Рішення № 87447148, 07.02.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2020 р. справа № 300/2289/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.11.2018 року за № 0020291306, за № 0020301306, за № 0020311306,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.11.2018 року за № 0020291306, за № 0020301306, за № 0020311306 з підстав неправомірного висновку про порушення вимог податкового законодавства.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень помилково відніс до додаткового блага суми різниці за основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню та сумою такого боргу, визначеного за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 року дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків.

04.12.2019 року позивачем зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки усунуті.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 11.02.2019 (а.с.31-33). У відзиві проти задоволення позовних вимог представник відповідача заперечив, вказав, що позивачем не подано декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік, та не сплачено податку на доходи фізичних осіб і військовий збір з отриманого в 2017 році доходу у вигляді додаткового блага (суми боргу, прощеного ПАТ “Райфайзен Банк Аваль”), а тому, у відповідності до положень Податкового кодексу України відповідачем правомірно нараховано позивачу штрафні санкції та винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Позивач своїм правом подання відповіді на відзив не скористався.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено наступне.

За результатами проведеної Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманих доходів за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 платника податків – фізичної особи громадянина ОСОБА_1 , що оформлені актом від 03.10.2018 №847/09-19-13-06/ НОМЕР_1 , відповідачем встановлено порушення позивачем вимог підпункту 164.2.17 “д” пункту 164.2 статті 164, пункту 179.7 статті 179, пункту 167.1 статті 167, підпункту 49.18.4, пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179, пункту 1.2, підпункту 1.6, пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України (а.с.38-40).

Як зазначено в акті перевірки, на підставі проведеного аналізу відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів, наявних у ГУ ДФС в Івано-Франківській області щодо інформації про отримані доходи, відповідачем встановлено, що громадянином ОСОБА_1 у 2017 році отримано дохід у вигляді додаткового блага від АТ “Райфайзен Банк Аваль” (анулювання основної суми кредитної заборгованості) в розмірі 1 246 711, 54 грн.

З метою підтвердження даної інформації відповідачем до АТ “Райфайзен Банк Аваль” направлено запит від 17.05.2018 №5965/10/09-19-50-02-23 (а.с.43).

У відповідь на вказаний запит, на адресу відповідача надійшов лист від 11.06.2018 №4-2/487, яким підтверджено те, що ОСОБА_1 у 2017 році отримано дохід у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитом, що становить 1 246 711, 54 грн. (а.с.44).

З огляду на те, що позивачем на час перевірки декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік не подано, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір не сплачено, відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 05.11.2018:

- № 0020291306, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 280 510 грн. 10 коп., в тому числі 224 408, грн. 08 коп. за податковим зобов`язанням та 56 102 грн. 02 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0020301306, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170 грн. 00 коп.;

- № 0020311306, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 23 375 грн. 83 коп., в тому числі 18 700 грн. 67 коп. за податковим зобов`язанням та 4 675 грн. 16 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач з метою захисту своїх порушених прав звернувся із позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із такого.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, суд керується положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та враховує приписи Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (надалі, також – ПК України).

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано положеннями Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI.

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Згідно із абзацом другим пункту 164.1 статті 164 ПК України, загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту “д” 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Отже, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту) та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, у тому числі шляхом повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

З наявної у матеріалах справи копії договору про часткове прощення боргу за кредитним договором №014/0015/74/73925 від 27.04.2007, укладеного між позивачем та ПАТ “Райфайзен Банк Аваль” 30.01.2017 (а.с.45-47), вбачається, що станом на день укладення договору, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складала 5 358 320 грн. 36 коп., з них: 46 571,58 дол. США заборгованості за основною сумою боргу, що станом на дату підписання договору становила 1 266 385, 67 грн.; 30 098,93 дол. США – заборгованість за відсотками; 3 273 477, 30 грн. – заборгованість за пенею.

Листом АТ “Райфайзен Банк Аваль” від 11.06.2018 №4-2/487 підтверджено нарахування банком ОСОБА_1 доходу у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитним договором в сумі 1 246 711,54 грн., яка є заборгованістю за основною сумою боргу (а.с.44).

