Рішення № 87446988, 03.02.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 лютого 2020 року м. Ужгород№ 260/605/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі судового засідання Костелей І.Ф.

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача: представник - Ігнатенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Адвоката Ільницького ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

02 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2307-50 У від 04.02.2019 р., яка винесена Головним управлінням ДФС у Закарпатській області. Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має право на зайняття адвокатською діяльністю згідно з рішенням Ради адвокатів Закарпатської області №192 від 12.07.2016 р. Окрім того, з 2017 року позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на спрощеній системі оподаткування, у якості якого перебуває на податковому обліку. Однак при черговому відвідуванні контролюючого органу йому стало відомо про те, що відповідачем винесено вимогу про сплату боргу, відповідно до якої станом на 31.01.2019 р. в нього наявна заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 8990,02 грн. При цьому така виникла у зв`язку з нарахуванням йому єдиного соціального внеску за здійснення незалежної професійної діяльності адвоката. Таке рішення відповідача вважає протиправним, оскільки контролюючим органом було протиправно повторно взято його на облік як особу, що здійснює незалежну професійну діяльність, без подання такою особою заяви, що не передбачено законодавством. Окрім того, таке рішення передбачає повторну сплату єдиного внеску за ту ж саму діяльність, що не відповідає критерію «пропорційності», суперечить меті сплати єдиного внеску та є надмірним втручанням держави у майновий стан позивача.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №260/605/19.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року зупинено провадження в адміністративній справі №260/605/19 до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у зразковій справі №Пз/9901/10/19 (№520/3939/19).

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року поновлено провадження в справі №260/605/19.

05 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Закарпатській області, в якій просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Ф-2307-50 від 07 червня 2019 року, яка винесена Головним управлінням ДФС у Закарпатській області. Така місить аналогічне нормативне обґрунтування правомірності заявлених позовних вимог. Додатково зазначив, що оскаржена податкова вимога від 07 червня 2019 року винесена податковим органом за період з 31.12.2017 р. по 31.05.2019 р. Однак з 13 травня 2019 року позивачем припинено підприємницьку діяльність та розпочато здійснення власне адвокатської діяльності через адвокатське бюро. Незважаючи на зазначене, контролюючим органом протиправно донараховано єдиний соціальний внесок за весь період травня 2019 року.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року зупинено провадження в адміністративній справі №260/960/19 до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у зразковій справі №Пз/9901/10/19 (№520/3939/19).

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року поновлено провадження в справі №260/960/19 .

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року об`єднано у одне провадження адміністративні справи №260/605/19 та №260/960/19.

28 травня 2019 року до Закарпатського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 27.05.2019 р. в адміністративній справі №260/605/19, відповідно до змісту якого проти задоволення позову заперечив. Зокрема, вважає, що позивач перебуває на обліку в контролюючому органі як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, а тому є платником єдиного соціального внеску. Дані про таке відповідають інформації з офіційних реєстрів. Так, згідно з чинним законодавством взяття на облік платників податків контролюючим органом здійснюється за принципом організаційно єдності реєстраційних процедур у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами Центрального контролюючого органу. Зазначене спростовує твердження позивача про відсутність підстав для взяття його на облік. Вважає, що фізична особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність не може бути підприємцем у межах такої діяльності, а тому відсутні підстави стверджувати про подвійний облік чи подвійне оподаткування. Звертає увагу суду на те, що законом не передбачено розмежування фізичних осіб-підприємців за їх кодами діяльності, а тільки за наявністю в особи статусу фізичної особи-підприємця чи особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. Тому, якщо особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, має намір провадити незалежну професійну діяльність, вона зобов`язана подати до контролюючого органу відповідну заяву для встановлення у облікових даних відповідної ознаки та подальшого вірного обліку такої, що не може вважатися повторним взяттям на облік. Чинне законодавство розмежовує дві окремі категорії платників – фізичні особи-підприємці та фізичні особи, які провадять професійну незалежну діяльність. З огляду на це вважає, що фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, та одночасно здійснює підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, реєструється у контролюючому органі та веде дві книги обліку доходів та витрат, подає дві декларації за результатами звітного року, а тому є двома окремими платниками єдиного соціального внеску. У зв`язку із зазначеним вважає, що оскаржена вимога є правомірною та скасуванню не підлягає.

