Рішення № 87447789, 29.01.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/5051/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Клочка К.І.,

за участю:

секретаря судового засідання – Вязун К.Ю.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – Минько Д.Д.,

представника відповідача – Яловець М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

20.12.2019 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 /надалі – ФОП ОСОБА_1 , позивач/ звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Полтавській області /надалі – відповідач/ про визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Полтавській області №ПЛ4924/157/АВ/П/ТД-ФС від 13.11.2019 про накладення штрафу посадовими особами у розмірі 125190,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про безпідставність висновків Управління Держпраці у Полтавській області при проведенні інспекційного відвідування щодо порушення позивачем вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, оскільки жодні докази в акті інспекційного відвідування на підтвердження фактичного допуску позивачем працівника ОСОБА_2 до роботи без належного оформлення трудових відносин не наведено. Крім того, позивачем зазначено, що гр. " ОСОБА_2 " у приміщенні магазину 10.10.2019 взагалі не перебувала, оскільки до позивача з метою працевлаштування приходила гр. ОСОБА_3 .

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/5051/19; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 29.01.2020.

13.01.2020 до суду відповідачем надано відзив на позов в якому зазначено про порушення позивачем вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, оскільки під час інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 перебувала у коридорі магазину "Продукти", а за прилавком у спеціальному верхньому одязі перебувала гр. ОСОБА_2 та здійснювала замовлення продукції у постачальників, а також паралельно обслуговувала покупців. Указано, що від надання письмових пояснень та усних пояснень гр. ОСОБА_2 відмовилася. Указано, що на момент проведення інспекційного відвідування 10.10.2019 підтверджуючі документи про прийняття на роботу гр. ОСОБА_2 . ФОП ОСОБА_1 не надала, як і не надано для працевлаштування документів на ОСОБА_3 . З огляду на вказане, гр. ОСОБА_2 га момент здійснення інспекційного відвідування – 10.10.2019 у магазині "Продукти" була допущена до роботи ФОП ОСОБА_1 без належного оформлення трудових відносин /а.с. 42-46/.

У судовому засіданні 29.01.2020 позивач та її представник позов підтримали та просили його задовольнити.

У судовому засіданні 29.01.2020 представник відповідача проти задоволення позову заперечувала.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 09.10.2019 Управлінням Держпраці у Полтавській області прийнято наказ про проведення заходів державного контролю № 218П, зокрема щодо ФОП ОСОБА_1 ; підстава: Конвенція Міжнародної організації праці про інспекцію праці у промисловості й торгівлі № 81 1947 року.

10.10.2019 Управлінням Держпраці у Полтавській області видано направлення № 1796 на проведення заходу державного контролю /а.с. 51/.

За результатами проведення перевірки у період з 10.10.2019 по 21.10.2019 Управлінням Держпраці у Полтавській області складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, від 21.10.2019 № ПЛ 4924/157/АВ, у якому зазначено про порушення позивачем частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України та постанови КМУ № 413, з огляду на наступне /а.с.52-60/.

Так згідно з актом перевірки з метою проведення інспекційного відвідування здійснено вихід 10.10.2019 за фактичним місцем здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 магазин АДРЕСА_2 Продукти".

Під час відвідування встановлено, що в магазині роботу продавця виконує гр. ОСОБА_2 .

У ході проведення подальшого інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 надано письмове пояснення, в якому вказано, що 10.10.2019 об 11:25 прибула комісія Управління держпраці. У магазині позивач знаходилася на робочому місці, біля неї за прилавком, разом із ОСОБА_1 перебувала особа, яку позивач має намір взяти і оформити на роботу. Крім того, у поясненнях зазначено, що вказана особа прийшла до ФОП ОСОБА_1 перший день об 10:00 год. 10.10.2019. Указано, що на даний час позивач працює в магазині сама.

Проте під час інспекційного відвідування сама ФОП ОСОБА_1 перебувала у коридорі магазину "Продукти", а за прилавком у спеціальному верхньому одязі перебувала гр. ОСОБА_2 та здійснювала замовлення продукції постачальників, а також паралельно обслуговувала покупців. Від надання письмових та усних пояснень гр. ОСОБА_2 відмовилася.

Окрім того, членами районної робочої групи з питань легалізації виплати заробітної плати і зайнятості населення у Лохвицькому районі проведено обстеження місця здійснення підприємницької діяльності вищезазначеним суб`єктом господарювання та встановлено факт виконання роботи продавця гр. ОСОБА_2 без належного оформлення, про що складено відповідну довідку обстеження від 10.10.2019.

На момент проведення інспекційного відвідування 10.10.2019 об 11:25 год підтверджуючі документи про прийняття на роботу гр. ОСОБА_2 . ФОП ОСОБА_1 не надано.

