Ухвала суду № 87446600, 07.02.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

07 лютого 2020 р.Справа №160/1419/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Олійник В.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ:

05 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якій просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-116389-17 від 06.02.2019 року складену Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

Ухвалою суду від 07 лютого 2020 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.

Разом з позовною заявою позивачем була подана заява про забезпечення адміністративного позову в якій остання просить зупинити стягнення у виконавчому провадженні №59812447, відкритому 15.08.2019 р. Дніпровським районним відділом ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області на підставі виконавчого документа - Вимоги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-а) про сплату боргу (недоїмки) №Ф-116389-17 від 06.02.2019р. на суму 18 276, 72 грн. до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі.

В обґрунтування заяви позивач зазначила, що вважає оскаржувану вимогу незаконною та необгрунтованою, та має намір скористатись своїм правом на оскарження її в судовому порядку, але примусове стягнення за оскаржуваною вимогою вже розпочато на підставі Постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.08.2019 р. та на підставі Постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 22.11.2019 р. Дніпровського районного відділу ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області у ВП №59812447.

Відтак, з огляду на ту обставину, що вже здійснюється примусове стягнення недоїмки із заробітної плати позивача, та поки судом буде розглянуто зазначену вище позовну заяву, у позивача є обґрунтовані підстави вважати, що оскаржувану суму недоїмки вже буде стягнуто в примусовому порядку ще до вирішення справи по суті та дана обставина істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши вищевказане клопотання, суд враховує наступне.

Частинами першою, другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами.

В той же час заходи забезпечення адміністративного позову мають бути належними та відповідними заявленому адміністративному позову, стосуватись прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі з приводу порушення яких заявлено адміністративний позов.

Також при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;

- наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;

- ймовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Забезпечення позову у спосіб, який пропонує позивач, фактично є вирішенням спору по суті без судового розгляду, що є неприпустимим.

Крім того, з матеріалів позовної заяви та з клопотання про забезпечення позову суд не вбачає очевидних ознак протиправності дій відповідача, що є вагомою умовою у вирішенні питання про забезпечення адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. ст. 150, 154, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову - відмовити.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. ст. 293, 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.М. Олійник