Разом з цим, відповідно до пункту 6.3 договору про часткове погашення боргу від 30.01.2017, позивача повідомлено про те, що сума анульованого основного боргу буде включена банком до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь позивача, за підсумками звітного періоду, в якому такий борг анульовано (прощено). Позивачу також роз`яснено, що на нього покладається обов`язок сплати податку на доходи фізичних осіб з суми анульованого (прощеного) основного боргу та відображення суми отриманого доходу у вигляді анульованого (прощеного) боргу у річній податковій декларації (а.с. 45-47).

У позовній заяві позивач звертає увагу суду на приписи пункту 8 підрозділу 1 розділу XX “Перехідні положення” ПК України, відповідно до змісту якого, не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Виходячи з аналізу наведеної норми, суд зазначає, що з метою оподаткування, доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX “Перехідні положення” ПК України, слід розглядати окремо.

Враховуючи викладене, у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX “Перехідні положення” Кодексу, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм підпункту “д” підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України та оподатковується податком на доходи фізичних осіб.

Таким чином, з огляду на те, що прощена (анульована) сума боргу позивача є саме основною сумою боргу (кредиту), застосування положень пункту 8 підрозділу 1 розділу XX “Перехідні положення” ПК України до даних правовідносин є помилковим, а тому, доводи позивача стосовно відсутності підстав для включення до розрахунку загального річного оподатковуваного доходу суму прощеного (анульованого) боргу суд відхиляє.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у рішенні, ухваленому по справі №826/6896/17 (адміністративне провадження №К/9901/57674/18) 24 жовтня 2018 року.

Підсумовуючи наведене і враховуючи те, що прощена сума боргу (кредиту) позивача у розмірі 1 246 711,54 грн. у розумінні підпункту “д” 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, суд вважає правомірними дії відповідача щодо винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 05.11.2018 № 0020291306.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0020301306 від 05.11.2018, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170 грн. 00 коп., то слід зазначити наступне.

Як передбачено положеннями п.120.1 ст.120 ПК України, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Згідно абзацу «д» підп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, боржник самостійно сплачує податок з таких доходів (додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням) та відображає їх у річній податковій декларації.

Оскільки судом встановлено обставини отримання позивачем додаткового блага, за відсутності у матеріалах справи доказів у підтвердження подання ним декларації, суд вважає, що контролюючим органом правомірно застосовано штраф у розмірі 170 грн.

Стосовно правомірності збільшення відповідачем суми грошового зобов`язання позивача зі сплати військового збору, суд зважає на таке.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (підпункт 1.1 пункт 161 підрозділу 10 Кодексу), тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Отже, отримання фізичною особою доходу, зокрема у вигляді вищевказаного додаткового блага, обумовлює виникнення в неї обов`язку зі сплати військового збору з такої суми.

Разом з цим, правильним є і здійснений відповідачем розрахунок сум грошового зобов`язання позивача зі сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Так, у відповідності до пункту 167.1 статті 167 ПК України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, встановлено накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зі змісту оскаржуваних податкових повідомлень-рішень судом встановлено, що відповідачем правомірно, у відповідності до вимог вищенаведених правових положень збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 224 408, 08 грн. (1 246 711,54 Х 18%) та військового збору у розмірі 18 700,67 (1 246 711,54 Х 1,5%) та нараховано штрафні санкції.

Посилання позивача на порушення відповідачем порядку проведення перевірки в частині не повідомлення, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Зокрема, копією повідомлення про вручення поштового відправлення, супровідного листа, повідомлення про проведення перевірки та повідомлення про запрошення (а.с. 35, 36).

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, є, зокрема, захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень, у тому числі з боку державних органів.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, досліджені докази наявні в матеріалах справи, норми законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими і не підлягають задоволенню, оскільки доказів, які б спростовували правомірність рішення відповідачів позивачем не представлено, а відповідач у спірних правовідносинах, діяв відповідно до наданих йому повноважень у встановленому законом порядку, в зв`язку з чим суд приходить до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43142559, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.11.2018 року за № 0020291306, за № 0020301306, за № 0020311306 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.