Рішення № 87447549, 07.02.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2020 р. № 400/2633/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 про:визнання протиправною та скасування вимоги від 13.03.2019 р. № Ф-1840-17-у,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернулась до адміністративного суду з позовом (арк. спр. 23-25) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1840-17-У від 13.03.2019 Головного управління ДФС у Миколаївській області (надалі – Управління або відповідач).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала, що вона є пенсіонеркою за віком, а тому, відповідно до пункту 4 статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (надалі – Закон № 2464), звільнена від його обов`язкової сплати. Також ОСОБА_1 зауважила, що відповідач не направив їй оскаржувану вимогу, чим позбавив позивача можливості оскаржити її в адміністративному порядку. Крім того, позивач послалась на те, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.08.2015 у справі № 814/2006/15 було встановлено відсутність обов`язку позивача зі сплати єдиного внеску. Додатково ОСОБА_1 повідомила, що оскаржувана вимога не була узгодженою, тому відповідач протиправно направив її до відділу державної виконавчої служби.

Ухвалою про відкриття провадження у справі суд, зокрема, зобов`язав відповідача продати належним чином засвідчені копії всіх документів на підтвердження суми недоїмки, пояснення щодо періоду, за який виникла недоїмка, та щодо обставин, за яких вимога стала узгодженою.

Управління позов не визнало, зазначило у відзиві (арк. спр. 43-43), що суму єдиного внеску за 2015 рік позивач визначила самостійно, тому відповідна сума підлягала обов`язковій сплаті. Доказів на підтвердження самостійного визначення позивачем суми зобов`язання з єдиного внеску та пояснень щодо обставин узгодження оскаржуваної вимоги відповідач не подав.

Позивач подала відповідь на відзив (арк. спр.52-53), в якій, зокрема, звернула увагу на ненадання відповідачем доказів на підтвердження суми недоїмки.

Правом подати заперечення Управління не скористалось.

Як встановлено судом, 13.07.2006 ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 № 325231 (арк. спр. 26).

З 01.01.2012 позивач перейшла на спрощену систему оподаткування (група 3, ставка єдиного податку – 5%), що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серії А № 505757 (арк. спр. 28).

16.07.2014 ОСОБА_1 було видано пенсійне посвідчення, в якому зазначено, що вона отримує пенсію за віком (арк. спр. 29).

13.03.2019 Управління сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1840-17 в сумі 11 096,67 грн. (арк. спр. 32).

Як зазначено у позові, цю вимогу позивач отримала 29.03.2019 та оскаржила її в адміністративному порядку. В ході оскарження було з`ясовано, що сума 11 096,67 грн. складається із заборгованості з єдиного внеску за 2015 рік та за 2018 рік. Доказів на підтвердження зазначених обставин матеріали справи не містять.

13.03.2019 Управління сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1840-17 у в сумі 1 267,95 грн. (надалі – Вимога, арк. спр. 33).

Листом від 23.07.2019 № 5569/9/14-29-17-21 (арк. спр. 34) Управління направило Вимогу до Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.

24.07.2019 було відкрито виконавче провадження ВП № 59642955 з виконання Вимоги (арк. спр. 36).

У відзиві Управління повідомило, що вказана у Вимозі сума (1 267,95 грн.) була самостійно визначена позивачем у Звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік, що був поданий 06.02.2016 та зареєстрований за № 1604439261.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 25 Закону № 2464 (в редакції, що була чинною станом на 13.03.2019), орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Пунктом 3 розділу VI затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 «Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» встановлено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Таким чином, Управління, в силу частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, мало довести належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факт того, що позивач була зобов`язана сплатити вказану у Вимозі суму.

Відповідні докази у справі відсутні, звіт, на який вказав відповідач у відзиві, суду не був наданий.

За твердженнями позивача, вказана у Вимозі сума є сумою єдиного внеску за 2015 рік.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 (в редакції, що була чинною у 2015 році) передбачалось, що платниками єдиного внеску є фізичні особи – підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

При цьому, частиною четвертою статті 4 Закону № 2464 було встановлено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі платники можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Оскільки позивач обрала спрощену систему оподаткування, є пенсіонером за віком та отримує відповідно до закону пенсію, вона звільнена від сплати єдиного внеску.

Доказів добровільної участі ОСОБА_1 у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідач не подав.

За таких обставин суд визнав, що у відповідача не було законних підстав для визначення позивачу суми недоїмки та, відповідно, для формування та надсилання вимоги.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати розподіляються відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом стягнення сплаченої позивачем суми судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Управління.

Керуючись статтями 2, 9, 12, 19, 77, 139, 241-243, 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Миколаївській області від 13.03.2019 № Ф-1840-17 У від 13.03.2019 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 1 267,95 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 768,40 грн., що був сплачений платіжною квитанцією від 16.09.2019 № 0.01465733428.1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна