Рішення № 87447955, 07.02.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 лютого 2020 року м. Рівне №460/4247/19Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – відповідач), в якому провила:

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у розрахунку пенсії за віком відповідно до ст.27,40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з врахуванням п.4-4 розділу XV "Прикінцеві положення" цього Закону;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.10.2017 відповідно до ст.27,40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з врахуванням п.4-4 розділу XV "Прикінцеві положення" цього Закону, яким передбачено при призначенні пенсії з 01.10.2017 по 31.12.2017 застосовувати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки та із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1,35%.

Мотивуючи вимоги позову зазначала, що перебувала на обліку і пенсійному органі та отримувала пенсію за віком згідно з вимогами Закону України "Про державну службу". Вказувала, що з 01.10.2017 її без подачі нею відповідної заяви перевели на пенсію за віком по Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". У вересні 2019 року вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з заявою, в якій просила пояснити чому при обрахунку її пенсії не застосовано показник середньої заробітної плати за три попередні роки. З отриманого у відповідь на таку заяву листа відповідача від 10.10.2019 вона дізнались, що під час призначення пенсії було застосовано розмір величини оцінки одного року страхового стажу - 1%. Вказувала, що 11.10.2019 вона повторно звернулася до відповідача із заявою щодо приведення її пенсії у відповідність до законодавства, застосувавши величину оцінку одного року страхового стажу в розмірі 1,35%. Однак, відповідач 25.10.2019 повідомив позивача, що для застосування величини оцінки страхового стажу в розмірі 1,35% немає підстав, оскільки було здійснено переведення з одного виду пенсії на інший, а не первинне її призначення. Проте, враховуючи що, відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсію їй призначено вперше, позивач вважає, що її позовні вимоги є обґрунтованими і відповідно такими, що підлягають до задоволення.

Ухвалою суду від 08.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем – Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, у встановлені судом строки, подано відзив на позовну заяву з додатками. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що 11.10.2019 позивач звернулась до пенсійного органу з заявою у відповідності до Закону України "Про звернення громадян", що не може слугувати підставою для проведення перерахунку пенсії у порядку Закону України "Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування" та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій. Також вказував, що пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування" до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії", з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. Вказав, що оскільки пенсія позивачу відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" призначається не вперше, підстави для застосування положень, які регулюють первинне призначення пенсій, в тому числі застосування величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% відсутні. Поряд з цим, відповідач зазначав про пропуск позивачем строку звернення до суду. Також просив врахувати майновий стан відповідача при вирішенні питання стягнення судового збору. Враховуючи викладене, просить суд в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю (а.с.42-55).

Ухвалою суду від 07.02.2020 у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відмовлено.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позов та надані докази у їх сукупності та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позову відсутні, з огляду на таке.

Судом встановлено, що з 11.06.2007 по 29.11.2009 позивач отримувала пенсію по інвалідності загального захворювання відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с.46-48).

Із 30.11.2009 позивач перебувала на обліку в органах Пенсійного фонду, як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" (а.с.9, 49-52).

З 01.10.2017, у зв`язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" від 03.10.2017 №2148-VІІІ, відповідачем було перераховано розмір пенсії позивача за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с.53-55).

27.09.2019 ОСОБА_1 письмово звернулася до пенсійного органу і просила надати роз`яснення чому при переході з пенсії державного службовця на пенсію за віком за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не застосовано показник заробітної плати за три попередні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Також позивач просила надати їй копії документів про призначення пенсії за Законом України "Про державну службу" та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с.18).

Листом від 10.10.2019 №240/К-107 відповідач, зокрема, повідомив про те, що позивачу призначено пенсію в 2017 році і під час призначення пенсії застосовано величину оцінки одного року страхового стажу – 1,0 та показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки – 3764,40 грн. (а.с.19).

11.10.2019 позивач подала до відповідача заяву, в якій просила привести її пенсію з 01.10.2017 у відповідність до законодавства, застосувавши величину оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 (а.с.20).

У відповідь на вказану заяву, відповідач листом від 25.10.2019 №269/К-111 повідомив ОСОБА_1 про те, що підстав для врахування величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% для обчислення пенсії позивача немає (а.с.21).

