Рішення № 87448164, 06.02.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2915/19

06 лютого 2020 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: судді Осташа А. В. за участю: cекретаря судового засідання Шаблій Ю.П., позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - Лисенко О.В., представника відповідача - Онуфрійчука Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області викладені в листах від 16.09.2019 №444/03-15, від 30.09.2019 №577/03-15, від 04.12.2019 №941/М-11 щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області провести з 14.08.2019 перерахунок та виплату недоплачених ОСОБА_1 сум пенсії з врахуванням обчислення її трудового стажу в пільговому обчисленні, а саме: зарахувати кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі в період роботи з 15.12.1977 по 01.01.1991 за один рік і шість місяців.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка у 2019 році неодноразово звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області із заявою про перерахунок пенсії. Листами відповідач від 16.09.2019 за №444/03-15 та від 30.09.2019 за №577/03-15 позивачці відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки, пільги щодо обчислення стажу надавались працівникам, що переводились, направлялись чи запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, при умові, що ці працівники укладали трудові договори про роботу в цих районах.

Позивач вважає відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області протиправною, оскільки наявність письмового трудового договору не є виключною і єдиною підставою для пільгового обчислення страхового стажу і вказана норма надає особі можливість надавати один із перерахованих документів за її вибором, а не їх сукупність.

Ухвалою від 21.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі та розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Головним управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області подано до суду 09.01.2020 відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зокрема зазначено, що пунктом 5 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Указом Президії Верховної Ради Союзу PCP від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постановою Ради Міністрів Союзу PCP від 10.02.1960 № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указом Президії Верховної Ради Союзу PCP від 26.09.1967 "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" передбачено надання пільг щодо обчислення стажу працівникам, що переводились, направлялись чи запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, при умові, що ці працівники укладали трудові договори про роботу в цих районах.

Позивачем не надано до Управління підтверджуючих документів, в яких було б зазначено, що на позивача поширюються пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі, тому дані періоди роботи були зараховані Управлінням в одинарному розмірі.

Також зазначено, що позивач пропустила шестимісячний строк звернення до суду.

Позивачем подано до суду 20.01.2020 відповідь на відзив в якому зазначено, що твердження відповідача про те, що ним не подано жодного документа де було б зазначено, що на позивача поширюється пільги передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі, суперечить фактичним обставинам справи та діючому законодавству, оскільки на момент звернення із заявою про призначення пенсії у 2004 році надала оригінал трудової книжки та оригінали довідок про підтвердження роботи на підприємствах із зазначенням періодів та місця роботи. Окрім того, 14.08.2019 додано архівну довідку МКУ "Муніципального архіву Томпонського району" від 22.07.2019 за №235 про поширення на ОСОБА_1 пільг при обчисленні її трудового стажу - один рік роботи за один рік і шість місяців.

Щодо строків звернення до суду зазначила, що позивач просить здійснити перерахунок та виплату недоплачених сум пенсії з 14.08.2019, тобто з часу звернення до Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області про перерахунок пенсії та подання додаткових документів - архівної довідки МКУ "Муніципального архіву Томпонського району" від 22.07.2019 за №235. Тому вважає, що не прушено шестимісячний строк звернення до суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила позов задовольнити.

Представник відповідача заперечив про задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позовним вимог в повному обсязі.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Як випливає із матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Тернопільській області та з 23 вересня 2004 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 , у період з 15.12.1977 до 01.01.1991 ОСОБА_1 працювала на підприємствах, що знаходились на території Томпонського улуса Республіки Саха (Якутія), яка відноситься до районів Крайньої Півночі.

Позивач 14.08.2019 та 02.09.2019 зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про перерахунок пенсії.

Відповідач Листами від 16.09.2019 за № 444/03-15 та від 30.09.2019 за № 577/03-15 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відмовив у перерахунку пенсії позивачу, оскільки, пільги щодо обчислення стажу надавались працівникам, що переводились, направлялись чи запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, при умові, що ці працівники укладали трудові договори про роботу в цих районах (аркуш справи 26-27).

Позивач 02.12.2019 звернулась до відповідача із заявою про надання роз`яснення щодо розрахунку розміру її пенсії за віком (аркуш справи 28).

Відповідач листом від 04.12.2019 надав роз`яснення у своєму листі за № 941/М-11 щодо розрахунку пенсії, зазначивши при цьому, що заявником не надано підтверджуючих документів, в яких було б зазначено про поширення пільг, передбачених для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, мотивуючи відсутністю письмових договорів (аркуш справи 29).

Не погоджуючись із рішеннями відповідача, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон від 09.07.2003 № 1058-IV) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону від 09.07.2003 № 1058-IV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Підпунктом "д" п. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року "Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Відповідно до статті 3 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 № 1908-VII "Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", скорочено тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960, з п`яти до трьох років та передбачено надання зазначених пільг особам, які прибули в ці райони і місцевості з власної ініціативи, за умови укладення ними трудових договорів на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану два роки.

Згідно з п. 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" зазначено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, після 01.03.1960 зараховувати за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на які розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10 листопада 1967 року.

Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі Угода від 13.03.1992) передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якого вони проживають.

Відповідно до ст. 6 Угоди від 13.03.1992, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових умовах та за вислугою років, громадянам держав учасниць Угоди, враховується трудовий стаж, набутий на території будь якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до вступу в силу цієї Угоди.

