Рішення № 87447567, 07.02.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2020 р. № 400/347/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О. М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз", вул. Погранична, 159, м. Миколаїв, 54003

до відповідача:Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), вул. Богдана Хмельницького, 34, м. Одеса, Одеська область, 65007 Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056

треті особи:Старший державний виконавець Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Новохатько М.О., вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056

про:визнання протиправною та скасування постанови від 14.01.2020 ВП № 60568332,

ВСТАНОВИВ:

22 січня 2020 року Акціонерне товариство „Оператор газорозподільної системи „Миколаївгаз” звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа – старший державний виконавець Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про накладення штрафу від 14 січня 2020 року у виконавчому провадженні № 60568332.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на такі обставини, як нездійснення державним виконавцем перевірки стану виконання позивачем як боржником у виконавчому провадженні рішення суду на користь фізичної особи; неврахування державним виконавцем листа позивача від 10 січня 2020 року, яким було направлено витяг з особового рахунку стягувача на підтвердження заборгованості за спірний період; не зазначення у постанові вимоги про виконання рішення протягом 10 робочих днів та не попередження позивача про кримінальну відповідальність.

Ухвалою від 27 січня 2020 року суд відкрив провадження в адміністративній справі № 400/347/20 та постановив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями розгляду, передбаченими для окремих категорій термінових адміністративних справ.

За клопотанням представника позивача суд ухвалою від 03 лютого 2020 року залучив до участі у справі у статусі співвідповідача Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

У відзивах на позовну заяву Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та третя особа – старший державний виконавець Новохатько М. О. проти позовних вимог заперечують та просять відмовити в позові, посилаючись на таке: державний виконавець 03 грудня 2019 року здійснив перевірку стану виконання рішення; витяг з особового рахунку стягувача, доданий до листа позивача від 10 січня 2020 року, не відображає дій позивача як боржника з виконання рішення суду; закінчення державним виконавцем виконавчого провадження у зв`язку з повним фактичним виконанням, установленим на підставі повідомлення та довідки позивача від 27 січня 2020 року.

У відповіді на відзив позивач посилався на нездійснення перевірки державним виконавцем стану виконання рішення, а також закінчення державним виконавцем виконавчого провадження на підставі повного фактичного виконання згідно з постановою від 29 січня 2020 року.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина п`ята статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд установив таке.

Матеріали справи свідчать, що 12 листопада 2019 року державний виконавець Інгульського відділу ДВС Новохатько М. О. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № 60568332 з примусового виконання виконавчого листа № 2/477/920/18, виданого Жовтневим районним судом Миколаївської області 01 листопада 2019 року, про зобов`язання позивача здійснити перерахунок заборгованості за спожитий газ ОСОБА_1 починаючи з 24 квітня 2014 року по 28 липня 2016 року.

У пункті 2 цієї постанови зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення протягом 10 робочих днів.

Постанова про відкриття виконавчого провадження отримана позивачем 21 листопада 2019 року, що підтверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції позивача на супровідному листі до постанови.

03 грудня 2019 року державний виконавець ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 Миколаїв АДРЕСА_2 . АДРЕСА_3 , 159 склала акт про те, що виходом за місцезнаходженням боржника (позивача), з метою виконання рішення зобов`язального характеру, встановлено, що резолютивну частину рішення боржником прослухано в повній мірі. Акт підписаний державним виконавцем та комерційним директором позивача Щербаковим С. ОСОБА_3 .

11 січня 2020 року позивач надав до Інгульського відділу ДВС лист від 10 січня 2020 року б/н такого змісту: „Відповідно до витягу з особового рахунку ОСОБА_1 (о/р 1000200724) за період з 24 квітня 2014 року по 28 липня 2016 р. та станом на грудень місяць 2017 р. аванс (переплата) складає 722,98 грн.” До листа додано витяг з особового рахунку ОСОБА_1 .

Дослідивши зазначений лист із додатком (витягом з особового рахунку стягувача), суд установив, що ані лист, ані витяг з особового рахунку не містять посилань на виконання позивачем виконавчого листа № 2/477/920/18, виданого Жовтневим районним судом Миколаївської області 01 листопада 2019 року. Зокрема, у листі констатується факт переплати за особовим рахунком за певний період, але відсутня будь-яка інформація щодо дій, проведених позивачем на виконання рішення суду, у тому числі здійснення перерахунків. З наведеного листа не є можливим установити, чи є зазначена у ньому переплата наслідком дій позивача з виконання судового рішення, чи такий стан особового рахунку мав місце безвідносно до відповідного рішення суду.

14 січня 2020 року державний виконавець Новохатько М. О. винесла постанову про накладення на позивача штрафу у сумі 5100,00 грн., за невиконання рішення суду. У пункті 2 цієї постанови зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Постанова про накладення штрафу отримана позивачем 17 січня 2020 року, що підтверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції позивача на супровідному листі до постанови.

27 січня 2020 року позивач на виконання вимоги старшого державного виконавця ОСОБА_2 . надав державному виконавцю довідку товариства про здійснення позивачем перерахунку за період з 24 квітня 2014 року по 28 липня 2016 року, що підтверджується відбитком штампу вхідної реєстрації відповідача на листі позивача від 27 січня 2020 року б/н.

