Рішення № 87447644, 06.02.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7263/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,–

ВСТАНОВИВ:

04 грудня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення № 49 від 15.10.2019 року прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 4120 від 16.07.2019 року та призначити пенсію на пільгових умовах на підставі ч.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи з 04.08.1987 року по 09.03.1993 рік та з 09.03.1993 року по 31.12.1998 рік.

Ухвалою суду від 09 грудня 2019 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалий час працював на вуглевидобувному підприємстві та набув право на призначення пенсії на пільгових умовах згідно з чинним законодавством України. З 26.02.2019 р. зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . 16.07.2019 року звернувся до Відділу з питань перерахунку пенсій № 19 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення йому пенсії на умовах, передбачених ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», однак рішенням № 49 від 15.10.2019 р. відділу з питань перерахунку пенсій № 19 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійною фонду України в Одеській області встановлено, що позивачу відмовлено в призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, оскільки відсутній необхідний пільговий стаж 10 років (за наявності 8 років - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку). До пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 04.08.1987 року по 09.03.1993 року та 09.03.1993 року по 31.12.1998 року на посадах електрослюсаря підземних дільниць, механіка та заступника механіка дільниці, оскільки не підтверджено роботу на пільгових умовах за Списком № 1 повний робочий день. Вказане рішення позивач вважає незаконним та таким, що винесено з порушенням порядку прийняття рішення, порушує його право на належний соціальний захист та підлягає скасуванню. Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. При винесені оскаржуваного рішення відповідачем прийняті тільки довідки № 44 від 22.03.2014 року та № 361 від 29.06.2014 року без урахування відомостей зазначених в довідках, інші документи не були прийняті відповідачем. Наданих відповідачу документів разом із заявою про призначення пенсії було достатньо, відповідач відповідно до норм діючого законодавства України повинен був призначити пенсію позивачу з дня звернення.

20 грудня 2019 року до суду від відповідача за вх.№48705/19 надійшов відзив на позов (а.с.58-62), у якому відповідач зазначає, що рішенням від 15.10.2019 № 49 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, в зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. До пільгового стажу не був зарахований період роботи з 04.08.1987 по 09.03.1993 та з 09.03.1993 по 31.12.1998 на посадах електрослюсаря підземних дільниць, механіка те заступника механіка дільниці оскільки не підтверджено роботу на пільгових умовах за Списком № 1 повний робочий день. З урахуванням зазначеного, пільговий стаж позивача складає 8 років (за даними, що містяться в системі персоніфікованому обліку). Враховуючи вищевикладене, у позивача не вистачає пільгового стажу, визначеного чинним законодавством для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши подані до суду документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

16 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах (а.с.79).

До вказаної заяви позивачем було додано наступні документи (а.с.80):

- копія паспорту та ідентифікаційного коду;

- копія трудової книжки;

- копії дипломів серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 № НОМЕР_3 ;

- копія військового квитка серії НОМЕР_4 ;

- копії довідок № 361 від 29.06.2014 року, №360 від 29.06.2014 року, №437-к від 27.04.2005 року, №440 від 09.02.2000 року, №70 від 06.02.1995 року;

- заява №2134 від 16.07.2019 року;

- свідоцтво про народження.

15 жовтня 2019 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було прийнято рішення №49 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 (а.с.66-67), у якому зазначено, що «…До пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 04.08.1987 по 09.03.1993 та 09.03.1993 по 31.12.1998 на посадах електрослюсаря підземних дільниць, механіка та заступника механіка дільниці оскільки не підтверджено роботу на пільгових умовах за Списком і повний робочий день.

Отже, право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 Ви набудете після досягнення 52 років.

У разі незгоди з прийнятим рішенням воно може бути оскаржено Пенсам фондом України відповідно до Постанови правління Пенсійного фонду України від 12.10.2017 №18-6 про Порядок розгляду скарг на рівнях органів Пенсійного фонду Україна щодо пенсійного забезпечення чи в судовому порядку відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України».

Не погоджуючись з такою позицією суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відповідно до записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_5 , ОСОБА_1 :

1) з 01.09.1986 року по 03.07.1987 року навчався в СПТУ №103;

2) з 30.07.1987 року прийнятий в шахті ім.Челюскінців електрослюсарем (слюсарем) черговим по ремонту обладнання 4-го розряду; з 04.08.1987 року переведений електрослюсарем підземним 4-го розряду з повним робочим днем в шахті та звільнений 05.09.1987 року;

3) 01.09.1987 року зачислений студентом 1 курсу денного відділення Донецького політехнічного інституту;

4) з 25.06.1988 року по 13.09.1989 року проходив службу в лавах Радянської армії;

5) з 28.06.1991 року по 01.08.1991 року працював електрослюсарем 4 розряду підземним з повним робочим днем в шахті «Трудівська» п-о «Донецьквугілля»;

6) з 26.08.1992 року по 24.10.1992 року працював електрослюсарем підземним 5-го розряду з повним робочим днем в шахті «Трудівська» п-о «Донецьквугілля»;

7) 16.11.1992 року виключений із складу студентів Донецького політехнічного інституту через академічну неуспішність;

8) з 09.03.1993 року по 06.12.2007 працював електрослюсарем підземним 5-го розряду з повним робочим днем в шахті, механіком підземним з повним робочим днем в шахті, заступником механіка дільниці підземним з повним робочим днем в шахті.

Згідно ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 року (далі - Закон №1788) та ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058) працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років. При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, встановлений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», знижується на 1 рік.

Відповідно до ст.26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Процедура подання документів для оформлення пенсій визначається Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1 Порядку №22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Згідно пункту 2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого такі документи: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку №22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (п.4.7 Порядку №22-1).

Процедура застосування Списків №1 і №2 визначена Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 року № 383 (далі Порядок №383).

Відповідно до пункту 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Оцінюючи обґрунтування заперечення відповідача щодо не врахування стажу роботи позивача з 04.08.1987 року по 09.03.1993 року та з 09.03.1993 року по 31.12.1998, суд вказує на наступне.

Так, з оскаржуваного рішення відповідача №49 від 15.10.2019 року не можливо встановити конкретні підстави неврахування вказаних періодів роботи позивача окрім фрази загального змісту «не підтверджено роботу на пільгових умовах за Списком №1 повний робочий день», у зв`язку з чим суд доходить висновку про його необґрунтованість.

Суд також вважає необґрунтованим посилання відповідача у рішенні №49, що у вказані періоди роботи позивач працював лише на посаді електрослюсаря підземних дільниць, механіка та заступника механіка дільниці, оскільки у цей період позивач також навчався та проходив військову службу у рядах Радянської армії, однак оцінку цьому відповідачем у рішенні не надано.

Згідно пункту 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 року зазначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період роботи, а у разі відсутності в трудовій книжці таких відомостей, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

Аналогічні положення закріплене і в Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року, відповідно до пункту 1 якого зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Суд зазначає, що у оскаржуваному рішенні відповідача відсутні будь-які посилання щодо невідповідності даних, зазначених у трудовій книжці, помилок у їх оформленні.

При цьому, відповідачем ні у оскаржуваному рішенні, ні у відзиві на позов не надана оцінка наданих позивачем довідок №44 від 22.03.2014 року та №361 від 29.06.2014 року.

Так, відповідно до довідки відокремленого підрозділу «Шахта імені Челюскінців» державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» №44 від 22.03.2014 року (а.с.38) вбачається що ОСОБА_1 повний робочий день працював на ОП «Шахта ім.Челюскінців»: з 30.07.1987 року по 03.08.1987 року в якості електрослюсаря (слюсаря) чергового та по ремонту обладнання дільниці збагачувальної фабрики, та що вказана робота відноситься до Списку 2 розділ 2 п. код 2010400а-19931 постанови РМ СРСР від 22.08.1956 року №1173; з 04.08.1987 року по 05.09.1987 року в якості електрослюсаря підземної дільниці ПР-2, та що вказана робота відноситься до Списки 1 розділу 1 п.1 постанови РМ СРСР від 22.08.1956 року №1173.