Необхідні для пенсійного забезпечення документи, що видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, що входили у склад СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації (ст. 11 Угоди від 13.03.1992).

Згідно вимог ст. 62 Закону від 05.11.1991 № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Таким чином, законодавство визначає, що основним та достатнім документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Суд встановив, що відповідно до відомостей трудової книжки ОСОБА_1 у період з 15.12.1977 до 31.05.1995 ОСОБА_1 працювала на підприємствах, що знаходились на території Томпонського улуса Республіки Саха (Якутія), яка відноситься до районів Крайньої Півночі.

Відомості про роботу позивачки в районах Крайньої Півночі також підтверджується архівними довідками від 20.12.2017 за №541 (аркуш справи 22) та від 22.07.2019 за № 235 (аркуш справи 23), з яких випливає, що на ОСОБА_1 поширюються пільги при обчисленні її трудового стажу, виходячи із одного року роботи за один рік і шість місяців, оскільки Томпонський район, як і вся Республіка Саха (Якутія) (раніше Якутська АРСР) відноситься до районів Крайньої Півночі на підставі Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року та від 26.09.1967 про пільги для осіб, які працюють у цих районах і місцевостях, затверджених Постановою КМ СРСР від 10.09.1967 р. № 1029.

Відтак, місцевість, де розташовувалося підприємство, на якому працювала позивачка, знаходиться у районі, який прирівняний до районів Крайньої Півночі.

Також на підтвердження робити позивачки в районах Крайньої Півночі в матеріалах справи міститься:

- довідка від 04.07.1996, видану Томпонським орендним підприємством «Кристал»; Томпонський Райпобуткомбінат реорганізований у ТОТ фірму «Кристал» про період роботи з 15.12.1977 до 03.06.1992 (аркуш справи 19);

- довідка видана Нежданською сільською Адміністрацією, про період роботи з 03.06.1992 до 15.07.1993 (аркуш справи 20);

- довідка від 01.07.1996 видана Торговою фірмою «Хандигауголь» про період роботи з 15.07.1993 до 31.05.1995 (аркуш справи 21).

Відмовляючи в перерахунку пенсії позивачці відповідач зазначив, що пільги щодо обчислення стажу надавались працівникам, що переводились, направлялись чи запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, при умові, що ці працівники укладали трудові договори про роботу в цих районах.

Суд зазначає, що дане твердження відповідача є безпідставним, оскільки не ґрунтується на вимогах чинного законодавства і є вільним трактуванням нормативно-правових актів.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії з підстав не укладення трудового договору, є протиправним, оскільки з огляду на приписи п. 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пільгове обчислення страхового стажу проводиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами. Тобто, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права вже була висловлена у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2019 року по справі № 396/153/17 (2-а/396/13/17).

Тобто, наявність письмового договору не є виключною і єдиною підставою для встановлення підстав пільгового обчислення страхового стажу, адже норма п. 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV надає особі можливість альтернативно надати передбачені у ній документи.

Суд встановив, що факт роботи позивачки у період з 15.12.1977 до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі підтверджується записами в трудовій книжці, а тому спірний період підлягає зарахуванню кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі за один рік і шість місяців.

Враховуючи встановлені обставини справи та надану їм правову оцінку, суд доходить висновку про протиправність відмови відповідача викладені в листах від 16.09.2019 №444/03-15 та від 30.09.2019 №577/03-15 щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Щодо листа відповідача від 04.12.2019 №941\М-11 яке просить визнати протиправним та скасувати позивач, суд зазначає, що даний лист є роз`яснення щодо розрахунку розміру пенсії позивача, а не відмовою у перерахунку пенсії, як це зазначає позивач.

Щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, який встановлений частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до частин першої та другої вказаної статті Кодексу позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У позовній заяві позивач просить здійснити перерахунок та виплату недоплачених сум пенсії з 14.08.2019, тобто з часу звернення до Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області про перерахунок пенсії та подання додаткових документів - архівної довідки МКУ "Муніципального архіву Томпонського району" від 22.07.2019 за №235.

Вказане відповідачем не спростовано, при цьому, доводи відповідача щодо обчислення строків з часу призначення позивачу пенсії є безпідставними, оскільки обчислення строку на звернення до адміністративного суду, відповідно до статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи наведене, судом не встановлено пропуску строку на звернення до суду в даній справі.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову повністю.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд керуючись ч. 1 ст. 139 КАС України, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення в користь позивачки сплачений при зверненні до суду судового збору у сумі 768 грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області викладені в листах від 16.09.2019 №444/03-15. від 30.09.2019 №577/03-15 щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області провести з 14.08.2019 перерахунок та виплату недоплачених ОСОБА_1 сум пенсії з врахуванням обчислення її трудового стажу в пільговому обчисленні, а саме: зарахувати кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі в період роботи з 15.12.1977 по 01.01.1991 за один рік і шість місяців.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 768 грн 40 коп сплаченого судового збору.

Реквізити сторін:

позивач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області: 46001, м.Тернопіль, Майдан Волі, 3, код ЄДРПОУ 14035769.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07 лютого 2020 року.

Головуючий суддя Осташ А.В.

копія вірна

Суддя Осташ А.В.