Рішення № 87446243, 07.02.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 лютого 2020 р. Справа № 120/463/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитришеної Р.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука В.В.

представника позивача: Подолян Я.В.

без участі представника відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку визначеному статтею 283 КАС України адміністративну справу

за заявою: Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21018)

до: Селянського (фермерського) господарства "Терра" (вул. Садова, буд. 567, с. Пирогів, Тиврівський район, Вінницька область, 23352)

про: визнання обґрунтованим рішення про застосування умовного арешту майна та прийняття рішення про зупинення видаткових операцій

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали заяви Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21018) до Селянського (фермерського) господарства "Терра" (вул. Садова, буд. 567, с. Пирогів, Тиврівський район, Вінницька область, 23352) про визнання обґрунтованим рішення про застосування умовного арешту майна та прийняття рішення про зупинення видаткових операцій.

Обґрунтовуючи вимоги заяви, вказано, що Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято наказ №414 від 24.01.2020 про проведення фактичної перевірки Селянського (фермерського) господарства "Терра". Голова СФГ "Терра", ознайомившись з наказом ГУ ДПС у Вінницькій області №414 від 24.01.2020, направленнями на перевірку №186 від 28.01.2020 та №187 від 28.01.2020, а також із запитом від 28.01.2020 щодо надання документів, відмовився надати документи посадовим (службовим) особам контролюючого органу при проведенні фактичної перевірки та відмовився від допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки, про що відповідно складено акт №67 від 29.01.2020 та акт №68 від 29.01.2020.

Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 94.2 ст. 94, п. 94.6 ст. 94 ПК України, ГУ ДПС у Вінницькій області було прийнято рішення від 05.02.2020 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків. Оскільки рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна СФГ "Терра" прийнято 05.02.2020 о 10:00 год., позивачем дотримано всіх вимог законодавства та подано до суду заяву у вищезазначений 24-х годинний термін звернення.

Так, заявник звернувся до суду із заявою про визнання обґрунтованим рішення від 05.02.2020 про застосування умовного адміністративного арешту майна Селянського (фермерського) господарства "Терра" та прийняття рішення про зупинення видаткових операцій платника податків на розрахункових рахунках Селянського (фермерського) господарства "Терра".

Ухвалою суду від 06.02.2020 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено заяву до судового розгляду на 07 лютого 2020 р. о 14:30 год. Встановлено відповідачу строк до 11:00 год. 07.02.2020 для подання відзиву на заяву в порядку, визначеному ст. 162 КАС України.

07.02.2019 надійшов відзив на заяву з якого слідує, що відповідач заперечує щодо задоволення адміністративного позову з огляду на недотриманння податковим органом усіх умов за яких посадові особи мають право приступити до проведення фактичної перевірки, зокрема, порушено п. 81.1. ст. 81 ПК України, а саме наказ №414 від 24.01.2020 не містить підстав для проведення фактичної перевірки, визначених ст. 80 ПК України. Разом з тим, податковим органом в порушення вимог п. 81.2 ст. 81 ПК України не було складено акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови у недопуску до перевірки.

Окремо, представник відповідача зазначає про те, що 30.01.2020 СФГ "Терра" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом про визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДПС у Вінницькій області за №414 від 24.01.2002. Ухвалою суду від 03.02.2020 у справі №120/368/20-а прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Селянського фермерського господарства "Терра" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу. Також, про оскарження вказаного наказу відповідач повідомляв ГУ ДПС у Вінницькій області повідомленням від 30.01.2020. Так, відповідачем вчинено дії направлені на відновлення порушеного, на його думку, права шляхом оскарження наказу до суду.

З огляду на вказане, СФГ "Терра" заперечує законність проведення фактичної перевірки, недопуск до якої й зумовив звернення ГУ ДПС у Вінницькій області із даною заявою.

При цьому, представник відповідача вказує на наявність у даній справі спору про право. Адже, Верховний Суд у постанові від 14.11.2018 у справі №818/907/16 дійшов висновку, що незгода платника із проведенням перевірки (оскарження в судовому порядку наказу про проведення документальної перевірки) підтверджує існування спору про право в цих правовідносинах.

На підтвердження позиції про існування спору про право в контексті даних правовідносин, представником відповідача надано постанову Верховного Суду від 15.08.2018 у справі №804/1453/17, постанову Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №818/907/16 та постанову Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №П/811/1723/17.

Одночасно із відзивом представником відповідача - адвокатом Білошкурським О.В. подано клопотання про неможливість прибути у судове засідання, однак у зв`язку із прискореним розглядом справи, просить суд залучити до участі у даній справі його помічника ОСОБА_1 як представника відповідача.

Ухвалою суду від 07.02.2020, проголошеною без виходу до нарадчої кімнати, відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача, з огляду на те, що відповідно до п.п. 8.2 п. 8 Положення про помічника адвоката, помічник адвоката (адвокатського бюро, об`єднання) має право здійснювати ряд дій, які не заборонені законодавством, за умови надання письмової згоди клієнтом адвоката. Відтак, оскільки до матеріалів справи згоду клієнта, передбачену вказаним Положенням, не надано, помічник адвоката Чорна О.М. не має правових підстав для представництва інтересів відповідача.

В судовому засіданні представник позивача підтримала подану заяву. Щодо її вирішення поклалась на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

На підставі п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80, п. 82.2 ст. 82 ПК України, з метою проведення перевірки із питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і пального", постанови НБУ України від 06.07.1995 "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", постанови Правління НБУ України від 15.12.2004 №637 та 29.12.2017 №148 "Про затвердження Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні" та інших нормативно-правових актів, ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято наказ №414 від 24.01.2020. Відповідно до наказу вирішено провести фактичну перевірку СФГ "Терра" з 28.01.2020, терміном 10 діб, за період з 01.05.2019, за наслідком чого сформовані направлення на перевірку за №№186, 187 від 28.01.2020 та направлено запит про надання копій документів від 28.01.2020.

Листом від 29.01.2020 СФГ "Терра" повідомило про недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки на підставі наказу №414 від 24.01.2020, з огляду на порушення п. 81.1. ст. 81 ПК України.

29.01.2020 ГУ ДПС у Вінницькій області складено акт за №67 про відмову платника податків у наданні документів посадовим (службовим) особам контролюючого органу при проведені фактичної перевірки та акт за №68 про відмову від допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.

05.02.2020 о 10:00 год. ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, яким застосовано умовний адміністративний арешт майна платника СФГ "Терра", що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: Вінницька область, Тиврівський район, с. Пирогів, вул. Садова, буд. 56.

З огляду на викладене, заявник звернувся до суду із заявою про визнання обґрунтованим рішення від 05.02.2020 про застосування умовного адміністративного арешту майна Селянського (фермерського) господарства "Терра" та прийняття рішення про зупинення видаткових операцій платника податків на розрахункових рахунках Селянського (фермерського) господарства "Терра".

Надаючи правову оцінку обставинам, які зумовили звернення заявника до суду у порядку ст. 283 КАС України, суд керується наступними приписами норм чинного процесуального та податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено право контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п.п. 19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Статтею 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За приписами п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Одночасно, в силу абз. 5 п. 81.1 ст. 81 ПК України, непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Згідно з положеннями пп. 16.1.13 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов`язані з утриманням об`єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків (п.81.2 ст.81 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом є адміністративний арешт майна платника податків.

Згідно з п.п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано у разі якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Підпунктом 94.5 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт майна може бути повним або умовним. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Відповідно до п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Загальну процедуру застосування адміністративного арешту майна платника податків визначено Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 №632 (далі - Порядок).

Пунктами 1-2 розділу IV Порядку передбачено, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених розділом III цього Порядку, та на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Обґрунтованість арешту, накладеного на майно платника податків рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, має бути перевірена судом протягом 96 годин. У такому разі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу подається до суду протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють таке звернення до суду. Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

ГУ ДПС у Вінницькій області у своїй заяві просить визнати обґрунтованим рішення від 05.02.2020 про застосування умовного адміністративного арешту майна та зупинення видаткових операцій платника податків на розрахункових рахунках.

Аргументами податкового органу щодо прийняття рішення про зупинення видаткових операцій платника податків на розрахункових рахунках, вказано, що реалізація такого права пов`язана з наявністю, правомірністю та обґрунтованістю рішення керівника податкового органу щодо застосування арешту майна платника податків. Така вимога передбачена ст. 94 ПК України, які визначають арешт коштів на рахунках платника податків у якості складової загального арешту майна, що відрізняється виключно процедурою застосування. Застосування арешту коштів є можливим лише у разі арешту майна, застосованого згідно з п. 94.2 ст. 94 ПК України. При цьому, вказує позивач, що арешт коштів може здійснюватися шляхом звернення до адміністративного суду з позовом у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника.

Суд зазначає, що накладення адміністративного арешту та зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків є різними за своєю правовою суттю та не можуть підмінятися одне одним.

Підстави застосування зазначених заходів не є тотожними та передбачені різними нормами ПК України.

Саме з огляду на нетотожність вказаних інструментів податкового законодавства в ст. 283 Кодексу адміністративного судочинства України заяви щодо здійснення органом доходів і зборів вказаних повноважень визначені в різних підпунктах ч. 1 ст. 283 КАС України, як заяви з різним предметом звернення. Відтак предмет позову є законодавчо визначеним, та свідомо закріпленим законодавцем в різних підпунктах ч. 1 ст. 283 КАС України.

Згідно рішення податкового органу про застосування арешту майна, підставою для прийняття такого рішення слугувало саме п.п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України, тобто якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Так, відповідно до п. 94.6 цієї статті керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

В силу п. 94.10 ст. 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

При цьому п.п. 94.4 ст. 94 ПК України визначено, що арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Отже, кошти платника податку виключені з категорії майна, на яке може бути накладено арешт в порядку, визначеному ст. 94 ПК України.