Згідно з довідкою відокремленого підрозділу «Шахта Трудівська» державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» №361 від 29.06.2014 року (а.с.39) вбачається що ОСОБА_1 повний робочий день працював у відокремленому підрозділі «шахтоуправління «Трудівська» державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»: з 09.03.1993 року по 15.09.1993 року електрослюсарем підземним дільниці ГК з повним робочим днем в шахті; з 16.09.1993 року по 31.10.1997 року механіком дільниці підземним з повним робочим днем в шахті; з 01.11.1997 року по 03.05.1999 року заступником механіка дільниці підземним з повним робочим днем в шахті; з 04.05.1999 року по 16.02.2000 року електрослюсарем підземним дільниці №1 підземним з повним робочим днем в шахті; з 17.02.2000 року по 14.07.2004 року електрослюсарем підземним дільниці ЕМС з повним робочим днем в шахті; з 15.07.2004 року по 06.12.2007 року механіком дільниці підземним з повним робочим днем в шахті.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка; порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що на період роботи ОСОБА_2 на посаді електрослюсаря діяли:

- Список №1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 (далі – постанова №1173);

- Список №1 виробництв, робіт, професій, посад та показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими умовами праці, зайнятість на яких дає право на пенсію по віку (по старості) на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10 (далі – постанова №10);

- Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах та роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 р. №162 (далі – постанова №162);

- Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах та роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 січня 2003 р. №36 (далі – постанова №36).

Згідно з постанова №1173 у Списку №1 зазначено всі робітники, інженерно-технічні працівники і службовці, зайняті повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, руди, сланцю, нафти, озокериту, газу, графіту, азбесту, солі, слюди і інших рудних і нерудних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників і інших підземних споруд, а також всі працівники, зайняті повний робочий день під землею на обслуговуванні зазначених вище робітників і службовців (медперсонал підземних (здоровпунктів, працівники підземного телефонного зв`язку і т. д.).

Відповідно до постанови №10 у Списку №1 зазначено 1010100а а) всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.

Згідно постанови № 162 у Списку №1 зазначено професії: 1010100а а) Всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах; 1010100г-19931 Електрослюсарі (слюсарі) чергові та з ремонту обладнання, електрослюсарі по стволу, електрослюсарі шахтні по обслуговуванню стволів, шурфів і підйомних машин, зайняті на роботах по обслуговуванню стволів, шурфів і підйомних машин; 1010100б б) Керівники і спеціалісти підземних дільниць.

Відповідно до постанови №36 у Списку №1 зазначено професії: 1.1а а) усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах; 1.1б б) керівники та фахівці підземних дільниць.

Таким чином, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 слід зарахувати до пільгового стажу роботи, який дає право на пільгову пенсію за Списком №1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи з 04.08.1987 року по 05.09.1987 року, з 28.06.1991 року до 01.08.1991 року, з 26.08.1992 року до 24.10.1992 року та з 09.03.1993 року по 06.12.2007 року.

При цьому суд зазначає, що Пунктом 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Водночас законодавець передбачив, що до запровадження такого пенсійного забезпечення пенсії вказаним особам призначаються відповідно до норм цього Закону, а покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій здійснюється у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок проведення атестації, постанова № 442 відповідно) та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць, визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідно до пункту 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

У пункті 4.2 зазначеного Порядку застосування списків зазначається, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Разом з цим, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 10.07.2018 року по справі №227/545/17 та у постанові від 05.03.2019 року по справі №679/774/16-а.

Також судом з диплому А №448325 від 03.07.1987 року та трудової книжки позивача встановлено, що ОСОБА_1 у період з 01.09.1986 року по 03.07.1987 року навчався у середньому ПТУ №103 м.Донецьк УРСР за професією електрослюсар підземний п`ятого розряду (а.с.29).

Згідно ч.1 статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено перелік видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.

Зокрема, підпунктом «д» пункту 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Таким чином, враховуючи те, що з моменту закінчення позивачем 03.07.1987 року середнього ПТУ №103 м.Донецьк за професією електрослюсар підземний п`ятого розряду та до моменту працевлаштування позивачем по професії, що дає право на пільгову пенсію за Списком №1, а саме 04.08.1987 року електрослюсарем підземним 4-го розряду з повним робочим днем під землею на шахті «ім.Челюскінців» пройшло менше трьох місяців, суд вважає, що до стажу, що дає право позивачу на пільгову пенсію відповідно до п «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» слід враховувати період його навчання з 01.09.1986 року по 03.07.1987 року у середньому ПТУ №103 м.Донецьк за професією електрослюсар підземний п`ятого розряду.

Однак, період навчання позивача у Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1987 року по 16.11.1992 року не підлягає зарахуванню до стажу, що дає право позивачу на пільгову пенсію відповідно до п «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки з моменту закінчення позивачем навчання у вказаному закладі до моменту працевлаштування ОСОБА_1 05.09.1993 року на шахті «Трудівська» пройшло більше трьох місяців.

При цьому суд не приймає до уваги наявну в матеріалах справи копію диплому ФВ №785041 від 05.07.1993 року (а.с.30), згідно якого позивач закінчив навчання у Донецькому політехнічному інституті 05.07.1993 року, оскільки вказана інформація розбігається з відомостями трудової книжки ОСОБА_1 . Окрім цього, станом на 05.07.1993 року ОСОБА_1 був працевлаштований на шахті «Трудівська» електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем під землею.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, підпунктом «в» пункту 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_1 01.09.1987 року був зарахований на навчання у Донецькому політехнічному інституті, у період з 25.06.1988 року по 13.09.1989 року був призваний на строкову військову службу у лави Радянської армії, суд вважає, що вказаний період військової служби слід зарахувати позивачу до стажу, що дає право на пільгову пенсію відповідно до п «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення № 49 від 15.10.2019 року Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та про доцільність її задоволення.

При цьому, щодо вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 4120 від 16.07.2019 року та призначити пенсію на пільгових умовах на підставі ч.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи з 04.08.1987 року по 09.03.1993 рік та з 09.03.1993 року по 31.12.1998 рік, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, зазначено, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Верховним Судом у постанові від 19.03.2019 року по справі №345/3526/16-а зроблено висновок, що призначати і виплачувати пенсію на пільгових умовах є дискреційними повноваженнями управління ПФУ і саме ним мають бути реалізовані.

Отже, враховуючи викладене суд вважає, що у задоволенні вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 слід відмовити.

В той же час суд вважає за доцільне з урахуванням ст.9 КАС України зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із зарахуванням до пільгового стажу періоду навчання з 01.09.1986 року по 03.07.1987 року, періодів роботи за Списком №1 з 04.08.1987 року по 05.09.1987 року, з 28.06.1991 року по 01.08.1991 року, з 26.08.1992 року по 24.10.1992 року та з 09.03.1993 року по 06.12.2007 року та періоду проходження військової служби з 25.06.1988 року по 13.09.1989 року.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що, позивачем за подачу даного адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. згідно квитанції №113 від 30 листопада 2019 року (а.с.5).

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 768,40 грн., сплаченого згідно квитанції №113 від 30 листопада 2019 року.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 49 від 15.10.2019 року «Про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із зарахуванням до пільгового стажу періоду навчання з 01.09.1986 року по 03.07.1987 року, періодів роботи за Списком №1 з 04.08.1987 року по 05.09.1987 року, з 28.06.1991 року по 01.08.1991 року, з 26.08.1992 року по 24.10.1992 року та з 09.03.1993 року по 06.12.2007 року та періоду проходження військової служби з 25.06.1988 року по 13.09.1989 року.

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн., сплачений згідно квитанції №113 від 30 листопада 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_6 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна, 83, м.Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385).

Суддя Вовченко O.A.

.