ОСОБА_1 , поставило Товариству товарно-матеріальні цінності, а саме штамповану поковку вісі в кількості 16 шт. на загальну суму 216000.00 грн.. у тому числі ПДВ - 36000,00 грн..

Отримані ТМЦ були внесені до даних бухгалтерського обліку TOB "Ізюмський завод комплектуючих залізничного транспорту".

За результатом поставки ТОВ «Східна магістраль» склало та зареєструвало в ЄРПН податкові накладні. На підставі яких ТОВ "Ізюмський завод комплектуючих залізничного транспорту" включило вищезазначені суми до власного податкового кредиту.

На підставі ділерського договору № 04/01 від 04.01.2018 р.. укладеного з ВАТ "ІТРЗ”, ТОВ "Ізюмський завод комплектуючих залізничного транспорту" здійснило механічну обробку штампової поковки осі в кількості 5 шт..

За таких обставин суд приходить до висновку, що податкова накладна № 1 від 10.07.2019 складена позивачем в рамках вищенаведеної фінансово-господарської діяльності та надіслало для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається із Квитанції № 9168125368 від 31.07.2019, вказана податкова накладна № 1 від 10.07.2019 прийнята, однак її реєстрація зупинена. Підставою для зупинення реєстрації податкової накладної суб`єктом владних повноважень вказано наступне; "відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК від 10.07.2019 № 1 в ЄРПН зупинена. ПН/РК відповідає вимогам п.п. 1.6 п.1 “Критеріїв ризиковості платника податку". Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних."

Позивачем 15.10.2019 надіслано пояснення стосовно податкової накладної № 1 від 10.07.2019, що підтверджується Повідомленням про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено та додатків до нього.

За результатами розгляду наданих позивачем пояснень та документів, Комісією ГУ ДФС у Харківській області прийнято Рішення від 23.10.2019 року № 1313264/36293727 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 10.07.2019.

ТОВ "Ізюмський завод комплектуючих залізничного транспорту", не погоджуючись з рішенням контролюючого органу від 23.10.2019 року № 1313264/36293727, звернулося зі скаргою до ДПС України, проте рішенням Комісії з розгляду скарг №41452/36293727/2 від 08.11.2019, скаргу залишено без задоволення, а рішення комісії - без змін.

Суд зазначає, що відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З огляду на факт надання послуг та зарахування коштів, позивачем було складено податкові накладні від № 1 від 10.07.2019 та подано на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних.

Суд зазначає, що в момент виникнення у ТОВ "Ізюмський завод комплектуючих залізничного транспорту" податкових зобов`язань згідно вимог Податкового Кодексу України, позивачем було складено відповідну податкову накладну у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України та направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних.

Судом встановлено із наявних в матеріалах справи доказів, що реальність здійснення господарської операції підтверджується усіма необхідними документами. ТОВ "Ізюмський завод комплектуючих залізничного транспорту" своєчасно за встановленою формою та в повному обсязі, у відповідності до приписів пунктів 15 та 16 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених Постановою КМУ від 21.02.2018 № 117 та пп. 201.16.1, пп. 201.16.2. п. 201.16. ст. 201 ПК України подано ГУ ДФС у Харківській області інформацію та документи, які беззаперечно підтверджують реальність здійснення господарських операцій та є достатніми для прийняття ГУ ДФС у Харківській області рішення про реєстрацію податкових накладних.

Копії наданих з боку ТОВ "Ізюмський завод комплектуючих залізничного транспорту" первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1 ст. ПК України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочину, відповідності правочину вимогам закону відповідачем не пред`являлось.

Надаючи правову оцінку спірних правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Підпунктом 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі Порядок № 117).

За наведеними визначеннями в п. 2 Порядку № 117, зупинення реєстрації - критерій оцінки ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник моніторингу, що характеризує ризик, моніторинг - сукупність заходів та методів роботи контролюючих органів, що виявляє за результатами проведення аналізу наявної інформації в інформаційних ресурсах ДФС та/або за результатами проведення обробки та аналізу податкової інформації об`єктивні ознаки наявності ризиків порушення норм податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 5, 6 цього Порядку № 117 податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

У разі, коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Пунктом 10 Порядку № 117 встановлено, що критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку, зазначаються у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яка (квитанція) надсилається платнику податку (п.п.13 ,14 Порядку зупинення реєстрації).

Також, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування міститься пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку. Рішення комісії центрального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено у судовому порядку (п.27 Порядку № 117).

Однак, окремими положеннями Порядку № 117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

Судом встановлено, що в порушення вищевказаних норм податковим органом не зазначено у квитанціях конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), на підставі якого здійснено зупинення реєстрації Податкових накладних.

Контролюючим органом у квитанції зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної критерію ризиковості платника податку, визначених п.п.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку.

Водночас, п.п.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку містить у собі визначення різних обставин встановлення ризиковості платника податків: платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо: комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

- дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

- платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв. Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Таким чином, фіскальний орган був зобов`язаний у квитанції чітко вказати не тільки на конкретний вид критерію, який встановлений п.п.1.6 п.1 Критеріїв, а і відповідне рішення, відповідно до якого позивача внесено до переліку ризикових платників.

Відповідно до п. 3 Порядку роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117, комісія контролюючого органу діє в межах повноважень, визначених у Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 17 Порядку № 117 рішення комісії контролюючого органу приймається шляхом відкритого голосування. Рішення комісії контролюючого органу приймається більшістю голосів присутніх на засіданні членів такої комісії. Під час засідання секретарем комісії контролюючого органу ведеться протокол, в якому фіксуються прийняті рішення та надані доручення.

Рішення, прийняті комісіями контролюючих органів, підлягають реєстрації в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена (п. 19 Порядку роботи комісій).

