Рішення № 87447950, 30.01.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 січня 2020 року м. Рівне №460/3484/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Самкової Т.А.; представника позивача – не прибув; представника відповідача – Азізової Т.А.; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

У провадженні Рівненського окружного адміністративного перебуває адміністративна справа за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі іменується – позивач) до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі іменується – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.07.2019 №02247855013.

Заяви по суті справи.

Позовна заява обґрунтована тим, що 10.08.2019 позивач отримав лист від фіскального органу з актом камеральної перевірки та податковим повідомленням-рішенням від 31.07.2019 про визначення суми штрафних санкцій у розмірі 50% - 2233,80 грн. – за несвоєчасну сплату єдиного податку за лютий – липень 2018 року. Позивач вказує, що таке податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки: у такому рішенні вказано про затримку сплати авансових платежів по єдиному податку на 111111 календарних днів, тобто на 304 роки; сплата єдиного податку позивачем здійснювалася вчасно, що підтверджується квитанціями за лютий-липень 2018 року. Просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що заборгованість зі сплати єдиного податку виникла внаслідок сплати позивачем за лютий та березень 2018 року суми податку у меншому розмірі, ніж встановлено законодавством: за такі місяці сплачено по 640,00 грн. замість 744,60 грн. Як наслідок, усі наступні платежі частково зараховувалися у погашення заборгованості, що виникла раніше. Відтак, у контролюючого органу були наявні правові підстави для застосування штрафних санкцій у порядку статті 122 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 25.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 13.12.2019.

Ухвалою суду від 13.12.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати (протокол судового засідання (а.с. 24)), підготовче засідання відкладене за клопотанням позивача до 10.01.2020.

Ухвалою суду від 10.01.2020 допущено заміну відповідача на правонаступника – Головне управління ДПС у Рівненській області.

Ухвалою суду від 10.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 30.01.2020.

Позивач у судове засідання не прибув, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

У судове засідання 30.01.2020 прибув представник відповідача, заперечив проти позову та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача, оскільки підстави для відкладення розгляду справи у порядку статей 205, 223 КАС України відсутні.

На підставі статей 243, 250 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 30.01.2020.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 пройшов процедуру державної реєстрації, а відтак набув правового статусу суб`єкта господарювання у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» №755-IV від 15.05.2003; та перебуває на обліку у податковому органі (стаття 63 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі іменується – ПК України)).

Фіскальним органом оформлено Акт про результати камеральної перевірки податкової декларації платника податку – фізичної особи-підприємця від 08.07.2019 №011325/17-00-50-13/2316202630 (далі іменується – Акт перевірки) (а.с. 12).

На підставі Акта перевірки контролюючим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 31.07.2019 №0224785013 (далі іменується – ППР №0224785013), яким визначено суму грошового зобов`язання зі сплати штрафу у розмірі 50% - 2233 грн. 80 коп.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення – ППР №0224785013, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.

Актом перевірки встановлено порушення платником податків строків сплати сум податкових зобов`язань зі сплати єдиного внеску за період лютий-липень 2018 року:

граничний термін сплати – 20.02.2018, нарахування внеску – 744,60 грн., дата нарахування штрафної санкції – 20.02.2018, розмір штрафної санкції – 50%, сума штрафної санкції – 372,30 грн.;

граничний термін сплати – 20.03.2018, нарахування внеску – 744,60 грн., дата нарахування штрафної санкції – 20.03.2018, розмір штрафної санкції – 50%, сума штрафної санкції – 372,30 грн.;

граничний термін сплати – 20.04.2018, нарахування внеску – 744,60 грн., дата нарахування штрафної санкції – 20.04.2018, розмір штрафної санкції – 50%, сума штрафної санкції – 372,30 грн.;

граничний термін сплати – 20.05.2018, нарахування внеску – 744,60 грн., дата нарахування штрафної санкції – 20.05.2018, розмір штрафної санкції – 50%, сума штрафної санкції – 372,30 грн.;

граничний термін сплати – 20.06.2018, нарахування внеску – 744,60 грн., дата нарахування штрафної санкції – 20.06.2018, розмір штрафної санкції – 50%, сума штрафної санкції – 372,30 грн.;

граничний термін сплати – 20.07.2018, нарахування внеску – 744,60 грн., дата нарахування штрафної санкції – 20.07.2018, розмір штрафної санкції – 50%, сума штрафної санкції – 372,30 грн.

Згідно Розрахунку штрафної санкції (а.с. 14, зворот) сума штрафу у розмірі 50% застосована за 1 календарний день у кожному місяці.

Позивач зареєстрований як фізична особа – підприємець платник єдиного податку II групи (а.с. 31).