Відзив на позовну заяву аналогічного змісту був поданий відповідачем також 26 липня 2019 року в межах адміністративної справи №260/960/19. Додатково відповідач звернув увагу суду на ту обставину, що статус фізичної особи-підприємця згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач мав до 29 травня 2019 року, тобто до цього часу був платником єдиного внеску в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону. Платник зобов`язаний сплачувати єдиний соціальний внесок до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується такий. Тому у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення такої діяльності. Зазначене спростовує посилання позивача на неправомірність нарахування єдиного соціального внеску за травень 2019 року. Щодо твердження позивача про неотримання доходу від здійснення незалежної професійної діяльності вважає, що такі спростовуються відомостями з офіційного сайту «Судова влада України», відповідно до яких ОСОБА_1 супроводжує значну кількість справ як адвокат.

13 червня 2019 року позивач подав до суду відповідь на відзив в адміністративній справі №260/605/19, відповідно до якої доводи відповідача вважає безпідставними. Так, зокрема, зазначає, що відповідачем не наведено жодних правових підстав та поданих позивачем документів, що б підтверджували правомірність взяття його на облік як самозайняту особу. Заявляє, що він сплачував єдиний соціальний внесок у межах добровільно здійснюваної підприємницької діяльності. Разом з тим, до органів Пенсійного фонду України або контролюючого органу із заявою про постановку на облік, як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, не звертався. Таку діяльність не здійснював, а тому сплачувати єдиний соціальний внесок як платник в розумінні п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону не зобов`язаний.

27 серпня 2019 року позивач надіслав до суду відповідь на відзив в адміністративній справі №260/960/19, з аналогічними обґрунтуваннями. Окремо звертає увагу суду не те, що винесена відповідачем вимога про сплату боргу №Ф-2307-50 від 07.06.2019 р. включає в себе суму заборгованості в розмірі 8990,02 грн. за період з 31.12.2017 р. по 31.01.2019 р., на яку вже також було винесено вимогу, оскаржену в межах адміністративної справи №260/605/19. Таким чином, відбулося повторне нарахування заборгованості без належних на те підстав.

15 січня 2020 року до Закарпатського окружного адміністративного суду надійшли додаткові пояснення позивача б/н від 13.01.2020 р. в адміністративних справах №260/605/19 та 260/960/19, відповідно до яких зазначає, що за наявного існуючого правового регулювання взяття та перебування на обліку платника єдиного внеску фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності не передбачено. Разом з тим, взяття на облік особи як платника єдиного внеску – фізичної особи-підприємця та внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб унеможливлює нарахування такого за іншим типом платника без прийняття відповідних рішень і внесення змін до попереднього обліку особи.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в засіданні суду 03 лютого 2020 року проти задоволення позову заперечив з мотивів його безпідставності.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей Єдиного реєстру адвокатів України, ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) 21 липня 2016 року Радою адвокатів Закарпатської області на підставі рішення від 12.07.2016 р. №192 видано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №21/1082 (арк. спр. 63).

13 липня 2017 року проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , основним видом економічної діяльності якого обрано «Діяльність у сфері права» (арк. спр. 12 – 14).

Відповідно до відомостей облікової картки платника податків ОСОБА_1 13 липня 2017 року такого взято на податковий облік як фізичну особу-підприємця платника єдиного податку, а також на облік платників єдиного соціального внеску як страхувальника – фізичну особу-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування (арк. спр. 50 – 52).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 єдиний соціальний внесок сплачував в якості платника – фізичної особи-підприємця, що обрав спрощену систему оподаткування. Жодних аргументів щодо правильності нарахування, порядку та своєчасності сплати такого контролюючий орган не заявляє.

08 лютого 2018 року контролюючим органом до облікової картки платника податків ОСОБА_1 внесено відомості щодо встановлення такому ознаки незалежної професійної діяльності (арк. спр. 51).

04 лютого 2019 року Головним управлінням ДФС у Закарпатській області (далі – ГУ ДФС у Закарпатській області) винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2307-50, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску станом на 31 січня 2019 року становить 8990,02 грн. (арк. спр. 37).

29 травня 2019 року проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та знято такого з податкового обліку (арк. спр. 159).

07 червня 2019 року ГУ ДФС у Закарпатській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2307-50, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску станом на 31 травня 2019 року становить 10825,32 грн. (арк. спр. 141).

Вважаючи вказані вимоги протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску врегульовано Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464-VІ (далі - Закон).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску згідно норм ст. 4 Закону є, серед інших, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону), а також особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону).

Отже, законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Разом з тим, аналіз зазначених норм свідчить про те, що Закон не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.

ОСОБА_1 у період існування спірних правовідносин сплачував єдиний соціальний внесок як фізична особа-підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування, тобто був платником єдиного внеску в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону. Дана обставина сторонами не заперечується.