Указано, що для проведення стажування необхідно прийняти працівника на роботу. Таким чином, гр. ОСОБА_2 на момент здійснення інспекційного відвідування 10.10.2019 у магазині "Продукти" була допущена до роботи ФОП ОСОБА_1 без належного оформлення трудових відносин.

21.10.2019 Управлінням Держпраці у Полтавській області винесено припис про усунення порушень № ПЛ4924/157/АВ/П /а.с. 23-25/.

24.10.2019 відповідачем направлено ФОП ОСОБА_1 лист в якому зазначено, що 23.10.2019 отримано акт державного інспектора праці від 21.10.2019 № ПЛ 4924/157/АВ інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 , складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформленого працівника, що дає підстави для розгляду справи про накладення штрафу згідно зі статтею 265 КЗпП України у термін, визначений пунктом 3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 /а.с. 65/.

13.11.2019 Управлінням Держпраці у Полтавській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ПЛ4924/157/АВ/П/ТД-ФС, у зв`язку з тим, що гр. ОСОБА_2 на момент здійснення інспекційного відвідування 10.10.2019 в магазині "Продукти" була допущена до роботи ФОП ОСОБА_1 без належного оформлення трудових відносин. Керуючись статтею 259 Кодексу законів про працю України, статтею 53 Закону України "Про зайнятість населення", частиною третьою статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 та на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України, на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 125190,00 грн /а.с. 66-67/.

Не погодившись із указаною постановою, позивач звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Статтею 1 Закону України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (надалі – Закон №877-V) визначено, що заходи державного нагляду (контролю) – планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

За приписами частини четвертої статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

При цьому відповідно до частини п`ятої статті 2 Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі – Порядок №295).

Зазначений Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі – об`єкт відвідування) (пункт 1 Порядку №295).

За змістом пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Підпунктом 3 пункту 5 Порядку №295 встановлено, що інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.

За приписами пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (надалі – Порядок № 509) штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи накладаються на підставі:

рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;

акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/ невиїзного інспектування;

акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

За змістом пункту 10 Порядку № 509 постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Частиною першою статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом частин третьої та четвертої статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підставою для винесення оскаржуваної постанови є висновки Управління Держпраці у Полтавській області про те, що трудові відносини ФОП ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 не були оформлені належним чином, тому позивачем порушено вимоги частини третьої статті 24 КЗпП України та постанови КМУ № 413.

Надаючи оцінку викладеному, суд зазначає таке.

У межах розгляду цієї справи судом надано оцінку порушення трудового законодавства, які зазначені в акті перевірки від 21.10.2019 № ПЛ 4924/157/АВ та які стали підставою для винесення відповідачем оскаржуваної постанови.

Згідно із частиною першою статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до акта та постанови Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу у ході інспекційного відвідування проведеного 10.10.2019 було встановлено, що роботу в магазині продавця виконує ОСОБА_2 .

Водночас позивачем зазначено, що під час перевірки гр. " ОСОБА_2 " у приміщенні магазину 10.10.2019 взагалі не перебувала, оскільки до позивача з метою працевлаштування приходила гр. ОСОБА_3 . Також позивач зазначила, що функції продавця гр. ОСОБА_3 не здійснювала.

Суд зазначає, що штраф, який застосовано відповідачем до позивача у розмірі 125190,00 грн є суттєвим втручанням у майновий стан позивача, у зв`язку з чим відповідач при застосуванні до особи таких суттєвих санкцій відповідальності повинен приймати рішення лише за наявності беззаперечних доказів вини особи.

Разом з цим, відповідачем не надано до суду жодного доказу на підтвердження того, що під час інспекційного відвідування гр. ОСОБА_2 перебувала за адресою: АДРЕСА_1 б, магазин "Продукти" та здійснювала функції продавця, зокрема відпуск товарів покупцям.

Крім того, відповідачем не надано до суду належних доказів на підтвердження того, що Управління Держпраці у Полтавській області зверталося до позивача з метою встановлення особи, що знаходилася під час інспекційного відвідування у магазині.

