Рішення № 87447576, 06.02.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2020 р. № 400/2358/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , с. Покровка, Очаківський район, Миколаївська область, 57555

до відповідача:Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича, вул. Пушкінська, 17-а, оф.13, м. Миколаїв, 54030

треті особи:Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", вул. Щорса, 36-Б, м. Київ, 01133

про:визнання протиправною та скасування постанови від 19.10.2018 р. ВП № 57476849,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича (відповідач) від 19.10.2018 року, у виконавчому провадженні № ВП № 57476849, про стягнення з боржника ОСОБА_1 основної винагороди у сумі 28135,42 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що приватним виконавцем протиправно винесена постанова про стягнення основної винагороди, оскільки дії по примусовому виконанню рішення не призвели до виконання рішення, т на момент винесення постанови стягнення основної винагороди не було винесено постанови ні про закінчення виконавчого провадження ні про повернення виконавчого збору.

Відповідач, надав суду відзив на позовну заяву, просив у задоволенні позову відмовити, оскільки постанова про стягнення основної винагороди приватного виконавця прийнята відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», Закону України « Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових і рішень інших органів».

Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, матеріали, що містяться у справі, суд встановив таке.

19.10.2018 року приватний виконавець Куліченко Д.В відкрив виконавче провадження ВП № 57476849 з примусового виконання виконавчого документа, а саме: виконавчий лист №2-1231/10, що видав Печерський районний суд м.Києва18.11.2016 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк» заборгованість за кредитним договором № 19/002/07-Zроку в розмірі 278742,10грн.,витрати з оплати судового збору у розмірі 1700,00грн.,120,00грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 792,14грн. витрат понесених позивачем в зв`язку з подачею оголошення в газеті «Урядовий Кур`єр» та «Южная правда». Ухвалою суду від 10.08.2016заміненостягувачанаПАТ«ДельтаБанк».

19.10.2018 позивач прийняв постанову про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 28135,42 грн.

07.12.2018 приватним виконавцем Куліченко Д.О. винесено постанову про арешт майна боржника, згідно якої накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника, кошти і цінні папери, майнові права, корпоративні права частки у статутному капіталі, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно та майнові права боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами, та інше майно боржника, яке зберігаються у банку, в тому числі у індивідуальному банківському сейфі, що належить боржнику.

07.12.2018 винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на всі грошові кошти в будь якій грошовій одиниці та валюті, що містяться на всіх рахунках, у всіх банківських та інших фінансових установах, а також на кошти на всіх рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, та належать боржнику.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Приписами статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

А ч. 5 вказаної статті передбачено, якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Таким чином, основна винагорода приватного виконавця встановлюється у вигляді відсотка суми, що підлягає стягненню, а не суми, яка фактично стягнута у виконавчому провадженні. Така сума основної винагороди стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом, а виплата здійснюється пропорційно до фактично стягнутої суми. У разі невиплати (неотримання) приватному виконавцю винагороди у вигляді відсотка суми, що підлягає стягненню, під час здійснення виконавчого провадження, яке завершено, останній має право на примусове стягнення такої винагороди в сумі, що несплачена під час розподілу стягнутих із боржника коштів.

Позивачем не наведено жодної підстави, виключний перелік яких встановлено статтею 27 Закону України "Про виконавче провадження", за якої основна винагорода приватного виконавця за даної ситуації не повинна стягуватись.

В свою чергу, з аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що основна винагорода приватного виконавця встановлюється у вигляді відсотка суми, що підлягає стягненню, а не суми, яка фактично стягнута у виконавчому провадженні. У разі невиплати (неотримання) приватному виконавцеві винагороди у вигляді відсотка суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом, під час здійснення виконавчого провадження, яке завершено, останній має право на примусове стягнення такої винагороди у сумі, що несплачена під час розподілу стягнутих із боржника коштів.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону № 1404 основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Враховуючи, що в чинній редакції ст. 27 Закону № 1404 розмір виконавчого збору залежить від суми, що підлягає стягнення, а не від фактично стягнутої, суд вважає позицію відповідача обґрунтованою.

Стосовно доводів позивача, що відповідачем оскаржувана постанова не надсилалась на адресу позивача, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Відповідно до виконавчого листа №2-1231/10, що видав Печерський районний суд м. Києва - 18.11.2016 року, місце проживання боржника зазначено: АДРЕСА_1 (арк.спр. 36), Постанова про відкриття провадження від 19.10.2018 року ВП № 57476849 направлена саме на цю адресу, що підтверджується описом поштового відкладення та інформацією про відправлення (арк.спр. 42). Отже відповідачем дотримано всі вимоги Закону України «Про виконавче провадження».

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки відповідач довів правомірність оскаржуваної постанови, у задоволенні позову слід відмовити.

Підстави для вирішення питання розподілу судових витрат згідно із статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, з огляду на те, що позивачу відмовлено в задоволенні позову.

Керуючись ст. 2, 19, 77, 139, 241 – 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича (вул. Пушкінська, 17-а, оф.13, м. Миколаїв, 54030, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.М. Мельник