Ухвала суду № 87447984, 07.02.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

07 лютого 2020 року м. Рівне №ЗД/460/2/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт" з питань забезпечення адміністративного позову,

В С Т А Н О В И В :

07 лютого 2020 року до Рівненського окружного адміністративного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕСТАНДАРТ» (далі – заявник, Товариство) про забезпечення позову.

Така заява надійшла до суду до подання позовної заяви.

У заяві про забезпечення позову Товариство просить забезпечити позов шляхом зупинення дії наказу Міністерства інфраструктури України від 05.02.2020р. № 41 «Про анулювання призначення товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕСТАНДАРТ» органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання» - до набуття рішенням суду у справі за позовом ТОВ «Рівнестандарт» про його скасування законної сили.

В обґрунтування поданої заяви, Товариство зазначає, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також що є очевидні ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції станом на 07.02.2020), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

За змістом частин 2, 3 статті 154 КАС України, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

З`ясувавши наявність доказів, долучених до заяви про забезпечення позову, встановивши їх достатність та взаємозв`язок для вирішення поданої заяви, суд розглядає таку заяву у вказаний частиною 1 статті 154 КАС України строк і виходить з огляду на наступне.

Інститут забезпечення позову регламентовано статтями 150-158 КАС України, які закріплюють порядок розгляду заяв, клопотань про забезпечення позову, підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі, зокрема статті 150, 151 вказаного Кодексу.

Відповідно до статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частинами 1, 2 статті 151 КАС України встановлено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Суд звертає увагу на те, що забезпечення адміністративного позову – це вжиття судом, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, тобто покликане гарантувати виконання рішення адміністративного суду і спрямоване на забезпечення принципу обов`язковості судових рішень.

Зазначені в статті 150 КАС України підстави забезпечення позову, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.

Необґрунтоване вжиття таких заходів може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Тому, при вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності учасників справи.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення ускладнення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.

Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуальної рівності.

Надаючи оцінку доводам заявника з приводу щодо того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також що є очевидні є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, суд враховує таке.

05.02.2020р. Міністерством інфраструктури України був прийнятий наказ № 41 «Про анулювання призначення товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕСТАНДАРТ» органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання».

Як слідує із доказів, долучених заявником до заяви про забезпечення позову, ТОВ «Рівнестандарт» здійснює діяльність у сфері сертифікації індивідуального затвердження колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), партій частин та обладнання, що є основним видом економічної діяльності товариства (КВЕД 71.20. «Технічні випробування та дослідження», до якого включено діяльність з сертифікації).

Матеріалами заяви стверджується, що станом на 06.02.2020р. на адресу ТОВ «Рівнестандарт» надійшло 38 заявок від різних фізичних осіб на виконання робіт з сертифікації КТЗ, які мають бути виконані протягом встановленого строку.

Крім того, у заявника працює 50 працівників (в тому числі інваліди), що підтверджується довідкою від 06.02.2020р. № 4 про кількість працівників та місячний фонд оплати праці.

Оскільки Міністерством інфраструктури України анулювало призначення товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнестандарт» органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання, то суд уважає, що фактично такий наказ безпосередньо впливає на господарську діяльність ТОВ «Рівнестандарт», позаяк фактично забороняє його діяльність у сфері сертифікації індивідуального затвердження колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), партій частин та обладнання, що є основним видом економічної діяльності товариства (КВЕД 71.20. «Технічні випробування та дослідження», до якого включено діяльність з сертифікації), а раптове неочікуване анулювання призначення ТОВ «Рівнестандарт» органом із сертифікації, призводить до невиконання зобов`язань перед замовниками, що в свою чергу призводить до заподіяння матеріальних збитків як ТОВ «Рівнестандарт», так і третім особам, які звернулися за наданням їм послуг сертифікації.

Крім того, анулювання призначення (тобто заборона здійснювати діяльність) без будь-яких повідомлень чи попереджень про такі дії зі сторони Міністерства інфраструктури України, призведуть не тільки до того, що товариство буде змушене припинити будь-яку роботу вже з 06.02.2020р., але і до того, що всі його працівники залишаться без роботи, а їх сім`ї без будь-якого джерела існування.

Отже, прийнятий наказ не лише позбавляє ТОВ «Рівнестандарт» наданого права на здійснення підприємницької (господарської) діяльності, але і позбавляє 50 працівників товариства гарантованого їм Конституцією України права на працю.

Суд звертає увагу, що відповідно до законодавства України про працю, анулювання призначення товариства органом із сертифікації не є самостійною підставою для звільнення працівників. Однак, цих працівників підприємство буде змушене звільняти у зв`язку із ліквідацією товариства, про що їх потрібно попередити письмово не менше як за 2 місяці, протягом яких потрібно виплачувати заробітну плату та податки і збори відповідно.

В той же час, якщо протягом цих двох місяців ТОВ «Рівнестандарт» не здійснюватиме діяльності по сертифікації, то відповідно воно і не отримуватиме доходів за рахунок яких могло б виплачувати людям заробітну плату і платити податки, а це в свою чергу призведе до можливого притягнення директора ТОВ «Рівнестандарт» до кримінальної відповідальності за статтею 175 Кримінального кодексу України – «Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат».

Також, суд зауважує, що анулювання призначення Товариства органом із сертифікації має негативний вплив і на ділову репутацію останнього, як суб`єкта господарювання, для відновлення якої слід буде докласти значних сил.

Враховуючи зазначені обставини, суд уважає обґрунтованими доводи заявника про те, що реалізація спірного наказу Міністерства інфраструктури України призведе до порушення прав товариства, а саме:

1. раптове та неочікуване анулювання призначення ТОВ «Рівнестандарт» органом і сертифікації, призведе до невиконання зобов`язань перед замовниками, що в свою чергу є наслідком заподіяння матеріальних збитків як ТОВ «Рівнестандарт», так і третім особам, які звернулися за наданням їм послуг сертифікації;

2. припинення господарської (підприємницької) діяльності, тобто, виконання професійних обов`язків його працівниками - наслідком вказаного стане позбавлення останніх права на працю та отримання доходу від професійної діяльності, що своєю чергою призведе до відсутності джерела існування сімей таких працівників товариства.

Також судом встановлено наступне.

Матеріалами справи стверджується, що 23.01.2020р. Рівненським окружним адміністративним судом у справі № ЗД/460/1/20 було прийнято ухвалу, якою вжито заходи забезпечення позову, шляхом зупинення дії рішень Національного агентства з акредитації України, зокрема, про: скасування атестата про акредитацію ООВ, яким скасовано атестат про акредитацію ООВ № 10271, дійсний до 30.06.2024р. з 23.01.2020р.; про скасування атестата про акредитацію ООВ, яким скасовано атестат про акредитацію ООВ № 201277, дійсний до 07.11.2024р. з 23.01.2020р.

Ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову набрала законної сили негайно.

Зупинення дії вказаних рішень було здійснено до набуття рішенням суду законної сили у справі за позовом ТОВ «Рівнестандарт» про їх скасування.

Наведену ухвалу суду, 24.01.2020 за вихідним номером 12, Товариство направило на адресу Міністерства інфраструктури України електронною поштою.

Крім того, на офіційному сайті Національного агентства з акредитації України, в розділі «Інформація, щодо тимчасово зупинених або скасованих атестатів про акредитацію в 2016-2020р.р., органів з сертифікації продукції акредитованих на відповідність вимогам ДСТУ ISO/IEC 17065» (https://naau.org.ua/prvzupyneni-skasovam- oov-u-2016-rotsi/), як на час засідання Комісії Міністерства (31.01.2020), так і на час прийняття спірного наказу (05.02.2020), була розміщена інформація про наявність судового рішення, яким зупинено дію рішень Національного агентства з акредитації України, така інформація є відкритою для необмеженого кола осіб, і, відповідно, є такою, яка була відкрита для Міністерства інфраструктури України.

Також, матеріали заяви свідчать, що Міністерство інфраструктури України було в повній мірі ознайомлено із змістом вищевказаної ухвали суду, що підтверджується протоколом засідання Комісії Міністерства інфраструктури України з питань забезпечення виконання Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів, 1958 року з поправками 1995 року (далі – Комісія) № 39 від 31.01.2020р (сторінка 3), долученим заявником до матеріалів заяви, де зазначено цю інформацію.

Наведені обставини дають суду право стверджувати, що обізнаність Міністерства інфраструктури України про наявність рішення суду, яке набрало законної сили, є безсумнівною.

Суд констатує, що відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Отже вказане рішення суду мало бути обов`язковим і для центрального органу виконавчої влади - Міністерства інфраструктури України, яке було повідомлене Товариством про прийняття Рівненським окружним адміністративним судом вищевказаної ухвали.

Таким чином, суд уважає, що наведена вище Комісія Міністерства, розглядаючи документи та будучи ознайомленою із рішенням суду про зупинення дії рішень Національного агентства з акредитації України про скасування атестатів про акредитацію ООВ ТОВ «Рівнестандарт», свідомо проігнорувала таке рішення суду, що є порушенням наведеної вище прямої норми Конституції України.

