Рішення № 87447932, 07.02.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 лютого 2020 року м. Рівне № 460/1232/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач), звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі – відповідач), про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 № Ф-7976-50. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що підставою для виставлення спірної вимоги став факт взяття відповідачем позивача на облік як особу, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокатську діяльність) з ознакою «платник не подав заяви про взяття на облік», що підтверджується листом відповідача № 635/ФОП/17-00-50-08 від 21.01.2019. При цьому, позивач 21.01.2008 зареєстрований як фізична особа-підприємець, основним видом діяльності якого є код 69.10 - діяльність у сфері права. Жодної заяви про взяття його на облік як особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, позивач до контролюючого органу не подавав, тому у відповідача були відсутні правові підстави самостійно брати на облік позивача як самозайняту особу. Окрім того, діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статтею 178 Податкового кодексу України лише у випадках, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець. Таким чином, відповідач протиправно виставив вимогу про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому заперечив проти позовних вимог позивача. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, а також повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Вказаним Законом встановлено, що платниками ЄСВ є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема, юридичну практику, в тому числі, адвокатську. Отже, позивач є платником ЄСВ та зобов`язаний його сплачувати в силу закону. Також стверджує, що податковим законодавством визначений обов`язок особи, яка провадить незалежну професійну діяльність стати на облік у контролюючому органі за місцем свого постійного проживання. А невиконання такого обов`язку не звільняє особу від сплати ЄСВ. Якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Враховуючи викладене, спірна вимога про сплату боргу по ЄСВ є правомірною, просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач відповідь на відзив не подав.

Ухвалою суду від 29.05.2019 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 29.05.2019 зупинено провадження у справі до набрання чинності рішення Верховного Суду у зразковій адміністративній справі № 520/3939/19.

09.12.2019 від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі та заміни відповідача його правонаступником.

Ухвалою суду від 09.12.2019 клопотання позивача в частинні поновлення провадження у справі задоволено та поновлено провадження у адміністративній справі.

З`ясувавши всі обставини спору в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд враховує наступне.

Щодо вирішення питання заміни відповідача його правонаступником.

Судом встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019р. № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», було утворено Головне управління ДПС у Рівненській області, яке є правонаступником майна, прав, та обов`язків Головного управління ДФС у Рівненській області.

За змістом ст. 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача в частині заміни відповідача його правонаступником та допустити заміну відповідача - Головного управління ДФС у Рівненській області - Головним управлінням ДПС у Рівненській області, яке є правонаступником майна, прав, та обов`язків Головного управління ДФС у Рівненській області.

По суті спору, суд враховує наступне.

21.01.2008 року позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця серії В01 № 669897 та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1005368814 від 23.05.2019р.

22.01.2008 року позивач, як фізична особа-підприємець, був взятий на облік платника податків та єдиного внеску, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 22.01.2008р. № 29-13/8492 та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1005368814 від 23.05.2019 р.

Позивач, як фізична особа-підприємець, знаходиться на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку 2 група) та здійснює діяльність у сфері права (код згідно з КВЕД 69.10), що підтверджується витягом з реєстру платників єдиного податку від 16.07.2015 р. № 1517163402317.

Сума ЄСВ сплачена позивачем в розмірі мінімального страхового внеску станом на 30 квітня 2019 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 121 від 06.11.2018 та № 130 від 04.01.2019.

Згідно відомостей, які містяться в інтегрованій картці платника по єдиному внеску, станом на 19.04.2019 за позивачем рахується борг у сумі 3276,24грн зі сплати єдиного соціального внеску за 1 квартал 2019 року, як за особу, яка провадить незалежну професійну діяльність.

13.05.2019 року Головним управлінням ДПС у Рівненській області виставлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7976-50 у сумі 3276,24 грн.

Вирішуючи даний спір та надаючи оцінку встановленим обставинам, суд виходить з огляду на таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 Закону № 2464-VI).

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).

Згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (у редакції Закону №77-VIII від 28.12.2014) платниками єдиного внеску є:

фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що Закон № 2464-VI не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.

Як зазначено вище по тексту рішення, позивач є фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, отже є платником єдиного внеску в розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI.

Водночас суд звертає увагу, що відповідачем у відзиві на позов зазначається, що позивач провадить незалежну професійну діяльність, однак останнім не надано суду жодного доказу на підтвердження своїх обґрунтувань. При цьому, матеріали справи свідчать про те, що позивач, як фізична особа-підприємець, в повній мірі виконав свій обов`язок щодо сплати ЄСВ.

Суд звертає увагу на те, що визначення у даному випадку додаткового обов`язку позивачу по сплаті ЄСВ свідчить про застосування подвійного оподаткування, що є неприпустимим.

Окрім цього, відповідно до частини першої статті 5 Закону № 2464-VI, облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5 Закону № 2464-VI).

Відповідно до статті 5 Закону № 2464-VI та інших нормативно-правових актів розроблений Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за № 1553/26330, (далі - Порядок № 1162), який є нормативно-правовим актом у розумінні частини третьої статті 117 Конституції України та джерелом права, яке застосовується судом, відповідно до частини другої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (пункт 2 розділу І Порядку № 1162).

Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах, зокрема, 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 (пункт 3 розділу І Порядку № 1162).

Дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску (пункт 3 розділу ІІ Порядку № 1162).

Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 1162).

Розділом ІІІ Порядку № 1162 встановлено порядок взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755.

Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку № 1162).

Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку № 1162).

Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 1162).

Аналіз положень цього Порядку свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою № 1-ЄСВ.

Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності», Порядок № 1162 не передбачає.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що статус фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та, як наслідок, порядок обліку та сплати єдиного внеску такою особою, Закон № 2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не передбачає.

В матеріалах справи відсутні докази щодо подання позивачем до контролюючого органу заяви за формою № 1-ЄСВ. Отже відповідач безпідставно, з власної ініціативи, взяв на облік платників єдиного внеску позивача, як особу, яка провадять незалежну професійну діяльність.

За наведених вище обставин, суд констатує протиправність винесеної відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із вимогами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу норми ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області, як суб`єкт владних повноважень, не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то поданий позов належить до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищенаведене, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області, судові витрати на суму 768,40грн, сплачені згідно квитанції № 0.0.1364065698.1 від 27.05.2019, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) від 13 травня 2019 року № Ф-7976-50 в повному обсязі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області в сумі 768,40грн (сімсот шістдесят вісім гривень, 40коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

2) відповідач - Головне управління ДФС у Рівненській області (33023, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Відінська, 12; код ЄДРПОУ 39394217).

Суддя Комшелюк Т.О.