Рішення № 87446891, 06.02.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 року м. Житомир справа № 240/11664/19

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомира, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління ДФС у Житомирській області, про визнання протиправною відмови у скасуванні арешту майна, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

14 листопада 2019 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомира, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління ДФС у Житомирській області, у якому просить:

- визнати протиправною відмову про скасування арешту майна Богунського відділу державної виконавчої служби в місті Житомир від 31 жовтня 2019 року №93400;

- зобов`язати Богунський відділ державної виконавчої служби міста Житомир винести постанову про скасування арешту з квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на праві спільної часткової власності володіє 1/5 частини квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Маючи намір продати свою частку квартири, позивач отримав довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме на майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, з якої дізнався, що на квартиру у цілому накладено арешт на підставі постанови державного виконавця про накладення арешту від 5 листопада 2012 року ВП №18808076. Позивачу також, після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, стало відомо, що виконавче провадження завершене, а виконавчий документ повернуто стягувачу. Позивач на власну заяву про зняття арешту отримав відмову з посиланням на те, що арешт може бути знято лише за рішенням суду.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи, вказаною ухвалою також було встановлено відповідачу строк для подання відзиву на адміністративний позов.

Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві, та була отримана відповідачем 5 грудня 2019 року, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача у поштовому повідомленні про отримання поштового відправлення (а.с.27).

Відповідач вимоги ухвали суду від 2 грудня 2019 року у частині надіслання відзиву на адміністративний позов не виконав.

Враховуючи наведене, відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи належним чином.

Третій особі також була надіслана ухвала про відкриття провадження за адресою, зазначеною у позовній заяві, та була отримана третьою особою 5 грудня 2019 року, про що свідчить підпис уповноваженої особи третьої особи у поштовому повідомленні про отримання поштового відправлення (а.с.26).

Враховуючи наведене, третя особа вважається такою, що повідомлена про розгляд справи належним чином.

Положеннями частини 3 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи мають право, зокрема: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Частиною 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до довідки у справі головуючий суддя Гурін Д.М. у період з 31 січня 2020 року до 4 лютого 2020 року перебував на амбулаторному лікуванні, у зв`язку з чим рішення у справі ухвалено 6 лютого 2020 року.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що з 4 листопада 2008 року ОСОБА_1 володіє на праві спільної часткової власності 1/5 частини квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

У березні 2019 року позивач вирішив продати свою частку вказаної квартири.

Отримавши Інформаційну довідку з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №158811347 від 7 березня 2019 року (а.с.12-13) позивачу стало відомо, що на квартиру в цілому накладено арешт, реєстраційний номер обтяження №13204361, який зареєстровано 5 листопада 2012 року об 11 год. 58 хв. Житомирською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №18808076 від 5 листопада 2012 року винесеною державним виконавцем Богунського ВДВС Житомирського МУЮ Сілантьєвим І.Ю.

2 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження в інтересах позивача до Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомира (а.с.14).

У відповідь на його заяву, було отримано лист від 9 вересня 2019 року №73540 з якого встановлено, що виконавче провадження №18808076 було завершене державним виконавцем у 2012 році, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (редакція Закону, яка на даний час втратила чинність), шляхом винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу. Згідно положень Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №470/7 від 5 липня 1999 року (втратила чинність), строк зберігання переданих до архіву завершених виконавчих проваджень становить 3 (три) роки, а після спливу строку зберігання, дані виконавчі провадження підлягають знищенню (а.с.15).

26 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про зняття арешту з майна позивача до Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомира, посилаючись на частину 1 статті 50 Закону України №606-XIV від 21 квітня 1999 року «Про виконавче провадження» (в редакції, яка була чинна на момент завершення виконавчого провадження), у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідь на вказану заяву, позивачем було отримано лист №93400 від 31 жовтня 2019 року про відмову у задоволенні заявлених вимог. Богунський відділ державної виконавчої служби міста Житомира у своїй відмові посилається на частини 4, 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», який чинний на сьогодні (а.с.16).

Не погодившись з такою відмовою відповідача, та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 1 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі — Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями статті 40 Закону №1404-VIII передбачено, зокрема, що у разі закінчення виконавчого провадження, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

За змістом частини 2 статті 59 Закону №1404-VIII у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Відповідно до частин 4, 5 статті 59 Закону №1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Судом встановлено, що виконавче провадження №18808076 було завершене державним виконавцем у 2012 році, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України від 21 квітня 1999 року №606-XIV «Про виконавче провадження», шляхом винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу (а.с.15).

Пункт 2 частини 1 статті 47 Закону України від 21 квітня 1999 року №606-XIV «Про виконавче провадження» встановлює, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Таким чином, зі встановлених вище обставин та наявних доказів вбачається, що державний виконавець не знайшов майно на яке може бути звернуто стягнення.

У відповіді від 31 жовтня 2019 року відповідач не повідомляє про наявність відкритих виконавчих проваджень відносно позивача. Станом на час розгляду справи до суду не надходила інформація про відкриті виконавчі провадження відносно позивача.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача про відсутність підстав для арешту на 1/5 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , якою володіє ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності, оскільки стягувач з 2012 року не пред`являє вимог до позивача та не звертається до виконавчої служби з питань примусового виконання виконавчого листа.

Що стосується вимоги позивача про зняття арешту з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , суд вважає, що вказана вимога може бути задоволена частково, оскільки позивач є власником лише 1/5 частини квартири та не має права діяти від імені решти співвласників квартири, решта співвласників не зверталися до суду із позовом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн, які суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 243, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомира (вул.Перемоги, 55, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 35021511), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління ДФС у Житомирській області (вул.Ю.Тютюнника, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 39459195) про визнання протиправною відмови у скасуванні арешту майна, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Богунського відділу державної виконавчої служби в місті Житомир від 31 жовтня 2019 року №93400 у скасуванні арешту майна ОСОБА_1 .

Зобов`язати Богунський відділ державної виконавчої служби міста Житомир скасувати арешт з 1/5 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 26186912), що належить ОСОБА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог — відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомира 768,40 грн на відшкодування судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.М. Гурін