Рішення № 87446202, 07.02.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 лютого 2020 р. Справа № 120/4017/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна механізована компанія" (код ЄДРПОУ: 39549131, адреса: вул. Б. Хмельницького, 1Б, с. Якушинці, Вінницький район, Вінницька область, 23222)

до: Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 39816845, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, Вінницька область, 21036)

про: визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна механізована компанія" (код ЄДРПОУ: 39549131, адреса: вул. Б. Хмельницького, 1Б, с. Якушинці, Вінницький район, Вінницька область, 23222) до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 39816845, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, Вінницька область, 21036) про визнання протиправною та скасування постанови.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 14.06.2019 року відповідачем на підставі акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом винесено постанову № 119307 про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". Позивач не погоджується із винесеною постановою, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.12.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву, з поясненнями по суті заявлених вимог та доданням підтверджуючих документів.

Як випливає із матеріалів справи, ухвалу про відкриття провадження у справі разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області отримано 14.12.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак, відповідач не скористався своїм правом, визначеним процесуальним законодавством, та відзив щодо заявлених позовних вимог до суду не подавав.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.03.2019 року № 24370388 Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна механізована компанія" зареєстровано 16.12.2014 року у якості суб`єкта господарювання – юридичної особи, одним із видів діяльності якого за кодом КВЕД 49.41 є вантажний автомобільний транспорт.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна механізована компанія" є власником транспортного засобу марки: MAN, моделі: TGA 18.440, типу: спеціалізований вантажний сідловий тягач – Е, номер шасі: НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , рік випуску: 2007 та транспортного засобу марки: MEGA, моделі: MNW, типу: спеціалізований напівпричіп Н/ПР – самоскид Е, номер шасі: НОМЕР_3 , реєстраційний номер: НОМЕР_4 , рік випуску: 2006, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 та серії НОМЕР_6 відповідно.

17.04.2019 року службовими особами Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області, у рамках здійснення заходів державного нагляду (контролю), шляхом проведення рейдової перевірки, проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки: MAN, моделі: TGA 18.440 та транспортного засобу марки: MEGA, моделі: MNW, що використовуються позивачем у господарській діяльності.

За результатами габаритно-вагового контролю, складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 17.04.2019 року № 0018565 та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 17.04.2019 року № 0012410, на підставі яких проведено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна механізована компанія" нарахована плата за проїзд у загальному розмірі 1115,52 євро.

17.04.2019 року службовими особами Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом № 123397, у якому зазначено про виявлені порушення, що полягають у наданні послуг з перевезення великовагового вантажу без оформлення відповідного дозволу.

За результатом розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт постановою начальника Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області від 14.06.2019 року № 119307 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна механізована компанія" застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 1700,00 грн.

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття вказаного рішення, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначенні Законом України "Про автомобільний транспорт".

Цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до положень статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює в тому числі й габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Пунктом першим Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (далі – Положення № 103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до пункту 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначається Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі – Порядок № 1567).

Згідно з пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника – документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія – посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів, крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковим документом для автомобільного перевізника також є ліцензія на надання відповідних послуг. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Таким чином, зі змісту статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", на яку містяться посилання у оскаржуваній постанові, слідує, що законодавцем для автомобільних перевізників, які виконують перевезення вантажів, передбачено наступні документи: для внутрішніх перевезень вантажів - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для перевезення небезпечних вантажів - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством, а також ліцензія на надання відповідних послуг.

До обох випадків застосовуються положення щодо необхідності отримання дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документу про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень.

Разом із тим, положення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" в частині необхідності отримання дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень, є бланкетними, адже відсилають до приписів, якими врегульовано допустимі норми з перевищення габаритів чи ваги транспортного засобу.

Так, відповідно до абзацу першого пункту 22.5 Правил дорожнього руху (далі – Правила дорожнього руху), що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється (абзац 3 пункту 22.5 Правил дорожнього руху).

Аналіз пункту 22.5 Правил дорожнього руху свідчить про те, що у разі перевезення небезпечних вантажів та при вантажних перевезеннях понад встановлені нормативи габаритно-вагових параметрів (крім подільних вантажів) спеціальними правилами таких перевезень є отримання відповідного дозволу або документу про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, про що йдеться у частині 4 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Водночас, абзац третій пункту 22.5 Правил дорожнього руху взагалі забороняє рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на строєну вісь понад 22 т або фактичною масою понад 40 т у разі перевезення подільних вантажів.

Варто звернути увагу на тому, що нормативно-правове визначення "подільних вантажів" відсутнє, однак, у частині першій статті 183 Цивільного кодексу України наведено визначення "подільної речі", під якою розуміється річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення.

У ході розгляду даної адміністративної справи встановлено, що транспортний засіб, що належить на праві власності позивачу, 17.04.2019 року здійснював перевезення подільного вантажу – щебеневу продукцію, що підтверджується актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 17.04.2019 року № 0012410, та не заперечується сторонами.