Також, судом досліджено зміст протоколу Комісії № 39 від 31.01.2020р та встановлено, що у даному протоколі, в якості одного із аргументів зазначено про те, що Мінінфраструктури «...вже приймало рішення про анулювання призначення органу із сертифікації колісних транспортних засобів ТОВ «Рівнестандарт» ...однак на виконання судового рішення Мінінфраструктури зупинило дію наказу від 23.11.2017 № 403 «Про анулювання призначення ТОВ «Рівнестандарт» органом з сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій, частин та обладнання».

Суд зазначає, що матеріалах справи наявна Постанова Верховного Суду у справі № 817/1853/17 від 06.06.2018р., за змістом якої вбачається, що у Рівненському окружному адміністративному суді перебувала адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнестандарт» до Міністерства інфраструктури України про визнання протиправним та скасування наказу № 403 від 23 листопада 2017 року.

Рівненський окружний адміністративний суд, рішенням від 19 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року позов задовольнив повністю. Визнав протиправним та скасував наказ Міністерства інфраструктури України про визнання протиправним та скасування наказу від 23 листопада 2017 року № 403 «Про анулювання призначення ТОВ «Рівнестандарт» органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання», в повному обсязі.

Міністерство інфраструктури України не погодилося із рішеннями судів та подало касаційну скаргу.

Постановою Верховного Суду, касаційну скаргу Міністерства інфраструктури України залишено без задоволення. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року цій справі залишено без змін.

Отже, Міністерству інфраструктури України та Комісії міністерства було достеменно відомо про те, що дія вказаного у протоколі наказу від 23.11.2017 № 403 не просто зупинена (як про це зазначено у протоколі), а цей наказ було визнано протиправним та скасовано повністю рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19.12.2017р. законність і обґрунтованість якого підтверджена постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018р. та постановою Верховного Суду від 06.06.2018р. у справі № 817/1853/17.

Таким чином, суд уважає, що під час засідання Комісії, доповідач, навівши аргумент про те, що Мінінфраструктури «...вже приймало рішення про анулювання призначення органу із сертифікації колісних транспортних засобів ТОВ «Рівнестандарт» ...однак на виконання судового рішення Мінінфраструктури зупинило дію наказу від 23.11.2017 № 403 «Про анулювання призначення ТОВ «Рівнестандарт» органом з сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій, частин та обладнання», свідомо не зазначив всіх обставин щодо правомірності прийнятого наказу від 23.11.2017 № 403, що могло вплинути як на законність висновків Комісії, так і на правомірність прийнятого на їх основі наказу № 41 від 05.02.2020р. «Про анулювання призначення товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕСТАНДАРТ» органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання».

За наведених вище обставин, суд погоджується із заявником і про те, що очевидними є ознаки протиправності наказу Міністерства інфраструктури України № 41 від 05.02.2020р. «Про анулювання призначення товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕСТАНДАРТ» органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання», які полягають у свідомому ігноруванні ухвали Рівненського окружного адміністративного суду про забезпечення позову від 23.01.2020 у справі № ЗД/460/1/20 та зазначенні обставин, що прямо суперечать фактам, встановленим рішенням судів у справі № 817/1853/17.

Так, Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Суд уважає, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтовані твердження, що права та інтереси Товариства будуть порушені, і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, Товариству необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для відновлення своїх прав та інтересів.

Водночас, суд звертає увагу на те, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного рішення Міністерства інфраструктури України жодним чином не спричиняє негативних наслідків для заінтересованих осіб у даній справі, як не спричиняє негативних наслідків і для будь-яких інших осіб.

З огляду на викладене, беручи до уваги відповідність заходів забезпечення адміністративного позову фактичним обставинам заяви, розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та їх співмірність, імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви заявника про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Міністерства інфраструктури України.

При цьому, застосовуючи заходи забезпечення позову, судом не розглядається питання правомірності прийнятого наказу і наявності обставин, як підстав для задоволення позову.

У даному випадку судом встановлюється саме існування спору та обрано адекватні заходи для забезпечення позову, передбачені п.1 ч.1 ст.151 КАС України, які будуть діяти до моменту вступу у законну силу судового рішення.

Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 256 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнестандарт» про забезпечення позову від 7 лютого 2020 року задовольнити.

Зупинити дію наказу Міністерства інфраструктури України № 41 від 05.02.2020р. «Про анулювання призначення товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕСТАНДАРТ» органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання» - до набрання рішенням суду у справі за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнестандарт» про його скасування законної сили.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Учасники справи:

1) позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Князя Володимира, буд. 28Б, офіс 32; код ЄДРПОУ 38888641);

2) відповідач - Міністерство інфраструктури України (01135, м. Київ, Шевченківській р-н, прос. Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 37472062).

Суддя Комшелюк Т.О.