Спірні правовідносини виникли з приводу нарахування контролюючим органом ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування окрема як платнику, що здійснює незалежну професійну діяльність.

Відповідно до ст. 5 Закону (в редакції, чинній на момент взяття позивача на облік як платника єдиного соціального внеску), облік осіб, зазначених у частині першій статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску на час виникнення спірних правовідносин регулювалося Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №1162 від 24.11.2014 р. (далі – Порядок №1162). Дія такого поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у п.п. 1, 4, 5 та 51 ч. 1 ст. 4 Закону.

Так, згідно п.п. 1, 2 Розділу ІІІ Порядку №1162 взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою №1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою №12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку. Платники єдиного внеску, зазначені в п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону, подають заяву за формою №1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності.

П. 3 Розділу ІІІ Порядку №1162 встановлено, що платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою №2-ЄСВ згідно з додатком 3 до цього Порядку.

Аналіз положень Закону, Порядку №1162 свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за встановленою формою. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» законодавство не передбачає.

Доказів такого, що ОСОБА_1 подавав до контролюючого органу заяву про взяття на облік як особу, що здійснює незалежну професійну діяльність, відповідач не надав. Натомість, як вбачається з відомостей облікової картки ОСОБА_1 , відповідач самостійно 08 лютого 2018 року встановив позивачу як фізичній особі-підприємцю ознаку незалежної професійної діяльності, що не узгоджується з нормами Порядку №1162, якими визначена процедура взяття на облік платників єдиного внеску.

Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування створюється для забезпечення, зокрема, ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації. Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб (ч.ч. 1, 2 ст. 16 Закону).

Абз. 3 ч. 1 ст. 20 Закону передбачено, що реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами (абз. 3 ч. 2 ст. 20 Закону).

Порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з реєстру застрахованих осіб визначається Положенням, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України №10-1 від 18.06.2014 р (далі – Положення №10-1).

З метою забезпечення обробки інформації в реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки (п. 1 розділу ІІІ Положення №10-1).

Згідно п. 2 розділу ІІІ Положення №10-1 облікова картка відкривається в разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом.

Відповідно до п. 2 розділу ІV Положення №10-1, до облікових карток реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Дослідивши форму витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (додаток 8 до Положення №10-1), суд зазначає, що до відомостей, які містить цей витяг, віднесено й відомості щодо статусу застрахованої особи, серед типів фізична особа-підприємець та самозайнята особа, тобто особа, яка провадить незалежну професійну діяльність. Разом з тим, такого статусу застрахованої особи, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, Положення №10-1 не визначає.

З огляду на наведене та проведений правовий аналіз норм Закону та Положення №10-1, суд вважає, що в контролюючого органу відсутні повноваження за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до ПФУ щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

З урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно встановив позивачу як платнику єдиного соціального внеску фізичній особі-підприємцю ознаку незалежної професійної діяльності та нарахував на цій підставі недоїмку з єдиного соціального внеску.

Така правова позиція висловлена також Верховним Судом у рішенні від 02 вересня 2019 року у зразковій справі №Пз/9901/10/19 (№520/3939/19), залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року.

Суд враховує, що дана адміністративна справа відповідає ознакам типової справи, наведених в рішенні Верховного Суду від 02 вересня 2019 року у зразковій справі №Пз/9901/10/19. Зокрема, позивач є самозайнята особа, яка є платником єдиного внеску, у межах провадження незалежної професійної діяльності (наукової, літературної, артистичної, художньої, освітньої, викладацької, медичної практики, адвокатської практики, нотаріальної практики, релігійної (місіонерської) діяльності); відповідач є суб`єктом владних повноважень - територіальним орган доходів і зборів, на обліку якого стоїть платник єдиного внеску; предмет спору – рішення відповідача у справі (вимога) про сплату позивачем боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що оскаржувані податкові вимоги про сплату боргу (недоїмки) винесені контролюючим органом протиправно, а тому підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код – НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ – 39393632) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2307-50 У від 04.02.2019 р., яка винесена Головним управлінням ДФС у Закарпатській області.

3. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Ф-2307-50 від 07 червня 2019 року, яка винесена Головним управлінням ДФС у Закарпатській області.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, код ЄДРПОУ - 39393632) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код – НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1536,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII Перехідних положень КАС України).

Повний текст рішення виготовлено 06 лютого 2020 року.

СуддяР.О. Ващилін