Відтак, накладення арешту в порядку ст. 94 ПК України не може стосуватися коштів платника податку.

Крім того, прийняте Головним управлінням ДПС у Вінницькій області рішення не стосується зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, та суд не вбачає будь-яких підстав, передбачених Податковим кодексом України для зупинення таких операцій або трактування рішення податкового органу про арешт майна платника податків як рішення про зупинення видаткових операцій на рахунках такого платника.

Суд також враховує висновки Верховного Суду, зазначені в рішенні у справі №820/2312/17, в якому зокрема зазначено, що на законодавчому рівні, положеннями норм податкового законодавства розрізненні правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.

Не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об`єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов`язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв`язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах. Суд дійшов висновку, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.

В даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме, або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В силу п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 15.05.2018 у справі №820/2312/17 вказує, що частиною четвертою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Отже, звернення з позовними вимогами щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться в банку платника податків, а також зупинення видаткових операцій на рахунку платника податків з підстав не допуску перевіряючих до перевірки, не передбачено чинним законодавством. Щодо наявності податкового боргу у відповідача доказів заявником до суду не подано.

Відтак підстави для задоволення цієї частини вимог відсутні.

Надаючи оцінку вимозі податкового органу щодо підтвердження обґрунтованим рішення від 05.02.2020 про застосування умовного адміністративного арешту майна СФГ "Терра", то суд зважає на наступне.

Так, в силу п.п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу

Як зазначено вище, згідно до п. 94.10 ст. 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків здійснюється на підставі заяви органів доходів і зборів відповідно на підставі п. 2 ч. 1 ст. 283 КАС України.

Представник відповідача у відзиві вказує, що в даному випадку має місце спір про право, оскільки СФГ "Терра" звернулось до суду з позовною заявою щодо оскарження наказу на проведення перевірки 30.01.2020 до прийняття рішення податкового органу від 05.02.2020 про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Надаючи оцінку матеріалам та вказаним вище мотивам, суд доходить до наступного висновку.

Верховний Суд по справі №821/1613/16 у постанові від 27.08.2018 вказав, що розгляд справи про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків здійснюється на підставі подання органів доходів і зборів за умови, якщо до закінчення розгляду справи за таким поданням, суд не встановить наявності спору про право.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням контролюючого органу, що було підставою виникнення обставин для внесення відповідного подання.

При цьому КАС України не містить переліку будь-яких критеріїв такої незгоди як підстави для висновку про існування спору про право, а отже у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору.

Така незгода має втілюватись у вчиненні учасником процесу об`єктивно необхідних дій для відновлення порушеного права.

Оскарження відповідачем наказу про проведення перевірки є способом захисту, спрямованим на відновлення порушеного, на його думку права, зумовленого наслідками такого контрольного заходу. У спірній ситуації звернення до суду з заявою щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту витікає з правовідносин, які виникли у зв`язку з недопуском до проведення перевірки на підставі вищезазначеного наказу. Відтак, незгода платника із проведенням перевірки (оскарження в судовому порядку наказу про проведення документальної перевірки) підтверджує існування спору про право в цих правовідносинах.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15.08.2018 по справі №804/1453/17 та постанові від 14.11.2018 по справі №818/907/16.

В даній справі судом установлено, що платником податків оскаржено до суду наказ про проведення перевірки. При цьому, даний позов датовано 30.01.2020 та поданий до суду в той же день, про що повідомлено фіскальний орган. Таким чином, заперечення відповідачем законності проведення перевірки, що в свою чергу стало підставою для недопуску посадових осіб податкового органу до її проведення, свідчить про наявність спору, який переданий на розгляд відповідному органу. Рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків прийнято 05.02.2020.

В силу положень ст. 4 КАС України, адміністративна справа – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відтак, суд вважає за необхідне зауважити на те, що спір наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для подання відповідної заяви.

З огляду на вищенаведене, суд погоджується з позицією відповідача про те, що оскільки платник податків заперечує законність проведення перевірки, недопущення якої призвело до застосування адміністративного арешту, суд не може вирішити питання про правомірність чи не правомірність цього недопуску в межах ст. 283 КАС України, а таким чином дійти висновку про обґрунтованість чи необґрунтованість адміністративного арешту, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за заявою податкового органу.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заяви ГУ ДПС у Вінницькій області, а отже відмові у її задоволенні повністю.

Відповідно до положень КАС України, судовий збір не стягується на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 243-246, 283, 293, 295-296 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви Головного управління ДПС у Вінницькій області до Селянського (фермерського) господарства "Терра" про визнання обґрунтованим рішення про застосування умовного арешту майна та прийняття рішення про зупинення видаткових операцій - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана сторонами протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити: Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 43142454, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21018); Селянське (фермерське) господарство "Терра" (код ЄДРПОУ - 32192560, вул. Садова, буд. 567, с. Пирогів, Тиврівський район, Вінницька область, 23352)

Повний текст рішення складено та проголошено: 07.02.2020

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна