Рішення № 87446756, 07.02.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2020 року м. Житомир справа № 240/12390/19

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту протоколу засідання, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом (а.с. 28-34), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати п. 7 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 08.11.2019 № 150;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити протягом місяця з дня набрання законної сили рішенням суду ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

В обґрунтування позову зазначає, що військовослужбовцю одноразова грошова допомога виплачується незалежно від часу настання інвалідності та часу звільнення.

Ухвалою від 14.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву (а.с.46-49), в якому просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що другу групу інвалідності позивачу встановлено вперше у травні 1984 року, а отже до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги; у зв`язку із підтвердженням йому ІІ групи інвалідності мав право на отримання страхової суми за державним обов`язковим особистим страхуванням на умовах, визначених Постановою КМУ від 19.08.1992 № 488.

Проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рядовий ОСОБА_1 брав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан та 28.12.1983 отримав тяжке поранення з відривом лівої нижньої кінцівки (а.с. 9-14, 18, 35).

28.05.1984 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, причина - поранення, отримане при виконанні обов`язків військової служби (а.с. 20).

Відповідно до довідки медико-соціальної експертної комісії серії 12-18 ЖИЗ № 075321 від 01.06.2000 ОСОБА_1 при повторному огляді встановлено ІІ групу інвалідності з 16.05.2000, причина - поранення при виконанні інтернаціонального обов`язку (а.с.21).

В подальшому, позивач звернувся до ОВК з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, яку Житомирське ОВК направило до Міністерства оборони України.

Пунктом 7 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 08.11.2019 № 150 (а.с. 15) позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки на час встановлення інвалідності в 1984 та 2000 роках не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога, допомога) - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п.4 - встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 9 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").

Кабінет Міністрів України постановою від 25.12.2013 року № 975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) і інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

Пунктом 2 цієї Постанови встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року № 284 і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року № 1331;

допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Предметом спору у цій справі є вимога особи про скасування протоколу про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги інваліду 2 групи та стягнення цієї допомоги.

Судом встановлено, що 2 групу інвалідності позивачу вперше було встановлено у травні 1984 року та повторно в травні 2000 року, одноразова грошова допомога не призначалась, а відтак до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, що діяло на день виникнення у позивача права на отримання такої допомоги.

Статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей№ (у редакції, чинній станом на 16.05.2000) передбачалось, що військовослужбовці, а також військовозобов`язані, призвані на збори, підлягають державному обов`язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов`язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом «б» пункту 6 Умов державного обов`язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов`язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 488, встановлено, що НАСК «Оранта» виплачує страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Отже, позивач у зв`язку із встановленням йому 2 групи інвалідності набув право на отримання страхової суми за державним обов`язковим особистим страхуванням на умовах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 488, яка була чинною станом на момент встановлення йому 2 групи інвалідності у 2000 році.

При цьому, права на виплату одноразової грошової допомоги згідно з Порядком № 975 позивач автоматично не набув, оскільки таке право безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положеннями законодавства, яке було чинним саме на той момент.

Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, що відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 9 листопада 2018 року у справі № 759/5707/16-а.

У той же час, на зміну обсягу прав особи у сфері соціального захисту військовослужбовців, зокрема на отримання одноразової грошової допомоги може впливати настання обставин, з якими законодавство прямо пов`язує рівень соціального захисту, зокрема зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності.

Отже, у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Разом з тим, періодичне підтвердження раніше встановленої групи інвалідності або відсотка втрати працездатності не є обставиною, яка спричиняє виникнення у військовослужбовця нових прав у сфері соціального захисту, якщо про це прямо не вказано у законодавстві, що регулює ці правовідносини.

Таким чином, оскільки позивачу 2 групу інвалідності встановлено у травні 2000 року, після чого не виникло обставин, з якими Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов`язує право на отримання одноразової грошової допомоги (встановлення більшого відсотка втрати працездатності, встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі), він не має права на отримання одноразової грошової допомоги як інвалід 2 групи на умовах діючої редакції Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку № 975.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 7 лютого 2019 року у справі №127/12061/17, від 14 березня 2019 року у справі № 127/12394/17, а згідно ч. 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код 00034022) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк