Рішення № 87445953, 20.01.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/401/16-ц

Провадження №: 2/752/108/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2020 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання Рєзнік В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживача та стягнення коштів,

встановив:

04.01.2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про захист прав споживача та стягнення коштів до ПАТ КБ «ПриватБанк».

11.01.2016 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва Шумко А.В. постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі.

18.10.2017 року на підставі розпорядження № 456 в.о. керівника апарату суду Гончарова І.М. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

19.10.2017 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. постановлено ухвалу про прийняття справи до свого провадження.

В обґрунтування заявлених вимог позивачкою зазначено, що з 03.05.2012 року вона працювала за сумісництвом на посаді рентген-лаборанта в Дитячій клінічній лікарні № 6 Шевченківського району м. Києва.

Зазначений заклад охорони здоров`я, на той час, мав укладений з ПАТ КБ «ПриватБанк» договір № 250377 від 02.02.2004 року про розрахунково-касове обслуговування підприємства по видачі заробітної плати з використанням платіжних карток.

05.06.2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» на виконання договору № 250377 від 02.02.2004 року, видав їй платіжну картку № НОМЕР_1 , на яку роботодавець перераховував заробітну плату.

Починаючи з червня 2012 року, виявила списання коштів із зарплатного рахунку у розмірі 50 % від нарахованої заробітної плати. За 2012 рік відповідачем списано 2 245, 16 грн.

Зазначені дії ПАТ КБ «ПриватБанк» було оскаржено в судовому порядку, в процесі розгляду справи дізналася, що кошти списуються в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, який було укладено між нею та банком у 2005 році на підставі її ж заяви № DNH4KS50610079. ПАТ КБ «ПриватБанк» у якості заперечень зазначили, що підписавши заяву, вона погодилася на застосування до їх правовідносин положень «Умов надання споживчого кредиту фізичних особам». Відповідно до п. 3.2.5 зазначених вище Умов, позичальник доручає банку списувати кошти із всіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту або у валюті, відмінній від валюти кредиту, при наявності на них необхідної суми коштів, не наданих у кредит, у межах сум, які підлягають сплаті банку за заявою та цими Умовами, при настанні строків платежів (здійснювати договірне списання). У задоволенні зазначеного позову, їй було відмовлено, оскільки Умови були чинними на той час.Однак, списання коштів з карткового рахунку припинилося.

У 2014 році ПАТ КБ «ПриватБанк» знову почало списання коштів з її карткового рахунку в розмірі 50 % від заробітної плати. На її звернення від 31.07.2014 року, у серпні 2014 року отримала від банку лист № 20.1.0.0.0/7-20140731/3665 відповідно до змісту якого, було повідомлено, що 20.10.2014 року укладено Кредитно-заставний договір, що складається із Заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг, що розташовані на офіційному сайті ПАТ КБ «ПриватБанк» та тарифів. Банк повідомив, що її було ознайомлено з умовами Кредитно-заставного договору, про що свідчив її ж підпис на Заяві, а також про те, що на підставі погоджених нею Умов, кошти з її карткового рахунку будуть автоматично списуватися до повного погашення заборгованості.

Оскільки зазначене вище не відповідало дійсності, змушена була звернутися до суду.

Так, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 12.06.2015 року, яке набрало законної сили 15.09.2015 року, задоволено її ж позов до ПАТ КБ «ПриватБанк», визнано недійсними положення кредитно-заставного договору № DNH4KS50610079, укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , вказані в заяві позичальника № DNH4KS50610079 від 21.10.2005 року, які передбачають, що запропоновані банком Умови надання споживчого кредиту фізичним особам є складовою кредитно-заставного договору та, що їх положення застосовуються для визначення прав і обов`язків сторін цього договору.

Однак, незважаючи на зазначене рішення суду, банк продовжує списання коштів з карткового рахунку. Станом на 08.12.2015 року, розмір списаних коштів становить 16 008, 17 грн.

З огляду на викладене вище, просила стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на її ж користь 16 008, 17 грн., зобов`язати відповідача припинити автоматичне списання з її карткового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в ПАТ КБ «ПриватБанк» коштів в рахунок погашення простроченої заборгованості, а також стягнути з банку на її користь понесені під час розгляду справи судові витрати.

21.01.2019 року до суду надійшов відзив на позов, відповідно до змісту якого, відповідач ПАТ КБ «ПриватБанк» заперечує проти задоволення заявлених з огляду на наступне.

05.06.2012 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання зарплатної картки. Цього ж дня сторонами була підписана заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а позивачці видана зарплатна картка. У зазначеній заяві йдеться про те, що підписавши заяву, ОСОБА_1 ознайомилася та була згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі, з Тарифами банку, розташованими на сайті банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено, що позивачці було надано для ознайомлення Умови та Правила в письмовому вигляді, факт ознайомлення засвідчено власним підписом останньої на заяві про приєднання.

Списання коштів із зарплатної картки позивачки має місце на підставі договору від 05.06.2012 року, а не договору на який посилається ОСОБА_2 . Відповідно до п. 2.5.4.14 договору про надання банківського обслуговування передбачено, що клієнт погоджується з тим, що банк має право на безакцептне списання з картрахунку в межах залишку на картрахунку суми грошового зобов`язання за іншими договорами клієнта.

Крім того, зазначили, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом з пропуском строків позовної давності, оскільки про списання грошових коштів дізналася в травні 2012 року, а позов до суду датований 11.12.2015 року.

Просили відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні 03.01.2020 року позивачка та представник відсутні, остання подала до суду заяву про завершення розгляду справи за її відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить позов задовольнити.

Відповідач ПАТ КБ «ПриватБанк», про дату, час та місце розгляду справи, повідомлялися належним чином, явку свого представника у судове засідання не забезпечили, з будь-якими клопотаннями до суду не зверталися.

Врахувавши думку представника позивачки, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про можливість завершення розгляду справи за відсутності сторін та відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 05.06.2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 145-146).

Як видно зі змісту Анкети-заяви, ОСОБА_1 погодилася, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. Клієнт ознайомилася і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй у письмовому вигляді. Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку. Клієнт зобов`язалася виконувати вимоги Умов і Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку.

Відповідно до п. 2.5.4.14 договору про надання банківського обслуговування передбачено, що клієнт погоджується з тим, що банк має право на безакцептне списання з картрахунку в межах залишку на картрахунку суми грошового зобов`язання за іншими договорами клієнта, якщо таку умову передбачено відповідним договором. Для цих цілей клієнт уповноважує банк конвертувати грошові кошти, що знаходяться на картрахунку, у валюту невиконаного клієнтом грошового зобов`язання перед банком за обмінним курсом, встановленим банком на дату списання грошових коштів (а.с. 153-184).

Звертаючись до суду з позовом, позивачка ОСОБА_1 просила стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на її ж користь 16 008, 17 грн., зобов`язати відповідача припинити автоматичне списання її карткового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в ПАТ КБ «ПриватБанк» коштів в рахунок погашення простроченої заборгованості.

Підставою позову ОСОБА_1 зазначено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 12.06.2015 року, яке набрало законної сили 15.09.2015 року, задоволено її ж позов до ПАТ КБ «ПриватБанк», визнано недійсними положення кредитно-заставного договору № DNH4KS50610079, укладеного між нею та банком, вказані в заяві позичальника № DNH4KS50610079 від 21.10.2005 року, які передбачають, що запропоновані банком Умови надання споживчого кредиту фізичним особам є складовою кредитно-заставного договору та, що їх положення застосовуються для визначення прав і обов`язків сторін цього договору.

Однак, банк продовжував списання коштів з карткового рахунку, розмір списаної суми станом на час звернення до суду з позовом становив 16 008, 17 грн.

Заперечуючи проти позову, ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначило, що списання коштів із зарплатної картки ОСОБА_1 має місце на підставі договору від 05.06.2012 року, який є чинним.

За правилами ч. 1 ст. 1054, 1055, ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі; кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним; процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Так, ОСОБА_1 виявила списання коштів з карткового рахунку, який отримано нею для отримання заробітної плати в червні 2012 року, тобто одразу після першого зарахування коштів на карту.

Умовами договору банківського обслуговування від 05.06.2012 року передбачено, що банк має право на безакцептне списання з картрахунку в межах залишку на картрахунку суми грошового зобов`язання за іншими договорами клієнта.

Оскільки ОСОБА_3 мала невиконанні зобов`язання перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за договором № DNH4KS50610079 від 21.10.2005 року, банк правомірно здійснював списання коштів з її карткового (зарплатного) рахунку тому, як Умовами договору від 05.06.2012 року передбачено списання коштів із зазначених підстав.

З огляду на встановлені судом обставини, заявлені ОСОБА_1 вимоги про захист прав споживача та стягнення коштів до ПАТ КБ «ПриватБанк» з зазначених у позовній заяві підстав, не підлягають задоволенню судом.

Приймаючи до уваги,висповки суду, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шодо захисту її прав, як споживача банківських послуг та стягнення коштів, відповідно останній не підлягають відшкодуванню понесені судові витрати по сплаті судового збору при зверненні до суду з позовом.

На підставі викладеного, керуючись, ч. 1 ст. 1054, 1055, ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 141, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,

вирішив:

позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживача та стягнення коштів, залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Повний текст судового рішення складено 20.01.2020 року.

Суддя К.Г. Плахотнюк