Не погоджуючись з діями відповідача та вважаючи їх незаконними, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Приписами статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.30 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на дату призначення позивачу пенсії по інвалідності) пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Статтею 33 цього ж Закону у вказаній редакції було передбачено, що пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: інвалідам I групи - 100 відсотків пенсії за віком; інвалідам II групи - 90 відсотків пенсії за віком; інвалідам III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

Згідно з ст.37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ (в редакції, чинній на дату призначення позивачу пенсії) на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон №1058-ІV; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст.10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

За змістом ч.3 ст.45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Відтак, при переведенні з одного виду пенсії на інший особам враховується заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), як при первинному призначенні пенсії, а за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що ч.3 ст.45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення одного виду пенсії, призначеної саме за цим законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінний, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.

При цьому, з`ясовуючи належність застосування величини оцінки одного року страхового стажу пенсії позивача, суд зазначає наступне.

11.10.2017 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VIII, яким внесено зміни до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У відповідності до положень п.4-3 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень.

Абзацом 1 пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV, з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.

Отже, середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %, згідно з положеннями п.4-4 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV застосовується лише при призначенні особам пенсії у період з 01.10.2017 по 31.12.2017.

Тобто, з 01.10.2017 пенсії, призначені згідно Закону №1058-ІV до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, тоді як при призначенні вперше пенсії в період з 01.10.2017 по 31.12.2017, зокрема, застосовується величина оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.

Як встановлено судом та сторонами не заперечується, з 11.06.2007 по 29.11.2009 позивач отримувала пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону №1058-ІV, тобто реалізувала своє право на первинне призначення пенсії за нормами вказаного Закону. Відтак, при наступних переведеннях на інший вид пенсії згідно норм Закону №1058-ІV, чи то на пенсію за віком, чи на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, буде мати місце саме переведення з виду на вид, а не призначення пенсії вперше, незважаючи на ту обставину, що у період з 30.11.2009 по 01.10.2017 позивач отримувала пенсію за віком відповідно до іншого закону, а саме: Закону України "Про державну службу".

Оскільки пенсія відповідно до Закону України №1058-ІV вже була призначена позивачеві у 2007 році, то положення п.4-4 Розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

Фактично спірні правовідносини виникли у зв`язку з помилковим ототожненням позивачем таких понять, як призначення пенсії та переведення з одного виду пенсії на інший. Так, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії в межах одного закону (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Кожна наступна зміна виду пенсії в межах одного закону є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не її призначенням, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Законодавець оперує лише поняттям призначення пенсії, яким є первинне її призначення та поняттям переведення пенсії з виду на вид, яким є всі подальші зміни виду пенсії саме в межах одного закону.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 31.03.2015 (справа №21-612а14).

Отже, оскільки позивачеві у 2007 році була призначена відповідно до Закону України №1058-ІV, а у 2017 році вона був переведена на іншу пенсію у межах цього ж Закону, відповідач, з огляду на наведені правові норми, обґрунтовано застосував величину оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

З приводу того, що позивач звернулася до відповідача стосовно приведення розміру її пенсії за віком у відповідність до вимог чинного законодавства відповідно до Закону України "Про звернення громадян", а не в порядку ч.3 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій №22-1, то суд вважає такі доводи безпідставними, оскільки відповідач не може посилатися на недотримання позивачем відповідної форми заяви про призначення чи переведення на інший вид пенсії, так як це не було підставою для відмови у задоволенні заяви позивача.

Разом з тим, такі доводи не впливають на висновки суду щодо неможливості застосування в межах спірних правовідносин п.4-4 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV, яким передбачено при призначенні пенсії з 01.10.2017 по 31.12.2017 застосовувати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки та із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1,35%.

Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Проте, враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов`язку доказування протилежного.

Суд також звертає увагу на те, що Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення від 26.12.2011 № 20-рп/2011 зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. У пункті 2.2 вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116) (254к/96-ВР ).

При вирішенні спірних правовідносин суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014, в якому зазначено, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

За наведеного у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач не довела ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, а відтак позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись ст.241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33000, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 07 лютого 2020 року.

Суддя Борискін С.А.