28 січня 2020 року старший державний виконавець Новохатько М. О. за місцезнаходженням позивача за участю представника позивача Сімцис Ю. В. склала акт про те, що виходом державного виконавця з метою повторної перевірки виконання зобов`язання встановлено повне фактичне виконання рішення боржником згідно з довідкою від 27 січня 2020 року про перерахунок заборгованості за період з 24 квітня 2014 року по 28 липня 2016 року.

29 січня 2020 року державний виконавець Новохатько М. О. винесла постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/477/920/18, виданого Жовтневим районним судом Миколаївської області 01 листопада 2019 року, з посиланням на повне фактичне виконання рішення згідно з довідкою від 27 січня 2020 року про перерахунок стягувачу заборгованості за період з 24 квітня 2014 року по 28 липня 2016 року.

Спір між сторонами полягає в тому, чи дотримані державним виконавцем вимоги чинного законодавства під час відкриття виконавчого провадження винесення постанови від 14 січня 2020 року про накладення на позивача штрафу.

Згідно із статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За нормами статті 1 Закону України „Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною шостою статті 26 Закону України „Про відкриття виконавчого провадження” за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

За нормами частини четвертої статті 19 Закону України „Про виконавче провадження” сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.

Відповідно частин першої та другої статті 63 Закону України „Про виконавче провадження” за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

За приписами статті 75 Закону України „Про виконавче провадження” у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Як зазначено вище, у постанові про відкриття виконавчого провадження від 12 листопада 2019 року, державний виконавець установив строк виконання рішення суду у десять робочих днів.

Відомостей щодо добровільного виконання рішення суду позивач не надав ані державному виконавцю, ані суду.

Суд приймає аргумент відповідача щодо здійснення державним виконавцем перевірки виконання рішення 03 грудня 2019 року. Зокрема, станом на дату виходу державного виконавця за місцезнаходженням боржника (позивача) – 03 грудня 2019 року – рішення не було виконане боржником, що не заперечується позивачем та випливає із змісту акту від 03 грудня 2019 року. Жодних пояснень, зауважень, доповнень до акту від 03 грудня 2019 року позивач не вніс, незважаючи на участь у складанні цього акта посадової особи позивача - комерційного директора.

Позивач стверджує, що саме листом від 10 січня 2020 року б/н він повідомив відповідача про виконання рішення суду.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, рішення у справі № 2/477/920/18 позивач виконав згідно з довідкою від 27 січня 2020 року, що підтверджується відповідною довідкою та актом державного виконавця від 28 січня 2020 року.

Суд зазначає, що навіть у разі виконання позивачем рішення 10 січня 2020 року, строк у десять робочих днів, установлений у постанові про відкриття виконавчого провадження, станом на 10 січня 2020 року сплинув.

Позивач не надав відомостей про звернення до державного виконавця із клопотаннями про відкладення виконавчих дій тощо, повідомленнями про будь-які складнощі у виконанні рішення суду, наявність певних поважних причин неможливості провести перерахунок за особовим рахунком стягувача в установлений законом строк.

У пункті 51 рішення Європейського суду з прав людини у справі „Юрій Миколайович Іванов проти України” зазначено, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.

Установлена Законом України «Про виконавче провадження» відповідальність за невиконання рішення суду немайнового характеру виконує функцію запобігання невиконанню судових рішень.

Позивач не навів суду поважних причин невиконання ним рішення про здійснення перерахунку за особовим рахунком громадянина-стягувача в установлений строк для добровільного виконання рішення суду та не надав доказів на їх підтвердження.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд дійшов переконання, що оскаржувана позивачем постанова від 14 січня 2020 року прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, а також обґрунтовано, оскільки повноваження державних виконавців на винесення відповідних постанов передбачені Законом України „Про виконавче провадження”, обставина невиконання позивачем рішення суду в установлений законом добровільний строк знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду, а поважних причин пропуску цього строку позивач не навів ані суду, ані державному виконавцю.

Суд вважає оскаржувану постанову такою, що прийнята пропорційно, враховуючи невиконання позивачем рішення суду у добровільному порядку, у тому числі і до відкриття виконавчого провадження, а також досить значний проміжок часу між датою винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та фактичним виконання судового рішення немайнового характеру (здійснення перерахунку), не обґрунтування позивачем складності виконання судового рішення про здійснення перерахунку за особовим рахунком стягувача, та надання державному виконавцю доказів фактичного виконання рішення невдовзі після отримання оскаржуваної постанови про накладення штрафу.

Беручи до уваги складений за участю представників позивача акт державного виконавця від 03 грудня 2019 року, суд вважає, що оскаржувана постанова прийнята з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Аналізуючи своєчасність прийняття оскаржуваної постанови, суд зазначає, що ця постанова винесена набагато пізніше за дату спливу строку для добровільного виконання рішення суду. Разом з тим, ця обставина не порушила прав сторін виконавчого провадження, а тому не впливає на оцінку судом правомірності постанови.

З огляду на вищезазначене суд дійшов переконання про відмову в позові.

У зв`язку з відмовою в позові, згідно із статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір, сплачений позивачем за звернення до адміністративного суду, не підлягає до стягнення з відповідача.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства „Оператор газорозподільної системи „Миколаївгаз” (вул. Погранична, 159, м. Миколаїв, 54003; код за ЄДРПОУ: 05410263) до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Богдана Хмельницького, буд. 34, м. Одеса, 65007, код за ЄДРПОУ: 43315529), Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056; код за ЄДРПОУ: 34993225) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник