Рішення № 87446469, 29.01.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2020 року Справа № 160/10613/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.

при секретарі судового засідання Бурцевій Я.Е.

за участю:

представника позивача Афоніна О.В.

представника відповідача Ковальової Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС, яку в судовому засіданні замінено правонаступником - Дніпровською митницею Держмитслужби (далі - Дніпровська митниця Держмитслужби, відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2019/200209/2, прийняте 04.10.19 Дніпропетровською митницею ДФС.

В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено наступне:

- 04.10.2019 року до Дніпропетровської митниці ДФС для митного оформлення в режимі імпорту придбаного в Німеччині за 5500 євро автомобіля «Mercedes-Benz E200», подана митна декларація типу №UА110150/2019/241400 із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів із зазначенням митної вартості 6458 евро;

- відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2019/200209/2 від 04.10.2019 року, за яким митна вартість товару скоригована в сторону збільшення до 11500 євро з застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - резервного;

- в рішенні митниці відсутнє посилання на наявність хоча б одної обставини, передбаченої частинами 3, 4 статті 53 Митного кодексу України, за яких посадова особа митниці мала право вимагати подання додаткових документів;

- оплата за товар здійснена у готівковій формі, тому надання платіжних документів є неможливим;

- відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення не враховано висновок експертного автотоварознавчого дослідження про оцінку транспортного засобу від 01.10.2019 року 1536т19, у якому зазначено про пошкодження автомобіля;

- оскаржуване рішення не містить обгрунтування числового значення митної вартості, а взято за основу митну вартість з митної декларації від 20.08.2019 року №UA408010/2019/21653;

- у рішенні вказано про застосування останнього 6-го резервного методу визначення митної вартості, однак не вказано, чому неможливо було визначити митну вартість на підставі 2-го (за ціною договору щодо ідентичних товарів) або 3-го методу (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів);

Ухвалою суду від 06.11.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Представник Дніпровської митниці Держмитслужби надав до суду відзив на позову, у якому просив суд відмовити у задоволенні позову. В обгрунтування своєї позиції зазначив наступне:

- позивачем при поданні митної декларації та документів до неї не дотримано вимоги п. 2.2., 2.3 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом МФУ від 30.05.2012 року №631, а саме не забезпечено декларантом перекладу документів українською мовою;

- декларантом не надано при митному оформленні банківські платіжні документи, що унеможливлює підтвердження заявленого рівня вартості як ціни, що фактично була сплачена за товар;

- жодного документа, що підтверджує митну вартість транспортування до митного оформлення позивачем не надано.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, у якій підтримав позицію, що викладена у позовній заяві та додаткового вказав, що відповідачу була подана заява від 02.10.2019 року про те, що витрати на доставку авто склали 100 евро. В інвойсі №1753 вказано, що продавцем вартість автомобіля отримана готівкою. Здійснюючи коригування митної вартості за резервним методом на підставі іншої МД, відповідачем не враховано реальний фізичний стан автомобіля, тип кузову, ціни, показника одометру.

26.11.2019 року відкладено судове засідання у зв`язку з неявкою представників сторін на 06.12.2019 року; 06.12.2019 року відкладено судове засідання у зв`язку з неявкою представників сторін на 27.12.2019 року; 27.12.2019 року задоволено клопотання представника відповідача та замінено відповідача на його правонаступника - Дніпровську митницю Держмитслужби і оголошено перерву в судовому засіданні до 09.01.2020 року; 09.01.2020 року у зв`язку зі складністю справи та з метою забезпечення права учасників справи на надання додаткових доказів, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання 21.01.2020 року; 21.01.2020 року оголошено перерву у підготовчому засіданні до 29.01.2020 року.

За письмовою згодою учасників справи розгляд справи по суті відбувся 29.01.2020 року після закриття підготовчого провадження.

В судовому засіданні 29.01.2020 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов. Представник відповідача заперечувала проти позову, просила суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що 04.10.2019 року декларантом ТОВ “АСТРАФІШ” за дорученням ОСОБА_1 подано до Дніпропетровської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA110150/2019/241400 від 04.10.2019 року, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: автомобіль легковий, для перевезення людей, що використовувався, марки Mercedes-Benz, модель Е200, номер кузова/VIN - НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 2143 см3, потужність - 100 кВт, екологічна норма - ЄВРО-5, дата виготовлення - 01.01.2014 року, колір - бежевий, торговельна марка - Mercedes-Benz, реєстраційний номер - НОМЕР_2 . Країна виробництва - Німеччина. Додаткова інформація: автомобіль використовувався в службі таксі, що підтверджується розшифровкой VIN кода та висновком експертного товарознавчого дослідження про оцінку транспортного засобу №1536т19 від 01.10.2019 року. (а.с.10).

Під час митного оформлення у митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у сумі 6458 евро, яка складається з вартості транспортного засобу, визначеної експертом - 6358 євро та витрат на транспортування – 100 евро.

Одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення:

- рахунок-фактура (інвойс) №1753 від 26.09.2019 року, в якому зазначено, що вартість автомобіля складає 5500 евро, яка отримана готівкою; транспортний засіб є уживаним після аварії, колишнє таксі, має числення видимі та невидимі дефекти (а.с.11,105);

- заява щодо витрат на транспортування від 02.10.2019 року в сумі 100 евро (а.с.12);

- висновок експертного автотоварознавчого дослідження №1536т19 від 01.10.2019 року про оцінку транспортного засобу з розрахованою ринковою вартістю імпортованого транспортного засобу - 6358 євро (а.с.13-16).

На пропозицію відповідача надати додаткові документи, позивач надав лист від 04.10.2019 року, в якому повідомив Дніпровську митницю Держмитслужби, що додаткових документів не має можливості надати.

04.10.2019 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів номер №UA110150/2019/200209/2, згідно якого митну вартість товару було визначено відповідно до статті 64 Митного кодексу України (далі - МК України) за резервним методом на підставі відомостей інформаційних ресурсів митних органів за ЕМД від 20.08.2019 року №UA408010/2019/21653 та яка склала 11150 евро (а.с. 24-26).

У рішенні Дніпропетровською митницею ДФС зазначено, що декларантом:

- не дотримано вимоги п. 2.2., 2.3 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом МФУ від 30.05.2012 року №631, а саме не забезпечено декларантом перекладу документів українською мовою;

- не надано банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати;

- жодного документа, що підтверджує митну вартість транспортування до митного оформлення позивачем не надано.

Позивач подав нову митну декларацію №UА110150/2019/241825, за якою товар випущений у вільний обіг.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина 1 статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 51 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частина 4 статті 58 МК України вказує, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).

За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах пятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує те, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Як вже було встановлено судом, позивачем при поданні митної декларації надано документи, що передбачені частиною 2 статті 53 МК України.

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України).

Згідно з частиною 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 МК України).

За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 статті 54 МК України).

У відповідності до частини 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з частиною 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частина 5 статті 54 МК України передбачає, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Разом з тим, відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Судом встановлено, що митна вартість імпортованого транспортного засобу визначена декларантом за основним методом у сумі 6458 євро та включає: ринкову ціну товару у розмірі 6358 євро, яка розрахована експертом у висновку експертного автотоварознавчого дослідження №1536т19 від 01.10.2019 року про оцінку транспортного засобу (а.с.13-16) та є більшою за ціну придбання – 5500 евро, що підтверджується рахунком №1753 від 26.09.2019 року року (а.с.11, 150); витрати на транспортування у розмірі 100 євро, що підтверджуються заявою позивача від 02.10.2019 року (а.с.12).

Відповідач поставив під сумнів митну вартість товару у зв`язку із відсутністю банківських документів, що підтверджують оплату товару. Разом з тим, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Оскільки розрахунок за товар відбувався в готівковій формі, то цей факт не може бути підтверджений банківськими документами.

Також суд зазначає, що МК України не визначає вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому, на думку суду, заява про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товару.

Як вбачається з рішення про коригування митної вартості, відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, використав відомості з інформаційних ресурсів митних органів щодо вартості іншого транспортного засобу, яка зазначена у декларації №UA408010/2019/21653 від 20.08.2019 року (а.с. 26 зворотній бік).

Разом з тим, суд критично ставиться до вказаної інформації враховуючи те, що графа 43 (метод визначення вартості) вказаної декларації містить код - 6, що відповідно до Розділу ІІ Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року № 651, вказує на застосування резервного методу (стаття 64 МК України). Дана обставина свідчить, що метод визначення вартості у вищевказаній декларації зазначений у зв`язку з коригуванням вартості за ініціативою митного органу, а не за ініціативою декларанта.

При цьому, митницею не враховано реальний технічний стан автомобіля, який ввозився позивачем та декларувався, його характеристики, пошкодження тощо.

Про передчасність висновків щодо можливості визначення митної вартості транспортного засобу, який ввозився позивачем, за ЕМД від 20.08.2019 року №UA408010/2019/21653 у розмірі 11150 евро свідчить і висновок експертного автотоварознавчого дослідження т108/20 від 28.01.2020 року про ідентифікацію транспортних засобів (а.с.143-149). Так, у висновку зазначено, що транспортний засіб, який ввозився позивачем та транспортний засіб, митне оформлення якого проведено за вказаною вище ЕМД не є ідентичними, бо мають розбіжності в основних ознаках і параметрах, а саме тип КТЗ відрізняється: седан і універсал (авто позивача), та мають різні платформи W212 та S212 відповідно, що зумовлює і різну вартість таких транспортних засобів.

В силу вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, вищевикладене у сукупності свідчить про недоведеність відповідачем правомірності визначення в оскаржуваному рішенні митної вартості транспортного засобу позивача на рівні 11150 євро.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також враховує приписи частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У зв`язку з недоведеністю відповідачем правомірності прийняття оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

У відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1255,60 грн., що підтверджується квитанціями №23998 від 31.10.2019 року, №9245 від 05.11.2019 року.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1255,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) до Дніпровської митниці Держмитслужби (адреса: 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43350935) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартість товарів від 04.10.2019 року №UA110150/2019/200209/2.

Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби судові витрати у розмірі 1255 (одна тисяча двісті п`ятдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення в повному обсязі складено 07 лютого 2020 року.

Суддя М.В. Бондар