Таким чином, зважаючи на те, що об`єкт перевірки здійснював перевезення подільного вантажу, тому відповідно до абзацу 3 пункту 22.5 Правил дорожнього руху рух такого транспортного засобу з перевищенням вагових нормативів заборонено, що не потребувало отримання дозволу, який давав би право на рух автомобільними дорогами України, або документу про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Підтвердженням цього слугує лист Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 1093зі/41/27/02-2019 від 10.09.2019 року.

За наведених обставин висновки, зроблені службовими особами Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом від 17.04.2019 року № 123397, у частині відсутності дозволу, який би давав право на рух транспортного засобу, є необґрунтованими та спростовуються наведеними вище аргументами.

Як наслідок, постанова, що оскаржується, є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки обґрунтована висновками, які містяться в акті перевірки від 17.04.2019 року № 123397.

З приводу посилань представника позивача на те, що прилад автоматичний, на якому відбувалося зважування транспортного засобу, належного позивачу, не відповідає вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, то слід звернути увагу на те, що зважування належних позивачу транспортних засобів здійснювалося на приладі автоматичному для зважування дорожніх транспортних засобів у русі 030Т-AS2-PWIA зав. № 17-428, що підтверджується листом Державної служби України з безпеки на транспорті від 13.03.2019 року № 6027/03/15-19.

Однак, невідповідність у заводському номері згаданого приладу для зважування, що зазначені у свідоцтві про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 35-02/5362 від 02.02.2020 року та у декларації про відповідність № 6 від 20.12.2017 року, свідчить про те, що вказані документи стосуються різної вимірювальної техніки. Наведене підтверджується листом Державного підприємства "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" від 07.11.2019 року № 1501/04.

При цьому, механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 (далі – Порядок № 879).

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 вказаного Порядку габаритно-ваговий контроль – це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Відповідно до пунктів 12-14 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані. Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Мінінфраструктури.

Вказані обставини свідчать про допущення відповідачем порушень процедури проведення габаритно-вагового контролю, які ставлять під сумнів прийняте за результатами такої перевірки рішення. Викладене жодним чином не спростоване відповідачем.

Слушними є посилання представника позивача, як на підставу для задоволення позову, на те, що талон зважування № 239 від 17.04.2019 року, не може вважатися належним доказом ваги транспортного засобу та напівпричепу з огляду на те, що у вказаному талоні відсутня інформація щодо здійснення зважування транспортного засобу разом із напівпричепом, адже у ньому не зазначені відомості про назву та реєстраційний номер причепу.

Даний талон зважування складено на транспортний засіб з реєстраційним номером НОМЕР_7 . Водночас, зі змісту акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0012410 від 17.04.2019 року та довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0018565 від 17.04.2019 року вбачається, що фактично перевірялися транспортні засоби марки: MAN, моделі: TGA 18.440, типу: спеціалізований вантажний сідловий тягач – Е, номер шасі: НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 та марки: MEGA, моделі: MNW, типу: спеціалізований напівпричіп Н/ НОМЕР_8 – самоскид Е, номер шасі: НОМЕР_3 , реєстраційний номер: НОМЕР_4 .

Пунктом 16 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 879 передбачено, що за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Отже, вказані норми законодавства зазначають, що габаритно-ваговий контроль є документальним і точним, а за результатами такого контролю водієві видається довідка.

Суд зазначає, що невірне зазначення держаного номеру транспортного засобу можна вважати технічною помилкою, проте результати габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті зазначаються у довідці, яка видається водієві транспортного засобу. Натомість, відповідно до довідки, наданою уповноваженими особами Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області, навантаження на другу вісь становить – 10,05 т, що свідчить про невідповідність даним, зазначеним у талоні зважування № 239 від 17.04.2019 року, згідно якого навантаження на другу вісь становить – 10005 кг.

Таким чином, відповідачем не доведено достовірність та правильність результатів вимірювань при здійсненні вимірювань габаритних параметрів транспортного засобу.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

При цьому, положеннями частини 4 статті 159 КАС України визначено, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до частини другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Хоча ця справа стосується податкового спору, на суду, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права та суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення у суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.

Одночасно, суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі "Федорченко та Лозенко проти України" (заява № 387/03, 20.09.2012 року, пункт 53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом", тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Оцінивши докази, наявні у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області № 119307 від 14.06.2019 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна механізована компанія" судові витрати зі сплати судового збору при звернені до суду у сумі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна механізована компанія" (код ЄДРПОУ: 39549131, адреса: вул. Б. Хмельницького, 1Б, с. Якушинці, Вінницький район, Вінницька область, 23222);

Відповідач: Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 39816845, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, Вінницька область, 21036) .

Рішення у повному обсязі виготовлене: 07.02.2020 року

Суддя Чернюк Алла Юріївна