Комісія контролюючого органу перевіряє подані платником податку копії документів щодо їх достовірності, шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні) п.21 Порядку роботи комісій.

За приписами п.18 Порядку № 117 роботи комісій Порядок взаємодії комісії контролюючого органу, структурних підрозділів та головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС затверджується ДФС.

Відповідно до пункту 6 Порядку взаємодії Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, структурних підрозділів ДФС та головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС, затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 03.08.2018 року №523, комісіями регіонального рівня здійснюється: розгляд питань щодо внесення/виключення платників податку до (з) переліку ризикових платників податків згідно з пунктом 1.6 Критеріїв ризиковості платника податку, які затверджено Державною фіскальною службою України та погоджено з Міністерством фінансів України (далі - Критерії); розгляд наданої Комісією ДФС інформації по платниках з ознаками ризиковості в день її надходження, внесення таких платників податку до переліку ризикових платників податків, а в разі прийняття відповідного рішення - виключення платників податку з переліку ризикових платників податків.

Відповідно до п. 7 Порядку взаємодії засідання комісій регіонального рівня щодо розгляду питань про внесення/виключення платників податку до (з) переліку ризикових платників податків проводиться згідно з Порядком роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117.

Згідно п.п. 8, 9 Порядку взаємодії до протоколу засідання комісій регіонального рівня обов`язково додаються: перелік платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 Критеріїв; матеріали, на підставі яких платників податків внесено до переліку ризикових платників податків; інша інформація, що розглядається комісіями регіонального рівня.

Інформація щодо внесення/виключення платників податку до (з) переліку ризикових платників податків згідно з пунктом 1.6 Критеріїв вноситься секретарями комісій регіонального рівня до АІС "Податковий блок".

Відповідно до алгоритму дій співробітників оперативних підрозділів при формуванні облікової картки та внесенні інформації до переліку ризикових платників податків (додаток 3), відповідальна особа (член комісії регіонального рівня) формує облікову картку в електронному вигляді у формі згідно з додатком 4 до Порядку.

Суд зазначає, що позивачем направлено податковому органу пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт відповідних Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постанові Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 140/2160/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Пунктами 18-21 Порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Проте, в даному випадку відповідачем було порушено наведені вимоги законодавства, оскільки рішення відповідача містить лише загальне твердження про ненадання документів, без конкретизації (підкреслення) конкретного переліку документів, які, на думку Комісії, не надані, без з`ясування специфіки проведених господарських операцій.

Відповідно, під час прийняття оскаржуваних рішень, відповідачем не взято до уваги інформацію, повідомлену позивачем та не проведено відповідний аналіз наданих ним документів.

Посилання відповідачів, як на підставу для відмови в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі ненадання первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури / інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків є необґрунтованим, не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується наданими позивачем документами до пояснень.

Щодо документів, які підтверджують факт навантаження/розвантаження ТМЦ, суд зазначає, що чинним законодавством не встановлено типової форми на підтвердження таких операцій, при цьому з огляду на доведений факт транспортування, суд вважає доведеним навантаження та розвантаження товару, що транспортувався.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної.

Відповідачем не надано до суду доказів подання платником податку контролюючому органу копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Відтак, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 23.10.2019 № 1313264/36293727 є необґрунтованим, оскільки платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковими накладними, у реєстрації яких відмовлено, а тому є такими, що підлягають скасуванню.

Суд зазначає, що реалізація суб`єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до п. 28 Постанови № 117, податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; протягом п`яти робочих днів не прийнято та/або не зареєстровано в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданих податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить менше 30 млн. гривень; протягом семи робочих днів не прийнято та/або не зареєстровано в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданих податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить більше 30 млн. гривень включно.

Таким чином, нормами Податкового Кодексу України та Постанови № 117 чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України N 475/97-ВР від 17.07.97; Конвенція набула чинності для України 11.09.97.

За приписами ч. 1, 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” N 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі “ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ” (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: “ 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними.

Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення” спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах “Мултіплекс проти Хорватії” (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та “Кутіч проти Хорватії” (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об`єднаного Королівства” (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності “небезпідставної заяви” за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

Отже, “ефективний засіб правового захисту” у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Також суд керується приписами ч. 4 ст. 245 КАС України, за змістом якої у разі визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмський завод комплектуючих залізничного транспорту" (код ЄДРПОУ 36293727) № 1 від 10.07.2019.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмський завод комплектуючих залізничного транспорту" до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії рівня Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 23.10.2019 року № 1313264/36293727 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкової накладної №1 від 10.07.2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмський завод комплектуючих залізничного транспорту" (код ЄДРПОУ 36293727, Харківська область, м. Ізюм, вул. Фрунзе, буд. 15, кв. 6, 64300).

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмський завод комплектуючих залізничного транспорту" (код ЄДРПОУ 36293727, Харківська область, м. Ізюм, вул. Фрунзе, буд. 15, кв. 6, 64300) № 1 від 10.07.2019 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмський завод комплектуючих залізничного транспорту" (код ЄДРПОУ 36293727, Харківська область, м. Ізюм, вул. Фрунзе, буд. 15, кв. 6, 64300) сплачену суму судового збору в розмірі 960 (дев`ятсот шістдесят) гривень 50 копійок, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704, 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмський завод комплектуючих залізничного транспорту" (код ЄДРПОУ 36293727, Харківська область, м. Ізюм, вул. Фрунзе, буд. 15, кв. 6, 64300) сплачену суму судового збору в розмірі 960 (дев`ятсот шістдесят) гривень 50 копійок, за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393, м. Київ, пл. Львівська, буд. 8, 04053).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 07 лютого 2020 року.

Суддя Ю. О. Супрун