Суд зазначає, що відповідно до Класифікатора професій ДК 003:2010; професія – 5220; продавець продовольчих товарів повинен уміти: приймати товари; перевіряти заповнення тарних одиниць, їх кількість та вагу, підраховувати штучні товари, перевіряти якість за результатами зовнішнього огляду. Забезпечувати зберігання товарів за кількістю та якістю. Готувати товари до продажу: перевіряти цілісність пакування, розпаковувати із зовнішньої тари, перевіряти наявність маркувальних даних і якість після зберігання; перебирати, протирати, зачищати, нарізати, фасувати товари; забезпечувати наявність відповідно оформлених цінників; розміщувати і викладати товари за групами, видами, сортами з дотриманням правил товарного сусідства. Готувати робоче місце до роботи: встановлювати і перевіряти справність ваговимірювальних приладів, реєстраторів розрахункових операцій, виробничого інвентарю, інструментів; отримувати і готувати пакувальний матеріал. Пропонувати і показувати товари. Консультувати покупців про властивості, смакові особливості, кулінарне призначення та харчову цінність товарів. Пропонувати взаємозамінні і нові товари, а також супутні товари. Нарізати, зважувати і упаковувати товари, підраховувати вартість покупки, перевіряти реквізити чека, видавати покупку. Підраховувати гроші, здавати їх у встановленому порядку. Прибирати нереалізовані товари і тару. Готувати товари до інвентаризації. Контролювати своєчасне поповнення робочого запасу товарів і терміни реалізації продуктів (що швидко та надто швидко псуються). Брати участь в оформленні прилавкових вітрин.

Суд зауважує, що відповідачем не надано до суду належних, достовірних і достатніх доказів допуску особи до виконання функцій продавця за адресою: Полтавська область, Лохвицький район, с. Сенча, вул. Перемоги, 1б, магазин "Продукти".

Так, висновки відповідача щодо допуску гр. ОСОБА_2 до роботи ґрунтуються лише на припущеннях Управління Держпраці у Полтавській області, оскільки відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили, що вказана особа дійсно виконувала функції продавця.

Отже, відповідач не довів фактичного допуску гр. ОСОБА_2 до роботи, що є необхідною умовою для накладення штрафу на фізичну особу - підприємця, яка використовує найману працю.

Допитана у судовому засіданні 29.01.2020 ОСОБА_4 підтвердила, що під час інспекційного відвідування перебувала в магазині, проте, функції продавця не здійснювала.

З урахуванням викладеного, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання протиправною та скасування постанови Управлінням Держпраці у Полтавській області №ПЛ4924/157/АВ/П/ТД-ФС від 13.11.2019.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів статті 1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

Водночас, недосконалість національного законодавства, зокрема в частині застосування економічно необґрунтованих штрафних санкцій, має наслідком непропорційне втручання держави у мирне володіння майном особи.

Натомість прийняття рішень, вчинення дій повинно здійснюватися пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії). Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб.

Принцип пропорційності зокрема передбачає, що:

- здійснення повноважень, як правило, не повинно спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, які заплановано досягти;

- якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані необхідністю досягнення більш важливих цілей;

- несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб`єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії;

- для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш "шкідливі" засоби.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 06 лютого 2001 року (заява № 41205/98) у справі "Tammer v. Estonia" підкреслив, що "в межах своєї наглядової юрисдикції Суд повинен розглянути оскаржуване втручання у світлі всієї справи… Зокрема, Суд має визначити, чи було втручання у цій справі "пропорційним правомірній меті" та чи були підстави, наведені державними органами влади на виправдання даного втручання, "відповідними й достатніми".

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Крім того, Європейський Суд з прав людини у справі Khristov v. Ukraine (заява №24465/04) наголошував на необхідності підтримання "справедливої рівноваги" між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе "особистий і надмірний тягар" (рішення у справі Brumarescu v. Romania).

Суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідачем порушено принцип пропорційності між застосованими заходами у вигляді втручання у майнові права позивача та переслідуваною метою, оскільки розмір штрафних санкцій, визначений статтею 265 КЗпП у редакції, що діяла на момент прийняття оскарженої постанови, є надмірним, що визнано законодавцем при внесенні змін до цієї норми.

Так, Законом України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" від 12.12.2019 № 378-IX у зв`язку з економічно необґрунтованими штрафними санкціями за порушення норм трудового законодавства України, які були передбачені статтею 265 КЗпП України, у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" від 28.12.2014 № 77-VII,I внесено до Кодексу законів про працю України зміни, а саме: абзац другий частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України замінено двома новими абзацами такого змісту:

"фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження;

вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення".

Отже, штрафні санкції, які накладено на позивача на підставі оскаржуваної постанови Управління Держпраці у Полтавській області також є надмірним та економічно необґрунтованим втручанням у майнові права позивача, що захищаються статтею 1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи те, що відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували доводи позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, а позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновки суду щодо задоволення позову, наявні підстави для стягнення з відповідача судового збору, сплаченого позивачем за подання цього позову.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна,119, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39777136) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Полтавській області №ПЛ4924/157/АВ/П/ТД-ФС від 13 листопада 2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 1251,90 грн (одна тисяча двісті п`ятдесят одна гривня дев`яносто копійок) за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна,119, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39777136).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 03.02.2020.

Суддя К.І.Клочко