Ухвала суду № 87444058, 07.02.2020, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/2759/19

Номер провадження 1-кс/623/117/2020

УХВАЛА

іменем України

07 лютого 2020 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: слідчого судді Одарюка М.П.,

за участю секретаря судового засідання Курила Д.І.,

розглянувши у судовому засіданні клопотання директора Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства ОСОБА_1 про скасування арешту майна по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 липня 2019 року за №12019220320000632, -

в с т а н о в и в:

05 лютого 2020 року до суду надійшло клопотання директора Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства ОСОБА_1 про скасування арешту майна, яке належить підприємству.

В обґрунтування клопотання заявник зазначає наступне.

11 липня 2019 року, невстановлені особи, знаходячись на території заводу ВАТ «ІТРЗ» по в`їзду Ювілейному, №1-А, в місті Ізюмі, Харківської області, таємно викрали чавуні труби трубопроводу, які перебували на балансі ІКВ ВКП.

12 липня 2019 року відомості про даний злочин були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019220320000632 за попередньою правовою кваліфікацією за частиною 1 статті 185 КК України, тобто крадіжка.

За вказаною заявою було зроблено виїзд поліцейськими на територію ВАТ «ІТРЗ», де під час огляду було виявлено рів у землі довжиною 300 метрів, біля якого знаходились фрагменти чавунних труб в кількості 72 фрагменти.

Ухвалою слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26 липня 2019 року по справі № 623/2759/19 на вилучені фрагменти чавунних труб було накладено арешт.

На теперішній час з арештованим майном були виконані всі необхідні слідчі дії, проведені необхідні експертизи, окрім того, існує необхідність використання арештованих труб у виробничій діяльності Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства, у зв`язку з чим власник майна звернувся до суду з вказаним клопотанням.

Прокурор та старший слідчий в судове засідання не з`явились, надали заяви про слухання клопотання без їх участі, прокурор не заперечував проти клопотання про скасування арешту майна, старший слідчий покладався на розсуд суду.

В судове засідання представник власника майна Савін О.С. не з`явився, надав суду заяву про розгляд клопотання без його участі, просив задовольнити клопотання в повному обсязі.

Клопотання про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час розгляду питання слідчим суддею від учасників процесуальної дії не надійшло, за ініціативою суду не здійснюється, що відповідає положенням статті 107 КПК України.

Дослідивши надані докази, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно частини 10 статті 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до частини 4 статті 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Згідно частини 1 статті 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до частини 6 статті 100 КПК України речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Відповідно до п. 166 Рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" згідно з усталеною практикою Суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» (<...>) [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

Пункт 168 Рішення говорить про те, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Відповідно до статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, які зокрема можуть бути у виді арешту майна.

Відповідно до п. 1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.04.2013 № 223-558/0/4-13, вирішуючи питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження слідчі судді зобов`язані, зокрема, перевіряти наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, з`ясовувати можливість досягнення мети, на яку посилається автор клопотання, без застосування цих заходів, зважати, що обов`язок довести наявність трьох необхідних складових для застосування заходів забезпечення (ч. 3 ст. 132 КПК) покладається на слідчого та/або прокурора.

Згідно до частини 1 статті 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

Слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає до часткового задоволення, оскільки існує потреба в подальшому застосуванні накладеного арешту, однак, 72 фрагменти чавунних труб можна передати Ізюмському комунальному виробничому водопровідно-каналізаційному підприємству на відповідальне зберігання.

При цьому, зберігача майна представника Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства попередити про недопустимість здійснення дій із відчуження, знищення, передачі 72 фрагментів чавунних труб в інше користування за будь - яких обставин без дозволу слідчого по справі.

В частині вимог про скасування арешту майна, то суд не знаходить правових підстав для їх задоволення, з огляду на те, що наразі це майно є об`єктом кримінального правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 16, 100, 131, 132, 167, 168, 170, 171, 172, 173 КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в:

Клопотання директора Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства ОСОБА_1 про скасування арешту майна – задовольнити частково.

Передати представнику Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства, код ЄДРПОУ 24673063, арештоване згідно ухвали Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26 липня 2019 року майно – 72 фрагменти чавунних труб, які зберігаються на території "ІТРЗ" за адресою: Харківська область, місто Ізюм, в`їзд Ювілейний, 1, на відповідальне зберігання у відповідності до статті 100 КПК України.

Заборонити Ізюмському комунальному виробничому водопровідно-каналізаційному підприємству здійснення дій із відчуження, знищення або передачі 72 фрагментів чавунних труб в інше користування за будь-яких обставин без дозволу слідчого по справі.

В іншій частині в задоволенні клопотання - відмовити.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Ухвала про скасування арешту майна підлягає негайному виконанню.

Слідчий суддя М.П. Одарюк