Рішення № 87448284, 07.02.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

07 лютого 2020 р. № 520/12286/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Мельников Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Красноградської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Красноградської міської ради від 24.10.2019 року № 2693-VII в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для оформлення права власності, орієнтовною площею 0,01 га для будівництва та обслуговування гаражу за адресою, АДРЕСА_1 , оскільки такої підстави для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, яка зазначена в оскаржуваному рішенні не передбачено положеннями ст. 118 Земельного кодексу України;

- зобов`язати Красноградську міську раду повторно розглянути на першому пленарному засіданні, що відбудеться після набрання рішення суду законної сили, заяву позивача від 16.09.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,01 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (згідно з доданою схемою), для будівництва індивідуального гаражу;

- заборонити відповідачу при прийнятті в подальшому ухвалювати рішення про відмову в задоволенні заяви з тих саме підстав.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до Красноградської міської ради із заявою від 16.09.2019 року про надання у власність (надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для оформлення права власності) земельної ділянки для будівництва гаражу відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України. Однак відповідачем за результатами розгляду зазначеної заяви було протиправно прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для оформлення права власності із посиланням на підстави, не передбачені положеннями ст. 118 Земельного кодексу України. Позивач, вважаючи таку відмову відповідача протиправною, звернувся до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 04.12.2019 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на помилкових висновках позивача. При цьому, рішення Красноградської міської ради від 24.10.2019 року № 2693-VII в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для оформлення права власності є таким, що прийнято правомірно та з врахуванням усіх норм діючого законодавства.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 16.09.2019 року звернувся із заявою до Красноградської міської ради про надання у власність (надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для оформлення права власності) земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (колишня територія ПМК-3) площею 0,01 га для будівництву гаражу відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України, оскільки раніше земельної ділянки для будівництва гаражу не отримував.

У позовній заяві позивачем вказано, що до зазначеної заяви було додано графічні фотозображення місцевості бажаної ділянки з Державної кадастрової карти України та копії паспорта та ідентифікаційного коду.

Під час розгляду справи встановлено, що 24.10.2019 року Красноградською міською радою прийнято рішення № 2693-VII про відмову в наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для оформлення права власності, орієнтовною площею 0,01 га для будівництва та обслуговування гаражу за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на лист відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Красноградської районної державної адміністрації від 29.09.2019 року № 09-39/44 у зв`язку з тим, що згідно з п.3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель комунальної власності у власність для містобудівних потреб заборонена.

У позовній заяві позивачем вказано, що зазначене рішення відповідачем прийнято за відсутності законних підстав, оскільки відмова обґрунтована посиланням на положення п.3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та вказано, що в разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель комунальної власності у власність для містобудівних потреб заборонена.

По суті позовних вимог суд зазначає, що такі регулюються Земельним кодексом України.

Відповідно до положень п. “в” ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч.6 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із положеннями абз.1 ч.7 ст.118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до положень абз.3 ч.7 ст.118 Земельного кодексу України особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.

З врахуванням вищевикладеного слід дійти висновку, що цією нормою закріплено право громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб`єкта владних повноважень) або відмови у його наданні після спливу місячного строку.

Водночас, суд зазначає, що положеннями ч.7 ст.118 Земельного кодексу України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З аналізу вищевказаної норми слід дійти висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З іншого боку, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об`єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Приписами ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч.3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.

Суд зазначає, що положеннями ст.118 Земельного кодексу України визначено порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами, який передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Таким чином, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

При цьому, положення частини третьої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забороняють до затвердження відповідної містобудівної документації саме передачу (надання) у власність чи користування земельних ділянок, проте вказана норма не містить заборони в наданні відповідних дозволів на розроблення проектів землеустрою, які є лише початком тривалої та послідовної процедури.

Отже, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не свідчить про позитивне рішення про надання її у користування.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 30 травня 2018 року у справі №826/5737/16, висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17, від 11 червня 2019 року у справі №826/841/17, від 19 вересня 2019 року у справі №398/1456/16-а (2а/398/114/16).

Таким чином, надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не покладає на раду обов`язку (не є підставою для виникнення зобов`язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність. Рада може відмовити у затвердженні проекту та наданні земельної ділянки у власність з підстав, визначених законом.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 03 квітня 2019 року у справі 509/4722/16-а та від 29 серпня 2019 року у справі №540/2441/18.

Отже, суд приходить до висновку, що оскаржуване у даній справі позивачем рішення відповідача не містить в собі обґрунтувань визначених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України стосовно підстав для відмови у задоволенні заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та вмотивованої відмови у його наданні, що є порушенням вказаної норми Земельного кодексу України.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення Красноградської міської ради від 24.10.2019 року № 2693-VII в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для оформлення права власності, орієнтовною площею 0,01 га для будівництва та обслуговування гаражу за адресою АДРЕСА_1 .

Таким чином, враховуючи обставини протиправності зазначеного рішення та наявність порушеного права позивача, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Красноградської міської ради повторно розглянути заяву позивача від 16.09.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,01 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (згідно з доданою схемою), для будівництва індивідуального гаражу.

В той же час, стосовно позовних вимог позивача про зобов`язання Красноградську міську раду повторно розглянути на першому пленарному засіданні, що відбудеться після набрання рішення суду законної сили, заяву позивача від 16.09.2019 року суд зазначає, що положеннями Закону України "Про виконавче провадження" чітко визначено порядок виконання судових рішень, а отже дана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Стосовно позовних вимог позивача про заборону відповідачу при прийнятті в подальшому ухвалювати рішення про відмову в задоволенні заяви з тих саме підстав, суд зазначає, що останні задоволенню не підлягають, оскільки направлені на майбутнє.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Красноградської міської ради (вул. Бєльовська, буд. 94, м. Красноград, Харківська обл., 63304) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Красноградської міської ради від 24.10.2019 року № 2693-VII в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для оформлення права власності, орієнтовною площею 0,01 га для будівництва та обслуговування гаражу за адресою, АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Красноградську міську раду повторно розглянути заяву позивача від 16.09.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,01 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (згідно з доданою схемою), для будівництва індивідуального гаражу.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код – НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Красноградської міської ради (вул. Бєльовська, буд. 94, м. Красноград, Харківська обл., 63304, код ЄДРПОУ - 04058686).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.