Ухвала суду № 87447830, 07.02.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

07 лютого 2020 рокум. ПолтаваСправа № 440/4776/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гіглави О.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій,-

В С Т А Н О В И В:

06 грудня 2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком №1 за період з вересня 2018 року по листопад 2019 року та списком №2 за період з жовтня 2018 року по листопад 2019 року в загальному розмірі 5 745 363,59 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за особовим рахунком відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списками №1 та №2. Посилаючись на частину другу Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та пункт 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, просив суд стягнути суму заборгованості з відповідача.

Ухвалою суду від 11.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 12:40 год 26.12.2019, яке відкладалося на 11:50 год 16.01.2020.

20.12.2019 від відповідача до суду надійшло клопотання про направлення справи за підсудністю до Господарського суду м. Києва для подальшого розгляду в межах справи №917/814/16 про банкрутство ПрАТ "АвтоКрАЗ" (том 1 а.с. 54-56). Вказане клопотання обґрунтоване тим, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 у господарській справі №917/814/16 відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ "АвтоКрАЗ". Водночас, виходячи з приписів Кодексу України з процедур банкрутства з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство останній перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс його юридичних правовідносин, і спеціальні норм Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритетне значення у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України. Таким чином, розгляд позовних вимог майнового характеру, заявлених органом Пенсійного фонду України до ПрАТ "АвтоКрАЗ", щодо якого порушено справу про банкрутство, за положеннями Кодексу України з процедур банкрутства повинен здійснюватися господарським судом, у провадженні якого перебуває відповідна справа про банкрутство. Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.02.2019 №826/1866/17, Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом у постанові від 12.06.2018 у справі №804/8481/17, Харківським апеляційним адміністративним судом у постанові від 18.04.2018 у справі №816/2269/17.

Сторони в судове засідання 16.01.2020 явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач у прохальній частині позову просив розгляд справи проводити без участі представника. Крім того, 16.01.2020 від позивача до суду надійшла заява, у якій останній вказав на відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про направлення справи за підсудністю до Господарського суду м. Києва для подальшого розгляду в межах справи №917/814/16 про банкрутство ПрАТ "АвтоКрАЗ" з огляду на суперечність вказаного клопотання висновками Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.11.2018 у справі №5023/10665/11, а також зауважив на можливість подальшого розгляду даної справи в порядку письмового провадження (том 2 а.с. 109).

Від відповідача до суду 16.01.2020 надійшло клопотання, в якому останній наполягав на задоволенні його попереднього клопотання та не заперечував проти розгляду даної справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно із частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, а також зважаючи на неприбуття осіб, які беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали позовної заяви, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Матеріалами справи підтверджується, що предметом розгляду даної справи є відшкодування відповідачем витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком №1 за період з вересня 2018 року по листопад 2019 року та списком №2 за період з жовтня 2018 року по листопад 2019 року в загальному розмірі 5 745 363,59 грн.

Відповідно до пункту 6.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Тобто, виходячи з приписів вказаної норми, ПрАТ "АвтоКрАЗ", за твердженням позивача, має зобов`язання відшкодувати пенсійному органу витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списками №1 та №2 відповідно, за вересень 2018 року не пізніше 25.09.2018, за жовтень 2018 року - 25.10.2018, за листопад 2018 року - 25.11.2018, за грудень 2018 року - 25.12.2018, за січень 2019 року - 25.01.2019, за лютий 2019 року - 25.02.2019, за березень 2019 року- 25.03.2019, за квітень 2019 року - 25.04.2019, за травень 2019 року - 25.05.2019, за червень 2019 року - 25.06.2019, за липень 2019 року - 25.07.2019, за серпень 2019 року - 25.08.2019, за вересень 2019 року - 25.09.2019, за жовтень 2019 року - 25.10.2019, за листопад 2019 року - 25.11.2019. А відтак, починаючи з 26.09.2018 у позивача виникло право на звернення до суду з позовом про відшкодування товариством частини вказаних витрат у судовому порядку, а саме, витрат за вересень 2018 року.

До суду ГУПФУ в Полтавській області з даним позовом звернулось 06.12.2019.

Водночас, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.09.2018 у справі №917/814/16 відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ "АвтоКрАЗ"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; зобов`язано офіційно оприлюднити оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "АвтоКрАЗ" (39631, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, 62, код ЄДРПОУ 05808735) у встановленому законодавством порядку.

За висновком суду, заявлені до стягнення у даній справі витрати на виплату і доставку пільгових пенсій є поточною заборгованістю відповідача перед управлінням.

Так, станом на дату звернення позивача до суду з цим позовом правовідносини щодо стягнення поточної заборгованості з боржників, відносно яких порушено справу про банкрутство регулювалися Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За визначенням статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом":

- кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника;

- конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;

- поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Частиною першою статті 19 вказаного Закону визначалось, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Відповідно до частини третьої статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

- забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

- не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

- зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

- не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Відповідно до частини п`ятої цієї ж статті дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Стаття 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлювала, що поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, можуть пред`явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

При цьому, відповідно до частини 4 статті 10 цього Закону суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Разом з тим, на момент розгляду даної справи судом Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" втратив чинність в зв`язку з введенням в дію 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до визначень, що містяться у статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

За змістом статті 121 Кодексу України з процедур банкрутства протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, зупиняється виконання боржником грошових зобов`язань, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Частиною п`ятою статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Частина 14 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства встановлює, що з моменту відкриття провадження у справі пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом.

Стаття 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначає, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Вказане кореспондується з положенням пункту 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Як свідчать матеріали справи, заявлені до стягнення у даній справі витрати на виплату і доставку пільгових пенсій є поточною заборгованістю відповідача перед управлінням, оскільки вона виникла після відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "АвтоКрАЗ" ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.09.2018 у справі №917/814/16.

Аналізуючи встановлені обставини та вказані норми права, суд доходить висновку, що даний спір має вирішуються у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, та не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

При формуванні таких висновків судом враховано більш пізню правову позицію Великої Палати Верховного Суду, сформовану в постанові від 27.02.2019 у справі №826/1866/17 з аналогічними правовідносинами, та, як наслідок, не враховано позицію Верховного Суду, викладену раніше у постанові від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, на яку посилається позивач.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням викладеного, провадження у цій справі слід закрити.

Водночас, керуючись статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про направлення справи за підсудністю до Господарського суду м. Києва для подальшого розгляду в межах справи №917/814/16 про банкрутство ПрАТ "АвтоКрАЗ", оскільки провадження у даній справі відкрито не до, а після відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "АвтоКрАЗ".

Керуючись статями 183, 238, 241 - 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" про направлення справи за підсудністю до Господарського суду м. Києва для подальшого розгляду в межах справи №917/814/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" - відмовити.

Закрити провадження у справі №440/4776/19 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

Роз`яснити позивачу право на звернення з цим позовом до господарського суду міста Києва в порядку господарського судочинства.

Роз`яснити позивачеві, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали шляхом подання апеляційної скарги відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя О.В. Гіглава