Відповідно до пункту 293.1. статті 293 ПК України, ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

За приписами статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» №2246-VIII від 07.12.2017, установлено у 2018 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 3723 гривні.

Відтак, фіксована ставка єдиного податку на 2018 рік для платників єдиного податку II групи становить 744,60 грн. (3723 х 20%).

Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року (абзаци 1,2 пункту 295.1 статті 295 ПК України).

Зі змісту наданих до суду квитанцій вбачається, що позивачем сплачено наступні суми єдиного податку:

квитанція від 15.02.2018 – єдиний податок – 640,00 грн. (а.с. 11);

квитанція від 15.03.2018 – єдиний податок – 640,00 грн. (а.с. 9);

квитанція від 11.04.2018 – єдиний податок – 788,00 грн. (а.с. 9);

квитанція від 14.05.2018 – єдиний податок – 788,00 грн. (а.с. 11);

квитанція від 15.06.2018 – єдиний податок – 788,00 грн. (а.с. 10);

квитанція від 11.07.2018 – єдиний податок – 788,00 грн. (а.с. 10).

Суд констатує той факт, що згідно квитанцій від 15.02.2018 та від 15.03.2018 платником податків сплачено суму єдиного податку у розмірах по 640,00 грн., тоді як сума єдиного податку становила 744,60 грн. на місяць.

Зі змісту облікової картки платника податків вбачається наступне:

(1) за лютий місяць 2018 року сума єдиного податку становила 744,60 грн.; сплачено – 640,00 грн.; заборгованість станом на 01.03.2018 – 86,59 грн.;

(2) 15.03.2018 сплачено – 640,00 грн.; погашено заборгованість за лютий 2018 року – 86,59 грн.; 20.03.2018 у сплату єдиного податку зараховано 553,41 грн.; заборгованість станом на 01.04.2018 – 191,19 грн.;

(3) 11.04.2018 сплачено 788,00 грн.; погашено заборгованість за березень 2018 року – 191,19 грн.; станом на 20.04.2018 суму 553,41 грн. зараховано у сплату єдиного податку; заборгованість за квітень 2018 року – 147,79 грн.;

(4) 14.05.2018 платником сплачено 788,00 грн.; погашено заборгованість за квітень 2018 року в сумі 147,79 грн.; станом на 20.05.2018 суму 640,21 грн. зараховано як сплату єдиного внеску; заборгованість станом на 01.06.2018 – 104,39 грн.;

(5) 15.06.2018 сплачено 788,00 грн.; погашено боргу за травень – 104,39 грн.; суму 683,61 грн. зараховано як сплату єдиного податку; заборгованість станом на 01.07.2018 – 60,99 грн.;

(6) 11.07.2018 сплачено 788,00 грн.; погашено заборгованість за червень 2018 року – 60,99 грн.; зараховано 727,01 грн. як сплату єдиного податку; заборгованість станом на 01.08.2018 – 17,59 грн.

Відповідно до пункту 87.9. статті 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У даному випадку, заборгованість зі сплати єдиного податку виникла внаслідок сплати позивачем за лютий та березень 2018 року суми податку у меншому розмірі, ніж встановлено законодавством. Як наслідок, усі наступні платежі частково зараховувалися у погашення заборгованості, що виникла раніше.

За правилами пункту 122.1. статті 122 ПК України, несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, фіскальним органом правомірно визначено суму штрафних санкцій у порядку статті 122 ПК України.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що штрафна санкція обрахована невірно, оскільки у ППР №0224785013 зазначено «за затримку на 111111 календарних днів».

Так, зі змісту Розрахунку штрафних санкцій вбачається, що кількість днів затримки сплати єдиного податку становить – 1 день у кожному місяці, що свідчить лише про технічну описку, допущену контролюючим органом у ППР №0224785013.

Окремі недоліки, допущені податковим органом при оформленні податкового повідомлення-рішення не впливають на факт доведеності складу податкового правопорушення, покладеного в основу прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення. Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту видається можливим чітко встановити його зміст (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли окремі елементи спірного рішення є недотриманими.

Враховуючи те, що зі спірного ППР №0224785013 можливо встановити його зміст та враховуючи наявність в матеріалах справи Розрахунку штрафу та наданих позивачем квитанцій про сплату єдиного податку, таке ППР слід розцінювати як податкове повідомлення-рішення з окремими дефектами, які не змінюють самої суті спірного рішення.

Таке правозастосування викладене, зокрема, у постанові Верховного суду від 26.06.2018 у справі №П/811/1786/17.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем доведено правомірність оскаржуваного ППР №0224785013 у порядку статті 77 КАС України, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області (33023, місто Рівне, вулиця Відінська, 12; код ЄДРПОУ43142449) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 07 лютого 2020 року.

Суддя Недашківська К.М.