Рішення № 87448316, 07.02.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2020 р. № 520/113/20

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Тітова О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх), щодо не виплати ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника за період з 01.04.2016 року по теперішній час;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Код ЄДРПОУ 14099344 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, поновити виплату та виплатити ОСОБА_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) пенсію по втраті годувальника з 01.04.2016 року та виплатити виниклу заборгованість негайно після проголошення судового рішення;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць, відповідно до п.1 ч. 1 ст.371 КАС України.

В обґрунтування позову зазначено, що з 19.01.2016 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення адміністрації Червонозаводського району Харківської міської ради. На підставі заяви позивача до Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова її пенсійна справа була взята на облік з 01.03.2016 року, проте з 01.04.2016 року відповідачем було безпідставно призупинено нарахування та виплату пенсії. Позивач вважає такі дії протиправними та такими, що порушують її конституційні права.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2020 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

16.01.2020 року відповідач надав відзив на позов до суду. Призупинення виплати пенсії позивачу пояснює посиланням на постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та від 07 листопада 2014 року № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства». Зокрема, вказує на те, що ОСОБА_1 не зареєструвала довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи в Державній міграційній службі України та з заявою про поновлення виплати пенсії не зверталась. Відповідач вважає, що діє в межах своєї компетенції згідно із діючим законодавством, не порушуючи норм права, що діють в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з ч.4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

З 19.01.2016 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення адміністрації Червонозаводського району Харківської міської ради, що підтверджується довідкою від 19.01.2016 року № 6333011196, виданою Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Червонозаводського району Харківської міської ради.

З 1997 року ОСОБА_1 здобула право на отримання пенсії по втраті годувальника, шо підтверджується пенсійним посвідченням №155785.

На підставі заяви позивача до Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова її пенсійна справа була взята на облік з 01.03.2016 року, після чого ОСОБА_1 був відкритий поточний рахунок у філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк».

Проте, 01.04.2016 року виплата пенсії позивачу була призупинена Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.

Позивач, вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області незаконними, звернулась до суду для захисту своїх порушених прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд приходить до наступних висновків.

Дана справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду від 03 травня 2018 року за результатами розгляду зразкової справи № 805/402/18 (Пз/9901/20/18).

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Положеннями ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.3003 року (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Питання виплати пенсій врегульовані положеннями ст. 47 Закону № 1058-IV, якою визначено, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону №1058-IV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; (положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. N 25-рп/2009);

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Варто зазначити, що вищезазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відповідного рішення щодо припинення виплати пенсії позивачу не приймалося.

Як встановлено судом, підставою призупинення виплати пенсії позивачу з 01.04.2016 року стала відсутність реєстрації довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи в Державній міграційній службі України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV (далі - Закон № 1382-IV), реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Доводи відповідача з посиланням на постанови Кабінету Міністрів України, суд вважає безпідставними, оскільки Закон № 1058-IV має юридичну силу вище, аніж ці Постанови.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах Верховний Суд сформулював раніше, зокрема, у Постанові від 13 березня 2018 року (справа № 235/4162/17).

Суд зазначає, що в п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України №637 від 05.11.2014 року «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» установлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509.

Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України.

Тобто, умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою та наявність рахунку в установі ПАТ Державний ощадний банк.

Згідно п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 року (далі - Порядок № 509), довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII) підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:

1) подала заяву про відмову від довідки;

2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину;

3) повернулася до покинутого місця постійного проживання;

4) виїхала на постійне місце проживання за кордон;

5) подала завідомо недостовірні відомості.

Крім того, необхідність проставляти штампи територіальними органами Державної міграційної служби на довідках внутрішньо переміщених осіб була скасована відповідно до норм Закону України від 24 грудня 2015 року № 921 «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантії дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», що набрав чинності 13 січня 2016 року, тобто до того, як позивач стала на облік в Управлінні праці та соціального захисту населення адміністрації Червонозаводського району Харківської міської ради як внутрішньо переміщена особа. Зазначене в повні мірі спростовує доводи відзиву на позовну заяву.

Таким чином, довідка ОСОБА_1 про взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи є чинною. Доказів протилежного представником відповідача до суду не надано.

В будь-якому випадку, як свідчить аналіз положень Закону № 1058-IV, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 цього Закону.

Водночас, припинення виплати пенсії позивачу відбулося без прийняття будь-якого відповідного рішення відповідачем та лише на підставі того, що ОСОБА_1 не зареєструвала довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи в Державній міграційній службі України та з заявою про поновлення виплати пенсії не зверталась.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Таким чином, відповідач не приймаючи рішення відповідно до ч.1 ст. 49 Закону України № 1058-ІV з 01.04.2016 року призупинив виплату пенсії позивачу. Відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження наявності рішення та законних підстав для припинення нарахування та виплати пенсії позивачу.

Згідно ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Аналогічну правову позицію було висловлено Верховним Судом у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 805/402/18 від 03 травня 2018 року (провадження № Пз/9901/20/18), залишеної без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року (провадження № 11-644асі18).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає призупинення виплат пенсії ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області незаконним, а тому, позовні вимоги в частині визнання дій відповідача протиправними та поновлення виплати та виплати за спірний період пенсії позивачу підлягають задоволенню.

Щодо виплати виниклої заборгованості негайно після проголошення судового рішення, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що порушення прав позивача відбулося внаслідок невиплати пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, допустимим та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області поновити виплату та виплатити суму недоотриманої пенсії, що належним чином та у повному обсязі відновлює порушене право позивача у спірних правовідносинах з боку Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області.

При цьому, спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб`єкт владних повноважень, не визначений в спірних правовідносинах нормативно. У разі набрання чинності рішенням суду про зобов`язання виплатити суму недоотриманої пенсії буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми кількома платежами, так і однією сумою негайно, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї невиплаченої пенсії.

Таким чином, суд не вбачає правових підстав для встановлення способу і порядку виконання судового рішення по адміністративній справі №520/113/20 за позовом ОСОБА_1 шляхом виплати виниклої заборгованості негайно після проголошення судового рішення.

Натомість, пунктом 1 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено негайне виконання рішення суду щодо присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення пенсії за один місяць.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з підстав викладених вище.

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.246, 257, 258, 263, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, щодо не виплати ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії по втраті годувальника за період з 01.04.2016 року по теперішній час.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Код ЄДРПОУ 14099344 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх), поновити ОСОБА_1 , (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) нарахування та виплату пенсії по втраті годувальника та виплатити виниклу заборгованість за період з 01.04.2016 року по теперішній час.

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Тітов